Питання: Яка ситуація в зоні АТО? Особливо цікавить ситуація на Маріупольському напрямку. Відповідь: Останні півтора-два місяці дійсно на Маріупольському напрямку спостерігається найбільша активність як за кількістю обстрілів, так і за спробами проникнення розвідувально-диверсійних груп. За напруженістю порівнянна лише ситуація в районі Промзони Авдіївки, де йдуть постійні бої, де ворожі війська намагаються змінити займану нами лінію оборони, дуже проблемну та небезпечну для них. Якщо говорити про останні два тижні, то статистика показує, що кількість обстрілів наших позицій ніби скоротилася. Але це не повинно нас розслабляти, оскільки вогонь ведеться прицільно з гармат та мінометів, заборонених Мінськими угодами, великих калібрів. Це 120-мм міномети та 152-мм гаубиці. Більше того, зафіксовані випадки використання РСЗВ «Град». Ворог намагається завдати максимальної шкоди нашій обороні, тому говорити про зниження напруги не доводиться. При цьому ми бачимо, що продовжується активна переброска з РФ військової техніки, зброї та боєприпасів.
Ці резерви створюються не для парадів. Тому ми не можемо виключати, що в грудні-січні, до інавгурації нового президента Америки, росіяни все ж таки спробують значно загострити ситуацію, здійснивши локальні наступальні операції. При цьому найбільш небезпечним напрямком залишається Маріупольський. Маріуполь зі своїм портом та заводами для них — стратегічна мета. Деформована економічна модель окупованого Донбасу не може самостійно функціонувати без фінансових дотацій РФ. Пам'ятайте фальшиві шаблони часів Януковича: «Донбас годує всю Україну». Насправді регіон був збитковим, а ці квазиформування — дефіцитні та збиткові в квадраті. Вони, як безденна бочка, потребують постійних вливань. І для росіян, у яких зараз серйозні економічні проблеми, ці дотації стають важким тягарем. Для компенсації втрат їм потрібні нові об'єкти грабежу, якась подоба працюючої економічної моделі. Їм, як сарані, для виживання потрібні нові території, де можна поживитися. І Маріуполь ідеально підходить їм для цього. Але наші воїни готові розчавити цю саранчу та захистити місто.
Питання: Витрати Росії на утримання власне Луганська та Донецька оцінюються в мільярд доларів. Ви з цим згодні? За нашими оцінками йдеться про понад 6 мільярдів доларів на рік. З них 3 мільярди йдуть на фінансову підтримку цих окупованих територій, і понад 3 мільярди на військові видатки. Питання: Як зараз ситуація з розведенням сторін у пунктах, які були визначені — Золоте, Петровське, Станиця Луганська? Одразу хочу сказати, що коли Генеральний штаб узгоджував зони розведення сторін, то використовував чіткі критерії: жоден населений пункт не може вийти з-під контролю Збройних сил України. І спекуляції навколо цього окремих політиків не мали жодних підстав. Нова конфігурація лінії розмежування в цих зонах з точки зору контролю над ситуацією повністю влаштовувала наших військових. У двох місцях в районі Золотого та Петровського розведення пройшло більш-менш без проблем. Що стосується Станиці Луганської, то тут процес зірвано російсько-терористичними військами, які не припиняють обстріл цього сектора. Припинення вогню — це головний критерій для початку розведення.
При цьому я хочу підкреслити, що у разі виконання домовленостей лінія цього населеного пункту залишається для нас оборонним рубежем. Тобто вся Станиця Луганська залишається під нашим повним контролем. Якщо не буде вирішено питання по Станиці Луганській, усі інші домовленості щодо подальшого розведення військ, які обговорювалися під час зустрічі в «нормандському форматі» та в Мінську, — втрачають будь-який сенс. Станиця Луганська розташована практично на кордоні з Російською Федерацією, і вони побачили, що конфігурація, яку раніше узгодили, для них досить проблемна. Їм доводиться залишати добре обладнані та вдало розташовані опорні пункти. Тому росіяни намагаються зірвати домовленості по Станиці Луганській та перейти до обговорення інших ділянок. Але так не буде.
