Українські чиновники з'явилися на інаугурації Дональда Трампа у великій кількості. Першим про «особисте запрошення від Трампа» оголосив київський політик Микола Маломуж. Судячи з його запису на власній сторінці у Facebook, він сам повірив у те, що його запросив Трамп. «Терміново!!! Як Голова Вищої Ради Народних зборів України, вчора я отримав персональне запрошення на інаугурацію вибраного Президента США Дональда Трампа. Я маю намір взяти участь в інаугурації.» У коментарях хтось зауважив, що Трамп просто не може провести інаугурацію без Голови Вищої Ради Народних зборів України Миколи Маломужа. Очевидно, Маломуж придбав цей пропуск на заходи інаугурації, а потім сам повірив, що його «особисто запросили». Те, що цей чоловік колись керував СЗРУ, свідчить лише про те, що ми живемо в часи тяжкого занепаду, коли будь-який невдаха може видавати себе за керівника розвідки.
Решта делегації не краща. У списку, що циркулює в ЗМІ та соцмережах, фігурують перший заступник голови АП Віталій Ковальчук та колишній генеральний прокурор Віктор Шокін, лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, нардеп від БПП Оксана Білозір, представники «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін та Вадим Новинський, а також низка інших депутатів, найвідомішим з яких є Бориславу Береза. Здебільшого громадяни придбали запрошення, щоб торгувати дипломатичними послугами та спробувати задовольнити Трампа й «засвітитися».
Але що робить у цій компанії Віктор Шокін? Екс-заступник голови СБУ Віктор Трепак вважає, що Шокін серйозно розраховує повернутися на посаду генерального прокурора. Тим більше, що його звільнили з цієї посади представники адміністрації Обами, тобто він певною мірою постраждав від попередньої американської влади. Трепак цитує: «Сьогодні ЗМІ (зокрема, 112 канал) повідомили, що від України на інавгурацію нового президента США Д. Трампа разом з іншими особами їде колишній генпрокурор Шокін.
Це — просто шок!!! Не минуло й року, як США вимагало його відставки з посади генпрокурора. За різними джерелами з цим рішенням США пов'язували надання Україні чергового фінансового траншу в 1 млрд доларів. А тепер серед інших Шокін презентуватиме на вказаних урочистостях Україну. Якась ірраціональність! Хоча самому Шокіну США є далеко небайдужими. Судячи з усього, він там має важливі інтереси https://goo.gl/sRwQk3 А, можливо, за допомогою нової адміністрації США Шокін хоче повернути собі крісло генпрокурора? Обробка суспільної свідомості на цю тему в Україні вже почалася. З'явилися статті, у яких насаджується думка про необхідність повернення Шокіна до керівництва прокуратурою https://goo.gl/Opmwgg Скажете — це з області фантастики?
А те, що з його послужним списком він їде на інавгурацію Трампа — не фантастика? До речі, як там розслідується справа про замах на генерального прокурора Шокіна? Знайшли тепловізор? Позиції снайперів? Злочинців? Реальні шансы отримати користь від Трампа мають лише три людини з «української еліти». Принаймні вони самі в цьому впевнені. Це Юлія Тимошенко, Валентин Наливайченко та Михеіл Саакашвілі. Найсмішніше в тому, що, ймовірно, всі троє — добре замасковані російські шпигуни. Я не здивуюся, якщо ще цього року з'ясується, що 99 відсотків «української еліти» — це російські «консерви» різного ступеня залягання. Це не паранойя й не теорія змови, просто безсторонне спостереження. Російська розвідка, на відміну від української, не припиняла роботу й працює непогано, судячи з того, як вибухають «консерви» то в Польщі, то в Молдові, то в Чорногорії, то в Сербії.
Що утримує наші «консерви» від переходу в статус активної «п'ятої колони»? Видимо, лише те, що «Азов» може швидше дістатися до «петушиного кута», обмеженого АП, КМ і ВР, ніж російські «ввічливі люди». Забавно спостерігати й те, як громадяни, які не мають шансів отримати користь від Трампа через свою нещодавню активну роботу проти нього, намагаються тепер спритно перевести стрілки на «сусідів». Так робить СБУ щодо НАБУ. Кілька днів тому редакції багатьох видань отримали лист з поштової скриньки деякого Михайла Папієва такого змісту: «Виявляється, інформація про причетність піарника Трампа та колишнього співробітника команди втікача Януковича до «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів» — не що інше, як результат таємних ігор українських журналістів та НАБУ. Судячи з усього, організовували цю спецоперацію й іноземні експерти. Прийти до такого висновку можна, проаналізувавши етапи вбросу та розкрутки інформації в ЗМІ. Легко перевірити й переконатися особисто, що першоджерелом інформації про причетність Манафорта до корупції в Україні виступило американське видання The New York Times.
