Як же НАБУ збирається виправдати своє дороговартісне, але безглузде існування? Практично нульовий результат роботи своєї структури Сітник намагається приховати якимось «резонансним» делом. І ми навіть знаємо, яким саме. І розуміємо, що не лише Сітник хоче запустити «брудну» інформаційну бомбу, а насамперед — господар Банкової. Такою інформаційною бомбою за задумом «концесіонерів» мала стати кримінальна справа щодо Арсена Авакова, Сергія Чеботаря та Володимира Литвинова. Так, то саме «дело про рюкзаки», яке було фейком з самого початку, але ретельно розігрівалося інформаційно різноманітними підпрезидентськими структурами. Останній раз — одним із «Автомайданів», яким керує Алексій Гриценко, який (яке збіг!) є також головою Ради громадського контролю НАБУ.
Що ж це за справа про рюкзаки? Почнемо з самого початку. З Юрія Артюхова за прізвиськом «Юра-Мерседес». Прізвисько колишнього першого заступника голови СБУ давнє і дещо застаріле. Логічніше було б його називати «Юра-Фольксваген». Оскільки основним бізнесом Артюхова вже багато років є контрабандний ввіз та продаж автомобілів марки «Фольксваген». Давнім агентом і спільником у цьому ремеслі у Артюхова є одіозний львівський міліціонер — Василій Писний. Той самий, якого колись публічно бив нардеп Парасюк. І було за що. На Львівщині прізвище Писний — синонім продажного мента та контрабандиста. Крім того, при «злочинній владі» Артюхов мав стабільний дохід від продажу автомобілів для МВС. Природно, за завищеною ціною та з гарним «відкатом». Після Майдану з приходом в МВС Арсена Авакова та його команди МВС перестало закуповувати автомобілі у Артюхова. Займався на той час усіма тендерами та контрактами заступник міністра — Сергій Чеботарь. Юрій Борисович, позбавившись можливості легкого заробітку, затаїв на Чеботаря злобу. А тут ще й з Банкової постійно вимагають дати хоч якийсь компромат на Арсена Авакова або принаймні на його оточення.
Артюхов вирішив, що є можливість одночасно і виявити ревність та розрахуватися з особистим ворогом. І запустив у «справу» Васю Писного. На той момент Писний за квотою «Свободи», а точніше «Пупса» — Кривецького працював в МВС на посаді начальника Департаменту з боротьби з економічними злочинами. Діяльність його також контролювалася Чеботарем, що Писному активно не подобалося, оскільки Чеботарь не дозволяв крастися. А тут раптом з'являється старий «куратор» від СБУ Артюхов і пропонує встановити «апаратуру» для запису звуку та відео в кабінет Чеботаря. І обіцяє за це золоті гори, включаючи переведення в СБУ на гарну посаду. Для будь-якого агента стати штатним працівником — майже недосяжна, але бажана мрія. І Писний погодився. Для надання видимості законності цій афері 26 січня 2015 року в СБУ за вказівкою Артюхова заступником начальника 1 відділу 2 управління ГУ «К» Кравчуком А.Ю. було заведено контррозвідувальну справу № 808 з позначкою «терористична діяльність». Сергій Чеботарь у цій справі проходив знеособлено, як зв'язок об'єкта справи — деякого працівника МВС так званої «ЛНР».
Це автоматично робило всі оперативно-технічні заходи щодо Чеботаря абсолютно незаконними. А Артюхов, Кравчук та інші працівники СБУ, які займалися цією аферою, мають бути притягнені до кримінальної відповідальності. І ось у межах цієї «справи» Писний вночі запускає в МВС групу «технарів», вводить їх у кабінет Чеботаря і вони встановлюють над дверима кабінету приховану камеру. Але, як завжди халтурно, в результаті на відео незрозуміло хто зображений, а звук взагалі ледь розрізнюється. І далі «контора пише». Переглядаючи записи, Артюхов розуміє, що ніякого криміналу в кабінеті Чеботаря не відбувається. Але записів накопичується багато і Юрій Борисович розуміє, що «конторські» майстри монтажу зможуть з цих записів «ліпити» що завгодно. Але розуміє Артюхов і те, що для суду ці записи не лише марні, а й небезпечні. Марні, тому що спочатку не мають законної сили через фальшиву контррозвідувальну справу. І марні, тому що не були легалізовані. А за «прослуховування» з такими обтяжуючими обставинами світить не то що орден, а цілком реальний термін.
