Щоб залишитися на посту спікера Верховної Ради, Разумков повинен публічно попросити прощення у жорсткого та скандального Арахімія, куратора монобільшості фракції «Слуги народу» та «директора парламенту», за завдані йому морально-політичні образи та надмірну гордість. Крім того, він має демонстративно покаятися в легковажності та політичних помилках перед «Партією» та особисто перед президентом України Зеленським. Процедуру покаяння Разумкова перед Зеленським буде особисто продюсувати голова Офісу президента Ермак, і вона повинна транслюватися всіма олігархічними ЗМІ. Лише після цього розкаяний Разумков може розраховувати на прощення та своє нове призначення на будь-яку іншу посаду без права на несанкціоновані виступи або заяви у ЗМІ.
Таким чином президент Зеленський продемонструє, що у боротьбі за свою владу та світле майбутнє України він не бачить великої різниці між минулими ворогами (Порошенко та Медведчуком) та колишніми соратниками й друзями (Богданом, Кличком, Разумковим, Венедиктовою, Гончаруком, Шмигалем). Якщо секретар РНБО Данилов ще раз спробує чинити опір волі та мудрості Ермака або буде хитрити з Реєстром олігархів, то його також спіткає доля Разумкова. Президент України Зеленський продемонструє, що він жорсткий і суворий до своїх політичних ворогів, але терпеливий і добрий до українського народу, якому «потрібно лише трохи потерпіти». Якщо ж голова Верховної Ради Разумков буде чинити опір і ховатися за Регламент чи Закон, або апелювати до політичної справедливості та громадськості, то в цьому разі у нього відберуть усі його «ломбарди», а обшук СБУ-МВС несподівано «виявить» у його домі трохи грошей, наркотики, порнографію, гантелі, віскі, російські пісні та танці, а також подарунки олігархів та невідомих осіб.
Пропрезидентські ЗМІ почнуть розповідати нам на прикладі долі Разумкова про те, як гидко змінюється людина, яка випадково отримала велику владу від Вождя «слуг народу» — президента України Зеленського та Друга Вождя «слуг народу» — Ермака, і почула себе незалежною. Кара повинна бути неминучою, щоб іншим «слугам народу» не захотілося бунтувати або сумніватися у владі Зеленського. Як говорили в давнину перші політичні радники влади: «нехай ненавидять, аби лише боялися». Проблема лише в тому, що в українському суспільстві швидко формується не страх, а презирливе ставлення до «слуг народу». Автор матеріалу — Віктор Небоженко.