Питання: Які останні дані щодо кількості російських військових на Донбасі? Ця цифра збільшується чи зменшується? Яка тенденція? Без урахування чисельності двох армійських корпусів, сформованих на змішаній основі, на Донбасі перебувають регулярні російські військові частини чисельністю до 10 тисяч осіб. Генштаб РФ здійснює постійні ротації своїх військових, але загальна їхня чисельність протягом останнього року перебуває в цих межах. Скільки російських офіцерів та солдатів воює у складі 1-го та 2-го армійського корпусу сказати складно, але практично все їхнє командування укомплектовано кадровими російськими військовими. З іншого боку ми бачимо, як відбувається концентрація російських військ та створення нових військових баз уздовж нашого кордону. І це для нас дуже серйозна проблема, оскільки у разі активізації агресії вони можуть у найкоротші строки значно нарощувати чисельність своїх військ на будь-якій ділянці фронту. Питання: З'явилася інформація про те, що з 1 грудня можуть припинити поставляти воду в окуповану Луганську область у зв'язку з неоплатою.
Не може ця проблема стати одним із приводів для загострення? Ви знаєте, для росіян не потрібен якийсь конкретний привід. Якщо Путін прийме рішення активізувати військові дії, то привід вони завжди придумають. Але, з іншого боку, у нас немає зайвих ресурсів і українці не повинні зі свого кишені дотувати «годувальників» з Донбасу, оскільки за все треба платити. І якщо у них знаходяться гроші на утримання багатитисячної армії, то я думаю, що гроші на воду теж повинні знайтися. Моя позиція — ніяких дотацій окупованим територіям. Припиніть агресію, складіть зброю, виведіть російські війська та відновіть українську владу і тоді можете заїкатися про дотації. І я не сприймаю тиску в цих питаннях (вода, електрика тощо) наших міжнародних партнерів, мовляв там гуманітарна катастрофа. МВФ та компанія вимагають, щоб українці за спожиті ресурси платили повну ціну, а туди ми повинні поставляти безплатно? Так, там важко виживати, там багато проблем, але не з нашої вини, а з вини Російської Федерації, яка окупувала частину нашої країни. Припиніть окупацію, тоді й будемо допомагати, будемо самі вирішувати всі ці питання.
При цьому у нас, наприклад, немає заборгованості з виплат пенсій пенсіонерам Донбасу. Питання: Правильно ми розуміємо, що в цьому році мобілізації вже не буде? Я сподіваюся. Але якщо відбудеться загострення і нам потрібно буде значно нарощувати чисельність Збройних сил, звичайно, ми не зможемо обійтися без мобілізації. Що дуже важливо, ми фактично побудували професійну добровільницьку армію. В основі цієї армії — професіонал-контрактник. А добровільницька вона тому, що контракт підписують усі лише добровільно. Це не мобілізація, коли хочеш — не хочеш, треба йти та захищати свою країну. Ефективність воїна-контрактника несумірно вища, ніж мобілізованого. Тому, незважаючи на всі складності та проблеми, ми сьогодні маємо боєздатну професійну армію. З іншого боку, ми не можемо відмовитися від призову. Призивники-строковики у нас не воюють у зоні проведення антитерористичної операції, це для нас принципово. Але в умовах постійної військової загрози нам необхідний потужний підготовлений резерв. Особливо резерв першої черги.
Резерв першої черги — це люди, які пройшли військову службу, які мають військову спеціальність, знають, куди їм треба прибути у разі необхідності, і які влиються в розгортувані підрозділи без втрати часу на навчання, виховання, злагодження тощо. Тому молоді хлопці, які пройшли строкову службу, будуть поповнювати наш резерв для того, щоб у разі необхідності у нас не було втрати часу на пошук тих, хто буде захищати Батьківщину.
Питання: Тобто призив у ЗСУ буде збережено? Тому що я знаю, що Держприкордонслужба відмовилася восени від призову строковиків. У найближчій перспективі від призову та строкової служби ми не відмовимося. Навіть якщо Збройні сили будуть повністю укомплектовані контрактниками, ми все одно будемо готувати резервістів. Чим більший підготовлений резерв — тим вища обороноздатність країни. Створення потужного підготовленого резерву Збройних сил — це для нас необхідність та умова виживання. Це рішення чітко зафіксовано в прийнятій РНБО Стратегії національної безпеки. Питання: Періодично з'являється інформація про те, які нові зразки зброї готуються.
Що ви вважаєте з того, що в останній час з'явилося, найбільш значущим та найважливішим? Особливо цікавить ракетна техніка. Перед нами стоїть масштабне завдання повної заміни отриманої у спадщину радянської зброї та військової техніки на сучасні та ефективні зразки. Зрозуміло, що в основному це буде зброя та техніка українського виробництва, що відповідає високим стандартам НАТО. Це завдання дуже складне та затратне, розраховане не на один рік, але ми впевнено йдемо цим шляхом. Я пам'ятаю перші місяці війни: техніка не їздила, зброя, виробництва середини минулого століття, не була підготовлена до застосування. Та що там зброя, бронежилети та кевларові каски напрочуд відсутствували. Перші якісні бронежилети волонтери тягли контрабандою з-за кордону. Сьогодні у нас немає проблем із забезпеченням наших воїнів вітчизняними засобами захисту високої якості. Візьміть, наприклад, ті ж міномети, ми налагодили випуск 120-мм мінометів, зараз ставимо на озброєння 82-мм та легкі, мобільні 60-мм міномети. Виробники українських бронетранспортерів широкої модифікації вже реально конкурують між собою, знижуючи ціну та поліпшуючи якість.
