Я, Зеленюк Віктор Григорович, народжений 13 січня 1965 року, мешканець м. Харкова (вул. Кузнецька, 104), познайомився приблизно в 1998 році з Краснолобовим Ігором Адольфовичем, який у повсякденному житті представлявся як Ігор Едуардович. Краснолобов проживав за адресою: м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, 4, кв. 7.
Я разом з Гаврилюком Миколаєм Володимировичем та Курочкою Миколаєм був учасником ТОВ «АЛЬЯНС». Влітку 1998 або 1999 року (точну дату не пам'ятаю) відбулася податкова перевірка цього товариства. Після перевірки Краснолобов, працюючи в прокуратурі, запропонував нам допомогу, пояснивши, що має можливість залагодити всі податкові проблеми. Не маючи іншого вибору, ми погодилися на його пропозицію. Через деякий час працівник прокуратури Краснолобов дійсно залагодив податкові проблеми. Після цього він став ініціатором дружніх відносин, запрошуючи нас на різного роду застілля.
Приблизно з 1999 року (точний час не пам'ятаю) подальшу господарську діяльність ми здійснювали через ТОВ «ЛЕКФАРМ». Краснолобов захотів особисто інвестувати грошові кошти в господарську діяльність цього товариства в розмірі 40 000–50 000 доларів США (точну суму не пам'ятаю). За інвестиції ми платили йому щомісячну ставку в розмірі 4% від суми інвестиції. Через деякий час господарська діяльність ТОВ «ЛЕКФАРМ» пішла на спад, унаслідок чого ми не могли платити щомісячні проценти від суми інвестицій. Краснолобов зажадав повернути грошові кошти, інвестовані ним у товариство, але на той час у нас не було коштів для виконання його вимог.
При черговій зустрічі він зажадав від нас передати йому у власність автомобілі. При цьому він пригрозив, що у разі неповернення його грошових коштів ми будемо позбавлені волі, і він гарантує нам «хорошу камеру». Розуміючи, що нам погрожує позбавлення волі діючий прокурор Дзержинського району м. Харкова Краснолобов, перебуваючи у постійному страху та в очікуванні позбавлення волі під надуманими приводами, я на його вимогу передав ключі від автомобіля Mitsubishi Galant. Мій партнер по бізнесу Гаврилюк передав ключі від автомобіля Audi 80. Краснолобов зажадав від нас оформлення довіреностей на його підставних осіб з правом використання та подальшого продажу автомобілів. Перебуваючи у страху позбавлення волі, ми виконали всі його вимоги та нотаріально оформили довіреності на невідомих нам осіб. Таким чином він забрав наші автомобілі. Реєстраційні дані автомобілів у поліції та нотаріату можуть документально підтвердити оформлення нами довіреностей на невідомих нам осіб та подальшу перепродажу наших автомобілів. Після того як він забрав наші автомобілі, приблизно до 2010 року я з ним не спілкувався.
У 2003 році мною разом з Краснніковим Сергієм Івановичем та Гаврилюком Миколаєм Володимировичем було організовано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМЄР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 32674184, юридична адреса: м. Харків, вул. Юріївська, будинок 17, кв. 5). Два роки пізніше, у 2005 році, було організовано ТОВ «ПРЕМЄР ПРОДУКТ УКРАЇНИ». Я був засновником і директором ТОВ «ПРЕМЄР ПРОДУКТ УКРАЇНИ», а також де-факто учасником та директором у ТОВ «ПРЕМЄР ПЛЮС». За домовленістю зі своїми партнерами Краснніковим та Гаврилюком весь прибуток від господарської діяльності ТОВ «ПРЕМЄР ПЛЮС» ми ділили порівну між собою, як і витрати. Зазначені товариства займалися господарською діяльністю з реалізації засобів гігієни ротової порожнини.
Приблизно в 2010–2011 роках я знову зустрів прокурора Краснолобова. Він почав інвестувати в господарську діяльність ТОВ «ПРЕМЄР ПЛЮС». У період часу з 2011 року по 2013 року Краснолобов інвестував у господарську діяльність ТОВ «ПРЕМЄР ПРОДУКТ України» 490 000 (чотириста дев'яносто тисяч) доларів США. За зазначені інвестиції ми щомісяця платили йому 24,3% річних — 9 923 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) долари США. Регулярно 25-го числа кожного місяця я особисто передавав у приміщенні прокуратури за адресою м. Харків, вул. Чайковського грошові кошти в розмірі 9 923 доларів США.
Після анексії Криму та бойових дій на Донбасі у наших товариств почалися фінансові проблеми, унаслідок чого вони були не в змозі виплачувати Краснолобову 24,3% річних у розмірі 9 923 доларів США. Він обурився, дізнавшись про фінансові проблеми товариств. Погрожуючи позбавленням волі, прокурор Краснолобов зажадав повного неофіційного доступу до бухгалтерської документації. Після цього він привіз у кабінет директора своє шкіряне крісло і авторитарно вигнав з кабінету директора Краснікова, а сам став щодня приходити до товариства. Перебуваючи на протязі дня з 09:00 до 18:00, він погрожував мені та Краснікову, неодноразово говорячи нам, що він є діючим працівником прокуратури, виведеним по за штат. Після того як прокурор переїхав до товариства, він почав агресивно ставитися до мене та Краснікова, шантажувати і погрожувати владою працівника прокуратури. З кожним днем морально-психологічний тиск і погрози з боку Краснолобова посилювалися. Унаслідок цього ми перебували в постійному страху, особливо зазначені погрози та тиск впливали на Краснікова.
