Президентські амбіції Павла Жебривського: культ особистості, фабрика ботів та альянс із сепаратистами

«Це взагалі хто-небудь може зупинити? У людини вже навіть не манія величі, а повноцінний культ особистості». Такої думки удостоївся голова Донеччини Павло Жебривський після того, як шоковані жителі краю побачили справді шедевральні біл-борди: губернатор героїчно позує на тлі військового строю, від імені всього регіону вітаючи з Днем захисника України. Явний перебір з епічністю образу головного «захисника і воїна всієї держави», якого дотепні користувачі соцмереж встигли назвати не лише «дядьком Чорномором», але й порівняти з Брежнєвим, Януковичем та іншими совковими й постсовковими «іконостасами», можна було б списати на непрофесіоналізм губернаторської прес-служби або погану роботу дизайнерів… якби подібні виставлення «себе улюбленого» не стали надто явною тенденцією останніх місяців. Після Дня Незалежності українські патріоти Донеччини були озадачені й навіть обескуражені відсутністю в області вітальних біл-бордів від Президента України. На відміну від жителів інших регіонів, донеччани ще раз відчули себе людьми «другого сорту».Беручи до уваги вкрай складну ситуацію та психологічний стан людей, відсутність президентського вітання не лише завдало морального удару українським патріотам, але й дало привід для злорадства «ватникам». Правда, вся область була завішана біл-бордами з губернатором Жебривським: «перший після Бога» — саркастично жартували в вузьких колах. Коли до Президента дійшла ця дивна історія з вітальними бордами, облдержадміністрація за вказівкою «першого» все ж розпорядилася розвісити кілька біл-бордів із гарантом, але в найвідаленіших і глухих місцях — нібито вони й раніше там висіли, просто ніхто не помітив. Справедливості ради варто зазначити, що Президент у День Незалежності все ж таки на Донеччині «був». «Кілька сотень залежних працівників соціальної сфери добровільно-примусово привезли на колективний перегляд промови Президента й параду на великому екрані» — писали журналісти. Зрозуміло, що такими совковими методами можна лише знизити рейтинг Порошенка, але аж ніяк не навпаки… Піар скрізь. Навіть у повітрі.Вроді б, і до надмірного популізму Павла Жебривського за останні півтора року народ уже звик.На Facebook існує сторінка з красномовною назвою «Жебривський жжет» (https://www.facebook.com/ЖЖ-Жебривський-жжет-1461468447483196/?), на якій описуються всі «досягнення» Павла Івановича, а також деякі, м'яко кажучи, дивні особливості його поведінки. Однак нинішня осінь принесла донеччанам новий сюрприз у вигляді надзвичайно яскравих, надзвичайно витратних, але від цього не менш примітивних рекламних шоу пана Жебривського. Особливий фурор викликало відкриття саду Бернацького в Краматорську. Про сам сад і якість виконаних там робіт не писав лише ледачий, але головне не в цьому. Головне — щоб було «модерново». Звідси — ідея прорекламувати себе, запустивши повітряну кулю з банером «Відбудуємо Донеччину. Павло Жебривський». Далеко не всі зрозуміли, в чому практичний сенс запуску цієї повітряної реклами, яку місцеві жартівники цинічно назвали «останнім видихом пана ПЖ». Насправді, примітивний повітряний «фінт» виявився не «останнім видихом», а навпаки — глибоким вдихом перед стартом. Стартом виборчої кампанії — поки прихованої від сторонніх, але цілком усвідомленої й цілеспрямованої.Якщо згадати, що вся ця рекламна клоунада з кулями, бордами, помпезними відкриттями парків та іншою мішурою почалася одразу після того, як з'явилася інформація про погіршення здоров'я Петра Порошенка — питання про практичний сенс відпадають самі собою. Тим більше, що не так давно в одній із неформальних розмов Жебривський похвалився, що, згідно з рейтингом, у нього є всі шанси стати наступним президентом України.