Поки скандальні «політемігранти» кричать у Росії про повернення на батьківщину, їхні сини давно вже повернулися в Україну до звичних рейдерських захватів. Нині судді активно допомагають сину колишнього генпрокурора Артему Пшонке «відбирати» елітну нерухомість, а завтра, можливо, втихаря відновлять і самого Віктора Пшонку на посаді.
Відомий архітектор Сергій Бабушкін не вірив, що після зміни влади в країні та втечі в близьке зарубіжжя одіозне сімейство знову позариться на його власність. Йдеться про елітний дім на вулиці Десятинній, 11 та бізнес-центр на Дніпровському спуску, 1, у зелених склах якого відбиваються куполи Києво-Печерської лаври. Обидві будівлі належать ТОВ «Лира 2000», співвласником якого є колишній головний архітектор столиці.
На ці лакомі шматки «сім'я» звернула увагу ще в 2010 році, з тих пір судові тяжби не припинялися. Поки Бабушкін займався своєю улюбленою справою, перетворюючи ці будівлі на «цукерку», юридичні питання вирішував його давній партнер по бізнесу росіянин Ігор Бобнєв. Саме він шляхом фальсифікацій, нехитрих маніпуляцій із розмиванням пакета акцій та збільшенням статутного капіталу взяв під повний контроль «Лиру 2000». Потім вивів активи в кіпрський офшор, підконтрольний Артему Пшонке. Але архітектор не здався, продовжуючи всі ці роки боротися за свій бізнес. Використовуючи всі можливі ресурси, залучаючи знаючих людей, він все ж не досяг бажаного. Однак революційні події кардинально змінили ситуацію, дозволивши Сергію Бабушкіну підписати «миру» з «сім'єю». Після виснажливих взаємних звинувачень та судових тяжб у листопаді 2015 року він викупує частину акцій у кіпрського офшору, збільшуючи свою частку до 75,2% статутного капіталу, і за рішенням суду стає повноправним учасником діяльності «Лири». Більше того, собі повертає свою законну частку і його дружина, яку також колись «витиснули» з цього бізнесу.
Правда, фактично відновити свої права архітектор не встиг. Щоб цього не сталося, власник решти пакета акцій 24,8%, ТОВ «Оілсі», вирішив просто розпочати ліквідацію «Лири». Причому зроблено це було незаконно, адже для прийняття рішень на загальних зборах необхідна присутність тих, хто володіє понад 50% статутного капіталу, а Бабушкіна туди не запросили. Зрозуміло, що таким чином можна було відразу вбити двох зайців: не дати Бабушкіну відновити свої права та привласнити щойно сплачені ним гроші. Дізнавшись про спробу ліквідації «Лири», він звернувся до суду, добиваючись скасування незаконного рішення загальних зборів. І 27 вересня Господарський суд міста Києва прийняв до розгляду позов Бабушкіна, заборонивши держреєстраторам та нотаріусам вносити до Держреєстру будь-яку інформацію про ліквідацію «Лири». Побачивши, що ліквідаційна процедура заблокована, а незаконне рішення ось-ось буде скасоване судом, 5 жовтня «Оілсі» проводить ще одні фіктивні збори, звичайно, без участі Бабушкіна. На цей раз йшлося про звернення зі заявою про банкрутство, однак 13 жовтня Господарський суд своїм постановою відмовив «зачинщикам».
І тут знову вилізли «вуха» скандальної «сім'ї». За справу взявся суддя Павло Чеберяк, який колись обслуговував клан Януковича у справі про відчуження «Межигір'я». Спокійно пройшовши люстрацію, він працює в Господарському суді міста Києва, не забуваючи про колишніх господарів. Знаючи про підписання в стінах свого ж суду «миру», про відновлення прав Бабушкіна, про належні йому 75,2% статутного капіталу, про заборону вносити будь-яку інформацію по цій справі до Держреєстру, він приймає заявку про банкрутство «Лири». Причому робить це 21 жовтня 2016 року, а оприлюднює лише 27-го, порушуючи всі строки подання інформації. Звичайно, суд вирішив Бабушкіна про це не повідомляти та до розгляду не залучати. А 31 жовтня одіозний суддя вже порушує справу, офіційно повідомивши про це лише 9 листопада. У цей же день Чеберяк блискавично своєю постановою визнає «Лиру 2000» банкротом і розпочинає ліквідаційну процедуру. Усього за 19 днів компанію зі статутним капіталом у 30 млн грн. зробити банкротом міг лише такий «злий геній» від фемід. Колись навіть знаючому всі тонкощі рейдерства юристу з Адміністрації Президента Януковича не вдалося позбавити мантії цього судді.
