Як нардеп Ігор Шкиря втягує рідний Торецьк у мрак «Новоросії»: від сепаратизму до фінансування терористів

Один із найбільш одіозних українських депутатів від «Партії регіонів» Ігор Шкиря досі незаслужено залишився поза увагою СБУ. Попри очевидну здачу своєї «вотчини» (Дзержинськ — нинішній Торецьк, Горловка) «російському світу» навесні 2014 року. Восени того ж року, при незрозумілому потуранні центральної влади, яке виглядало як злив або продаж округу, Шкиря вчергове отримав недоторканність і пройшов до парламенту ненависної йому України. Як цей «народний обранець» пов'язаний з «Л-ДНР» і впливає на антиукраїнські настрої у «своєму феоді» — дізнаєтеся з цієї публікації.Недавно на сесії Торецької міськради (колишній Дзержинськ) люди зі свити нардепа Шкирі подралися зі прихильниками України. Це сталося після того, як активістка Ірина Кірікова спробувала облити депутата червоною фарбою, що символізує кров (про що ми розповідали тут: https://ord-ua.biz/2016/12/23/nardep-shkirya-vyzval-draku-v-donbasskom-gorsovete-video/ ). Цей мамонт від ПР звик, що у нього «все схоплено» і вперше за 15 років зіткнувся з таким недружелюбним ставленням. «Шкиря привів війну в наш дім. Нехай їде в «ДНРівську» Горловку — там теж його виборці. Особливо обурило, що на цій сесії я побачила людей 40 «кримінальної зовнішності». Ті самі бандити, які в 2012 році вивертали руки горловчанину Володі Рибаку (один із героїв Небесної сотні — прим.авт.), царство йому Небесне. Злочинці й сьогодні виконують замовлення Шкирі — нічого не змінилося», — пояснила свій вчинок Кірікова.Цікавим було не лише те, що відбувалося на сцені, але й те, що творилося в залі. Поки Шкиря «мужньо» боровся з Кіріковою, а його «шістки» колошматили її друзів, одна з громадянок із групи підтримки депутата розповідала, що «Росія — країна, а Україна не країна». Втративши всяку обережність, підприємиця Ірина Завгородня (місцева партнерка Шкирі) почала вигукувати: «Вперед, до себе на західну Україну! А нам тут не заважайте жити. Валіть туди, петушари, пидо***сня, валіть до себе, на Україну». Місцеві пояснюють цю зухвалість просто: дама належить до організаторів «референдуму» 2014 року, спонсорувала «ополчення», але не понесла заслуженої кари.Деякий час нею цікавилися правоохоронні органи, але пізніше вона хвалилася, що «закрила питання»: «Мені на якусь мить здалося, що час пішов назад, що я перебуваю в розгулі «російської весни» — навколо бушувала неконтрольована ненависть», — ділиться враженнями Лілія Мирошниченко (блондинка, яку на відео Завгородня посилає «до себе, на Україну»). Мирошниченко справді не місцева — приїхала на сесію з Костянтинівки, щоб підтримати подругу Кірікову (а та з Дружківки). Але Дружківка і Костянтинівка знаходяться не на західній Україні, це міста, сусідні з Дзержинськом. Слова соратниці Шкирі не можна назвати випадковістю. «України більше немає» — цей тезис із кремлівської методички вперше прозвучав на початку березня 2014 року — на сесії Дзержинської міськради — з уст самого Шкирі. На жаль, відеозапис його виступу вичистили з інтернету, але місцеві клянуться, що саме Шкиря дав добро на маргінальні походи містом з гаслами «Свободу Губареву!», «Європу в *опу», і, звичайно ж — «Фашизм не пройде»… 1.Шкиря та «російська весна» у Дзержинську і Горловці В серпні минулого року підозра в посяганні на територіальну цілісність та участь у терористичній організації раптово настигла ставленика Шкирі місцевого мера Володимира Слепцова. Щоб зрозуміти, за що сидить Слепцов, достатньо переглянути відеозапис сесії 15 квітня 2014 року, де під головуванням міського голови визнається т.