Досить обширна публікація аналітичного характеру вийшла 14 серпня цього року (Nytimes.com/2016/08/15/us/politics/paul-Manafort-ukraine-donald-trump.html). У ній журналісти посилалися на слова Артема Сітника. При цьому стаття, яка потребувала як мінімум кількох днів важкої журналістської роботи, містить виступ голови НАБУ, датоване днем після публікування (Nytimes.com/video/world/europe/100000004593100/ukrainian-official-discusses-Manafort-and-secret-ledger.html?smid=pl-share). Таким чином стає зрозуміло, що «сенсація» була підготована ще до заяви головного антикорупціонера України. Власне А. Сітник за угодою зі своїми іноземними кураторами став лише маріонеткою американських гравців та озвучив їхню версію. Далі 15 серпня в гру включилася «Українська правда», написавши відразу дві статті з різницею буквально в годину часу про злочини Манафорта, посилаючись саме на аналіз американських журналістів, надрукований лише днем раніше (Pravda.com.ua/news/2016/08/15/7117752/ Pravda.com.ua/rus/news/2016/08/15/7117755/).
Це додатковий доказ того, що «Українська правда» бере гроші від іноземних донорів за кількість знаків. Розвиваючи тему, ночами (03:37) 18 серпня на своїй сторінці у Facebook відзначився Сергій Лещенко, який анонсував представлення деяких доказів причетності Манафорта до «чорної бухгалтерії регіоналів». Театралізована дія відбулася в Українському кризисному медіа-центрі 19 серпня. У рамках розкрутки «сенсації» надійшли й перші коментарі НАБУ. Зроблено це було в два етапи: вранці (08:38) 18-го — у соцмережах, а ввечері (19:48) — на сайті. Подача інформації, час її появи та послідовність викладення фактів свідчить саме про те, що над дискредитацією Манафорта працювали професіонали. Причому американські. Адже при виконанні операції прорахунки були в діях української сторони. «Українська правда» та її журналісти вже не раз були помічені в подібних провокаціях та спробах розповсюджувати неперевірену інформацію.
І робилося це, треба зауважити, вкрай непрофесійно. Так що висновок напрошується сам собою — постаралися спеціалісти з-за кордону. А Сітник, Лещенко та інша антикорупційна братія провалили своє завдання. Хоча й завдали шкоди репутації команди Трампа. Закінчилося все тим, що керівник САП Назар Холодницький офіційно заявив, що підозр Манафорту щодо виплат грошей з «тіньової каси» оголошувати не будуть — мовляв експерти не змогли встановити особу, яка нібито розписувалася за піарника Трампа. Мильна бульбашка лопнула, але осад у ставленні до України у американців (маємо на увазі команду новообраного гаранта американського народу) залишився. Але винна в цьому не українська влада, як хотілося б багатьом, а антикорупціонери на чолі з Сітником, які вкусили руку свого господаря. Вуха Владимирської, 33 видні неозброєним оком. Як і спроба показати, що невістка всралася, а не сам Вася. По-людськи все зрозуміло. Але — тупо. «Мета цих інформаційних вбросів проста як формула батончика «Рошен», — коментує депутат від БПП Сергій Лещенко. — Дискредитувати НАБУ як останній неконтрольований Банковою правоохоронний орган».
Він підозрює, що за інформаційною атакою на НАБУ та «Українську правду» стоїть хтось із представників діючої влади. «Служба безпеки України давно грає в оркестрі Грановського (Олександр Грановський, депутат від БПП) при диригентові Демчині (Павло Демчина — перший заступник голови СБУ). Головний претендент на голову Державного бюро розслідування — людина з департаменту Кононенко-Грановського-Генпрокуратури. Сама Генпрокуратура як була при Шокіні, так і залишається при Луценко столом замовлень Банкової. Серед нових придбань Порошенка — це НАПК, яке послухняно виконує вказівки АП, а також Спеціалізована антикорупційна прокуратура, до керівника якої Назару Холодницькому теж знайшли «підхід», — сказав Сергій Лещенко. Тепер, за його словами, черга за НАБУ, роль якого влада поки що намагається знищити в медіа-площині. А потім — позбавити повноважень щодо антикорупційної боротьби, а потім приєднати до ДБР. На щастя для Банкової, що йде американська адміністрація, яка шляхом включення в вимоги МВФ схилила президента України погодитися на створення НАБУ.
Тому в найближчий час варто очікувати посилення нападів на НАБУ з використанням усього арсеналу продажних експертів, провладних депутатів, фейсбук-блогерів та інших говорячих голів». З Лещенком у цьому сенсі цілком можна погодитися. Але проблема в тому, що й Лещенко з його компанією навряд чи є самостійними й тим більше українськими політиками. Так само як і давоський «зять» Пінчук або віденський вигнанець Фірташ. Повторюся, ми здивуємося, коли всі «консерви» розкриються. І щоб не здивлятися безпорадно — потрібно організовуватися.