Той незручний момент, коли The New York Times пише про чергову «мирну ініціативу», яку пропонують Трампу. А ти, знаючи всіх депутатів нинішнього скликання, цікавишся: «хто такий радикал Артеменко?» По факту вийшло десь так.
1. Чоловіка випадково обрали народним депутатом у 2014 році. Не маючи жодних на те повноважень, він готував план капітуляції своєї держави спільно з Полом Манафортом та іншими американцями. Державна зрада 100%. 2. Новоявлений голуб миру передав корупційний компромат на президента Порошенка, однак не соромиться підкреслити, що його мирний план отримав підтримку близького оточення Путіна. Державна зрада 100%. 3. План Артеменка передбачає референдум, де окремим питанням буде «передача Криму в оренду Росії на 50 або 100 років».
Хотілось би дізнатися у автора, як він притягуватиме таке рішення через український парламент? Якими способами він чи його соратники переконуватимуть українців голосувати за «оренду» Криму? 4. Артеменко в статті підкреслює свою «американкість»: його дружина знайома з Меланією Трамп, сам він ходив на марш жінок, мав бізнес з Катаром та інше. Іронія долі в цьому конкретному випадку полягає в тому, що в мутні часи, як нинішній, кожен ловить свій шанс на популярність. Так і тут, абсолютно непевний чувак із зовнішністю кабана виношує великі плани, щоби стати українським Трампом.
5. Цікаве резюме Артеменка. На початку 2000-х років — співпраця з Омельченком, більше двох років у СІЗО через розслідування СБУ фінансових зловживань. Згодом був обраний депутатом Київради від БЮТ, навіть очолив фракцію. Спонсорував «Правий сектор», допомагав «Тризубу» — шокуючий факт, коли «щирих патріотів» спонсорує автор планів капітуляції перед Росією. 6. Показова деталь у біографіях усіх борців за Україну. У Артеменка 4 дітей, у двох американське громадянство, у одного — канадське. Тобто борець не пов'язує майбутнє своїх дітей із цим занедбаним краєм.
7. Оригінальністю вирізняється й особистий фейсбук Артеменка. Український нардеп не приховує персональний план щодо вирішення питання Донбасу — надати широку автономію з правом втручання у військові конфлікти, однак у цілому нинішнє ОРДЛО має бути під українським управлінням.
З матеріалу журналістки Марини Данилюк-Ярмолаєв про життя та походження фінансового координатора «Правого сектора» Андрія Артеменка — відомого політичного перебіжця та фігуранта чотирьох кримінальних справ, який просидів під арештом за розкрадання мільйонів доларів Міноборони два роки, «смертельно захворів» і був відпущений Ренатом Кузьминим на підписку під поручительство депутатів Михала Добкина та інших. Не беремо участі в олігархічних розборках щодо того, хто платить «Правому сектору». Лишень би ці гроші йшли на протидію сепаратизму та відновлення миру на сході країни. Але, помітивши по правицю від лідера ПС Дмитра Яроша фінансового координатора організації, відповідального за значний бюджет, ми не на жарт встревожилися цільовим використанням коштів, що надходять у касу організації.
Знайомтесь: Андрій Артеменко (на фото — другий справа). Не складно помітити, що людина перебуває в чудовій фізичній формі. А ж кілька років тому, після двох з половиною років під арештом, його випустили під поручительство нардепів через неліковану раковану хворобу. Користуючись нагодою, вітаємо пана Артеменка з перемогою над недугом! Нині він — головний фінансовий менеджер Дмитра Яроша. А раніше — президент футбольного клубу «ЦСКА-Київ», радник мера Києва Омельченка, голова фракції БЮТ у Київраді, звідки через три місяці після обрання перебіг у більшість Черновецького. Був близький з одіозним завхозом Кучми Ігором Бакаєм, регіоналом Василем Горбалем та іншими видними громадськими й політичними діячами епохи Кучми-Ющенка-Януковича.
Щодо заслуг нашого героя на фінансовому поприщі не можна не згадати його арешт у 2002 році прокуратурою міста Києва з пред'явленням звинувачень за п'ятьма статтями КК, що стало поводом для розпочаття чотирьох кримінальних справ, зокрема за підозрою в розкраданнях у особливо великих розмірах. Фабула справи така. У далекому 2001 році прокуратура розпочала справу про фінансові махінації в «Нафтогазі України». Під час розслідування слідчі вийшли на ще один злочин, пов'язаний з розкраданням коштів футбольного клубу Міноборони «ЦСКА-Київ». Так у 2002 році Артеменко став обвинуваченим у справі про мільйонні розкрадання коштів Міноборони.