зв. «Донецька народна республіка» і скидається «жовто-блакитний прапор»: Ось продовження: мер міста Слепцов (на фоні якого стоїть його родич Ігор Рибак) заявляє: «Міськрада вирішила підтримати народну ініціативу про проведення референдуму про майбутнє Донецької республіки»: А ось тут Слепцов розпалює антиукраїнську істерику, добровільно-примусово зібравши держслужбовців на «мітинг проти фашизму» (29 травня 2014 року). Розповідає, як «на мирних жителів Донбасу Київ скидає бомби», «українська армія воює з власним народом», а Нацгвардія «розстрілює поранених солдатів». «Навіть фашизм краще київської хунти», впевнений Слепцов: Власник сайту «Дзержинськ — місто шахтарів» нині перебуває в РФ, а тоді акуратно фіксував усі злочини своїх соратників, вважаючи, що веде славну літопис «героїв Новоросії».До числа «героїв», крім Слепцова, входив і його колишній зять — кримінальний бізнесмен і досі діючий депутат міськради Ігор Рибак, який через якесь непорозуміння затримався на волі. А також — подруга Вітренко Людмила Ерошенко. Про яку миттєво переобутий Слепцов, після того як ЗСУ вибили з міста найбільш ревних «ДНРівців», брехав напропалац: «Якась Ерошенко ворвалася в залу, в кутку стояв прапор України, вона викинула його у вікно». Насправді божевільна старушка — дальня родичка Ігора Рибака (тітка нинішної дружини). І як було насправді, неупереджено розповідає відео вище: Слепцов запросив Ерошенко на трибуну як «представницю повстанського народу». І сьогодні Ерошенко представляє Дзержинськ у «уряді ДНР». Інформацію про неї можна знайти на сайті «Миротворець»: https://psb4ukr.org/criminal/eroshenko-lyudmila-viktorovna/ Ігор Рибак був одним із ключових організаторів псевдореферендуму 11 травня 2014 року. Ось тут сепаратистка Олена Чайковська (як і Ерошенко, втекла в «ДНР») дякує Рибаку: «З продуктами, щоб прогодувати членів комісій, які добу працювали, допоміг і видав Рибак Ігор Анатолійович. Він завжди нам допомагає»: А в червні 2014 року бойовики записали відео з подякою Ігорові Рибаку за фінансову допомогу в придбанні та доставці зброї з Воронежа.Ігор Рибак — це той сивий чоловічок, який на сесії 23 грудня 2016 року зривається на писк фальцетом: «Це ж не метод!» — див. на 2.59. тут: Смішно чути про методи від головного дзержинського «рига», який натравлював на політичних суперників Шкирі зграю уркаганів… Про методи І. Рибака докладніше розповімо далі, а поки що відзначимо, що на ньому висить цілий ряд кримінальних справ, включаючи справу про хабар. Спочатку місцевого депутата Рибака «спалили» на торгівлі підробленим алкоголем у промислових масштабах. А потім — на передачі 20 тис. доларів США, за допомогою яких він намагався «вирішити»: 28 березня очікується суд, але надія «відвертатися» має під собою підстави. Адже чомусь щодо його головних злочинів — проти Держави — до Рибака претензій немає, хоча через газету «Дзержинський уїзд» він продовжує поширювати антиукраїнську пропаганду.Що стосується мера Слепцова — якби не остання крапля, він би так і залишився безкарним… Минулого літа в місті сталася надзвичайна подія — місцеві жителі перекрили вулицю, прогонючи українську армію. Вдумайтеся — це сталося не навесні 2014 року, а літом 2016 року! СБУ звернула увагу на такий момент: напередодні хтось розхитував публіку в «Однокласниках», налаштовуючи проти військових. А міський голова, як і навесні 2014 року, «був з народом»: Надзвичайна подія в прифронтовому місті підтвердила невтішний «діагноз»: після того як Дзержинськ повернувся під контроль України і отримав ім'я Торецьк, у ньому нічого не змінилося. «На манежі» залишилися ті самі українофоби. Тим більше не торкнула відповідальність Ігора Шкирю, хоча для всіх не таємниця, що кожен свій крок Слепцов і І. Рибак звіряють з цим народним депутатом України (?!).