Фотокопію судового документу оприлюднила у своєму дописі в соціальній мережі Фейсбук громадянська активістка, волонтерка та освітянка Людмила Кострюкова, яка раніше працювала на посаді доцента у Дніпропетровському національному університеті: https://www.facebook.com/ludmila.kostryukova/posts/1166142806768001 «Під час нашої зустрічі я ще не знала, що пан Лисенко у складні 90-ті роки був пов'язаний із криміналом, брав участь у грабежах, за що суд Жовтневого району міста Дніпропетровська засудив його до семи років позбавлення волі. Розповідали багато різного. Але я не звикла довіряти чутками. А сьогодні мене познайомили з таким документом (див. фото)» — написала вона. Нещодавно електронна петиція про відставку Лисенка набрала понад 1000 підписів при необхідних 900 http://e-dem.in.ua/dnipropetrovsk/Petition/View/449 . Він уже назвав її «політичною ганчіркою», після чого з'явилася альтернативна петиція на підтримку Лисенка як справного господарника і сумлінного посадовця, який заслуговує на подяку від міського голови за особистий внесок у розвиток міста Дніпра. http://e-dem.in.ua/dnipropetrovsk/Petition/View/475
Тим часом народний депутат Віталій Купрій прямо називає організатором двох нападів на нього у тодішньому Дніпродзержинську чоловіка колеги Лисенка — нинішньої заступниці міського голови Світлани Єпіфанцевої — Євгена Таранова, відомого, за словами нардепа, у кримінальних колах авторитета за прізвиськом «Жека Таран». Через ці події Купрій вимушено залишав Україну. Таку історію депутат розповів журналістам-розслідувачам програми «Гроші» на телеканалі «1+1», яка вийшла в ефір 21 листопада: «Бандити на сторожі місцевої влади. Хто залякав місто Дніпро» http://1plus1.ua/groshi/video/banditi-na-storozi-miscevoi-vladi-hto-zalakav-misto-dnipro
Про кримінальну кар'єру Таранова розповідають і дніпродзержинські журналісти: «Коли його спортивна кар'єра не склалася, він пішов у бандитські справи, щоб заробити собі на спортивну кар'єру (займався боксом). Коли Сафронов вперше обирався до Верховної Ради, приблизно у 1996–1998 роках, то вже тоді угрупування Тарана було досить серйозним. Вже тоді Таран мотався по дніпродзержинським підприємцям і тиснув на них, щоб голосували за Сафронова», — розповідає редактор дніпродзержинської газети «Все про всіх» Олександр Царіков. http://dnipro.depo.ua/ukr/dnipro/dnipropetrovska-ombusmenka-zadeklaruvala-svogo-cholovika-16022016122000 За словами журналіста, Таранов тиснув на тих, хто критикував Сафронова, зокрема вів розмови із журналістами щодо критичних матеріалів, по суті був неформальним силовим крилом екс-мера. «Кілька разів, коли Тарана затримували, втручався Сафронов і випускав його. Про те, що Таран і Сафронов працювали разом — сумнівів немає», — говорить Царіков.
Сама Єпіфанцева, екс-регіоналка і опоблоківка, колишня «права рука» Вілкула, яка разом із частиною фракції ОБ у міській раді перейшла у команду Бориса Філатова, забезпечивши промерську коаліцію, відома тим, що на своїй сторінці у Фейсбуку писала, як вона «не кладе руку на серце, коли звучить гімн України», «не кричить Героям Слава», а також ділилася співчуттями до ліквідованого російського бойовика «мотороли»: «А мне его ЖАЛКО. Он тоже был сыном, отцом, мужем», який визнав, що власноруч стратив 15 українських військовополонених, у тому числі «Кіборга» Ігоря Брановицького.
Лексика ж мера Філатова, зокрема його Фейсбук-версія, рясніє брутальною лайкою, кримінальним сленгом, блатним жаргоном, вульгаризмами і погрозами опонентам попри позірну набожність градоначальника, прихожанина московського патріархату. Від моменту створення у міській раді промерської коаліції за участю УКРОПа й частини екс-регіоналів з депутатської групи «За Дніпропетровськ» (хоча й формально виключених з опоблоку, але ментально й ідеологічно таких, що там лишилися) у Дніпрі почала стрімко набирати обертів криміналізація політико-управлінського процесу загалом та регулювання у сфері економіки зокрема. Так, вже буденністю стало використання «тітушок» — молодиків характерної зовнішності й поведінки — у погромах і трощенні МАФів. В результаті місця події виглядають як після ординської навали. Подібна практика не має нічого спільного із законною процедурою демонтажу торгових точок, яка повинна відбуватися із збереженням усіх матеріальних цінностей, особистого майна і без ризику для життя й здоров'я підприємців.
Такою ж традиційною є присутність «тітушок» на сесіях (у кулуарах чи безпосередньо у залі засідань) міської та районних рад Дніпра. Нещодавно вони відзначилися організованою участю під час перевиборів голови Шевченківської районної ради Дніпра. Група молодиків проникла у сесійну залу та кинула димову шашку, намагаючись перешкодити нормальній роботі представницького органу влади — зірвати голосування. Регулярними стали й напади із завданням тілесних ушкоджень на опонентів міського голови та його коаліції, а також псування майна депутатів та громадських діячів, критично налаштованих до нині діючої влади.
Мимоволі складається враження, що місцеві можновладці керують містом за мафіозними принципами дона Корлеоне з «Хрещеного батька». Відповідними є розподіл функцій та ролей у владній ієрархії, а також методи приборкання політичних конкурентів правлячої коаліції. Тривожні тенденції дедалі міцнішають. Дніпро стає небезпечним для життя Тітушкоградом. Місто занурюється у кримінальну темряву лихих 90-х. То що ж це за владу ми отримали після перемоги Революції Гідності? Чи у Дніпрі має відбутися ще один, місцевий Майдан — антикримінальний?