Напередодні Різдва в Одесі розгорнулася негода. Для зимового сезону це звичайна подія, яка не стала несподіванкою навіть для комунальних служб. Однак шторм бушував не лише на морі, а й у закладі, що має до нього безпосереднє відношення — головному представництві державного підприємства Адміністрація морських портів України. Наприкінці робочого дня п'ятниці 6 січня до АМПУ надійшов наказ директора департаменту забезпечення комунікацій та аналітичної роботи Міністерства інфраструктури Тараса Троцького, який, присвоївши собі повноваження державного секретаря міністерства, призначає виконуючим обов'язки Голови АМПУ начальника юридичної служби підприємства — Сергія Гронського. На перший погляд, у цьому немає нічого незвичайного — звичайні кадрові рішення органу, уповноваженого управляти державним майном та наділеного правом здійснювати призначення керівників підвідомчих підприємств.
Але далі почалася круговерть. Державний секретар міністерства — нововведення закону «Про центральні органи виконавчої влади», що набрало чинності з першого січня 2017 року. Державний службовець призначається на цю посаду розпорядженням Кабінету Міністрів, підпорядковується та звітує безпосередньо міністру, є найвищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства та наділяється правом призначати та звільняти керівників підвідомчих підприємств. У нинішній посаді Тараса Троцького, яка зазначена ним у наказі, такі повноваження не простежуються. Крім того, чиновники з Кабміну не поспішають оприлюднювати розпорядження про призначення пана Троцького на посаду державного секретаря Міністерства інфраструктури. Що ж стосується начальника юридичної служби АМПУ — Сергія Гронського, то перед його посадою збереглася приставка «в.о.», причому переважно тому, що протягом більше трьох місяців Міністерство інфраструктури не погоджувало його кандидатуру через невідповідність кваліфікаційним вимогам на цю посаду.
Можливо, на думку міністерства якось вплинула участь Сергія Гронського у I Форумі керівників підприємств державного сектора економіки України, що проходив 15 грудня попереднього року, де обговорювалися плани реалізації пілотних проектів у сфері державно-приватного партнерства, зокрема щодо проведення концесії Державних портових операторів. Враховуючи його схильність до організації контрабандних каналів, коли він служив у внутрішній безпеці Котовського прикордонного загону, а потім у Західному регіональному управлінні, думки про рейдерський захват підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки країни, не виглядають абстрактними від нашої реальності. Типологія виведення державних активів після заміни професіоналів у своїй галузі на юристів, аудиторів та різних управляючих від КУА також укріплює такі думки. Припустимо, що Тарас Троцький все ж таки призначений державним секретарем Міністерства інфраструктури, серед основних завдань якого організація та контроль виконання апаратом міністерства Конституції та законів України.
Тоді, дотримуючись закону, при прийнятті кадрових рішень він мав би підписати наказ із зазначенням своєї нової посади. А так, як це зробив він — приклад не лише ненадлежної етичної поведінки державного службовця, але й дискредитація всього міністерства, яким нині, судячи з новин, керує заступник міністра з питань боротьби з корупцією Юрій Лавренюк. Ще в армії він освоїв секрети спеціального зв'язку, потім працював оперуповноваженим кримінального розшуку, де нарешті зрозумів, що його покликання — викорінення корупції. Заснував «Всеукраїнську спеціальну колегію з питань боротьби з корупцією», публічними досягненнями якої були: подарунок у 2013 році прокуратурі Волинської області позашляховика «Toyota Land Cruiser 200» вартістю 35 тисяч доларів та провал кандидатури Юрія Лавренюка на посаду начальника Чернівецького УВД. Його роботу помічником-консультантом народних депутатів на платній-безплатній основі, позаштатним консультантом у Комітеті з боротьби з організованою злочинністю та корупцією по достоїнству оцінив екс-міністр Андрій Піворовський, взявши Юрія Федоровича на посаду «найбільш» громадського радника міністра Міністерства інфраструктури.
Правда, земляки з Хмельницької області прокоментували його призначення на сайті «ОРД» 26 липня 2016 року критичними висловлюваннями про повний провал діючої влади, якщо такі «діячі» стають заступниками міністрів інфраструктури. Не підтримали його й журналісти, які назвали його праведні праці угодництвом. Можливо, тому «вічний помічник» на новій посаді виявив жорсткий характер, компенсуючи свою професійну непридатність тиском на керівників підпорядкованих міністерству підприємств. Скориставшись святковою паузою та хворобою в.о. Голови ДП «АМПУ», заступник міністра вирішив поставити на цю посаду Сергія Гронського, який, видимо, недарма більшість часу роботи на підприємстві провів у Києві, а не в Одесі, де знаходиться основна частина персоналу апарату управління. Те, що в морській галузі він людина нова, не страшно: як казав Володимир Маяковський, «ми й кухарку кожну навчимо управляти державою».
Не знаючи нюансів відносин у коридорах влади, можемо припустити, що Тарасу Троцькому також набридло бути «листоношею», як добродушно називав його екс-міністр Андрій Піворовський, або ж Юрій Лавренюк зробив йому «пропозицію, від якої неможливо відмовитися». Однак скоїти таку халтуру непозволительно для апаратного працівника його рівня. Знаючи принциповість Вячеслава Вороного, який заміщує в.о. Голови, немає сумнівів, що пара переконливих телефонних дзвінків дозволила успішно завершити справу державної важливості. Але найбільше дивує в цій історії відсутність чіткої позиції самого міністра Володимира Омеляна. Безплідні спроби здати в концесію прибуткові українські порти «Ольвія» та «Жовтневськ», спроба передати приватній компанії ТІС в управління прибутковий буксирний флот Одеського морського торгового порту, скандали зі спробою передати тій же компанії ТІС в управління українську лоцманську службу впевнено видають бажання як самого міністра, так і його «антикорупційного» заступника. Однак реформи в одній з найбільших компаній України, Адміністрації морпортів, по-прежнему відбуваються під покривом. А в Одесі погода налагодилася, дороги розчистили, сніг вивозять. Так, може, подумати, поки ще не пізно…