Навесні 2014 року в Дзержинську Шкиря дотримувався обережності. У Горловці (другому підконтрольному нардепу місті) він теж діяв чужими руками, але там ситуація була не монолітною. Йшла боротьба кланів — завдяки чому стало відомо про симпатії нардепа Шкирі до «Новоросії». 15 квітня 2014 року мер Горловки Євген Клеп заявив журналістам, що Шкиря стоїть за захопленням адміністративних будинків у Горловці, а його помічники — Шулика Руслан, Шулика Костянтин, Валерій Отченко та кілька інших злочинців — примушували його написати заяву про відставку. Ці помічнички й до війни мали репутацію членів ОПГ — в інтересах свого патрона Шкирі неодноразово зривали сесії та брали участь у рейдерських захопленнях. Навесні 2014 року Шулики та Отченко кулаками прищеплювали любов до «російського світу» всім, хто опиралися. Шкиря спростував звинувачення горловського голови репліком: «Клепу пора звертатися до психіатра. У Горловці в мене всього два помічники — Володимир Друковський та Анатолій Ігнатенко». А незабаром названий самим Шкирею Друковський опинився в адміністрації «ДНР»… 2.Фінансування тероризму та інші кримінальні схильності бізнесмена Шкирі Влада Шкирі пояснюється його ресурсами, перший і головний з яких — гроші. Фіскальним органам давно пора цікавитися питаннями приховування Шкирею доходів і змусити його платити податки. На цей момент звертає увагу координатор руху «Сильні громади» Андрій Грудкін (один із торецьких активістів): задекларовані мільйонером Шкирею доходи за два роки війни знизилися на 60%, а банківські вклади навпаки — виросли на 58%. І що особливо цікаво: у 2015 році розмір вкладів, задекларованих Шкирею, становив 14,4 млн. гривень. А коли цей депутат восени з запізненням, але все ж таки подав свою електронну декларацію, у ній розмір сімейних «заощаджень» виріс більш ніж у 2 рази — і це на фоні падіння офіційних заробітків Шкирі… У декларації за 2015 рік нардеп приховав два елітних автомобілі Mercedes-benz і Lexus, які чарівним чином з'явилися в е-декларації, а з ними й автостоянки, які раніше були відсутні. Згідно з е-декларацією, у Ігора Шкирі 80% від загального капіталу ТОВ «Українське рейтингове агентство «УРА», 99,52% капіталу ТОВ «Виробниче об'єднання «ІЛІТАШ» (структура, до якої входять понад 20 підприємств — виробництво залізобетонних конструкцій, транспорт, будівництво, медіа-бізнес, туризм). Нардеп визнав, що є кінцевим бенефіціаром у 8 компаніях ( https://public.nazk.gov.ua/declaration/8608bf95-082e-4490-9183-418cfbf945c7 Левова частка цього бізнесу знаходиться на окупованих і анексованих територіях, і, будь на те політична воля, Шкирю давно можна було б притягнути за статтею «Фінансування тероризму». У червні 2016 року правозахисник-біженець з Луганська Дмитро Снігірьов поширив інформацію про те, що Ігор Шкиря не гребує заробляти на поставках бетонних опор терористам «ЛНР». Снігірьов встановив, що ЧАО «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» разом із ЗАО «Бетон Нова» входить у шкиринське «ПО «Іліташ» і забезпечує «ЛНР» залізобетонними конструкціями. Новина про поставки прозвучала на відкритому засіданні «ради міністрів ЛНР» з уст «народного мера» Луганська Маноліса Пілавова, який, звітуючи про хід будівництва нового шляхопроводу, подякував «партнерам» з Білої Церкви (місцевий завод залізобетонних конструкцій) за поставку опор у Луганськ через російський Ростов… У тому ж червні 2016 року журналістам сайту http://m.kievvlast.com.ua у ПАО «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» підтвердили, що продукція заводу була ними відправлена в Ростов. А у відділі збуту простодушно повідомили таке: «Ми в Росію робили поставку лише в Донецьк (?!), але це ж не заборонено Торговою палатою (?!). А в Луганськ ми нічого не возили..». Донецький завод ЖБ конструкцій разом із Білоцерківським заводом ЖБК, Миронівським заводом ЖБК та ЗАО «Бетон Нова» є власністю Шкирі. Як впевнена «Київ.