При цьому, звичайно, не завжди наші оборонні підприємства можуть забезпечити одразу продукцію на рівні найкращих світових стандартів. Але в чому є перевага у техніці та зброї українського виробництва? Вони проходять перевірку не лише на полігонах, але й в умовах реального бою! І одразу конструктори та виробники вносять потрібні зміни у випускаємі зразки з урахуванням їхнього бойового застосування. В результаті швидко зростає якість, ефективність, надійність. Так у нас з'явилися хороші зразки широкої лінійки стрілецької зброї. У цьому напрямку йде виробництво танків та перспективних артилерійських систем. І звичайно, треба говорити про відновлення нашого ракетного потенціалу. Для нас є пріоритетом виробництво потужної ракетної зброї, яка дозволить вирішувати не лише тактичні, але й оперативні та стратегічні завдання.
Питання: Це те, що раніше називалося зброєю стримування, правильно? Тут формула очевидна: чим потужніша буде у нашої країни зброя, тим менше шансів, що агресор спробує наступати на нас. Тому в цьому напрямку працює наша наука, в цьому напрямку працюють наші конструктори та виробничники. В останній час ми регулярно, приблизно раз на місяць, проводимо випробування нової ракетної техніки. Ці випробування показали, що наші ракети перевищують російські аналоги. Це керовані ракети, точність яких на порядок вища, ніж у російських. А це дуже важливо, адже необхідно не лише запустити ракету, важливо, щоб вона точно ураження мету.
Пам'ятайте, демонстративні удари російських крилатих ракет по сирійських об'єктах? Одні впали в Ірані, інші — взагалі невідомо де. Ми робимо ракети не для парада, не для залякування сусідів, а для захисту своєї батьківщини. Тому неякісна продукція нам не потрібна. Але ми могли б організувати виробництво нових видів зброї та військової техніки швидше та на вищому рівні, якби наші партнери не блокували нам військово-технічне співробітництво. Ми вимушені всі складові складної військової техніки виробляти самостійно, хоча деякі комплектуючі високої якості могли б отримувати у наших партнерів. Це могло б різко скоротити строки та значно поліпшити якість. Але, на жаль, тема поставок летальної зброї та її комплектуючих в Україну досі заблокована нашими партнерами. Конгрес США, ви знаєте, кілька разів уже прийняв таке рішення, але поки це залишається лише в теорії. Я сподіваюся, що нова адміністрація Сполучених Штатів забезпечить виконання, незважаючи на всі надії росіян, тих рішень, які приймали ті ж республіканці в Конгресі, щодо військово-технічного співробітництва, у тому числі й у питаннях летальної зброї.
Питання: Європейські країни, які теж могли щось нам поставляти, вони це не роблять виходячи з якої-то негласної домовленості, чи посилаючись на якісь документи? Вони пояснюють це тим, що не хочуть загострювати ситуацію, не хочуть провокувати Росію тощо. Простими словами: вони просто бояться, м'яко кажучи, реакції Росії. Вони розповідають нам, що «ми ж все робимо для миру, ми ж хочемо мирним шляхом усі питання вирішити». Але цей мирний шлях, про який вони говорять, кожного дня забирає життя наших хлопців. Як раз відсутність жорсткої реакції цивілізованих країн на агресію провокує Росію продовжувати провокації. Я на всіх переговорах наполегливо повторюю очевидне, що лише сильна українська армія, забезпечена сучасною зброєю, та тверда позиція наших союзників можуть змусити Росію припинити агресію та звільнити захоплені території.
Питання: Тобто ви думаєте, що при президентові Трампі у України є шанси отримати летальну зброю? Так, я вважаю, що у України є шанс отримати летальну зброю. Нагадаю, що Дональд Трамп обирався від республіканців. Позиція Республіканської партії в питаннях України досить чітка та послідовна. Усі їхні голосування в Конгресі та в Сенаті — цьому однозначне підтвердження. Сподіваюся, що президент Трамп буде послідовно проводити політику своєї політичної сили. З іншого боку, я сподіваюся, що новий президент Америки буде ознайомлений зі змістом Будапештського меморандуму, підписаного його попередниками, де чітко записані зобов'язання Сполучених Штатів забезпечити територіальну цілісність та безпеку нашої країни. І я переконаний, що всі сторони повинні виконати взяті на себе зобов'язання. Сподіваюся, що очікування Росії, що Штати будуть закривати очі на їхню терористичну діяльність, не виправдаються, і їхня бравада змінитися черговою істерикою. Сподіваюся також, що новий президент буде працювати в інтересах своєї країни та в інтересах цивілізованого світу.
