Голова Державної фіскальної служби України Роман Насиров призначив Алексія Василенка виконувачем обов'язків керівника Одеської митниці. Про це Насиров заявив у прямому ефірі одного з телеканалів, передає Укринформ. «Це призначення пов'язане з тим, що Марушевська (керівниця Одеської митниці, яка подала заяву про звільнення. — Ред.) перестала виходити на роботу. Для забезпечення безперебійної роботи митниці я видав наказ, щоб обов'язки керівника митниці виконував Алексій Василенко», — сказав голова ДФСУ. Насиров додав, що у січні 2017 року буде оголошено відкритий конкурс на заміщення вакантної посади керівника Одеської митниці. Голова ДФСУ також висловив невдоволення роботою екс-керівниці Одеської митниці, яка «посіла 12-те місце за виконанням надходжень до бюджету». Варто зазначити, що в.о. керівника Одеської митниці Василенко працює в системі ДФСУ з 1994 року. Розпочав службу інспектором митного посту «Азовсталь» Маріупольської митниці, пізніше очолював митницю у Вінниці, а у 2014 році — у Черкасах. Останнім часом займав керівні посади в центральному апараті ДФСУ.
Як повідомлялося, керівниця Одеської митниці Юлія Марушевська та її заступник Семен Кривонос подали заяви про звільнення з посад 14 листопада. Марушевська зазначила при цьому, що прийшла на цю посаду, щоб змінювати країну, втілювати ідеали Євромайдану. Але рік роботи був часом «постійної боротьби з системою, яка чинила опір реформам». На її думку, причина подання заяви — «перешкоди, які створював голова ДФСУ Роман Насиров при спробах проведення реформ».
Матеріал розповідає про призначення та команду, яка прийде з «Лешею-Камбалою». З приходом до влади у 2010 році Януковича, а як наслідок з приходом до влади в ДТСУ Калетника, почав Василенко отримувати вигоди від Дороховського та Дериволкова. Усіх людей і схеми Макаренко передавав новим комуністичним господарям. Нібито навіть пропетляв, але жадність фраєра його погубила. Василенко почав потихеньку крисити. Ігоря Калетника це дуже не подобалося. Він вичислив Василенка, і за крисятництво його виганили з митної системи.
У Києві такий гнида нікому не був потрібен, і він уїхав додому в рідне місто Маріуполь. Почав брокерити, намагався запускати сірі схеми, але його побили брати-таможенники за старе крисятництво по повній програмі. Але грошей у Василенка було достатньо. Так і лежала наша риба на дні аж до революції гідності, точніше до того її періоду, коли стало зрозуміло, що революція перемагає. Василенко терміново спливає зі дна і на всіх плавниках мчить у Київ на Майдан. Там зустрічає старого дружка та палкого революціонера Науменко.
Ну що, Одесо, зустрічайте стару банду! До вас їде Василенко, він же Леша-камбала. Ви вже з цим маріупольським варишком працювали при начальнику Мусієнко. Тепер буде все навпаки: Муся другий, Камбала перший.
Деякі історичні відомості. Останнім часом у керівництві митної служби інтенсивно лобіює свою кандидатуру Володимир Мусієнко. Він позиціонує себе як «нещасний вигнанець», свого часу несправедливо звільнений з митниці. З огляду на тривалу роботу Володимира Мусієнка на керівних посадах у центральному апараті Держмитслужби та кількох митницях можна говорити про досвід і вміння знайти потрібних людей у потрібному місці, але що цінніше — вказати на тих, хто є «злочинною владою». Ось окремі сторінки трудової біографії: 2003 рік — начальник відділу Оперативної митниці, 2005 рік — керівник підрозділу селекції ризиків Центрального бюро ризиків та аудиту, 2008 рік — начальник відділу координації та контролю оперативної діяльності Держмитслужби, 2010 рік — заступник директора департаменту організаційно-інспекційної діяльності Держмитслужби, фактично радник тодішнього голови митного відомства Валерія Хорошковського, 2012 рік — начальник митного поста «Київ — спеціалізований» Київської регіональної митниці (у подальшому — головний інспектор).
На останньому етапі трудової діяльності Володимира Мусієнка варто зупинитися детальніше. У жовтні 2012 року з'явилося звернення підприємства «Ін Тайм» щодо протиправних корупційних дій начальника митного поста «Київ — спеціалізований». Після того як було виявлено факт викрадення вантажів підприємства «Ін Тайм», Володимир Мусієнко «попросився» з посади начальника митного поста «Київ — спеціалізований» на посаду головного інспектора. У листопаді 2012 року прокуратура Оболонського району Києва порушила кримінальну справу № 55-4257 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України «Одержання хабара». Вироком від 24 грудня 2012 року чотирьох посадових осіб митного поста «Київ — спеціалізований» визнано винними у вчиненні злочину та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах та посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на три роки. Й лише начальник уник відповідальності — Володимира Мусієнка було звільнено з митних органів.
