Переселенці ледве зводять кінці з кінцями, перебуваючи в жахливій бідності, люди в прифронтовій зоні живуть у зруйнованих будинках, а тим часом в Україні «освоюються» (цим гидким словцом чиновники називають розкрадання) мільярди… Лідери в цій діяльності — обласні військово-цивільні адміністрації, міністерства соціальної політики та з питань внутрішньо переміщених осіб — розподіляють такі божевільні суми, що можна було б кожній сім'ї біженців придбати скромну квартирку, відремонтувати кожен знищений війною дім…
Оккупована територія
Фінансування окупованого Донецька демонструє подвійні стандарти та лицемірство влади. Активістка Тетяна Маляренко, вивчивши сайт управління статистики Донецької області, помітила, що у 2016 році були офіційно зареєстровані українським урядом прямі іноземні інвестиції в окупований Донецьк, які становили понад 50% іноземних надходжень в економіку області. «Чесно кажучи, це мене вразило. Значить, прямі іноземні інвестиції в економіку окупанта український уряд схвалює?» — дивується Тетяна.
Пройшовши за цим посиланням — http://www.donetskstat.gov.ua/region/detailed/priami-inozemni-investytsii-aktsionernyi%20kapital/20160000/ — можна побачити, що 888 тисяч доларів США отримала «столиця ДНР» з дозволу української влади, яка борється з бабусями, що везуть через КПВВ зайві упаковки продуктів (контрабанда!) і отримують українські пенсії (фінансування тероризму!). Подивіться на скрин звіту з сайту Управління статистики. Червоним обведені міста, повністю контрольовані «ДНР» і які отримали іноземні інвестиції. Як пояснили в органі влади — кошти отримали ті підприємства, які перереєстровані в Україні, але фактично працюють у «ДНР». Не секрет, що всі вони також роблять відрахування в «економіку республік», але на це закривають очі.
Переселенці
Недавно переселенець Олександр Петров зробив вибірку з видатків на переселенців за 2015 рік. Внутрішньо переміщені особи (як називають донбаських біженців чиновники) та жителі прифронтових районів ведуть жалюгідне існування, не підозрюючи, що:
На швидке реагування на проблеми переселенців витратили 6 320 000 доларів США (розкрадання Міністерства соціальної політики).
На підтримку стабілізації громад на Донбасі пішло 1 400 000 доларів США (це «освоїли» Донецька та Луганська обласні військово-цивільні адміністрації).
На підтримку забезпечення захисту прав людини та верховенства права в законодавчій та судовій практиці витратили 75 250 євро (Комітет ВР з питань євроінтеграції).
На поліпшення умов життя та адаптацію переміщених осіб — 251 859 євро (Чернівецька обласна рада).
Створення сучасної моделі управління ринком праці — 651 304 євро (Хмельницька обласна адміністрація).
На соціальну інтеграцію переміщених сімей — 1 971 137 євро (Київська обласна адміністрація, Міжнародна благодійна організація «Партнерство «Кожній дитині»).
«Канадське експортне агентство надало кредит розміром 200 млн канадських доларів (158 млн доларів США) на 5 років під 1,43% річних. На це можна було закупити аж 4514 квартир…» — пише блогер переселенець Олександр Петров. Житло та робота — дві головні проблеми 1,7 млн біженців зі сходу. Але їх вирішення не торкнулося жоден проект.