А весь цивілізований світ зацікавлений припинити вирішення політичних питань військовим шляхом, припинити перекроювання кордонів, припинити військові конфлікти. А це, у свою чергу, можливо, якщо агресію будуть не обговорювати та обговорювати, а жорстко припиняти. Питання: У США вже пішли перші призначення. Наскільки ці кадри, які насправді вирішують багато, наскільки вони знайомі з українською тематикою та наскільки вони розуміють Україну? Давайте почекаємо, поки ці призначення будуть відбуватися не на сторінках аналітичних видань, а в Білому Домі. А це можливо лише після інавгурації нового президента. Тому що поки це лише прикидки. Але я думаю, що ці призначення будуть проектувати позицію Республіканської партії. Республіканці завжди були більш активні у зовнішній політиці та більш послідовні в протистоянні агресії в будь-якій її формі, як у вигляді ісламського тероризму, так і у вигляді російського імперіалізму. І я сподіваюся, що ця позиція не зміниться й при президентові Трампі.
Питання: З іншого боку Трамп заявив, що Америка в меншій мірі буде займатися, або взагалі не буде займатися, внутрішніми справами інших держав, маючи на увазі, у тому числі й їхнє реформування… Ви знаєте, Україна проводить реформи не тому, що цього хоче Білий Дім або Брюссель, а тому що це нам необхідно. Ми повинні реалізувати не абстрактні реформи під копірку, які хтось де-то проводив та вважає, що це добре. Усі наші реформи повинні працювати на результат, а це, в першу чергу, економічне зростання країни та зростання доходів наших громадян. Без сильної економіки не можна говорити про сильну армію — це пов'язані речі. Єдина країна, де економіка в глибокій кризі, а населення в жахливій нужді, але є й ядерна зброя та величезна армія — це Північна Корея. Але це не наш шлях, це парадигма тоталітарних країн, у тому числі й таких, як Росія. Наш шлях — це європейська демократична країна. А європейська демократична країна не може без потужної економіки мати потужний сектор безпеки та оборони. Це виключено. Тому без динамічного економічного розвитку ми не зможемо досягти тих завдань, які ми поставили в Стратегії національної безпеки нашої країни.
Слідовно, усі реформи, які ми хочемо проводити, повинні працювати на економіку в першу чергу, на українського виробника, на створення майданчиків для перспективних інвестиційних проектів, для того, щоб доходи людей зростали. Це пов'язані речі. Деякі теоретики реформ, у тому числі й з міжнародних організацій розповідають про те, що треба скоротити, скоротити, і ще раз скоротити видатки, і ось за рахунок цього ми матимемо якісь збалансовані економічні моделі. Але безглузде скорочення видатків призводить до скорочення доходів. У той же час багато провідних економістів, той же Кейнс та інші, говорили, що доходи населення — це дуже важливий показник перспективності та зростання економіки. Доходи перетворюються на попит. Попит — це той фундамент, на якому зростає економіка. При сильному стисненні попиту — пропозиція завжди вбивається, а економіка перестає працювати. Тому доходи наших громадян повинні бути нерозривно пов'язані зі зростанням обсягів виробництва. Розширення та модернізація національного виробництва, зростання продуктивності праці та як головний результат — зростання доходів населення — ось мета реформ, які повинні проводитися в Україні.
І я згоден з паном Трампом, що навʼязувати країнам під копірку якісь штампи, без урахування їхніх національних інтересів та особливостей — це неправильно. Кожна країна повинна виходити зі своїх національних інтересів. А в наш національний інтерес — це потужна, сильна, незалежна Україна. Питання: Ви не боїтеся, що Штати при Трампі скоротять допомогу на реформування сектора безпеки в Україні? Ви знаєте, ще раз хочу нагадати, що Україна віддала свій ядерний потенціал, який входив у п'ятірку найпотужніших у світі, в обмін на гарантії безпеки. І я вважаю, що гарантії не виконані.
