Усі пам'ятають фільм Спілберга «Список Шиндлера», так? Романтична стрічка. Але не всі знають, що існує версія, згідно з якою Шиндлер насправді рятував євреїв виключно заради грошей. Примітно, що про це писала навіть дружина Шиндлера. Цитуємо: «Список Шиндлера був складений людиною на ім'я Гольдман. Він вписував туди людей за гроші. Немає грошей — немає місця в списку». Сумно, так? На жаль, істина зазвичай виглядає набагато гидше порівняно з міфом. Прикол, однак, у тому, що в Україні є послідовники Шиндлера. На жаль, історичні, а не кінематографічні. Головним «Шиндлером» нашого часу, без сумніву, можна вважати Віталія Хомутинника. Цікава біографія. Майже як у Шиндлера. Шиндлер у молодості, живучи в Чехії, активно працював на Абвер і навіть допомагав організовувати німецьке вторгнення в цю країну. Віталій Хомутинник у молодості був засновником і керівником українського Гітлерюгенду, тобто «Молодих Регіонів». Разом із Щербанем переслідував «оранжевих» у Сумах, потім возив перших «титушок» по всій Україні. Але молодий оберштурмбанфюрер Хомутинник рано зрозумів, що ідеологія — справа минуща, а гроші — вічна цінність.
Після приходу до влади «оранжевих» він аж ніяк не зник у застінках Луценка і навіть не емігрував. А якось… домовився. За частку, мабуть, непомалу. Саме тоді Хомутинник зрозумів, що революції в Україні стануть справою частою й регулярною. І потрібно цим скористатися. Тобто «рятувати» за гроші «постраждалих» від чергової нової влади. Отже, при «оранжевих» він «рятував» регіоналів. Потім, коли до влади прийшов Янукович, «рятував» «оранжевих». Теж за гроші. І після останньої революції Хомутинник опинився не в смітнику й не за кордоном. А цілком собі при справах. Серйозний вплив на ДФС, митні справи, та й улюблене заняття — «рятування за гроші». Кмітливий колишній оберштурмбанфюрер скоро зрозумів, що одному з цією справою впоратися складно й потрібні компаньйони. Один — хто буде «загонювати» колишніх кримінальними справами. Другий — хто буде носити «частку» на самий верх, тобто до Президента. «Загонювачами» у Хомутинника були різні люди. І в ГПУ, і в ДФС. Але останнім часом із Насировим Хомутиннику стало працювати якось неприємно. Дивний цей Насиров.
Вроді й розумна людина, раз стільки грошей у Державній продовольчій корпорації розтратив, а з іншого боку — повний простак, тому що найпростіших схем не розуміє. І вирішив Хомутинник Насирова злити, а замість нього поставити справжнього «людину схеми» й досвідченого «загонювача» Костянтина Бриля. Бриль встиг послужити при всіх режимах і у всіх силових відомствах, ставши в результаті дуже багатою людиною й видатним латифундистом. Костянтина цінують за чітке розуміння «таблиці ділення» відібраного. Всі визнають, що саме в цьому питанні Бриль — людина глибоко принципова й із частки «вгору» ніколи нічого не розтратить. Погодьтеся, завжди приємно працювати з людиною, у якої є принципи. Третім учасником «концесії» став Борис Ложкин. Спритний харківський хлопець, який зробив собі ім'я й гроші на газеті телепрограм «Телетиждень», також відзначався вмінням непогано жити при будь-якому режимі. А через природне виродження місцевих «бісів» умудрився навіть після останньої революції стати головою адміністрації Президента. Потім, вчасно відчувши запах і хід грядущої біди, Ложкин зі цієї небезпечної посади спригнув і став Секретарем якогось Національної інвестиційної ради.
Слід зауважити, що в Україні історично склалося так, що культурне слово «інвестиція» замінює некультурне слово «розтрата». Попереднім богом українських «інвестицій» був дивовижний шахрай на прізвище Каськів, нині непогано сховавшийся в Панамі. Втім, уже у складі хомутинниківської концесії Борис Ложкин збагатив значення слова «інвестиція». Оскільки іноземці, природно, давно не роблять ніяких інвестицій в Україну, «інвестицією» стали називати частку, яку чергова «колишня» людина готова заплатити Президентові за негласну амністію. За ще більшу «інвестицію» амністирована й реабілітована «колишня» людина може отримати гарну державну посаду й навіть звання «Героя України». По суті, все це — лише питання суми. Отже, Ложкин став у хомутинниківській бригаді «передавцем» для Порошенка. Свіжий приклад роботи наших вітчизняних «шиндлерів» — це доля Сергія Мищенка. Сергій Мищенко — материй донецький міліціонер і по суті мозок екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Саме він був творцем податкових «майданчиків» за часів, коли Захарченко був головою ДПА.
Саме за Захарченком Мищенко перейшов у МВС на БЕБ, коли Захарченко став главою МВС. Треба сказати, що Хомутинник уже один раз «обілічував» Мищенка, коли той раптово з'явився в якості директора координаційно-моніторингового департаменту ДФС при Білоусі в серпні 2014 року. Однак пробув він там недовго, тому що народ дещо обурився. По суті, якщо Мищенко повернувся в ДФС, то чому б не призначити Захарченка на посаду голови цього відомства або Клименка? Крім того, обурився й Порошенко, тому що саме Мищенко при Януковичі систематично переслідував і видавлював «Рошен». Тобто сума «інвестицій» Мищенка виявилася явно недостатня, враховуючи ступінь його провини перед «Папою». Мищенка звільнили й він для подушки безпеки з України втік. Кажуть, що в Росію. До Захарченка. А тим часом в Україні вирішили видавити ще одного видатного податківця періоду Януковича — Андрія Головача, за прізвиськом «Кефірчик». «Кефірчик» — тому що 10 відсотків з будь-якого бізнесу брав. До речі, дитячі розцінки, як за нашими часами. І Головач дав у ході розмови з Мищенком цікаві показання.
Що значно збільшило суму майбутніх «інвестицій» для Мищенка. Але ось що цікаво. Тиждень тому Мищенко без жодного сорому став «світитися» в київських елітних барах. І без конвою. І про що це говорить? Правильно. Про те, що Мищенко нарешті зробив правильну «інвестицію» в особисті скарбниці Порошенка й Хомутинника з компанією. А значить — амністирований, реабілітований і цілком може розраховувати на державну посаду й навіть Звання Героя. Це також може говорити про те, що Хомутинник своїм чутливим щурячим нюхом зрозумів, що легка наживка закінчується й пора «обілічувати» всіх. Хоч Мищенка, хоч Захарченка з Клименком, та хоч самого, прости господи, Януковича. Особистий літак завжди стоїть напоготові, а готівки мало не буває. Це лише в примітивних західних країнах злочинцеві для того, щоб почати нове життя, потрібно змінювати біографію, документи, відбитки пальців і робити пластичну операцію. В Україні достатньо заплатити Хомутиннику й Ложкину й можна знову стрибати у владу в надії напослідок ще щось розтратити.
А як же народ, скажете ви? А народ тим часом досвідчені шахраї відволікають сварками навколо музею на Андріївському спуску, 24-річної заступниці міністра й іншою дурницею. Хоча з досвіду попередньої революції слід зауважити, що народ у нас, звичайно, відволікаючийся, але й злий, коли достане. А достав уже, схоже, по самі вуха. Ну й на Кровавого Пастора надія з його ракетами. Що в той момент, коли літак Хомутинника з грошима підніметься в повітря — його рука не затремтить. Сергій Ніконов, «ОРД»