влада», за ситуацією на червень 2016 року «Бетон Нова» мала «прописку» в окупованому Дебальцеві (Донецька область), а «Іліташ» продовжував роботу в «ДНРівському» Донецьку. ( http://m.kievvlast.com.ua/news/belocerkovskij_zavod_pomogaet_separatistam_stroit_novij_most_v_luganske_video39857 У своїй електронній декларації Шкиря назвав «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» у числі підприємств, де він є кінцевим бенефіціаром. Свою продукцію до війни «Бетон Нова» переважно поставляла в РФ, де інтереси Шкирі представляє ТОВ «Торговий Дім «Бетон Нова». Але й за відданість Сім'ї Шкиря отримував для «Бетон нови» тендери на сотні мільйонів державних гривень (250 млн. гривень витягнув з бюджету в період з 2008 по 2014 роки). Нині ЗАО «Бетон Нова» перереєструвалося на території підконтрольній Україні — у Бахмутському районі, але торгові зв'язки з «ЛНР» та «ДНР» заслуговують на найпильнішу увагу правоохоронних органів. Варто врахувати й такий факт: за час війни нардеп Шкиря близько 20 разів побував в анексованому Криму, де у нього знаходиться парк-готель «Марат» ( http://hotel-marat-yalta.ru/nomera/ ). У грудні 2014 року цей готель був перереєстрований за російським законодавством. «Жирний» комплекс на 3 тис. місць Шкиря отримав з численними порушеннями закону. Заразом «відібравши» комунальний парк. Такий він чоловік, що вміє викликати ненависть скрізь, де б не з'явився. Шкиря заборонив жителям Гаспри та Кореїза ходити до моря, «приватизував» пляж і поссовєтську дорогу. Відзначився побиттям людей та знищенням їхнього майна. Місцеві розповідають про «боярина з Донбасу» легенди, ніби про представника середньовіччя — як він не вважав робітників за людей, а про голів поссоветів висловлювався: «Я їх з долоні годую». За самовільне захоплення 4,6 га в районі вічнозеленого парку «Чаїр» та численних фактів свавілля в 2010–2011 роках було порушено низку кримінальних справ. Проти Шкирі дали показання голови профспілкових організацій ЗАО «Укрпрофздравниця». Але через близькість до Януковича все сійшло Шкирі з рук. І в Донецьку, і в Криму його бізнес процвітає, підтримуючи ворога. А ось Україну можна «гнути» безкарно. Шкиря не платить податки в бюджет Торецька, де володіє приватними таксі та маршрутками — за даними місцевих активістів, працює переважно нелегально. І не розраховується за кредитами під приводом того, що в країні йде АТО… Попри задекларовані Шкирею мільйони готівкою та депозитами, «ІЛІТАШ» та «Бетон Нова» не повернули в українські банки десятки мільйонів гривень! Ось лише пара прикладів, які ми знайшли у відкритому реєстрі: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52140238 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54397587 Ухилення від податкових та кредитних зобов'язань — головна риса шкиринського бізнес-почерку. На його совісті «кидок» банку «Родовід» у сумі 25 млн. доларів США (ці гроші Шкиря отримав у вигляді беззаставного кредиту, оформленого на нього як на фізичну особу — повідомляється тут: http://vlasti.net/news/104663 Цей нахабний «регіонал» володіє достатнім цинізмом, щоб обкрадати своїх же робітників: у 2007 році журналісти належного йому телеканалу «Перший діловий» поскаржилися до ГПУ щодо невиплати їм більшої частини зарплати, яку отримували «в конвертах». Що не дивує, якщо знати, що бізнесмен Шкиря володіє патологічною жадібністю. За словами сусідів по елітному будинку в Донецьку (на вул. 50 років СРСР), де нардеп проживав до війни, він був найбагатішим жильцом і при цьому єдиним, хто «жлобився» скинутися на домофон.