Реально в нашій країні переселенці не мають ніяких пільг у оподаткуванні, працевлаштуванні та кредитуванні, і за 2,5 року, що тривала війна, уряд навіть не розпочав вирішення хоча б однієї з цих проблем… Крім боксів, у яких люди не особливо хочуть жити (на них витратили по 30 тис. євро за один бокс, і вони пустують), можна було б просто купувати для ВПО дешеве житло на вторинному ринку. Наприклад, у м. Слов'янськ за 9 тис. доларів США зараз можна купити квартиру з євроремонтом у центрі міста — і це буде «елітний варіант», а є варіанти вдвічі дешевші. Якщо не покупка, то кредитування під державні гарантії та мінімальні відсотки могло б стати чудовим виходом. На людей, у яких житло знищено війною, отриманих від донорів грошей з лишком вистачило б. Але досі відсутня урядова програма кредитування ВПО…
«Іноземні кредити будемо повертати ми з вами, а прожирають їх ті, хто при владі. Уряд США вже виділив дві кредитні гарантії Україні по 1 млрд доларів США кожна, під них випущені єврооблігації (у 2014 та 2015 роках під 1,844% та 1,847% річних відповідно). Можуть бути отримані гарантії ще на 1 млрд, але для цього повинен бути отриманий транш МВФ, а українська влада повинна продемонструвати прогрес у боротьбі з корупцією. Тобто два мільярди пішли в облігації! На них хтось заробляє, а грошей і боротьби з корупцією НЕ! 2 млрд — це 57142 квартири! Яких знову не побачать справжні ВПО». А загалом дані на суму в кілька мільярдів «баксів», як кредитних, так і «безплатних», за розрахунками Олександра Петрова, дозволили б придбати 100000 двокімнатних (55 кв. м) квартир у цінах Дніпра.
Можна торкнутися й окремих регіонів. У Полтавській області для ВПО Представництвом Європейського Союзу в Україні було витрачено 1 036 204 євро. Збиралися створити умови для перебування та інтеграції ВПО у Полтавській області, але місцеві журналісти провели розслідування й з'ясували, що жоден проект, який отримав європейський грант, так і не був реалізований!
І це типова ситуація для всієї України. (https://www.facebook.com/ruslan.dn/posts/1273860936022198) Зокрема, полтавці збиралися витратити гроші на створення тимчасового притулку для переселенок з дітьми, але робота так і не розпочалася…
«Питання про допомогу ВПО навіть не стоїть, питання стоїть: як створити вигляд, що у нас немає ніяких проблем з переселенцями, і вигляд такий вони роблять непогано, — коментує донецький політолог та активіст Станіслав Федорчук. — До моєї мами перед Новим роком приїхали представники однієї поважної організації й кажуть: «А давайте ми вас фотографуватимемо?» Вона відповідає: «Вибачте, я одягнена не так, та й який сенс?». «Ну, розумієте, нам треба звітуватися». «Про що?». «Може, вам психологічна допомога потрібна?». Мама каже: «У нас з дровами проблема — з цим допомогли б, навіть за мої гроші, а від того що ми з вами поговоримо, дрова навряд чи з'являться…».
Перспективи
Але є моменти й страшніші. «Державні мужі» бажають витратити в поточному році 522,96 мільйона гривень (!) на семінари для пенсіонерів…
Ось як це непорозуміння коментує радниця міністра з питань окупованих територій та ВПО Олеся Цибулько: «Проведення курсів для пенсіонерів та інвалідів «Поза поколіннями» — ініціатива «Інформаційні технології Мінсоцполітики» та виконкому Бердянської міської ради, там є й державний (3/4), й місцевий бюджет (1/4 частина). І якщо не буде зауважень до цього пункту, то Мінсоц все зробить. Ми це публікуємо хоча б, але відхиляти не можемо без підстав, оскільки гроші їхні. Підставою можуть бути зауваження громадськості. Але поки що вони якось не дуже активні».
Є в планах міністерств і ще одні таємничі курси з дотепною назвою «Інтелектуальна спроможність», які обійдуться майже в мільярд, а точніше — в 959,02 млн гривень…!
Вивчити всі проекти, запропоновані в рамках Державної програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах (йдеться про п'ять областей), можна, пройшовши за цим посиланням: http://mtot.gov.ua/uvaga-ogolosheno-provedennya-gromadskyh-publichnyh-obgovoren-proektu-derzhavnoyi-tsilovoyi-programy-vidnovlennya-ta-rozbudovy-myru-v-shidnyh-regionah-ukrayiny/
Директор з розвитку «Єдиного координаційного центру «Донбас» Руслан Ригованов проаналізував цей проект (повна назва: «Проект Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України», схвалений розпорядженням Кабміну від 31 серпня 2016 року), поданий на розгляд Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. І виявив не менше 23 пунктів недоцільного використання коштів різних бюджетів та міжнародних донорів.
