Одесо, зустрічай стару банду! До вас їде Василенко, він же Леша-Камбала. Ви вже працювали з цим мариупольським хлопцем за часів начальника Мусієнка. Тепер буде навпаки: Муся другий, Камбала перший.
Недавно у керівництві митної служби активно лобіює свою кандидатуру Володимир Мусієнко. Він позиціонує себе як «нещасний вигнанець», якого несправедливо звільнили з митниці. Враховуючи тривалу роботу Володимира Мусієнка на керівних посадах у центральному апараті Державної митної служби та кількох митницях, можна говорити про його досвід і вміння знайти потрібних людей у потрібному місці, але що важливіше – вказати на тих, хто є «злочинною владою». Ось окремі сторінки його трудової біографії: 2003 рік – начальник відділу Оперативної митниці, 2005 рік – керівник підрозділу селекції ризиків Центрального бюро ризиків та аудиту, 2008 рік – начальник відділу координації та контролю оперативної діяльності Державної митної служби, 2010 рік – заступник директора департаменту організаційно-інспекційної діяльності Державної митної служби, фактично радник тодішнього голови митного відомства Валерія Хорошковського, 2012 рік – начальник митного поста «Київ – спеціалізований» Київської регіональної митниці (у подальшому – головний інспектор).
На останньому етапі трудової діяльності Володимира Мусієнка варто зупинитися детальніше. У жовтні 2012 року з'явилося звернення підприємства «Ін Тайм» щодо протиправних корупційних дій начальника митного поста «Київ – спеціалізований». Після того, як було виявлено факт викрадення вантажів підприємства «Ін Тайм», Володимир Мусієнко «попросився» з посади начальника митного поста «Київ – спеціалізований» на посаду головного інспектора. У листопаді 2012 року прокуратура Оболонського району Києва порушила кримінальну справу №55-4257 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України «Одержання хабара». Вироком від 24 грудня 2012 року чотирьох посадових осіб митного поста «Київ – спеціалізований» визнано винними у вчиненні злочину та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах та посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на три роки. Лише начальник уник відповідальності – Володимира Мусієнка було звільнено з митних органів.
Мусієнки для митниці – прізвища відомі й не викликають, чесно кажучи, негативних асоціацій серед колег – на відміну від головного «репресованого» претендента на керівну посаду. Показовим є факт роботи в митних органах Олексія Мусієнка – брата Володимира Мусієнка. На цей час Олексій Мусієнко – заступник начальника митного поста «Східний» Київської міжрегіональної митниці. Під час окупації Криму він перевівся з посади начальника митного поста «Керч» Кримської митниці. Син Олексія Мусієнка Ігор Мусієнко працює на митному посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці, донька Олена Агеєва працювала у Департаменті митної справи Міндоходів. Словом, отака династія...
На сьогодні майже всі перші керівники таможенних органів замінені на «нових», глядячи на яких, напрошується питання: хто займається кадровою політикою в митниці? Злі язики стверджують, що призначення проштовхують різні бізнес-групи, окремі депутати Верховної Ради, контрабандні організовані злочинні групи – всі, хто угодно, тільки не керівництво, яке самоустранилося від повсякденного управління митними органами. Багатьма процесами, включаючи кадрові, керує його заступник Андрій Войцещук, а всі призначенці, за рідким винятком, либо явно слабі організатори, либо давні гвардійці корупційного фронту з негативною історією роботи раніше. Яскравим прикладом є давні подільники та бізнес-партнери Валерія Хорошковського Володимир Мусієнко (його однокласник) та Андрій Штанько. На останнього покладено бремя керівництва одеською митницею, нести яке йому допомагає начальник відділу тарифів Руслан Горлов.