СМІ — другий за значимістю ресурс нашого «героя». Крім «Першого ділового», ТРК «Заграва», сайту «Ура-Інформ», Шкиря володіє радіостанцією «Говорити Селідове». Сайт «Дзержинськ місто шахтарів» контролюється теж ним. І «Дзержинський уїзд» у прифронтовому Торецьку восхваляє Шкирю під його «чутливим керівництвом». 3.Адміністративний ресурс Шкирі у «народних республіках». Вороги України поіменно До нинішніх зв'язків Шкирі з терористами наші джерела в Торецьку відносять двох суб'єктів — Вячеслава Столяренка та Романа Камишова, які нині роблять кар'єру в «ЛНР». Перший з 7 лютого 2015 року працює «міністром інформполітики та преси ЛНР». А другий призначений його заступником. Роман Камишов з 2011 року і до своєї втечі в «ЛНР» верстав газету «Дзержинський уїзд» в офісі при хлібозаводі Ігора Рибака. Вячеслав Столяренко до 2014 року керував профспілковим комітетом підприємства «Шахта Торецька» ДП «Дзержинськвугілля» та очолював теркомітет ПРУП. Столяренко вміло організовував в інтересах Шкирі та Януковича виборчий процес — на виборах Президента в 2010 році та виборах у ВР в 2012 році, будучи головою ДВК, а потім очолив виборчком. Навесні 2014 року Столяренко проводив антиукраїнський «референдум», а його приятель Камишов організовував загони «ополчення республіки» та займався пропагандою в соцмережах. Вони одурювали шахтарів, розповідаючи жахи про «карателів», влаштовуючи зустрічі через профкоми, виганяли гірників з роботи, схиляючи до того, щоб закрити підприємства та піти на блокпости «захищати Дзержинськ від нацистів». У день проведення «референдуму» разом з І. Рибаком об'їжджали «виборчі комісії» з агітацією. Після визволення Дзержинська Столяренко та Камишов «дали ноги». З ними втекли й Ігор Рибак, і Володимир Слепцов. Останній майже рік відсиджувався в «вигнанні» (у «хатинці» площею 200 кв. м. у центрі кримської Ялти). Але потім Рибак та Слепцов повернулися. Кажуть, що під ЧАО «Дзержинський хлібокомбінат» (це головне підприємство Рибака) розраховували розпилити грант розміром 0,8 млн. доларів США, але щось не вийшло. В окупованій Горловці у Шкирі повно друзів. Він має прямий зв'язок з колишнім «смотрящим» від Іванющенка Арменом Горловським, якого звинувачують у вбивствах на Майдані. У 2012–2013 роках депутат Шкиря та мафіозі Саркісян (він же Армен Горловський) об'єднали зусилля у війні проти мера Клепа. Але після того як Горловка стала частиною «ДНР», Саркісян чомусь перебрався в Росію… Однак добре влаштована в Горловці «права рука» Шкирі — Володимир Друковський. Цей офіційний помічник нардепа нині працює начальником управління ЖКГ у горловській «адміністрації ДНР», а до війни командував ПР у Калінінському районі Горловки. Щільно пов'язаний Шкиря з ще більш впливовою особою в «Донецькій республіці» — Олександром Аліповим, який за часів Януковича працював першим заступником міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. При Україні досяг всього, про що тільки може мріяти чиновник, а в критичний момент вчинив відкрите зрадництво. Нині Аліпов — перший заступник «Міністра будівництва та ЖКГ «ДНР» і виправдовує злочини терористів, забувши відмовитися від українських нагород та привілеїв: https://myrotvorets.center/criminal/alipov-aleksandr-nikolaevich/ Горловчани впевнені, що Шкиря брав участь у формуванні загонів «титушок» на території Горловки, які потім крили «референдум». Але вищезгадані брати Шулики в «молодій республіці» теж чомусь не прижилися — перебралися в Крим. Зате ще один помічник-«титушка» депутата Шкирі на прізвище Отченко перетворився на «депутата ДНР». Недавно