Мусієнки для митниці — прізвища відомі й не викликають, чесно кажучи, негативних асоціацій серед колег — на відміну від головного «репресованого» претендента на керівну посаду. Показовим є факт роботи в митних органах Олексія Мусієнка — брата Володимира Мусієнка. На цей час Олексій Мусієнко — заступник начальника митного поста «Східний» Київської міжрегіональної митниці. Під час окупації Криму він перевівся з посади начальника митного поста «Керч» Кримської митниці. Син Олексія Мусієнка Ігор Мусієнко працює на митному посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці, донька Олена Агеєва працювала у Департаменті митної справи Мінходів. Словом, отака династія сталеварів.
Довідка. 24 грудня 2012 року Президент України Віктор Янукович підписав указ про реорганізацію Державної податкової служби та Державної митної служби в Міністерство доходів і зборів. 18 березня 2013 року Президент Віктор Янукович видав указ про Міністерство доходів і зборів України. 1 березня 2014 року Міністерство доходів і зборів ліквідоване постановою Кабінету Міністрів. Цією ж постановою відновлено діяльність Державної податкової служби та Державної митної служби.
Кадри. Вони, як відомо, «вирішують все». На сьогодні майже всі перші керівники митних органів замінені на «нових», дивлячись на яких, напрошується питання: хто займається кадровою політикою в митниці? Злі язики стверджують, що призначення проштовхують різні бізнес-групи, окремі депутати Верховної Ради, контрабандні організовані злочинні групи, усі хто завгодно, тільки не Науменко, який самоустранився від повсякденного управління митними органами й займається розв'язанням інших завдань. Багатьма процесами, включаючи кадрові, керує насамперед його заступник Андрій Войцещук, а всі його призначенці, за рідким винятком, або явно слабкі організатори, або давні гвардійці корупційного фронту з негативною історією роботи раніше. Яскравим прикладом є давні спільники та бізнес-партнери Валерія Хорошковського Володимир Мусієнко (його однокласник) та Андрій Штанько. На останнього покладено тягар керівництва одеською митницею, нести яку йому допомагає начальник відділу тарифів Руслан Горлов.
Сам Горлов є вигідним вкладенням інвестицій одеського контрабандиста Артура Прузовського (також відомого в криміналі як «Плюси»), колишнього автомобільного злодія та родича громадянина США Вадима Альперина (крадіжка 650 автомобілів у йорданців). Більше того, до сьогодні заступником у Штанька працює Юрій Соколов (людина Ігоря Калетника та Володимира Григорьєва), з яким у нього тісні дружні стосунки, жодного обіду окремо.
Схеми. Тут новоявлена команда не стала вдаватися до послуг якихось там європейських експертів і просто повернулася до добре зарекомендованої старої, впровадженої ще Хорошковським, Калетником та Дериволковим. Схеми збирання грошей, які працювали раніше, Науменком та Войцещуком за наполяганням політичних кураторів бережно й кропітливо збережені. Змінилися лише прізвища тих, хто бере, та масштаби вимагання (варто зазначити — у меншу сторону).
Попередній аналіз розподілу ролей між провідними наповнювачами державного бюджету й далеко не в першу чергу — власної кишені, а також кишень покровителів, указує на те, що Науменко красиво говорить і пише, залишаючись «кристально чистим» керівником та принциповим «борцем» з корупцією, а в його тіні займаються розв'язанням зовсім інших завдань Войцещук та Мусієнко. Перший виконує функції переговірника та вирішувача, а другий — контролера й, використовуючи зондер-групу перевірених рекетирів з колишньої оперативної митниці, — загонщика жирних клієнтів у чіпкі лапи таможенників. Досвід загону живця у Мусієнка напрацьований ще зі часів Хорошковського. При цьому система збирання грошей досить складна й конспірована з залученням передачі карток мобільних телефонів, логінів та паролів у Скайпі, по каналах якого йде обмін інформацією, включаючи місця й шляхи передачі грошей. Суть основних схем наводимо нижче.