До речі, 15 січня 2016 року ця справа в СБУ була терміново закрита, а всі матеріали знищені. І це третя причина, чому будь-які записи «Артюхова-Писного» абсолютно юридично нікчемні. А з точки зору «чорного піару» — записи ці просто знахідка. Команда Артюхова монтує з плівок різноманітні сюжети і викидає їх на Ютуб. Потім на них дається «наводка» довіреним «активістам» та «журналістам» і починається травля в пресі.
Син Авакова наживається на рюкзаках! Сергій Чеботарь продав пісок! Вадим Троян обклав данню працівників! У мережі та на лівочкинському «Інтері» замайоріли «компрометуючі» сюжети, засновані на спочатку змонтованих плівках. Що легко доведе будь-який експерт. Але це ж уже не важливо, правда? Важливо запустити «хвилю». Емоційна, але не думаюча публіка в інтернеті бурхливо реагує, не замислюючись, чому це раптом оперативні матеріали опиняються на Ютубі? З часом це інформаційне лайно висихає і з новин (крім лівочкинських) — відпадає. Але «шоу мас гоу он» і Банкова дає наказ Сітнику це старе лайно реанімувати. Що Артем і виконує. Розуміючи, що у Банкової на нього багато чого є, починаючи з земельних махінацій під керівництвом прокурора Гардецького в Київській області і до сумнівних справ з Гайсинським та Кернесом. І детективам НАБУ дається наказ справу терміново оформляти та готувати до суду. На робкі зауваження детективів про те, що справи по суті немає, а докази у вигляді незаконно отриманих та змонтованих відео та аудіозаписів — жоден суд не візьме до уваги — Сітник відповідає, що з такою «крішею» як Банкова, знайдеться і суд, і сговірливий суддя.
Детективи робко натякають, що аж ніяк не на користь справи свідчить акт КРУ, який був складений за результатами перевірки тендерів по рюкзаках. А акт цей заперечує факт якогось розкрадання і доводить, що тендер пройшов цілком законно. На що Сітник кричить, що у нього є якась аудіозапис розмови між сином Авакова та Чеботарем, яка «спростовує» висновки КРУ. Детективи хихикають, розуміючи, що Сітник навіть не усвідомлює, що й ця запис отримана незаконно, голоси на ній навряд чи взагалі належать «фігурантам», і що вона не може бути доказом у суді. На що Сітник вимагає провести аудиторську оцінку цього тендера і добре надавити на експертів, щоб обійти акт КРУ, визнати тендер фіктивним, а використання грошових коштів — розкраданням. Але експерти зараз добре розуміють, що за подібні «фінти» цілком можна сісти. Однак у цій ситуації Сітнику вже нікуди подітися. З одного боку — потрібно виконувати наказ Банкової. З іншого — терміново потрібна резонансна справа, тому що вже й закордонні куратори починають розуміти, що облажалися з кандидатурою керівника НАБУ по повному не можу.
Не виключено, що Сітник у найближчий час звичайно піднімає піар-хвилю по цій справі, починає проводити обшуки, оголошувати підозри або навіть проводити затримання. А потім передає до суду абсолютну нісенітницю. А коли суд відмовиться навіть розглядати цей бред — Сітник заллється сльозами і починає звичну пісню про те, що суди у нас наскрізь продажні, і НАБУ потрібен терміново свій ручний, вибачте, «антикорупційний» суд. Зручна схема, яку Сітник використовував уже неодноразово. Але тупа. Що вже очевидно для всіх. Крім важливих панів з Банкової, які досі впевнені в тому, що в країні нічого не змінилося. Змінилося. Народ поумнів. І у ліхтарях уже немає ніякої необхідності.