Шкиря створив громадську організацію «Наш город Торецьк», завдання якої зображати любов до Шкирі та підтримувати сили, які покликали на Донбас окупанта. Куратором поставив свого помічника-консультанта Любов Брацило. Проукраїнські активісти цікавилися — хто активничає в групі ФБ від імені цієї кишенькової організації, і зробили відкриття, що журналісти Шкирі та його автоперевізники (адже Шкиря є президентом «Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників») — такі самі кріпаки, як і робітники готелю «Марат». У числі основних «публіцистів» опинилися найнята працівниця Шкирі Людмила Соболь, журналістка Тетяна Чугаєнко, яка публікує у ФБ милі фото з ідеологом «Новоросії» Володимиром Корнілловим, та фейковий представник «Першого ділового», який ховається під ніком Іван Делов. Але засмічують інформаційний простір постами на користь Шкирі — що найцікавіше — й діючі активісти «Л-ДНР»! Олег Крапчатов, Олександр Дорофеєв ( https://myrotvorets.center/criminal/dorofeev-aleksandr-nikolaevich/ ), Віталій Дорошенко ( https://psb4ukr.org/criminal/doroshenko-vitalij-gennadevich/ Зображають боротьбу жителів Торецька з «бендерівцями та майданівцями». Найцікавішим ентузіастом із цієї псевдо-громадськості виявився Олег Крапчатов (за другим паспортом Грабовський) — хлопець, який 13 березня 2014 року брав участь у кривавому нападі на проукраїнських активістів у Донецьку. Потім відкрито закликав до військового втручання в Україну Кадирова та агітував за створення «Новоросії». А нині є «головою союзу кінематографістів ДНР» ( https://psb4ukr.org/criminal/krapchatov-grabovskij-oleg-dmitrievich-olegovich/ Після цього не дивує, що ЗМІ бойовиків палко захищають Шкирю та його підпівалу Завгородню. Описуючи події на сесії 23 грудня, «Антифашист» буквально вимагає: «Руки геть від громадян Дзержинська» ( http://antifashist.com/item/edina-kraina-na-sessii-toreckogo-gorsoveta-ponaehavshuyu-zapadenku-gnali-so-slovami-rossiya-strana-a-ukraina-uzhe-net.html 4.Усунути Шкирю з міста = захистити Торецьк від «ДНР» Дзержинськ довгі роки був одним із найглухіших куточків радянського заповідника. Претендентів на посади тут поголовно загонили в ПР. Підприємства змаганнями між собою — хто більше дасть відсотків за «хозяїна». Народу втовкмачували: «Голосуй за свого». А хозяями були: незмінний представник Дзержинська у ВР протягом майже 15 років «риг» Шкиря та градоначальник Володимир Слепцов, який правив містом з 1998 року. На спадкоємців Слепцову Партія регіонів готувала ще одного «свого» — злочинця Ігора Рибака, який досі очолює фракцію ПР у міськраді. Безмежне правління цієї трійки втовкла місто в надзвичайно депресивний стан. Нужду та бездоліччя ними ж принижених мешканців ці «свої» списували на Київ, спекулюючи на неграмотності робітників. Додайте до цього, що на момент початку агресії в місті проживали 9 тисяч рецидивістів (з 34 тисяч населення) та більше 350 важких наркоманів (офіційні дані місцевої міліції). А градоутворююче підприємство в Дзержинську — ДП «Дзержинськвугілля» є дотаційним. Якими успіхами може похвалитися політик Шкиря (нині він входить до депутатської групи Хомутинника «Відродження»)? У 2004 році був довіреною особою Віктора Януковича та брав участь у фальсифікації виборів для «Батька» (у ПР «хозяї» — як матрьошки: «хозяїном» самого Шкирі був Янукович, а хозяїном Януковича – Х*йло). А ще Шкиря був постійним членом делегацій українофобів з Донецька в Москву, де «донбаське землячество» клялося у вірності Кремлю. А ще Шкиря гарячо підтримав диктаторські закони 16 січня 2014 року… Окремо варто зупинитися на злочинах проти виборчих прав громадян. Альтернативні кандидати, не бажаючи мати справу з мафією, обходили 