Вашій увазі — повний список сумнівних видатків:
1. Створення електронного реєстру пацієнтів Луганської області розміром 19,76 млн гривень.
2. Проведення курсів для пенсіонерів та інвалідів «Поза поколіннями»: Інформаційні технології за 522,96 млн гривень.
3. Проведення курсів тренінгів «Інтелектуальна спроможність» вартістю 959,02 млн гривень.
4. Реконструкцію комунального закладу «Луганський обласний позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Березка» (Станично-Луганський район, с. Макарове) вартістю 10,0 млн гривень.
5. Реконструкцію комунального закладу «Луганський обласний позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Сонячний» (Станично-Луганський район, с. Макарове) вартістю 15,0 млн гривень.
6. Відновлення повноцінної діяльності органів соціального захисту населення через сучасні соціальні «Прозорі офіси» розміром 450,0 млн гривень.
7. Розширення послуг опалення в населених пунктах Донецької області, що приймають ВПО, шляхом прокладення 68 км додаткових мереж вартістю 283,2 млн гривень.
8. Проведення ремонту 38 котелень у Донецькій області вартістю 146,1 млн гривень.
9. Проведення капітального ремонту теплових мереж м. Авдіївка протяжністю 0,786 км вартістю 11,541 млн гривень.
10. Реконструкцію 15 котелень з улаштуванням твердопаливних котлів у м. Родинське та м. Покровське вартістю 171,6 млн гривень.
11. Прокладення резервних ниток напірних каналізаційних колекторів у Донецькій області (18,4 км) вартістю 1091,9 млн гривень.
12. Розробку ПКД на реконструкцію або капітальний ремонт систем водопостачання та модернізацію очисних споруд (44 одиниці) вартістю 119,9 млн гривень.
13. Реконструкцію очисної споруди в смт Водянське.
14. Реконструкцію водоводів м. Покровське «Західний» та «Південний» м. Маріуполь (19 км) вартістю 95,0 млн гривень.
15. Проведення капітального ремонту та реконструкції діючих очисних споруд (Попаснянський район).
16. Розробку системи екологічного моніторингу (на регіональному, територіальному та об'єктивному рівнях) спостережень вартістю 120,0 млн гривень.
17. Моніторинг ґрунтів сільськогосподарських угідь Донецької області.
18. Розробку проектів відновлення водовідливних шахтних комплексів, водовідведення шахтних вод та водопониження на затоплених територіях вартістю (6 шт.) 720,0 млн гривень.
19. Розбудову спортивної інфраструктури (46 об'єктів) вартістю 1190,3 млн гривень.
20. Організацію Центру розвитку бізнесу (бізнес-хаб) у м. Маріуполь вартістю 500,0 млн гривень.
21. Створення інформаційного центру для інформування населення про стан навколишнього середовища у м. Маріуполь вартістю 1000,0 млн гривень.
22. Будівництво будівлі Луганської обласної філармонії у м. Сєвєродонецьк вартістю 180,0 млн гривень.
23. Розроблення проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж об'єднаних територіальних громад Донецької області (41 проект) на суму 66,0 млн гривень.
«Розподіл коштів у рамках Проекту Програми є непрозорим та незрозумілим, наприклад — виділення 25,0 млн гривень на відновлення закладів оздоровлення у Станично-Луганському районі Луганської області, тобто в безпосередній близькості від лінії розмежування зараз недоцільно — існує реальний ризик, що ці об'єкти можуть бути пошкоджені або знищені під час боїв. Крім того, інші міста на лінії дотику, які несуть найбільші видатки на відновлення, не отримають коштів взагалі — навіть на відновлення лікарень, шкіл та інших об'єктів, наприклад: Авдіївка, Торець. Заслуговує на увагу, що ні проведення заходів з гуманітарної та соціальної деокупації, ні заходів щодо створення умов для розвитку малого та середнього бізнесу Проектом Програми не передбачено… Цільових заходів щодо надання компенсації за втрачене майно Проект Програми також не містить. Жодних громадських слухань у містах щодо проектів, на які планується витратити кошти, не проводилося.