Коробить це наших партнерів чи ні, вони не виконані! Росія окупувала частину нашої суверенної території. Надана нам допомога не відповідає гарантіям, взятим на себе нашими партнерами. Це приблизно так, як якби в ваш застрахований автомобіль врізався вантажовик, керований п'яним водієм, а страхова компанія компенсує вам лише прострочений освіжувач повітря. При цьому зверхньо похльопують вас по плечу: «мовляв, дивіться, цю допомогу можемо й скоротити». Нам не потрібен освіжувач повітря, ми заслуговуємо на адекватну серйозну допомогу. Серйозна допомога — це потужна зброя, серйозна допомога — це фінансування наших стратегічних оборонних підприємств, це створення спільних виробництв тощо.
Це та допомога, яка забезпечить повну деокупацію України! Парадигмою нового тисячоліття не повинні бути руйнівні війни. Але поки все більше й більше руйнівних конфліктів, все більше й більше зон, де відбуваються бойові дії, все більше й більше крові, болю, руйнувань та пов'язаних з цим потоків біженців. Жодній країні не вдасться відгородитися великим забором від глобальних проблем у сучасному світі. Це шлях у нікуди. Світ сьогодні дуже інтегрований, усі процеси, що відбуваються в різних його частинах, взаємозалежні та пов'язані між собою. Війна, наприклад, на Близькому Сході створює реальні проблеми й для Європи та для інших країн. Тому й Європейський Союз, й Сполучені Штати Америки, й усі провідні цивілізовані країни світу зацікавлені в стабільності, зацікавлені в локалізації вогнищ напруги. А для цього одних, знаєте, доповідей та політичних гасел недостатньо. Треба працювати. Треба укріплювати НАТО, треба укріплювати обороноздатність Європи, протистояти будь-якій агресії. Треба жорстко ставити на місце будь-якого агресора.
Це російські терористи, або ісламські терористи, різниці для цивілізованого світу не повинно бути ніякої. Я сподіваюся, що здоровий глузд, відповідальність та реальний інтерес Америки, європейських країн та України, які повністю збігаються, повинні дати нові якості відносин, у тому числі й у питаннях військово-технічного співробітництва, а також у протистоянні агресії, якою б вона не була та від кого б не виходила. Питання: Буквально на днях на засіданні парламентського комітету з боротьби з корупцією прозвучало вимога надати «Укроборонпрому» всі контракти, які існують? Ви знаєте, усі повинні займатися своїми питаннями в межах своїх повноважень. У нас досить створено силових структур, у тому числі й підрозділів з боротьби з корупцією, які повинні професійно виконувати свої функції. І я не думаю, що будь-який парламентський комітет зможе замінювати НАБУ, СБУ або прокуратуру. Я за те, щоб дуже жорстко припиняти будь-які зловживання, особливо якщо вони пов'язані з сектором оборони та безпеки нашої країни. У нас настільки обмежений ресурс, що його використання за призначенням є сьогодні запорукою виживання країни.
Тому жодної копійки, спрямованої на оборону, не повинно бути вкрадено, виведено тощо. І тут, повторю, будь-які порушення повинні дуже жорстко припинятися. З іншого боку, ми спостерігаємо множество провокацій наших ворогів, мета яких — вибити Україну з зовнішніх ринків озброєння. Часто публікується фальшива інформація, пов'язана з роботою оборонних підприємств України, вона одразу тиражується в країнах, де йде конкуренція з тими ж російськими компаніями, які пропонують аналогічне озброєння. Цей ринок дуже жорсткий, і тут теж не можна підігравати ворогу. У всіх країнах тема ВТС не публічна. Так, повинна бути жорстка боротьба з корупцією, але це не повинно бути політичним шоу, це не повинно бити рикошетом по обороноздатності країни.
У вас є інформація про проблеми? Інформуйте компетентні органи. Наприклад, та інформація, яка тиражувалася в пресі, це як раз результат не журналістських чи парламентських розслідувань, а системної роботи слідчих органів. Нам потрібен результат професійно виконаної роботи, а не шоу та накачування політичних дивідендів. Тема оборонного комплексу та ВТС завжди має обмеження в доступі до інформації, її не можна перетворювати в базарні плітки. Але робити шоу, надавати гласності контракти… З цим ніколи не погодиться жоден наш закордонний партнер. Повірте, що у нас, до речі, на відміну від багатьох країн, тих же Сполучених Штатів Америки, відсутня, наприклад, закрита частина бюджету. Я не беру Росію, де взагалі весь бюджет оборони закритий. Але в тих же Штатах є закрита частина бюджету, яка не публікується взагалі, її використання відбувається в інтересах безпеки держави. І там зовсім інша система контролю та інформування про це. Є люди, які мають допуск, у тому числі конгресмени та сенатори, 3-4 особи, є представники правоохоронних органів, які мають допуск до цієї теми, але це дуже обмежена кількість людей, які отримують можливість перевірити використання коштів.
