Про людей та події. Здорові роздуми від Доктора І.Павлова.
ПОМІЧНИЦА
На одній із державних дач служити сотрудникам допомагала німецька вівчарка. Службу собака несла дуже сумлінно, але офіцерам-керівникам не давала спокою одна велика проблема: чому собака до прапорщиків та обслуговуючого персоналу ставилася спокійно, а щойно на території дачі з'являлися офіцери з перевіркою служби, собака раптом ставала настільки агресивною до них, що лютішого звіра не було на всьому світі? Ніщо й ніякі способи не допомагали офіцерам розв'язати цю проблему зі злістю та агресивною поведінкою собаки. І лише з часом з'ясувалася причина такої дивної поведінки тварини. Виявилося, що деякі сотрудники охорони, які працювали постійно на цій даче, любили читати роботи знаменитого психолога доктора І.Павлова. І тому під час годування собаки або подачі їй великої кістки завжди надягали шинель з погонами прапорщика. А через деякий час надягали шинель з офіцерськими погонами, брали палицю в руки й починали дразнити собаку. Звіринські рефлекси у собаки нормально «спрацьовували», саме тому вона згодом так агресивно реагувала на появу поруч людини в шинелі з офіцерськими погонами.
ДИКИЙ КАБАН
Державна дача, 80-ті роки, зима. На цьому об'єкті охорони сотрудники несли службу практично серед лісового масиву, пост охорони був без огорожі. Тому часто на пост охорони в гості до сотрудників приходили дикі звірі: кабани, лосі, косулі. Служив там один прапорщик «В», який дуже любив добре поїсти (норма сніданку — 3 склянки чаю, цілий батон з маслом) і поспати у вільний час. Тому при зрості 1,70 м мав вагу близько 120 кг. Одного разу в зимовий період у нічний час, коли мала відбутися планова зміна наряду, один із сотрудників вирішив пожартувати над ним. Для виконання свого задуму він залягся біля стежки, що вела до посту охорони, і присипав себе снігом. Прапорщик «В», що прокинувся серед ночі, повільно йшов на пост для заміни сотрудника. Йшов як справжній «часовий». Для тих, хто не знає або забув, нагадуємо: «Часовий — це живий труп, завернутий у тулуп, проінструктований до сліз і викинутий на мороз». Йдучи на пост, він природно нічого не помічав і проходив повз сотрудника, що лежав у снігові «засідці». А той несподівано для «В» зі звуком «ХРЮ-ХРЮ-ХРЮ» хапає напівсонного колегу за ноги, точніше, за його валянки.
Далі сталося щось неймовірне, оскільки прапорщик «В» подумав, що це зробив «дикий кабан», і від несподіванки та страху підстрибнув на 2 метри вгору, а потім бистро побіг до приміщення комендатури зі швидкістю світового рекорду з бігу — 100 метрів за 9,00 сек. І цей рекордний забіг він здійснив при тому, що мав вагу 120 кг, був одягнений у довгий тулуп та зимове обмундирування. А в руках сотрудника, що лежав у снігові «засідці», залишилися від «В» лише вертикально стоячі валянки.
ДУЕЛЬ
Ця байка здається неправдоподібною. Але ми її не раз чули від кількох сотрудників. А було це наприкінці 80-х років. На той час її учасник прапорщик К-рч-к служив у загородній комендатурі. Він був міцним, середнього зросту, на початку 90-х років перейшов служити в ту, що створювалася, «Альфу». У 9-й Службі навчання сотрудників прийомам «бойового самбо» замінили на навчання «карате», що стало на той час дуже «модним». Окремі сотрудники стали фанатами «карате» й намагалися займатися цим бойовим мистецтвом все вільне час. Але їхні індивідуальні тренування проходили в різних місцях, оскільки не завжди можна було знайти для особистих тренувань вільний зал.
До таких фанатів належав і прапорщик К-рч-к, який через короткий маршрут до місця тренувань додатково займався у спортзалі олімпійської бази в Конча-Заспі. У зв'язку з великою кількістю спортсменів тренування в цьому залі проводилися суворо за графіком і часом. У цьому залі тоді ж тренувався й В.Кличко — старший. У ті роки він ще був маловідомим. Одного разу Кличко зі своєю компанією прийшов у спортзал і побачив там одинака, що тренувався, К-рч-ка та двох його друзів, які спостерігали за його тренуванням.
Кличко одразу ж почав командувати: «Так! Яка це наглість тренуватися в такому залі одному? Давай закінчуй тренування й звільняй зал, нас багато тренується, а ти один, занадто жирно для тебе! І щоб я тебе тут більше не бачив». Але К-рч-к відповів, що, по-перше, у нього ще залишилося 20 хвилин тренування, по-друге, тренування проводиться саме відповідно до узгодженого часу й затвердженого з адміністрацією спортбази графіка, і, по-третє, заборону на проведення тренувань може дати лише адміністрація спортбази. Природно, виник спір, і найактивнішим спорщиком був Кличко, який наприкінці спору сказав прапорщику К-ку: «Що ж, бачу, здоров'я у тебе занадто багато й ти вважаєш себе «крутим» спортсменом? Може, поговоримо один на один, на переможця?» Наш сотрудник виклик Кличка прийняв одразу, не вагаючись. Усі вийшли, і спорщики залишилися вдвох у залі. Через пару хвилин К-рч-к вийшов із залу цілим і неушкодженим, а Кличко залишився у спортзалі. Але кінцевий результат спору та його фізичний стан залишилися для друзів прапорщика К-рч-ка загадкою, оскільки він сам скромно промовчав про результат «розв'язування» ситуації з тренуваннями в залі, друзі ж Кличка після «дуелі на переможця» нікого в спортзал не впустили.
А К-рч-к і надалі все так само спокійно продовжував свої тренування в цьому ж залі. І навіть кілька років потому, у приватній розмові, на питання про подробиці того випадку К-рч-к лише посміхнувся й тихо сказав: «Я тоді в спорі ПЕРЕМІГ». І більше ні слова. Вірте чи не вірте, але ми, як у народі кажуть, «За що купили, за те й продали». (Продовження буде)