Сам Горлов є вигідним вкладенням інвестицій одеського контрабандиста Артура Прузовського (також відомого в криміналі як «Плюси»), колишнього автомобільного злодія та родича громадянина США Вадима Альперина (крадіжка 650 автомобілів у йорданців). Більше того, до сьогодні заступником у Штанька працює Юрій Соколов (людина Ігоря Калетника та Володимира Григор'єва), з яким у нього тісні дружні стосунки, ні одного обіду окремо.
Новоявлена команда не стала вдаватися до послуг якихось там європейських експертів і просто повернулася до добре зарекомендованої старої схеми, впровадженої ще Хорошковським, Калетником та Дериволковим. Схеми збирання грошей, які працювали раніше, за наполяганням політичних кураторів бережно та кропітливо збережені. Змінилися лише прізвища тих, хто бере, та масштаби вимагання (слід зазначити – у меншу сторону).
Попередній аналіз розподілу ролей між ведучими наповнювачами державного бюджету та далеко не в першу чергу – власного кармана, а також карманів покровителів, вказує, що керівництво красиво говорить і пише, залишаючись «кристально чистим» та принциповим «борцем» з корупцією, а в його тіні займаються вирішенням зовсім інших завдань його заступник та Мусієнко. Перший виконує функції переговірника та вирішувача, а другий – контролера і, використовуючи групу перевірених рекетирів з колишньої оперативної митниці, – загонщика жирних клієнтів у чіпкі лапи митників. Досвід загону живця у Мусієнка напрацьований ще зі часів Хорошковського. При цьому система збирання грошей досить складна та конспірована з залученням передачі карток мобільних телефонів, логінів та паролів у Скайпі, по каналах якого йде обмін інформацією, включаючи дані про місця та шляхи передачі грошей.
Основні схеми працюють так. За схемою «Риск-1,2» у одеській митниці будь-якому зацікавленому підприємству Горловим за 500 доларів США надається таблиця, в якій є опис, код, країна походження товару, а в відповідних графах «Риск-1» та «Риск-2» вказана таможенна вартість, яка значно відрізняється одна від одної. Ціна в графі «Риск-2» вказана для звичайних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності («лохів»). Для тих, хто погоджується на корупційну схему («модних»), таможенне оформлення відбувається за графою «Риск-1» (зниженої таможенної вартості). З різниці від загальної суми збору між цими графами половина йде в кишеню митників. Ця схема існувала раніше, однак з приходом нового керівництва була вдосконалена. Зокрема, крім «лохів» та «модних» з'явилися ще й «обрані» оператори імпорту, для яких ціна ще нижча за знижену «Риск-1», що збільшує суму відкату та зменшує платежі в бюджет. Одним з прикладів «обраних» є підприємство ТОВ «Роверлайн-моторс», наближене до Штанька. Так, 23.04.2014 цим підприємством за ГТД №500060001/2014/014659 був оформлений контейнер з товаром – «іграшки колісні для катання дітей» за ціною 1,73$/кг. При цьому «Риск-1» за товаром становить 5,4$/кг, а «Риск-2» – 6,48$/кг. Як видно, «модні» у Штанька в порівнянні з обраними нервово курять в сторонці. За цією ГТД підприємство сплатило в бюджет 40385 грн., а мало сплатити – 151303 грн. (різниця майже в чотири рази). Таких контейнерів «Роверлайн-моторс» за другу половину березня – квітень оформило не мало, ні мало 381 шт. Подібним чином оформляють товари ТОВ «Форвард Трейд Компанія» (75 декларацій за квітень) та багато інших. Про масштаби недоотриманих державою платежів у бюджет та суми, що поступають у кишені вказаних керівників з Одеси та Києва, можна цілком собі уявити.