У результаті — громадськість дивується — чому ті чи інші проекти увійшли до Проекту Програми й мають бути профінансовані…» — зазначає переселенець та активіст Руслан Ригованов, стверджуючи, що за п'яту частину цих коштів можна не лише вирішити всі проблеми ВПО з житлом, але й перезапустити депресивні регіони. За словами активіста, його зауваження щодо 23 пунктів — лише найбільш «кричуча» частина з планів чиновників, кожен з яких викликає сумніви.
Відновлення звільнених територій
Відновлення потребують котельні, будинки культури, школи… Але у місті Щастя раптом вирішили за 2,5 млн гривень відремонтувати велосипедну доріжку! У прифронтовому містечку ця потреба, якби запитати думку місцевих, не потрапила б у пріоритети перших 30 пунктів. «Які велодоріжки в населеному пункті, де всього 2,5 км доріг і якихось 20 км до лінії розмежування! — обурюється Руслан Ригованов. — Я зі Щастям розмовляв. Половина поселка знищена війною, а в програму МінТОТа включені доріжки?! Підстав для розслідування за такими фактами, я вважаю, хоч відбавляй».
Сама стратегія відновлення Донецької області, розробка якої фінансувалася програмою ООН, також викликає масу питань — вона передбачає турботу про морально застарілу промисловість, розвиток Донбасу як сировинного придатка, і ніякої інновації…
Галина Олейнікова (у 2014 році була членом штабу з переселенців при Львівській ОДА) вивчала те, що впроваджено в її рідному місті Бахмуті й стосується допомоги переселенцям та прифронтовим територіям. Не може зрозуміти — чому спочатку не провели аудит постраждалих об'єктів, не відділили ті, які виглядали «розбомбленими» задовго до початку бойових дій, від тих об'єктів, які дійсно знищила війна. «У 2014–2015 роках по Бахмуту було озвучено близько 1000 об'єктів, на відновлення яких отримали фінансування, але місто так сильно не постраждало в процесі АТО, і звідки взялася тисяча об'єктів мені особисто не ясно… Крадуть безбожно — ось приклад: реконструкція центральної поліклініки в Бахмуті.
По проекту передбачалася термомодернізація, а це означає — утеплення повинно бути в 10 см мінвати, облицювання штукатуркою. Але фактично утеплили на 5 см і пластиковим сайдингом, що взагалі заборонено (пожежна безпека не дозволяє використовувати легко займистий матеріал). Коли звернулися до поліклініки: «Що таке, чому?», міськрада узгодила зміни, але зберегла бюджет. У результаті вийшло — бюджет дорогий, а результат дешевий. У пам'яті застрягнув ще проект міжнародної допомоги переселенцям по Маріуполю (він є на сайті міськради), за яким було відремонтовано гуртожиток і 5 міських амбулаторій, куплені тролейбуси. Справа хороша, але ці гроші були призначені переселенцям. Як тролейбуси пов'язані з проблемами ВПО? Загалом витратили на фінансування близько 4 млрд у минулому році, у 2017 році планується не менше, але для населення нічого як не було, так нема, звичайним людям результати вкладень непомітні».
Міжнародна допомога
Ось ще предмет для вивчення — Мінекономіки та розвитку створило сайт, де можна дізнатися все про міжнародну допомогу: http://openaid.gov.ua/uk
«290 діючих проектів, $12,190,549,736 — загальна сума допомоги», — переможно повідомляє сайт.
А ефект хто бачить? За станом на 01.12.2016 року на вирішення основних проблемних питань внутрішньо переміщених осіб з різних джерел всього було виділено – 256 850 052 євро, 40 826 354 доларів США та 7 000 000 kr — шокує сайт. А як використані гігантські суми? Переселенець та активіст Олег Поліванов (http://vpl.in.ua/dengi/) займався вивченням, і ось що з'ясував: на оновлення соціальних послуг та облаштування миру лише у Донецькій та Луганській областях за Програмою розвитку ООН витрачено 5 104 211 доларів США (Проект завершено).