У нас, на жаль, тема оборони для багатьох стала темою політичного піару та дуже часто цей політичний піар шкодить власній країні. Спроба заробити на цьому політичний капітал часто призводить до того, що створюються серйозні проблеми для оборонних підприємств або відбувається втрата зовнішніх ринків озброєння. Тому тут треба розділити боротьбу з корупцією, посилення обороноздатності нашої країни та політичний піар, який у цьому сегменті недоречний.
Питання: 5% від ВВП — цього достатньо, на вашу думку, для сфери оборони та безпеки? І щодо неприйняття законопроекту про спеціальну конфіскацію: чим це загрожує, адже він повинен бути спрямований на військово-технічне оснащення армії? Ви знаєте, є кілька масштабних проектів, для швидкої реалізації яких і 25% нашого ВВП буде мало. Але ми повинні виходити з реальних можливостей економіки країни. І прийняті 5% — це той мінімум, який повинен бути виділений на оборону та безпеку. При цьому головна проблема в реальному наповненні цих відсотків. Недооцінка цієї проблеми в бюджеті 2016 року серйозно порушила темпи забезпечення Збройних сил та інших наших силових формувань новою зброєю та новою технікою. У бюджеті поточного року значна частина державного оборонного замовлення повинна фінансуватися зі спеціального фонду, який, у свою чергу, повинен був наповнюватися за рахунок спеціальної конфіскації. Тема була як би всім зрозуміла. В «Ощадбанку» та в кількох інших банках лежить 1,5 млрд доларів арештованих коштів, вкрадених оточенням Януковича. Треба лише їх перевести в бюджет та забезпечити виконання оборонного замовлення.
Як би все просто. Вже закінчується бюджетний рік, але закон «Про спеціальну конфіскацію» так і не прийнятий. Я виступав багато разів у пресі, говорив, що причиною зриву десятка голосувань за закон, з одного боку — корупція, з іншого боку, страх багатьох депутатів, що спеціальна конфіскація може торкнутися й їхніх не завжди праведних доходів. Але «воз і нині там», рік закінчується, а закон так і не змогли прийняти. З іншого боку, ми знаємо, що оточення Януковича, власники цих вкрадених коштів, системно працюють з судами, наймають за великі гроші найсильніших юристів для того, щоб відсудити ці гроші. Офшорні фірми, на які записані ці гроші, вже багато разів змінювали номінальних власників. Затягування цієї проблеми дуже небезпечно. Україна може знову втратити ресурс. Ми ще чуть потягнемо, і потім отримаємо рішення якогось суду, що треба ці гроші повернути якомусь офшорному підприємству, яке має добропорядних власників. Це серйозне питання, і я вважаю, що це злочин проти своєї країни, коли протягом року під різними приводами блокується передача в бюджет такої великої суми.
Вже запропонували 50% цих коштів використовувати на соціальні програми, на підвищення пенсій та зарплат. Все одно знаходяться приводи не голосувати. Проблема в тому, що закону немає, а ці гроші знову записані в бюджеті 2017 року. Вже менші суми з цих коштів йдуть на оборону та безпеку, приблизно там 3 млрд, наскільки я пам'ятаю. Але все одно це величезний ресурс, і ми не можемо самі себе обманювати. Або перед прийняттям бюджету буде прийнятий закон про спеціальну конфіскацію, або давайте тоді не обманювати самих себе, запишіть цей ресурс, наприклад, на виплату зарплати депутатам Верховної Ради, суддям тощо. А армія та інші органи, які відповідають за оборону та безпеку країни, повинні забезпечуватися реальними, живими грошима.
Питання: Які, на вашу думку, сьогодні існують внутрішні загрози в Україні? Ворог не зміг прорвати нашу оборону на фронті, тому здійснюються постійні спроби підірвати ситуацію зсередини. Це повністю вписується в теорію гібридної війни, яку проти нас ведеться Російська Федерація. Їхня головна задача — це повна внутрішня дестабілізація, безлад та хаос. Зрозуміло, що ввергнута в хаос країна не здатна забезпечити свою оборону. Це очевидні істини і саме тому на дестабілізацію всередині країни чітко спрямовані дії спецслужб Російської Федерації. Вони намагаються розхитувати ситуацію через пророссійські ЗМІ, спеціально створені групи в соціальних мережах, через екстремістські організації та агентуру впливу в українській політиці… Спроби дестабілізувати ситуацію через масові акції, які мали перейти в масові безлади 15 та 21 листопада провалилися, тому що їх не підтримав наш народ. В результаті ми мали хороводи купленої масовки 15-го, локальні вибрики хуліганів та мародерів 21-го.
