Новопризначений начальник Департаменту боротьби з економічною злочинністю МВС наполегливо уникає оприлюднення своєї декларації про доходи. У вузьких колах генерал-майора міліції називають прізвиськом «Антибіотик». Міністр Арсен Аваков залучив цю людину до нового уряду і поставив на дуже відповідальну посаду — боротися з економічною злочинністю. Однак цей вибір видається дивним, адже Василь Пісний — фігура одіозна. Свого часу він кілька місяців перебував за гратами, хоча на той момент уже працював у міліції.
Чорна смуга у житті молодого міліціонера розпочалася 10 липня 1995 року. Василя Пісного затримали за підозрою у злочині, передбаченому статтею 144 частиною 3 Кримінального кодексу України (рекет). За версією слідства, він вимагав спочатку 5 тисяч доларів, потім 6 тисяч доларів, а далі 7 тисяч доларів від Марини Берези. У матеріалах кримінальної справи фігурував власноруч написаний Пісним список боржників і стан розрахунків з ними за контрабандну торгівлю спиртом. Ксерокопія цієї записки була опублікована у місцевій пресі 1996 року в матеріалі «Перевертні в погонах та їх покровителі». Текст підписав С. Дільний, тодішній заступник начальника управління Внутрішньої безпеки області.
Але за кілька місяців доля усміхнулась Василю Пісному. Справу раптом закрили, він вийшов на волю. Після цього він почав стрімко робити кар'єру, займаючи нові й нові посади у міліцейському відомстві. Лютнева революція 2014 року в країні особисто для Василя Пісного закінчилася вдало — він зайняв посаду керівника Департаменту боротьби з організованою злочинністю. Незабаром у виданнях олігарха Курченка він розлого почав розповідати про те, як зламає хребет тіньовій економіці.
Для з'ясування того, як живе сьогодні той, хто має стежити за тим, аби інші жили чесно, було надіслано запит у міністерство Авакова з проханням надати копію декларації про доходи головного борця з корупцією. Це абсолютно нормально, коли людина, покликана боротися з чиїмись махінаціями, сама звітує про свої доходи і витрати. У департаменті кадрового забезпечення запевнили, що відповідь підготують швидко. Однак офіційна відповідь здивувала й засмутила: начальник департаменту В. Слівінський написав, що надати декларацію не може.
Він зазначив підставу — статтю 14 закону. У ній ідеться про те, що поширення персональних даних можливе «за згодою суб'єкта персональних даних». У перекладі на загальнозрозумілу мову — чиновник і міліціонер Василь Пісний категорично відмовився поділитися інформацією про свої доходи і витрати. Ось вам і життя по-новому: публічна особа, яка обіймає одну з найбільш відповідальних посад у правоохоронному відомстві, здається, чогось боїться. Пояснити по-іншому, чому вона не може прозвітувати перед громадою, доволі важко.
Хоча цілком можливо, що Василь Пісний просто заплутався у тому, що йому належить, адже про його статки у місті, де він жив донедавна, ходять легенди. Йому приписують володіння готелями, заводами, ресторанами та елітною нерухомістю. Злі язики подейкують, що готель «Наталя-18» Василь Пісний подарував своїй дочці Наталі на день народження. Сам Василь Пісний це категорично заперечує. Як правило, він акуратно намагається спростувати всі подібні твердження. Таку його лінію оборони пояснити просто: він усе життя працює у міліції, одержуючи невисоку зарплату, і, власне кажучи, мав би бути бідним як церковна миша.
Але така логіка — лише для тих, хто не розуміє, як функціонує корупційна система в Україні. Розслідування одного епізоду із життя Василя Пісного багато що пояснює.
Міліцейське містечко розташоване у селі Щеплоти, яке лежить за 70 кілометрів від Львова. Село бідне, хатки переважно старенькі, асфальтованої дороги немає. Але природа тут напрочуд гарна. Біля села розкинулося Грушівське водосховище. Сюди люблять приїздити на риболовлю люди навіть із сусідніх регіонів. Проте кілька років тому на березі водосховища «виросли» котеджні будиночки, доступ до яких дозволений лише обраним. Обрані, як кажуть місцеві, люди непрості — очільники правоохоронних органів, міліції та ДАІ.
Місцеві жителі розповідають про «міліцейське містечко» з високими парканами, приватною охороною, розташоване на березі величезного озера. Кожен, кого не спитаєш у Щеплотах, покаже, де стоїть «будинок Василя Пісного» (нині начальника Департаменту боротьби з економічною злочинністю МВС). До цієї елітної території часто навідується Степан Харабара (тепер уже екс-очільник ДАІ) та інші чиновники у погонах.
На асфальтованій дорозі розташовані шість невеликих будиночків котеджного типу. Кожен з них має півтора поверха, деякі оздоблені деревом. Невеликі вони як для правоохоронців, а як на пересічного українця — цілком пристойна площа для проживання з родиною. У старій декларації Пісного цей будинок, звісно, не зазначений. У дворі кожного будиночка — акуратний газон, кована карусель та лазня, щоб попаритися після риболовлі. Від кожного двору — місточок до озера. Поряд — власна маленька станція з електрогенератором. Усе обгороджене парканом. Прохід до берега простим смертним закрили. Навколо видно відеокамери та навіть колючий дріт.