А фактично — третина переселенців змушена скоротити видатки на їжу через нестачу коштів, близько 40% ВПО можуть дозволити собі лише їжу, а задовольнити найбільш базові потреби спроможні лише 27%…
Міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини витратило 21 мільйон євро (Проект завершено) на поліпшення умов надання муніципальних послуг у Луганській області, але за відгуками людей, зазначає Олег Поліванов, розбірливість та безлад у соціальних, муніципальних владних організаціях панують — гірше ніж раніше…
На соціальну інтеграцію та примирення ВПО у Київській області Представництво Європейського Союзу в Україні витратило 1 971 137 євро (Проект завершено), а переселенці кажуть, що відчувають набагато більше утисків порівняно з 2014 роком…
«Люблять лаяти громадські організації словом «грантоїд», а ж вони мають крихти. Зато держава — найбільший отримувач грантів, діючі проекти міжнародної допомоги «їдять» облгосадміністрації та міністерства, а до споживачів доходить нічого», — каже Галина Олейнікова.
Сумнівно-успішні міжнародні проекти втрачають свою загадковість, коли дізнаєшся, які люди проникли в авторитетні інституції й представляють їх в Україні…
Наприклад, у програмі ООН розвитком громадських рад займається деяка Жученко Ірина Валеріївна — людина з ПР, яка все життя працювала в адміністрації у мера Артемівська. Вона ж за ООНівські гроші відремонтувала приміщення, яке було призначено за проектом для розміщення переселенців, але виявилося об'єктом муніципальної власності, де розмістився… ахметовський фонд. Є маса охочих нажитися на темі ВПО й маса чиновників, зацікавлених у розкраданні через лояльних громадськів, які сидять на розподілі державних коштів. «Для розкрадання важливо мати під рукою організації, які можна показувати як діючі. І які можуть складатися із закритого клубу з 10–20 «своїх», які мають бажання отримувати копійку на свій розрахунковий рахунок (тут логічно згадати інтерв'ю з волонтерами, які розповіли ОРД, як їм у Мінсоці пропонували створити закритий клуб керованих постачальників комерційних вантажів під виглядом гуманітарки) і в відповідь вони будуть дуже лояльні», — пояснює активіст та переселенець Федорчук.
Саме кишенькові громадськи з числа колишніх працівників облгосадміністрацій та міськвиконкомів створюють фейкові центри, у яких за сотні мільйонів навчають бабусь працювати за комп'ютерами й проводять семінари-чаювання. Ті самі кишенькові громадськи проникають у громадські ради при Мінсоцполітики та МінТОТ і таким чином імітується видимість громадського нагляду. А громадськи, які не бажають мовчати, отримують від воріт поворот. «Тут така справа, — пише Станіслав Чорногор, заступник голови Громадської ради при ДонОДА, — закрили мені доступ на сторінку Голови ДонОДА Павла Жебривського за розміщення посилання на сторінку Урядового порталу під постом Жебривського про ДонАРР.
На цій сторінці порталу в типовому положенні про діяльність Агентства регіонального розвитку не зазначено, що воно може бути замовником робіт, а виконує виключно консультаційне та інформаційне супровід проектів регіонального розвитку. На думку Павла Івановича Донецьке АРР мало б стати централізованим (по суті — єдиним) замовником робіт з освоєння бюджетних та міжнародних ресурсів, спрямованих на відновлення Донбасу. Зайдіть на його сторінку, ознайомтеся з текстом. Агентство мутно створено, мутно розпочинає свою роботу й сумніваюся, що з таким вдалим стартом, коли в його діяльність уже втручається Антимонопольний комітет, зможе прозоро працювати. Тепер я вже починаю підозрювати, що членів Наглядової ради вони будуть намагатися розводити, як кроликів. Образливо!».
Зріває бунт?