«Ризик-1,2». Наприклад, в одеській митниці будь-якому зацікавленому підприємству Горловим за 500 доларів США надається таблиця, в якій є опис, код, країна походження товару, а в відповідних графах «Ризик-1» та «Ризик-2» вказана митна вартість, яка значно відрізняється одна від одної. Ціна в графі «Ризик-2» вказана для рядових суб'єктів ЗЕД («лохи»). Для тих, хто погоджується на корупційну схему («модні»), митне оформлення відбувається за графою «Ризик-1» (заниженої митної вартості). З різниці від загальної суми збирання між цими графами половина йде в кишеню таможенників. Ця схема існувала раніше, однак з приходом Науменка була вдосконалена. Зокрема, крім «лохів» та «модних» з'явилися ще й «обрані» оператори імпорту, для яких ціна ще нижча за занижену «Ризик-1», що збільшує суму відкату й зменшує платежі в бюджет. Одним з прикладів «обраних» назвемо підприємство ТОВ «Роверлайн-моторс», наближене до Штанька. Так, 23.04.2014 зазначеним підприємством за ГТД № 500060001/2014/014659 був оформлений контейнер з товаром — «іграшки колісні для катання дітей» за ціною 1,73 $/кг. При цьому «Ризик-1» за товаром становить 5,4 $/кг, а «Ризик-2» — 6,48 $/кг. Як видимо, «модні» у Штанька в порівнянні з обраними нервово курять в сторонці. За цією ГТД підприємство сплатило в бюджет 40385 грн., а мало сплатити — 151303 грн. (різниця майже в чотири рази). Таких контейнерів «Роверлайн-моторс» за другу половину березня — квітень оформило ні багато, ні мало 381 шт. Подібним чином оформляють товари ТОВ «Форвард Трейд Компанія» (75 декларацій за квітень) та багато інших. Про масштаби недоотриманих державою платежів у бюджет та суми, що надходять у кишені зазначених керівників з Одеси та Києва, можна цілком собі уявити.
«Внутрішня» митниця.
«Заміна вантажу / вивантаження». У тому ж Одеському морському торговому порту активно відбувається повна заміна ліквідних дорогоцінних товарів під час транспортування з порту до мультимодального логістичного комплексу ТОВ «Евротермінала», де проводиться їхнє митне оформлення. Після завантаження контейнерів на транспортні засоби на терміналах «ГПК Україна» та «Бруклін Київ» по дорозі на «Евротермінал» проводиться заміна дорогого товару на дешевший. Щомісячно таким чином відбувається заміна вмісту понад двохсот контейнерів (наприклад, підприємством «Роверлайн» — 130). У цьому напрямку активно розгорнувся Прузовський зі своїми схемами перевантаження контейнерів з одягом, взуттям, електроніком та ін.
Під покровительством митниці також крадуть вантаж з контейнерів складського комплексу «Червоні пакгаузи» в Одеському порту, площі якого вже багато років орендує Прузовський. Потім порожній контейнер повертається в стопку контейнерної лінії. На сьогодні одеська митниця відмовилася від електронних GPS-замків, мотивуючи це їхньою нестачею на всі контейнери, які йдуть на інші митниці. Зазначені замки використовують лише для транзитних вантажів на Молдову. Враховуючи ці нововведення, контейнер з дорогоцінним товаром оформляється на виїзд для митного очищення в іншій області, а після виїзду за територію порту вивантажується. Вміст йде реальним власникам на 7-й км, а контейнер завантажують барахлом, яке й їде в пункт призначення, де оформляється за копійки. Після оформлення барахло повертається в Одесу для подальшого використання в тих же цілях. Завдяки Горлову, найбільш активним у «перевантаженні» є його спонсор Прузовський. Деякими суб'єктами ЗЕД практикується оформлення товарів у вільне обігу на одному митному посту, яке як правило проводить одна й та ж зміна у період 22:00–24:00.
Зазначена схема завдає збитків державі в кілька сотень тисяч гривень з одного контейнера. Схема розподілу ролей в одеській митниці така: Горлов контролює тарифи, не пускаючи нікого до лакомих контейнерів, начальник ВМО-3 Одеського порту Липковський, також ставленник Прузовського оформлює останньому контейнери та пароходи з фруктами-овочами, Соколов збирає «капусту». Все під контролем Штанька.
«Недогруз». Останнім часом на митному небосклоні знову яскраво засвітилася зірка відомого контрабандиста Ілі Павлюка (він же «Іляша Курятник») з улюбленою ним схемою заниження ваги декларованого дорогоцінного вантажу, ввезеного авіатранспортом. У березні — квітні с.р. Павлюк двома літаками АН-24 та АН-26 (власник Юрій Кушнір) відкрив контрабандний канал в аеропорту в м. Чернівці. Здійснивши чотири авіарейси, зазначеними літаками ввезено по 20т вантажу кожного разу, однак декларувалося 5т, 7,5т та 11т, що також принесло гарні баристи як Павлюку, так і його спільникам в митниці.
Завдяки бдильним рядовим (і не зовсім) громадянам через Громадську раду Мінходів та зборів була піднята шумиха з цього приводу, в митницю з міністерства виїхала група з метою перевірки зазначених дій, на місці відсторонені від роботи ряд посадових осіб, включаючи працівників підрозділу з боротьби з корупцією, у зв'язку з чим канал тимчасово припинений. Однак, за нашими даними, з новим керівником митниці Миколою Салогором досягнута домовленість про поновлення таких польотів надалі. А на сьогодні польоти товару Павлюка перенесені в м. Івано-Франківськ.