Переконавшись у поганому фінансовому становищі «ПРЕМЄР ПЛЮС», Краснолобов додатково інвестував у господарську діяльність товариства 850 000 гривень 00 копійок (вісімсот п'ятдесят тисяч гривень) та 50 000 доларів США (п'ятдесят тисяч). Інвестуючи в діяльність товариства, він повідомив, що 850 000 гривень є грошовими коштами Української асоціації прокурорів, а 50 000 доларів США — грошовими коштами «АЛЬФАБАНКУ». Після додаткових інвестицій, названих Краснолобовим як стабілізаційний фонд, фінансова діяльність товариства покращилася. Далі він повідомив мене та Краснікова, що готовий додатково проінвестувати діяльність товариства 500 000 доларів США. Одним з головних умов інвестування було повернення стабілізаційного фонду в розмірі 850 000 гривень та 27 000 доларів США, а також передача корпоративних прав та повного управління «ПРЕМЄР ПЛЮС».
Унаслідок того що Гаврилюк у 2015 році вийшов зі складу учасників «ПРЕМЄР ПЛЮС», Краснніков де-юре залишився єдиним повноправним учасником товариства. Але де-факто учасниками та керівниками залишилися Краснніков та я. Краснолобов змусив мене та Краснікова скласти графік погашення 50 000 доларів США. Унаслідок цього ми щомісяця передавали грошові кошти в сумі 3 300 доларів США 00 центів. До початку інвестування Краснолобовим у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів США за його вимогами необхідно було передати йому корпоративні права та повне управління «ПРЕМЄР ПЛЮС», а також повернути стабілізаційний фонд Асоціації прокурорів України в сумі 850 000 (вісімсот п'ятдесят тисяч) гривень та 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США. При цьому Краснолобов пообіцяв нам протягом 3 (трьох) календарних днів повернути зазначені грошові кошти після передання йому корпоративних прав «ПРЕМЄР ПЛЮС» для повернення зазначених коштів кредиторам.
Зазначені вимоги прокурора виконувалися під сильним моральним і психологічним тиском із застосуванням погроз позбавлення волі. Ми з Краснніковим виконали всі його вимоги. Зайняли у своїх знайомих грошові кошти для повернення йому та передали йому корпоративні права. Грошові кошти займалися з зобов'язанням їх повернення знайомим протягом 3 (трьох) календарних днів. Але після отримання грошових коштів, корпоративних прав та повного управління товариством Краснолобов заявив, що не буде повертати грошові кошти для повернення кредиторам та інвестувати в господарську діяльність товариства. Унаслідок того що Краснолобов обдурив нас, ми не змогли повернути грошові кошти знайомим, у яких їх зайняли. Таким чином унаслідок його брехні ми перед знайомими виявилися теж брехунами. При цьому я щодня відчував морально-психологічний тиск з боку Краснолобова з погрозами позбавлення волі, які з кожним днем посилювалися.
Краснолобов, розуміючи, що Краснніков залишився директором (посадовою особою) «ПРЕМЄР ПЛЮС», щодня викликав його в свій кабінет і протягом 3–5 годин морально знущався та погрожував Краснікову позбавленням волі на вісім з половиною років. Про це неодноразово мені говорив Краснніков, а також я безпосередньо був свідком тиску і погроз. При цьому позбавленням волі на вісім з половиною років Краснолобов погрожував так само і мені. Унаслідок регулярних погроз Краснніков у останні дні перед самогубством знаходився в особливо пригніченому стані з блідо-чорним обличчям, тремтячими губами, відчуженим поглядом та більшість часу мовчав.
Увечері 4 червня 2016 року (в суботу) мені зателефонувала Ярмак Світлана Дмитріївна, дружина Краснікова, і повідомила мені, що Краснніков покінчив життя самогубством. При цьому Ярмак запитала мене, що я знаю про Краснолобова, оскільки про нього у телефонній розмові питав слідчий Червоназаводського відділення Слобідського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Ягнюк Вадим Григорович (м. Харків, пр-т Гагаріна, 76).
Як розповіла мені Ярмак у телефонній розмові, слідчий повідомив, що Краснніков перед самогубством залишив записку, у якій він звинувачує у доведенні до самогубства безпосередньо Краснолобова, додатково зазначивши його контактні телефони. В цей же день я, Логвинюк Віктор (тел.: 050-636-16-33), друг Краснікова, зі своєю дружиною Наталією та Ярмак пішли до слідчого. Як мені розповіла Ярмак, через декілька днів вона самостійно поїхала до слідчого, який їй показав записку Краснікова, яку він написав перед самогубством зі звинуваченням Краснолобова у доведенні до самогубства.
Після похорону співробітниця ТОВ «ПРЕМЄР ПЛЮС» Філонова Марина розповіла мені, що перед похоронами Краснолобов покликав її в кабінет і погрожував їй кримінальною відповідальністю. Та додатково повідомив їй, що він може зробити мені таке життя, що покінчити життя самогубством для мене буде за щастя.
По сьогоднішній день я перебуваю у постійному страху і моральному пригніченні, побоюючись реалізації погроз прокурора Краснолобова. Можу запевнити, що Краснніков любив життя і наклав на себе руки через регулярні нестерпні знущання, приниження та погрози позбавлення волі на вісім з половиною років, які постійно висловлював Краснолобов.