Звичайно, і 15-го і 21-го на вулицях Києва були й прості, патріотично налаштовані люди, які вийшли захистити свої права, або відзначити третю річницю революції, але їх було не дуже багато і вони не були спрямовані на провокації. У воюючій країні тема масових акцій не повинна стати зброєю, яку ворог може використовувати для досягнення своїх цілей. Пам'ятайте історію, коли під час Першої світової війни німецький Генштаб фінансував більшовицьку партію для підриву ситуації всередині воюючої країни. Я вірю в мудрість нашого народу, його відповідальність за свою країну. З іншого боку, й влада повинна виконувати свої функції так, щоб у людей не було підстав виходити на вулицю. Фактично повинен бути соціальний договір між владою та суспільством, коли влада робить у найскладніших умовах все можливе для стабілізації ситуації, демонструє прозорість мобілізації та розподілу обмежених ресурсів, забезпечує безпеку громадян та поетапне зростання їхніх доходів. При цьому й громадяни підтримують стабільність та безпеку своєї країни, враховуючи ті загрози, які стоять перед нами.
Питання: Можуть стати такою загрозою ті люди, які повернулися з фронту? Ті, хто працює на дестабілізацію ситуації, в першу чергу, намагаються їх використовувати. І одна з задач, яку ми ставимо перед місцевою владою, регіональними адміністраціями — це забезпечити психологічну реабілітацію та надати допомогу в працевлаштуванні хлопцям, які повернулися з фронту. У залученні ветеранів АТО зацікавлені силові структури. Дуже багато фронтовиків пішли працювати в Національну поліцію, в Службу безпеки, підписали контракт з Нацгвардією, прикордонниками, і, звичайно, більшість тих, хто підписав контракт зі ЗСУ — також ветерани АТО. В результаті кістяк силового блоку сьогодні складають хлопці, які брали безпосередню участь у бойових діях. Це золотий кадровий фонд України, і не лише в питаннях безпеки. Це ті люди, які знають ціну життя, ціну свободи, і це не з книжок, не з якихось телевізійних передач, а з власного досвіду. Це дуже важливий для нас ресурс, його треба дуже цінувати, про нього треба дбати. У той же час постійно відбуваються спроби штовхнути хлопців-ветеранів АТО на неконституційні дії, використовувати їх як силовий ресурс для дестабілізації ситуації в країні.
Ті, хто режисує ці процеси, реально розуміють, чим це все може закінчитися, і сподіваються, що тих, кого вони штовхнуть на масштабні провокації, не задумуватимуться про наслідки. Проблема не в тому, щоб, наприклад, захопити Кабінет міністрів, парламент або Адміністрацію президента, проблема в тому, що з цим робити далі? Ви ж розумієте, що можна себе назвати Кабінетом міністрів, але до вас ніхто не буде ставитися як до Кабінету міністрів. Можна вийти на площу та назвати себе президентом, але до вас ніхто не буде ставитися як до президента. Можна залізти під купол на Грушевського та голосувати руками, ногами або навіть запустивши систему «Рада», але це не буде парламентом. Під час Майдану я очолював штаб і було багато пропозицій взяти під контроль будівлі КМУ, ВРУ та АП. При бажанні це можна було зробити. Але в результаті ми б обґрунтовано отримали клеймо «терористів» і від нас би відвернувся цивілізований світ. Для нас було найскладнішим завданням досягти легітимної зміни влади. І навіть після того, як втік Янукович та разом з ним більшість керівників центрального та регіонального рівня, Кабмін та АП ніхто не захоплював, хоч вони й не охоронялися.
У Кабмін увійшло лише легітимне правительство, після того, як за нього проголосувало нове парламентське більшість. А в президентський кабінет сів лише легітимний президент, після того, як за нього проголосувало більшість українського народу на виборах, визнаних усім цивілізованим світом. Згадуючи Майдан, хочу також нагадати, що наша революція називалася Революцією Гідності! За весь час перебування в центрі Києва величезної кількості людей не було випадків хуліганства та мародерства.