Чому зростає недовіра до влади серед людей у прифронтових містах та переселенців, які «проголосували ногами» за Україну? Держава в особі своїх представників, як на верхах, так і на місцях, уже третій рік не виконує своїх обов'язків щодо захисту власних громадян. А «уповноважені особи» продовжують безбожно наживатися на війні…
«Яким чином закопування в землю фантастичних сум поліпшить життя тих же пенсіонерів, на семінари для яких збираються витратити 1,5 мільярда? — обурюється Станіслав Федорчук. — Вже всі розуміють, що це схема — на семінарах легше відмити гроші. Понад 27 мільярдів виділяється на відновлення Донеччини та Луганщини, але досі у Чорниша та Туки (Міністерство з питань переселенців та окупованих територій) не зробили навіть представництва ні у Донецькій, ні у Луганській області. Я дико вибачаюся – яким чином це Міністерство, не перебуваючи в прифронтовій зоні, здійснює своє планування? Як вони моніторять ситуацію? Звідки беруть дані про те — що й у якій послідовності треба відновлювати?».
Серед причин такого ганебного стану речей є й юридична складова. «На законодавчому рівні для населення та приватних господарств не передбачено інструментів допомоги — жителям можуть допомагати лише благодійники, тому що Україна не перебуває в стані війни (з юридичної точки зору) і з тієї ж причини вся відповідальність за окуповані території лежить на Україні. Ось тому на держ. рівні ми відновлюємо з бюджету що завгодно інфраструктурне, але не приватні будинки, постраждалі від обстрілів», — каже Галина Олейнікова.
А чекати від мажоритарщиків, які пройшли у ВР за донбаськими округами, що вони розроблятимуть закони, які захищають своїх виборців, не доводиться, оскільки всі це спадкові «регіонали», які займаються за традицією саботажем та лобіюванням особистих інтересів.
Експерти кажуть, що потрібно проводити аудит усієї маси вищезгаданих проектів, шукати причини провалу проектів, які вже реалізовані, і карати винних. Міжнародним організаціям допомагати в пошуку надійних партнерів та підрядників. І здійснювати спільний контроль. Але проблему посилює слабкість громадянського суспільства – посадовці звикли до того, що за ними ніхто «не стежить» і обнаглілі від безкарності – відчувши в прифронтових регіонах «золоту жилу» (можна відновлювати й відновлювати, собі на користь). А якщо говорити про переселенців, то вони позбавлені багатьох прав, включаючи виборче. Багато хто не спроможні витримати принизливої процедури оформлення допомоги для ВПО (442 гривні для працюючих і вдвічі більше для старих і дітей) та подальших принизливих перевірок удома. Тих, хто виїжджає з зони окупації, вбиває «ввічливість» на КПП («До тих, хто переїжджає, ставляться як до нелюдей, і всіляко це демонструють, люди часто вмирають у процесі перетину», — каже колишній макіївчанин Олег Поліванов). Завершує процедуру знущань над людьми «Ощадбанк» — типовий приклад навязливого сервісу, від якого пенсіонерам ніде не подітися. За новим постановою Кабміну кожні три місяці пенсіонери ВПО зобов'язані реєструватися в «Ощадбанку» для ідентифікації. Інакше виплати будуть призупинені.
Представники ООН твердять, що пов'язувати виплату пенсій з реєстрацією переселенців та влаштовувати домашні рейди — це порушення базових прав, а уряд — як кіт Васька, який слухає та їсть — винаходить все нові способи дискримінації. Як-то: антиконституційне «чіпування» за допомогою… електронного посвідчення для пенсіонерів, витік Міністерством фінансів персональних даних переселенців колекторам…
Американці й європейці кажуть: ви самі винні, громадяни України – не вмієте контролювати тих, кого обираєте. Але навіть те хиле громадянське суспільство, яке існувало на момент Майдану, збідніле й підкошене війною, яке виїжджає на заробітки за кордон і опускається до стану «не до жиру (відстоювання прав) — бути б живу», втрачає сили й ентузіазм, навіть не намагаючись поставити на місце злодіїв, які прийшли до влади на хвилі Майдану.