У міліцейському містечку є охорона. Тут також постійно працюють покоївки. Хоча господарі, як з'ясувалося, бувають вкрай рідко. Охоронець одного із будиночків розповідає: «То все приватна територія. Господарі бувають рідко. Ось у цьому крайньому будинку відпочиває Щур. В іншому — Пісний». На брамі вілли родини міліціонера — ініціали «ВО». «Василь та Оля», — пояснюють місцеві. — Офіційно вони розлучені, але на неї записано весь бізнес родини Пісних». Якщо вірити декларації Василя Пісного за попередні роки, будинок, де він живе, має 450 квадратних метрів. За словами селян, панство приїздить переважно влітку, ловить рибу, попаряється, але бувають нечасто. Приїздять переважно компаніями.
Чи може чесний працівник міліції, який живе тільки на зарплату, будувати собі такі хороми для риболовлі й утримувати покоївок та охорону, читач зробить висновок сам.
З питанням про те, чому цих будинків немає у деклараціях міліцейських посадовців, звернулися до Завадівської сільської ради, до якої належить село Щеплоти. Сільський голова Завадова Юрій Лойко (теж колишній працівник ДАІ) розбиває на друзки припущення: «Ні-і-і-і! Ви що? Та там немає нікого з тих прізвищ, які ви називаєте. Немає. Ні Пісного я там не бачив, ні Щура! То звичайні люди, які написали заяви, сесія проголосувала — і ми виділили їм землю. Це люди не з Щеплотів. У тому місці з наших місцевих людей ніхто не хотів брати земельні ділянки. Бо там шалені треба гроші, щоб щось зробити». Юрій Іванович переконує, що люди, які побудували будиночки в кварталі «Біля озера» (так його називають офіційно), торгують технікою. Вони дають гроші на церкву, допомагають йому збирати сміття біля озера. «А наші місцеві люди дуже задоволені з будівництва того містечка. Бо ще й роботу мають. Там у кожному будинку прибиральниця і охоронець», — каже Юрій Лойко.
Як доказ цього, він показує список людей, яким виділяли землю на мальовничому березі Грушівського водосховища. Прізвищ міліцейських посадовців тут не видно. Доводиться визнати: усі люди в Щеплотах кажуть неправду. Усім їм привиділося, що охоронці та покоївки працюють на очільників правоохоронних органів, а насправді зарплату їм платить продавець техніки.
Проте беремо у сільського голови список людей, яким сільрада Завадова виділила земельку на березі озера. За дивним збігом обставин, усі шестеро отримувачів мешкають у Львові або біля Львова. Йдемо до них у гості, щоб спитати, чому на їхній землі людям ввижаються такі зайняті нині особи, як очільники міліції, ДАІ чи департаменту боротьби з економічними злочинами. І тут чекає низка дивних збігів, що можна було б назвати «куди не прийди, усюди міліція».
Одним у списку тих, кому 06.08.2008 року сільрада Завадова своїм рішенням №614 виділила 10 соток землі в так званому кварталі «Біля озера», є Богдан Гурський, колишній підполковник ДАІ.
Того ж дня у 2008 році рішенням Завадівської сільради № 613 земельну ділянку видiлили Оксанi Гайовiй, дружинi Володимира Гайового, екс-заступника начальника Управління ДАІ ГУ МВСУ у Львівській області з питань організації діяльності автотехнічної інспекції та ревізійно-екзаменаційної роботи. Його, до слова, уже відомий нам Богдан Щур покликав на роботу у Волинську область. І якось так сталося, що саме того ж 06.08.2008 року рішенням сесії №612 земельну ділянку в тому ж таки кварталі надали Марії Володимирівнi Кирич.
І ви не повірите: знову збіг! Ця жінка працює бухгалтером у ресторанно-готельному комплексі «Колиба», який належить екс-дружині Василя Пісного Ользі Костик.
Можливо, Олександр Успаленко, який єдиний з усього списку дістав земельну ділянку на рік пізніше (у 2009-му), ніяк не пов'язаний із правоохоронними органами? Ні! Якщо вже планети встали в один ряд, то таки встали: знову дивний, неймовірний збіг — пан Олександр також є працівником міліції. Олександр Успаленко каже, що написав заяву на видiлення землі, щоб збудувати будинок. «Але потім зрозумів, що це дорого, та й далеко від Львова… тому ділянку продав. Кому продав? Ой не знаю. Не знаю. Я через маклера продавав. Прізвища не пригадаю вже», — заявив Олександр Успаленко. І додав: «Там все були працівники міліції й ДАІ. Якось нам так порадили і підказали тоді заяви написати». Хто підказав? Хто порадив? Не пам'ятає чоловік.
А питання таке: а чи не забагато збігів, щоб повірити, що правоохоронці, які мали б викривати корупційні схеми, насправді вибудовують їх і самі ними користуються? Звісно, дача на березі водосховища — лише мізерна часточка майна, яке пов'язують із головним борцем з організованою злочинністю. Але розповісти про нього він чомусь не поспішає. Мабуть, поки що ретельно обмірковує, як буде пояснювати, що все це він придбав на зарплату 50 тисяч гривень, які зазначив як свій офіційний дохід у декларації 2011 року.