52-й округ (Дебальцево, Дзержинськ та Калінінський район Горловки) десятою дорогою. Або ж — з ними траплялося те, що й з Володимиром Рибаком у 2012 році. Блатні на чолі з однофамільцем Ігором Рибаком відкрито погрожували кандидату в нардепи в стінах міськради. За щелчком «смотрящого» комуністи та «риги» у виборчих комісіях голосували за його видалення. Як останній інструмент, включалася кишенькова міліція, яка викрала суперника Шкирі, побила його, а потім завела справу на нього самого… А через 2,5 року депутат Горловської міськради Володимир Рибак знову вступив у конфлікт зі злочинцями, серед яких були помічники Шкирі. Викликав вогонь на себе, захищаючи український прапор. Знову був викрадений, і знову у вотчині Шкирі — лише не в Дзержинську, а в Горловці. Але вже не повернувся живим… Його катували та вбили за наказом Безлера та Гіркіна — ідейних «своїх» для Шкирі, Слепцова та Ігора Рибака. На архівному відео герой України Володя Рибак не просто розповідає про «виборчі технології» цієї банди. Він розповідає про атмосферу, яка й сьогодні панує в Дзержинську: «Титушки» — ресурс Шкирі № 3. Раніше судимі дзержинські таксисти з його автотранспортного підприємства та спортсмени з опікуваного Шкирею клубу на його малій батьківщині (у Новгородському) й сьогодні готові залякувати та бити… Перед виборцями Шкиря боїться з'являтися без них. Ось його візит у Торецьк у вересні 2016 року, тут Шкиря та його титушки: А ось тут «шістки» Шкирі (знову офіційні помічники!) спілкуються з невгамовними активістами з ОО «Твоє Нове Місто», які «тероризують» Шкирю незручними питаннями. Спілкування відбувається у стилі: «Пащу затисни, моргалу виколю, вийдемо побазарим»: А ось так нардеп України (?!) відповідає на питання: «Чи є Росія країною-агресором?» Відповідь Шкирі: «Дякую за питання»: Показово й те, що народного депутата України під час зустрічі з учителями у вересні 2016 року найбільше цікавила захист російської мови та збереження радянських міфів! Чи не переписали історію в Міносвіти, чи не змушують учнів говорити українською мовою? Ось з якими питаннями підходив Шкиря до місцевих працівників освіти. Запевняв колег від ПР, що заступників міського голови буде визначати та курувати особисто він (на той момент Слепцова вже посадили і виконувати обов'язки мера поставили вірного адютанта). Активісти руху «Сильні громади Донеччини» марно намагалися знайти приймальню народного депутата Шкирі й у Києві, й у Дзержинську ( https://donpress.com/news/26-01-2016-go-tvoie-nove-misto-v-dzerzhinske-otsutstvuet-deystvuyushchaya-priemnaya-igorya ). Виявилося, що «дзержинський князь» не бачить сенсу спілкуватися з «простими смертними», він ніколи не звітував перед виборцями та прогулює понад 90% засідань у ВР. Одного разу (ще за старої влади) на зустрічі в Горловці Шкиря заявив, що вважає принизливою процедуру реєстрації у ВР. «Це ж не урок у школі, що потрібно прийти й відсидіти 45 хвилин», — заявив «обранець», який отримує депутатську зарплату, попри свої прогули. До речі — про те, як же вибирали «русомирця» Шкирю восени 2014 року. «За Шкірю на минулих виборах ніби проголосувало 4,7 тисячі людей (41%), а за кандидата, який зайняв друге місце (самовисуванець Жебський Олег — прим.