Ігнорування чинного законодавства стало характерною рисою вітчизняних державних органів, особливо серед працівників правоохоронних структур та суддів. 17 жовтня слідчі поліції за сприяння СБУ та прокуратури в Одеській області провели, як кажуть, «слідчо-оперативні заходи». Результатом стало проведення обшуку у китайського підприємця Ли Цзяня на контейнерній площадці біля ринку «7 км». Згідно з протоколом обшуку, було конфісковано 91 мішок з рибальськими сітками. Правоохоронці стверджували, що матеріал (мононитка), з якого нібито виготовлена продукція, заборонений до продажу. Однак найцікавіша деталь цієї історії полягає в тому, що силовики вилучили товар зовсім не з того контейнера, який був зазначений у судовому визначенні. Дозвіл на обшук видав суддя Приморського суду Одеси Віктор Попревич. Розслідування проводилося в рамках кримінального провадження від 31.03.2016 року за фактом заяви від деякого Галицького.
За його словами, невідомі особи, зловживаючи своїми повноваженнями, пропускають на територію України заборонені «монониткові сітки». Багато досвідчених людей одразу здогадаються, що під прізвищем Галицького приховувалися зацікавлені особи з органів влади. Найцікавішим виявився той факт, що за документами слідчі мали обшукати контейнер № Н10-04, якого не існує за вказаною адресою. На підтвердження наводимо лист від власника контейнерної площадки ДП «ТВК». Помилка з номером контейнера в судовому визначенні не смутила слідчу групу, і вони обшукали контейнер із подібним номером — Н10-4, розташований за тією ж адресою. Після огляду та вилучення товару правоохоронці звернулися до Приморського суду з клопотанням про накладення арешту на майно з контейнера № Н10-4. Розглядав клопотання, як не дивно, знову суддя Віктор Попревич, який, звичайно, дав дозвіл на забезпечувальний захід у кримінальному провадженні.
Підприємець не погодився з арештом свого майна і подав скаргу до Апеляційного суду Одеської області, який скасував визначення В. Попревича через грубі порушення: обшук був проведений без наявності визначення слідчого судді на номер контейнера, з якого фактично вилучили товар, а в матеріалах кримінальної справи відсутні докази та обґрунтування для проведення обшуку. Незважаючи на критичні помилки при винесенні попередніх рішень та вердикт Апеляційного суду, слідчі знову звертаються до суду, знову просять накласти арешт на товар, і справа знову потрапляє на розгляд до Віктора Попревича. У вересні 2016 року Рада суддів України прийняла зміни до Положення про роботу автоматизованої системи документообігу суду, і тепер усі клопотання щодо конкретної кримінальної справи спрямовуються до одного й того ж судді, що, як ми бачимо, сприяє корупції. Отже, В. Попревич знову накладає арешт на рибальську сітку. На цей раз суддя мотивував своє рішення тим, що в справі не з'явився власник товара і не представив докази володіння ним.
Твердження про те, що подібне заявлення є відвертим беззаконням, не передає всієї суті проблеми. До речі, Приморський суд Одеси славиться на всю Україну і поступається за репутацією лише Печерському суду Києва. Тому такі «чудеса» тут не рідкість. Адвокат китайського підприємця Вячеслав Славинський розповідає: «До того моменту я вже представляв інтереси свого клієнта в Апеляційному суді, який скасував перший арешт. До своєї скарги я додав копію договору купівлі-продажу товара, що підтверджував, що мій клієнт є його власником. Як захисник Ли Цзяня я присутствував і при обшуку, що підтверджується протоколом обшуку. Якби я не був представником законного власника, то мене, як ви розумієте, не допустили б до оперативно-слідчих заходів».
До того ж експертиза розвіяла основний аргумент правоохоронців — вилучена продукція не належить до монониткового виду рибальських сіток, а є сітковим полотном «Кукла», яке не заборонено до продажу на території України. У результаті Апеляційний суд вдруге скасовує арешт.
Однак правоохоронці не заспокоїлися і втретє звернулися до Приморського суду з проханням накласти арешт на вже «багатостраждальне» сіткове полотно. Адвокат підприємця Вячеслав Славинський повідомляє: «Судячи з усього, суддя керується своїм особистим законодавством і принципами, а тому втретє дав позитивну відповідь на арешт, незважаючи на два протилежних рішення вищестоящої апеляційної інстанції та експертизу, яка довела, що дана продукція не є монониткою і дозволена для використання в нашій країні».