Так, той самий Андрій Портнов у 2011 році вже намагався звільнити Чеберяка з Господарського суду за порушення присяги судді при винесенні 22 судових рішень по земельних афер у Києві. Однак Вищий совіт юстиції відмовив, а голова суду Артур Ємельянов запевнив, що Павло Петрович «став більш відповідально ставитися до роботи».
Поражають масштаби та кількість залучених людей у реалізацію корумпованого ланцюга, що веде до Пшонки. Це не лише судді, але й реєстратори та держчиновники. Схоже, саме нині на очах у всіх нахабно відпрацьовується явно рейдерська схема: спочатку навмисне або під тиском нотаріус як держреєстратор скасовує своє рішення. На нього подають скаргу до Комісії з питань розгляду скарг у сфері держреєстрації при Мінюсті, яка більшістю непідкупних голосів приймає потрібне рішення. Саме на його основі заступник міністра своїм наказом анулює дії держреєстратора. Отже, з усіма необхідними документами, що підтверджують право власності, Бабушкін звернувся до приватного нотаріуса Олени Сазонової. 12 серпня 2016 року вона внесла до Держреєстру зміни, якими виконувалася мирова угода.
Але вже 19 серпня раптом скасувала своє рішення. Як пізніше нотаріус пояснить суду, у цей день у її офіс ворвалися невідомі люди «міцної спортивної статури» і змусили зробити це «під психологічним тиском». Цікавість у тому, що до Мінюсту скарги на незаконні дії нотаріуса подали і «Оілсі», і Бабушкін. Тільки перші вимагали визнати недійсним внесення змін, а другий – їх анулювання.
Кому назустріч пішов Мінюст, дотримуючись рекомендацій Комісії? Наказом заступника міністра Павла Морозу на користь «Оілсі» були скасовані внесені Сазоновою дані до Держреєстру, а Бабушкіну відмовили через інформацію про розгляд цього спору в суді. То чи за гроші, то чи через дурість та некомпетентність чиновники стали маріонетками в руках Пшонки-лялькаря. Як би там не було, але незаконне втручання до Держреєстру вже не приховаєш. Залишається лише сподіватися, що розпочате кримінальне провадження раз і назавжди припинить діяльність цієї злочинної групи. Нині ситуація така, що суд 30 листопада задовольнив позов архітектора про незаконну ліквідацію «Лири», але історія ще дуже далека від свого завершення. Якщо Бабушкіну з його можливостями досі не вдалося впоратися з судовим свавіллям, що вже говорити про простого українця? Наскрізь прогнила судова система, де за великі гроші можна вирішити все, добре почувається при будь-якому Президентові. Найжахливіше те, що, бачачи безкарність корумпованих суддів, сьогодні в Україну повертаються одіозні «смотрящі» минулого режиму та їхні менеджери.
Звичайно, у них є потужна підтримка в судах, яка вже нині блокує арешт рахунків у банках «синів», проводить афери з нерухомістю. Вбачаючи в чудовищних діяннях судді Чеберяка ознаки корупції, Сергій Бабушкін та народні депутати, що його підтримують, уже звернулися з проханням розслідувати цю справу до Національного антикорупційного бюро. Питання в тому, витримає воно «випробування Чеберяком» чи буде, як із люстрацією? Не воспрянуть ли духом інші одіозні судді, назавжди поховавши чергову судову реформу разом із черговим Президентом?
Відомі адвокати досі цитують слова свого вчителя, колишнього заступника голови Верховного Суду України Петра Архиповича Чеберяка: «Вирішуйте справи «по-людськи», а потім підбирайте під них закон»...