Жодна вітрина не була розбита, жоден магазин чи офіс не був пограбований або зруйнований активістами Майдану! Тому треба розуміти, що ворог, який ведеться проти нас гібридну війну, намагається все зробити для дестабілізації ситуації, для делегітимізації та знищення системи влади в країні, щоб дискредитувати та ізолювати Україну, розрушити керованість та захищеність, придушити здатність до опору. Але я впевнений, що ці плани «кремлівські мрійники» ніколи не зможуть здійснити. Питання: Як ви вважаєте, допит Януковича, це, де-факто, просто формальність, яка необхідна для того, щоб вирок був більш-менш об'єктивний? Я переконаний, що Януковича треба допитувати не як свідка по справі «Беркута», а як обвинуваченого, і для цього є всі підстави. Починаючи від масштабної корупції та закінчуючи його особистою відповідальністю за розстріл Небесної Сотні. Я також вважаю, що Януковича треба судити за державну зраду. Пам'ятайте підписане ним звернення до Путіна про введення військ в Україну. За це треба відповідати. Якщо ми не можемо забезпечити його доставку в Україну, значить повинно бути заочне правосуддя.
Український суд повинен винести йому заслужений вирок. Питання: Арсен Борисович, наприклад, заявив, що Левочкін розігнав Майдан 30-го листопада… Розганяли його силовики. А хто давав безпосередньо наказ використовувати силу проти безоружних дітей, на це питання повинно відповісти слідство. Але вина тих, хто давав наказ, не менша за тих, хто його виконав. Питання: Питання щодо візового режиму з Росією. Верховна Рада вже провалила це голосування, але тим не менше, ваша думка, чи потрібна Україні введення візового режиму з Росією? Моя думка, так. На жаль, Міністерство закордонних справ у нас поки не підтримує цю позицію. Вони апелюють до захисту інтересів наших громадян. У нас дійсно багато гастарбайтерів у Росії. Так, можливо не з найкращих життєвих обставин вони були вимушені туди виїхати. Але я хочу сказати очевидну річ: у нас йде війна з Росією. І ми повинні жорстко контролювати будь-яке переміщення через українсько-російський кордон.
Спецслужби Росії активно працюють зі всіма групами наших громадян на їхній території. І якщо для них людина становить інтерес, вони починають вербувальну роботу. Якщо вона має мужність відмовитися, її просто кидають за ґрати, розповідаючи, що вона злочинець або диверсант ГУР МО України. Я думаю, що саме така провокація була здійснена проти українського журналіста Сущенка та багатьох інших. Це загальновідома технологія: або будеш сидіти в тюрмі, або будеш працювати на нас. І випадки примушення до шпигунства — не поодинокі. Не менше проблем з приїздом до нас російських громадян. Дуже багато російської агентури працює проти нашої країни, маючи право вільно переміщатися через кордон. Сьогодні наші країни розділяє не кордон, а лінія розмежування з агресором, яку вони в будь-який момент можуть перетворити на лінію фронту. Тому ми повинні жорстко контролювати будь-яке перетинання кордону. І візи — це один з інструментів контролю. Потрібна не лише виза, але й чіткі правила перетинання українсько-російського кордону з фіксацією та перевіркою всіх, хто його перетинає.
Питання: Як проміжний варіант, ми знаємо, розглядався варіант видачі віз при перетинанні кордону… На даний момент в'їзд та виїзд проходить за закордонними паспортами. Але, ще раз повторю, нам потрібна дуже жорстка візова політика з Росією, при всіх проблемах українців, які перебувають у РФ, ми повинні виходити з інтересів країни. Безвізовий режим у нас повинен бути з Європою, а візовий режим, без будь-яких винятків — з Росією. Питання: Останній саміт НАТО визначив важливість посилення присутності Альянсу в Чорному морі.
Ми готові обговорювати зі країнами НАТО приєднання до такої ініціативи? Готові й обговорюємо. Справа в тому, що після окупації Криму відбувається повне домінування Збройних сил Російської Федерації в Чорному морі. Сьогодні їм немає реальної альтернативи, немає сильного флоту НАТО в Чорному морі. Колись у цьому не було необхідності, а сьогодні в цьому необхідність є. Подивіться, Росія укріплює свої позиції в Балтійському регіоні, інтенсивно мілітаризуючи Калінінградську область. Створює потужні нові бази в Середземномор'ї, на території Сирії. Все це потребує адекватної реакції й, в першу чергу, зі сторони НАТО. Тому я переконаний, що НАТО повинно активно присутствувати в Чорному морі і Україна готова всіляко цьому сприяти. Починаючи від надання наших портів та закінчуючи спільною роботою наших військово-морських сил з підрозділами НАТО.
Питання: Кораблі ми готові свої відправити? Якщо буде така необхідність. У нас їх не так багато, але ми готові брати участь у спільних проектах, у тому числі й у спільному патрулюванні. Зупинити поширення російської агресії — в цьому наші інтереси повністю збігаються з інтересами наших союзників.