ред.) — 2,2 тисячі. Я не знаю людей, які голосували за Шкірю, але знаю, як досягався результат. Адміністративний ресурс Слепцова — це не порожні балачки, я особисто бачив, як впихуються пачки бюлетенів в урни. До того ж Шкиря приїжджав до тодішнього генерального директора ДП «Дзержинськвугілля» Житльонка та нинішнього керівника профспілок Щербаня, які разом з працівниками освіти організовували результат. Відточили все до ідеалу. У них був паралельний штаб підрахунку, який контролював ситуацію з вкидами. Навіть стежили, щоб не було «палєва». Вкидували по 30 бюлетенів на годину, в години пік працювали обережніше, крім того працювали «мобільні групи». Коли мобільна група приїжджала до дільниці, смотрящі відволікали реальних спостерігачів (там де вони були) і ребята працювали. Бюлетені виписувалися на осіб, про яких було точно відомо, що вони не прийдуть (була відповідальна особа, яка звіряла дані списків виборців з фактажем). Частина цієї роботи проходила під час рознесення запрошень. Так що не треба заявляти, що за Шкірю в Торецьку голосують. Може й голосують якісь одиниці заляканих людей (які вірять, що хтось дізнається, за кого вони тикали галочку в кабінці) та родичі з селища Новгородське. Довіреною особою Ігор Рибак забезпечував голосування своїх рабів, які працюють у нього в магазинах і працівників свого Хлібокомбінату. Отак просто й досягається результат у Торецьку», — розповідає активіст Андрій Грудкін.Шкиря продовжує поводитися як поміщик «Дзержинського уїзду» та власник пари десятків тисяч місцевих душ. Після драки на грудневій сесії, де Ігор Рибак махав руками, плював та вибивав фотокамери, громадська організація Шкирі вимагала захистити Торецьк від «провокаторів» та «екстремістів», під якими розуміють лідера місцевої ОО «Твоє нове місто» Володимира Ельця та Ірину Кірікову (яка так і не змогла облити Шкирю фарбою). «Його величність» Шкиря через «Дзержинський уїзд» закликає місцевих «бути пильними» (?!) — «об'єднуватися та протистояти». Так само точно, як у розпалі «російської весни», його люди мобілізовували дзержинців в «загони ополчення проти хунти», Шкиря вимагає не допустити в органи місцевої влади «чужих»! «Своїми» для жителів міста, очевидно, мають залишатися сам Шкиря та син нардепа — Дмитро Шкиря, який отримав мандат депутата міськради від ПР, але жодного разу не з'явився у Торецьку за два роки — розривається між США та Києвом. За весь період свого «правління» Ігор Шкиря не зробив для Дзержинська абсолютно нічого (навіть у день святого Миколая розкошелився на скудні подарунки дітям від імені кишенькової ОО злочинець Ігор Рибак, а не сам Шкиря)… Тим не менше, багато простих жителів досі «не бачать альтернативи», і, на думку українських військових, зберігають під матрацом прапор РФ, пов'язуючи з ним можливість змін… У чому ж «феномен Шкирі»? Може, ці жителі мазохісти й їм подобається десятиліттями ступати по граблях, вибираючи Шкирю та «совок»? Місцеві проукраїнці (їх мало, але вони не здаються) впевнені, що «розчарувати» пророс'янське населення можна. Згадують, як відразу після арешту Слепцова дзержинські бабусі впадали в розпач, але незабаром зрозуміли: апокаліпсису не буде. Так і «чари» всього «русомирського» та «шкиринського» піде разом зі стокгольмським синдромом — стоїть лише показати горожанам, що можна жити хоча б трохи по-іншому. При цьому давні знайомі Шкирі не радять недооцінювати ворога: «Вся діяльність Шкирі побудована на боротьбі з кимось: йому потрібен ворог у місті і тоді можна нічого не робити, а всі жителі як зачаровані будуть стежити за схваткою Шкирі з мером міста. Так було в Дебальцеві до війни, коли Шкиря конфліктував з мером Проценком (від комуністів). Так було в Горловці — його боротьба з мером Клепом. Нині аналогічна боротьба йде за Торецьк». У рідному Дзержинську умовний ворог Шкирі той же, що й у прихильників «російського світу» — «екстремісти зі Західної України», під якими він розуміє всіх, хто йому заважає. Як Ленін у Мавзолеї (заражаючи Москву мракобісством) Шкиря зловісною тінню навис над Торецьком, не даючи місту розвиватися та отруюючи ненавистю до всього українського… Тетяна Заровна, «ОРД»