Підміна номенклатури товару. У зв'язку з анексією Криму, потік контрабанди товарів з півострова вже успішно переорієнтований на материк. Зокрема, на посту «Херсон Центральний» херсонської митниці почалися оформлення вантажів на транспортних засобах, раніше перевезених в Євпаторію паромом з Туреччини. Ціна на товар фіксована з розрахунку долар/тонна, не за ТНВЕД, а згідно з побутовою номенклатури типу: господарські товари, автозапчастини та ін., ціна встановлюється усереднена на весь вантаж автомобіля, декларація підганяється під обумовлену вартість.
Практично при будь-якому оформленні частина товару заявляється не своєю назвою. Контрольні заходи, проведені в січні-лютому 2014 року управлінням з боротьби з контрабандою Центрального апарату це наочно виявили, але з тих пір нічого не змінилося. Оформлення човникових теплоходів «Pera» та «Saros», які раніше ходили в Євпаторію, завжди характеризувалося повною невідповідністю вмісту декларованого вантажу. Тепер розроблена й впроваджена схема «оформлення» вантажу з теплоходів, перевантаженого на автотранспорт в Херсонській митниці. Також досягнуті домовленості про «роботу» в Херсоні теплоходів «Viking» та «Atlant» (належать або контролюються Калетником та Булюком). Судна спеціалізуються на перевезенні контрабандних партій одягу, взуття, парфумерії та інших високоліквідних вантажів. Привертає на себе увагу той факт, що при серйозному потоці товару з Туреччини в Херсонській митниці у 2014 році оформлення одягу відсутні, а взуття в незначних кількостях оформлює лише один суб'єкт.
Провіз товару «в чорну». Новим керівництвом митної служби реанімована давно ушла в минуле схема переміщення вантажу через кордон України взагалі без митного оформлення (т.зв. провіз «в чорну»). Провідними в цьому напрямку «дірками» є Одеса (пункти пропуску «Кучурган» та «Старокозацьке», в яких з 21–25 квітня с.р. було пропущено 42 фури товару з великим митним навантаженням) та Львів («Шегині» та «Краковець» — кілька десятків фур на тиждень). На п/п «Шегині», наприклад, таможенники Василій Яблонський та В'ячеслав Бойко в чорну пропускають фури з мобільниками (сума відкату не менше 50 тисяч доларів США та більше). На «Краковці» керує Роман Рифляк зі спільниками Михайлом Коломійцевим та Олегом Наконечним, які в минулі вихідні ночами за дві години пропустили 20 фур. Подібним грішить і в.о. начальника п/п «Рава-Руська» нещодавно відновлений Андрій Блавацький, батько якого нардеп ВР від ВО «Свобода» Михайло Блавацький, у зв'язку з чим до пункту пропуску на гарматний постріл бояться підходити силовики області. Спільником Андрія є таможенник Михайло Соляник. У Львівському регіоні також відновлена практика провозу без декларування на «пасажирських» бусиках вантажу, раніше перевантаженого з фур на польській території. Керує контрабандними потоками на Львівщині в.о. начальника митниці Сергій Ярмольський особисто під егідою Войцещука.
У заступниках у Ярмольського збирач данини Віктор Жук, для цих цілей також відновлений відомий таможенник-контрабандист Володимир Полуситок. Масштаби «чорного» вантажу за оцінками обізнаних вражаючі — до 300 тонн високоліквідних товарів на добу. На кінець березня т.р. в Євпаторію здійснений судозахід парома «Улусой-1», на борту якого знаходилося приблизно 60 тирів, значна частина з яких (25 шт) просочилася на територію України без митного оформлення в зоні відповідальності Херсонської митниці. Також 19 квітня працівники УБЕП Херсонської обл. затримали дві цистерни з 70 тоннами дизпалива з підробленими документами, що надійшли з Криму й перетнули кордон у Чаплинському районі, зоні відповідальності Херсонської митниці. З приходом у керівне крісло Київської обласної митниці Михайла Іванюка подібним чином починає «працювати» й це підрозділення.
Як видимо на прикладі всього кількох регіонів, Науменко, Войцещук та Мусієнко досить міцно взяли з рук у руки від Калетника, Дериволкова та Дороховського «тяжку ношу» корупції та контрабанди й тягнуть її дуже гідно.
Кстаті, цікаво зазначити той факт, що вся «чорна каса», зібрана в київській обласній митниці в березні, передана працівником Глібом Кобельковим при посередництві колишнього таможенника Андрія Дзюби в Росію колишньому керівнику Сергію Гілу, що видимо також є свідченням тісних братських узів папередників та «революціонерів». Існують й інші схеми та факти «роботи» з набивання кишень зазначеними господарями таможенниками та їхніми покровителями, про які ми розповімо пізніше.