Дальші події розвивалися за старим сценарієм: апеляція втретє скасовує рішення В. Попревича, після чого він знову накладає арешт, і вже 27 грудня колегія суддів з Апеляційного суду Одеської області вчетверте скасовує рішення одеського судді. Можна припустити, що постійне накладення арештів на товар всупереч вагомим доказам його власника та рішенням Апеляційного суду є проявом ознак змови між групою осіб з СБУ, Національної поліції та прокуратури, з одного боку, та одеським суддею — з іншого.
У громадській організації «Україна — це ми» вважають, що суддя Попревич діяв за вказівкою СБУ, у якої він «на гачку» за минулі заслуги. Шантажувати та керувати суддею не так уже й складно, враховуючи його минуле. Голова громадської організації Віталій Голодок розповідає: «Раніше Віктор Попревич працював у найбільш «легендарному» суді Донецька — у Київському районному суді. Про нього почали говорити ще в далекому 2003 році завдяки виносимим ним вироками в інтересах «зацікавлених осіб». Під час президентства Януковича суддя різко піднявся по кар'єрній драбині. Спочатку він став заступником голови Київського районного суду, а потім і взагалі зайняв його місце».
Злі язики розповідають, що під час анексії Криму Віктор Попревич перебував на території півострова і надалі часто приїжджав на окуповану територію, поки завдяки указу президента він не став працювати в Приморському суді Одеси «з чистого листа». Джерела відзначають, що в Крим суддя приїжджав на різних автомобілях, які мали престижні номери: «Ніссан» АН 1115 НС, «Мерседес-Бенц» АН 1115 ИС, «Мерседес-Бенц» АН 0700 НН та «Лексус» АН 1115 НС.
При цьому в електронній декларації судді та за даними реєстру власників авто МВС у Віктора Попревича та його дружини взагалі немає жодних транспортних засобів. Крім незвичайної любові до номерів 1115, у судді є ще одне хобі. У його будинку в Донецьку на вулиці Олімпійська, 18, який на той час оцінювався в суму 2 млн доларів, були встановлені бюсти Сталіна та Леніна, а на огорожі була табличка з іронічною назвою вулиці — «Тупик комунізму». Голова організації «Україна — це ми» висловив припущення: «В Одесі Попревич знову почав працювати в інтересах своїх покровителів. На цей раз на СБУ, де йому, напевно, нагадують про його «подвиги» в Донецьку та в Криму».
Ми звернулися за офіційним коментарем до Приморського суду Одеси. На жаль, там не виявилося спікера, здатного прокоментувати поведінку та рішення судді Попревича. Не вдалося нам застати на робочому місці й головного героя нашої публікації. Але все ж сподіваємося почути й його точку зору.
Тим часом наводимо коментар відомого журналіста та земляка одіозного судді — Артема Фурманюка, який не один рік спостерігав за діяльністю судді в Донецьку: «Нічого дивного в тому, що за якихось рік-два прізвище судді Попревича стало відомо й одеським правозахисникам. Як кажуть, горбатого могила виправить. Протягом довгих років, відправляючи правосуддя в знаменитому своєю продажністю Київському райсуді Донецька, Віктор Михайлович здобув собі славу найбільш беззасадного судді в цих краях. Цей жрець Фемід регулярно ставав об'єктом пікетів громадських організацій Донеччини, а також журналістських розслідувань. Були спроби притягнути Попревича до дисциплінарної відповідальності, але все марно — такі судді занадто потрібні владі. Як виявляється, й новій, постмайданній також…
У послужному списку колишнього донецького судді: пособництво рейдерам; саботування позовів донеччан про незаконні вирубки парків у місті в інтересах місцевих чиновників; кримінальні переслідування міліціонерів, які посягали на недоторканність наркопритулків, «прикритих» прокурором Київського району Донецька; відбілювання перед законом членів банди «чорних риелторів», на рахунку якої понад 100 жертв квартирних вимаганнь тощо».
До речі, в останній справі засвітилася й дружина Попревича — нотаріус, яка особисто узаконила цілий ряд угод квартирного вимагача Нифонтова та його бандитської бригади, яка працювала під прикриттям донецьких правоохоронців. Від тамтешніх правозахисників мені також не раз доводилося чути й про недбайливого сина Попревича, який постійно потрапляв у неприємні ситуації під дією наркотиків, а батько його потім «відмазував». Яблуко від яблуні, як кажуть…
Благодаря всьому вищезазначеному прізвище Попревич давно стало в Донецьку синонімом судейської корупції та беззасадності, а сьогодні він уже обмінюється безцінним досвідом у Приморському суді Одеси. Для повноти картини йому залишилося ще лише пройти стажування в знаменитому Печерському суді столиці. Там сьогодні працюють багато його колег-земляків. У тому числі й ті, хто «засвітився» в ОРДЛО.