Існує також схема «внутрішня» митниця та схема «заміна вантажу / вивантаження». У тому ж Одеському морському торговому порту активно відбувається повна заміна ліквідних дорогих товарів під час транспортування з порту до мультимодального логістичного комплексу ТОВ «Евротерміналу», де проводиться їхнє таможенне оформлення. Після завантаження контейнерів на транспортні засоби на терміналах «ГПК Україна» та «Бруклін Київ» по дорозі на «Евротермінал» відбувається заміна дорогого товару на дешевший. Щомісячно таким чином відбувається заміна вмісту понад двохсот контейнерів (наприклад, підприємством «Роверлайн» – 130). У цьому напрямку активно розгорнувся Прузовський зі своїми схемами перевантаження контейнерів з одягом, взуттям, електроніком та ін.
Під покровительством митниці також крадуть вантаж з контейнерів складського комплексу «Червоні пакгаузи» в Одеському порту, площі якого вже багато років орендує Прузовський. Потім порожній контейнер повертається в стопку контейнерної лінії. На сьогодні одеська митниця відмовилася від електронних GPS-замків, мотивуючи це їхньою нестачею на всі контейнери, які йдуть на інші митниці. Вказані замки використовують лише для транзитних вантажів на Молдову. Враховуючи ці нововведення, контейнер з дорогим товаром оформляється на виїзд для таможенної очистки в іншій області, а після виїзду за територію порту вивантажується. Вміст йде реальним власникам на 7-й км, а контейнер завантажують барахлом, яке й їде в пункт призначення, де оформляється за копійки. Після оформлення барахло повертається в Одесу для подальшого використання в тих же цілях. Завдяки Горлову, найбільш активним у «перевантаженні» є його спонсор Прузовський. Деякими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності практикується оформлення товарів у вільне обігання на одному таможенному посту, яке як правило проводить одна й та ж зміна в період 22:00-24:00. Ця схема завдає збитків державі в кілька сотень тисяч гривень з одного контейнера.
Схема розподілу ролей в одеській митниці така: Горлов контролює тарифи, не пускаючи нікого до лакомих контейнерів, начальник ВМО-3 Одеського порту Липковський, також ставленик Прузовського, оформляє йому контейнери та пароходи з фруктами-овочами, Соколов збирає «капусту». Все під контролем Штанька.
Недавно на таможенному небосклоні знову яскраво засвітилася зірка відомого контрабандиста Ілі Павлюка (він же «Ілюха Курятник») з улюбленою ним схемою заниження ваги декларованого дорогого вантажу, ввезеного авіатранспортом. У березні – квітні Павлюк двома літаками АН-24 та АН-26 (власник Юрій Кушнір) відкрив контрабандний канал в аеропорту в м. Чернівці. Здійснивши чотири авіарейси, вказаними літаками ввезено по 20т вантажу кожен раз, однак декларувалося 5т, 7.5т та 11т, що також принесло гарні баристи як Павлюку, так і його подільникам в митниці.
Благодаря пильним рядовим (та не зовсім) громадянам через Громадську раду Міндоходів та зборів була піднята шумиха з цього приводу, в митницю з міністерства виїхала група з метою перевірки вказаних дій, на місці відсторонені від роботи ряд посадових осіб, включаючи працівників підрозділу з боротьби з корупцією, у зв'язку з чим канал тимчасово припинений. Однак, за даними джерел, з новим керівником митниці Миколою Салогором досягнута домовленість про відновлення таких польотів надалі. А на сьогодні польоти товару Павлюка перенесені в м. Івано-Франківськ.
У зв'язку з анексією Криму потік контрабанди товарів з півострова вже успішно переорієнтований на материк. Зокрема, на посту «Херсон Центральний» херсонської митниці почалися оформлення вантажів на транспортних засобах, раніше перевезених в Євпаторію паромом з Туреччини. Ціна на товар фіксована з розрахунку долар/тонна, не за ТНВЕД, а згідно з побутовою номенклатури типу: господарські товари, автозапчастини та ін., ціна встановлюється усереднена на весь вантаж автомобіля, декларація підганяється під обумовлену вартість. Практично при будь-якому оформленні частина товару заявляється не своєю назвою.