Господар ботофабрики: стратег, інтегратор, управлінець, жорсткий керівник, господарник і, нарешті, просто — патріот… «На сьогодні впізнаваність Жебривського на території Донеччини становить 80%, довіра 17%». Довгострокові цілі проекту — «залучити максимальну кількість прихильників Лідера — 3 тисячи за місяць, не враховуючи Донеччини, збільшити довіру з 7% до 15%, збільшити впізнаваність по Україні з 40% до 50%».Звідки такі дані? Все просто — це цитата з інструкції з розведення ботів для Павла Івановича. За словами громадського діяча й екс-радника голови області Максима Потапчука, для піару пана ПЖ у Донецьку ОДА були спеціально «запрошені» фахівці зі Львова, які розробили проект «Оновлена Донеччина». Правда, яким чином ботофабрика сприяє реальному оновленню області — загадка. Виходячи з вищезгаданої інструкції, ботофабрика створюється для «нарощування числа позитивно налаштованих до Жебривського користувачів соцмереж». А найцікавіше в проекті те, що боти виконують завдання «з підняття іміджу, довіри й впізнаваності лідера» не лише в Донецькій області. Творцям ботів поставлено всеукраїнське завдання — «робота по всій Україні, з нарощенням впізнаваності та формуванням позитивного іміджу. Цільова аудиторія: насамперед чоловіки з вищою освітою 45+ центральна, західна та північна Україна + м. Дніпро, м. Харків, м. Одеса)»…І ще кілька характерних цитат (стилістика авторів збережена): «позиціонуємо його, насамперед, як інтегратора, а в другу чергу, як господарника і патріота», «уявлення, яке має сформуватися в користувачів про Лідера: стратег, рішуча й сміла людина, жорсткий керівник», «те, що ми хочемо донести – Павло Жебривський реальними справами ефективно інтегрує Донеччину в Україну й залучає до цього процесу всіх українців»… А як вам такий варіант: «показуємо його діяльність з відбудови й оновлення Донеччини та переконуємо мешканців за допомогою цих фактів і його позитивних характеристик підтримувати його діяльність і ставати його прихильниками (в рамках цього доносимо проукраїнські меседжі). Позиціонуємо його, насамперед, як господарника. В другу чергу, як патріота та інтегратора. Уявлення, яке має сформуватися в користувачів про Лідера: стратег, рішуча й сміла людина, жорсткий керівник (чесність, рішучість, мужність, ефективність, самовідданість, жорсткий керівник)». Про конфіденційність такої роботи попереджається одразу й чітко: «всі боти, які будуть створені в рамках проекту, мають залишатись за ним. Боти створюються під проект, і вони в ньому залишаються… Про те, що ви працюєте в проекті, ділитись з ніким не потрібно. А тим більше про те, про кого проект і які ставляться завдання».Президентські амбіції донецького губернатора підтверджуються й різко змінившейся риторикою: Жебривський став коментувати заяви глав іноземних держав і напередодні недавнього саміту навіть висловив свою думку щодо Мінських угод. Причому (видно, з непривички) висловив її так невдало, що поки журналісти терялися в здогадках, з чого це пан ПЖ став суб'єктом геополітики, запис на сторінці губернатора на Facebook терміново довелося чистити. Деякі видання все ж встигли зробити передрук: «Моя позиція така: переговори в Бенувіль (регіон Нижня Нормандія), в Мілані й Мінську стали, по суті, проміжними етапами. Вони себе вичерпали», — заявив Жебривський, — «Зрештою, ні Франція, ні Німеччина не брали на себе зобов'язань щодо гарантій нашої безпеки, коли ми добровільно-примусово позбулися третього за потужністю в світі ядерного арсеналу. Такі гарантії взяли на себе США й Велика Британія».