Контрольні заходи, проведені в січні-лютому 2014 року управлінням з боротьби з контрабандою Центрального апарату, це наочно виявили, але з тих пір нічого не змінилося. Оформлення човникових теплоходів «Pera» та «Saros», які раніше ходили в Євпаторію, завжди характеризувалося повною невідповідністю вмісту декларованого вантажу. Тепер розроблена та впроваджена схема «оформлення» вантажу з теплоходів, перевантаженого на автотранспорт в Херсонській митниці. Також досягнуті домовленості про «роботу» в Херсоні теплоходів «Viking» та «Atlant» (належать або контролюються Калетником та Булюком). Судна спеціалізуються на перевезенні контрабандних партій одягу, взуття, парфумерії та інших високоліквідних вантажів. Привертає увагу той факт, що при серйозному потоці товару з Туреччини в Херсонській митниці в 2014 році оформлення одягу відсутні, а взуття в незначних кількостях оформляє лише один суб'єкт.
Новим керівництвом митної служби реанімована давно забута схема переміщення вантажу через кордон України взагалі без таможенного оформлення (т.зв. провіз «в чорну»). Ведучими в цьому напрямку «дірками» є Одеса (пункти пропуску «Кучурган» та «Старокозацьке», в яких з 21-25 квітня було пропущено 42 фури товару з великим таможенним навантаженням) та Львів («Шегині» та «Краковець» – кілька десятків фур на тиждень). На п/п «Шегині», наприклад, митники Василій Яблонський та В'ячеслав Бойко в чорну пропускають фури з мобільниками (сума відкату не менше 50 тисяч доларів США та більше). На «Краковці» керує Роман Рифляк з подільниками Михайлом Коломійцевим та Олегом Наконечним, які в минулі вихідні ночами за дві години пропустили 20 фур. Подібним грішить і в.о. начальника п/п «Рава-Руська» недавно відновлений Андрій Блавацький, батько якого – нардеп ВР від ВО «Свобода» Михайло Блавацький, у зв'язку з чим до пункту пропуску на гарматний постріл бояться підходити силовики області. Подільником Андрія є митник Михайло Соляник. У Львівському регіоні також відновлена практика провозу без декларування на «пасажирських» бусиках вантажу, раніше перевантаженого з фур на польській території. Керує контрабандними потоками на Львівщині в.о. начальника митниці Сергій Ярмольський особисто під егідою Войцещука.
У заступниках у Ярмольського – збирач данини Віктор Жук, для цих цілей також відновлений відомий митник-контрабандист Володимир Полуситок. Масштаби «чорного» вантажу за оцінками обізнаних осіб вражаючі – до 300 тонн високоліквідних товарів на добу. На кінець березня в Євпаторію здійснений судозахід парому «Улусой-1», на борту якого знаходилося приблизно 60 тирів, значна частина яких (25 шт) просочилася на територію України без таможенного оформлення в зоні відповідальності Херсонської митниці. Також 19 квітня працівники УБЕП Херсонської обл. затримали дві цистерни з 70 тоннами дизпалива з підробленими документами, що поступив з Криму та перетнув кордон в Чаплинському районі, зоні відповідальності Херсонської митниці. З приходом на керівну посаду Київської обласної митниці Михайла Іванюка подібним чином починає «працювати» й це підрозділення.
Як видно на прикладі всього кількох регіонів, керівництво та його заступники досить міцно взяли з рук у руки від попередніх керівників «важку ношу» корупції та контрабанди й тягнуть її дуже гідно.
Кстаті, цікаво відзначити той факт, що вся «чорна каса», зібрана в київській обласній митниці в березні, передана працівником Глібом Кобельковим при посередництві колишнього митника Андрія Дзюби в Росію колишньому керівнику Сергію Гілу, що видимо також є свідченням тісних братських зв'язків попередніх та нинішніх керівників. Існують й інші схеми та факти «роботи» вказаними господами-митниками та їхніми покровителями, про які буде розповідатися пізніше.