У суб'єкти світової політики Жебривський поки (на щастя) не метить, а ось державної — цілком, і це очевидно. На 112-му каналі його можна бачити чи не щодня, істотно збільшилася кількість публікацій і в друкованих виданнях. Причому, як відомо, «світитися» донецький губернатор воліє виключно в центральних ЗМІ. А портрети Жебривського поруч із портретами Порошенка в державних установах і навіть дитячих садках області… «Півтора року — і бородатий таблеточний комерс уже став державним символом», — обурюються користувачі соцмереж. Навіть у тривалій епопеї з будівництвом вишки на горі Карачун Жебривському вдалося показати, хто в домі господар. Строки завершення будівництва, поставлені Президентом, були то ли проігноровані, то ли навмисне зірвані, але останнє слово Павло Іванович залишив за собою.Витіснення патріотів і зближення з «Опоблоком». Реванш відкритих сепаратистів у Донецькій області продемонстрували не лише останні місцеві вибори, на яких з величезною перевагою перемогли колишні регіонали — ставленики ахметовсько-колесниковського табору (Ляш, Панков, Гнатенко, Бойченко), але й вся кадрова політика Жебривського. Звільняючи українських патріотів, він продовжує протягувати на керівні посади в ОДА пророссійських політиків і прихильників антимайдану. Поки цьому не можуть перешкодити ні безчисленні обурення громадськості, ні публікації в ЗМІ. Спроба призначити своїм заступником одіозну пророссійську діячку Євгенію Гогітідзе не вдалася лише тому, що вона, по суті, Жебривському була не потрібна. Зате кар'єрному злету харківської Людмили Биченко аж ніяк не перешкодили її зв'язки з Добкіним, антиукраїнські заклики в соцмережах, участь в антимайданах і скандали в пресі. Биченко потрібна, оскільки свою роль сполучної ланки між Жебривським і ключовими фігурами харківського крила ПР вона виконує сумлінно. Не пішли в історію «смотрящі» — Маріуполь курує колишній ставленик Партії регіонів Віктор Ремський. Посади радників Жебривського займають давно підлягаючі люстрації Валерій Лукашенко й Тамара Лук'янчук, яка в 2012 році була тіньовим куратором виборчої кампанії Азарова-молодшого й ідейною натхненницею Нелі Штепи. На тлі відверто-цинічної кадрової політики, призначень прихильників путінських «республік» на високі посади в облдержадміністрації, з державних установ всіляко витісняються українські патріоти.Недавно змушений був залишити посаду радника губернатора Максим Потапчук, відомий в області український громадський діяч і активіст. Жебривський «повернув всіх ригів і сепарів», — резюмують громадськовці. Сам Потапчук стверджує, що в облдержадміністрації продовжуються масові звільнення патріотично налаштованих працівників. Зблизившись з людьми Рената Ахметова й Бориса Колесникова, Жебривський навіть пресловуту децентралізацію проводить під їхніх ставленників. Об'єднані територіальні громади перекраюються на користь «господарів» краю. Всупереч своїй же позиції ще рік тому, Донецька ОДА «раптом» пролобіювала вибори в новоствореній Іллінівській громаді Костянтинівського району – виявляється, близькість до району бойових дій зовсім не перешкоджає проведенню виборів, якщо справа стосується вотчини Бориса Колесникова. Раз уж «шанси на президентство є», а політичний момент вимагає жертв, краще відмовитися від власних заяв, неспокійних, а значить, проблемних українських активістів і навіть піддати небезпеці мирне населення, проводячи вибори в кількох кілометрах від зони військових дій… Надто «жирний» шматок маячить перед очима, ради якого можна заручитися підтримкою навіть «біло-голубого» табору.Донеччина стала трампліном для далекосяжних планів Жебривського. Ботофабрика сумлінно працює над створенням образу «інтегратора, господарника й патріота», область сливається сепаратистам, а її голова благополучно продовжує свій передвиборчий піар за бюджетні кошти. На щастя, й кошти є: за інформацією джерела, близького до губернатора, 50% з майже трьох мільярдів, виділених на розвиток Донецької області, планується «освоїти» на президентську виборчу кампанію Павла Жебривського.