Вот як це звучить у слідчому протоколі: «…було встановлено, що 17.12.1997 року Артеменко навмисне й протизаконно, тобто з порушенням порядку, встановленого п. 4 «д» ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття резидентами рахунків у іноземних банках, затвердженого постановою Правління Національного банку України №328 від 29.12.1995 року, без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на право відкриття та використання рахунків у закордонних банках поза межами України, використовуючи наявні у нього документи компанії «Denvell Trading LLC» (США), відкрив на своє ім'я екскльзивний рахунок №14554, іменований Denvell у банку «VEFbank» м. Рига, Латвія (197 Brivibas Street, Riga, LV – 1039, Latvia). Після відкриття цього рахунку Артеменко А.В. у період з 17.12.1997 по 30.06.2000 років здійснював розпорядницькі дії щодо грошових коштів, які надходили на вказаний рахунок».
«…Крім того, Артеменко А.В., займаючи відповідно до наказу Міністра оборони України №291 від 22.09.1999 року посаду керівника державного підприємства Міністерства оборони України «Футбольний клуб ЦСКА-Київ» … у період з 15.03.2000 року по 29.06.2000 року здійснив розкрадання шляхом привласнення, розтрати та зловживання своїм службовим становищем вверених йому матеріальних цінностей (грошових коштів) у сумі 3 954 459 доларів США». Йшлося про трансфер футболістів, кошти від продажу яких потрапили не на рахунок футбольного клубу, а на приватний рахунок Артеменка за кордоном. Для цього наш герой змусив футболістів ЦСКА укласти контракт з його особистою офшоркою. З моменту арешту в квітні 2002 року Артеменко два з половиною роки провів у неволі. Щоб якось скрасити ув'язнення, він раптово й невиліковно захворів, перемістившись з камери СІЗО в лікарняну палату.
Нарешті йому вдалося домогтися рішення суду про спрямування справи на додаткове розслідування. Хоча обвинувачення просило для Артеменка десять років, той встиг домовитися із заступником генпрокурора Кудрявцевим. Після цього у прокурора Києва Ренате Кузьмина з'явилася можливість змінити запобіжний захід Артеменка. Що Ренат Равельович і зробив, передавши підслідного на поруки групі нардепів-регіоналів — Добкина, Лелюка, Челомбитька, а також депутатів від інших партій Веревського та Руденка. Попутно зазначимо, що до Артеменка президентом ФК «ЦСКА-Київ» був Віктор Тополов — банкір і згодом міністр вугільної промисловості. Однак до нього руки слідства так і не дотягнулися. Секрет простий: Тополов крав більш професійно. Рахунок його офшоркової компанії був зареєстрований у фіктивному банку, у якого навіть не було адреси — просто поштова скринька в Австрії, що зробило його недосяжним для органів слідства. Артеменко змінив у клубі Тополова за протекцією Ігора Бакая, який сподівався, що ФК «ЦСКА-Київ» стане зручною прокладкою для відмивання грошей. Достатньо згадати, що з першого дня розслідування справи про розкрадання в «ЦСКА-Київ» здійснювався потужний тиск представниками команди Ігора Бакая.
Власне, свій бізнес-політ Артеменко розпочав з гнізда Ігора Бакая, у якого служив і який поставив його на трансферну схему в ФК. Пізніше, коли в клубі виявилися грандіозні недостачі, Артеменка пристроїли радником до мера Омельченка. З самого початку кримінального переслідування він стверджував, що це політичні репресії. Після звільнення «смертельно хворий» Артеменко повернувся до життя. У березні 2006 року він очолив фракцію БЮТ у Київраді. А через три місяці зрадив однопартійців, перейшовши у більшість Черновецького. Щоб повністю очиститися перед законом, у 2007 році він провів операцію з закриття справи силами Голосіївського суду столиці. Справу розглядав новий суддя, приїхавший з периферії — Олександр Бойко. Той закривав усі справи. Аргументація його рішення вражає: Бойко просто чорне називав білим.
Ну та нічого! Незабаром він отримав столичну нерухомість, явно не без сприяння голови Голосіївського райсуду Першушиної, яка у далекому 2002 році не давала санкцію на арешт Артеменка, замінивши його заставою в кілька тисяч гривень (при сумі розкрадання — 4 мільйони доларів!). Крім уже згаданої політичної діяльності поблизу впливових осіб (так, у київському горсоветі він, зокрема, займався питаннями утилізації сміття), Артеменко активно працював у деякому благодійному фонді, який, як ви здогадалися, контактував із закордонними структурами. Фонд нібито постачав із-за кордону комп'ютери для школярів. Перевіркою діяльності фонду компетентні органи не займалися. А судячи з нинішньої посади пана Артеменка, його вже навряд чи хто-небудь ризикне перевіряти.
Але якщо раптом така ідея виникне, у представлених нижче документах наведені всі підстави для реанімації справи про мільйонні розкрадання в армійському футбольному клубі.
ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ ПРОКУРАТУРА МІСТА КИЄВА 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, тел. 524-82-55 Е-mail: office@prokurор.kiev.ua http: www.prokurор.kiev.ua
До Апеляційного суду міста Києва
Апелянт: Особа, яка порушила кримінальні справи та приймала участь у судовому розгляді — Старший прокурор-криміналіст Прокуратури міста Києва Донський Олексій Іліч 03150, м. Київ, вул. ……….
На постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва Бойка О.В. від 21.11.07 У справі №4-1753/07, за скаргами на постанови про порушення кримінальних справ щодо Артеменка А.В.
АПЕЛЯЦІЯ (В порядку ст.ст. 236-8, 347 КПК України)
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.11.07 задоволено скарги Артеменка Андрія Вікторовича на постанови про порушення щодо нього кримінальних справ: від 04.04.02 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208 КК України, від 06.04.02 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, від 11.04.02 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 22.07.02 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; відповідні постанови скасовано, а в порушенні кримінальних справ щодо Артеменка А.В. за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України відмовлено.
Вбачається, що при винесенні даної постанови судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильно застосовано кримінальний закон, крім того, висновки суду, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. За таких обставин, зазначена постанова суду є незаконною й підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Так, в обґрунтуванні постанови суд зазначає, що не може погодитися з тим, що «…кримінальна справа щодо Артеменка А.В. порушувалась з метою перевірки в межах кримінальної справи його дій, оскільки на момент винесення оскаржуваних постанов уже здійснювалось досудове слідство у кримінальній справі, що давало слідчому всі передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України права для перевірки своїх доводів та підтвердження припущень щодо вчинення Артеменко А.В. вказаних злочинів…». Дана позиція взагалі не ґрунтується на законі, оскільки, відповідно до ст.ст. 94, 98 КПК України, кримінальні справи порушуються за наявності для цього приводів і підстав, а не зважаючи на певну мету.
Жодна кримінальна справа не може бути порушена виходячи лише з мети перевірки в її межах дій певної особи, і це не залежить від того, чи є у слідчого процесуальна можливість перевірити дії такої особи в рамках досудового слідства у іншій справі, чи не має. З другого боку, аналіз судом так званих інших процесуальних можливостей для перевірки дій Артеменка А.В. є грубим порушенням вимог ст. 236-8 КПК України, відповідно до якої суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти лише наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. Дослідження можливостей досудового слідства в аспекті відповідного предмету оскарження виходить за межі повноважень суду. Тому аргументація суду про те, що справи щодо Артеменка А.В. порушені нібито «…з метою перевірки в межах кримінальної справи його дій» з чим суд «не може погодитись» є припущенням, не заснованим на фактичних обставинах.
Не відповідає дійсності та не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, й посилання суду на те, що «…надані до суду матеріали, на підставі яких було винесено оскаржувані постанови про порушення кримінальних справ щодо Артеменка А.В., не містять достатніх даних про наявність в діях Артеменко А.В. ознак злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України». Зокрема, судом повністю проігнорована мотивація, наведена з цього приводу як у запереченнях прокуратури міста проти скарги, так і безпосередньо в судовому засіданні. У кожній з оскаржуваних постанов наведено детальну аргументацію щодо встановлених слідством ознак складів злочинів, у зв'язку з вчиненням Артеменком А.В. яких щодо нього порушено відповідні кримінальні справи. При цьому документальні дані, що їх містили матеріали кримінальної справи №50-2750 на момент порушення щодо Артеменка А.В. кримінальних справ, повністю кореспондуються з диспозиціями статей КК України, за якими такі справи порушувались.
Докази, які підтверджують достатність даних про наявність в діях Артеменка А.В. ознак злочинів, за якими порушено справи та їх аналіз наведені в обвинувальному висновку; переважну більшість з них здобуто в рамках розслідування кримінальної справи №50-2750, саме до моменту порушення кримінальних справ щодо Артеменка А.В. Слід відзначити, що у зв'язку з розглядом оскаржуваних Артеменком А.В. постанов, усі вищевказані матеріали надавались до суду. Не засновано на вимогах закону й посилання суду на те, що «…угоди, на незаконність яких вказує в оскаржуваних постановах слідчий, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, позовні вимоги щодо них не пред'являлись та не розглядались компетентними судами…»
Так, судом залишено поза увагою ту обставину, що дані угоди, які стали основою штучного юридичного забезпечення скоєних Артеменком А.В. злочинів, є, у такий спосіб, невід'ємною складовою механізму вчинення злочинів, тобто реалізації їх об'єктивної сторони. Отже, можливість судового визнання цих угод незаконними лежить у сфері саме кримінального процесу, оскільки встановлення даного факту безпосередньо ґрунтується на доказах, здобутих у процесі розслідування кримінальної справи. Такі докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, але не взяті ним до уваги, містяться, зокрема, у показаннях футболістів ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ», якими підписувались строкові трудові контракти з компанією «Denvell Trading LLC».
Вказані особи, що згідно контрактів мали б виконувати трудові обов'язки для компанії «Denvell Trading LLC», насправді взагалі не знали цю компанію та її посадових осіб (представників, власників, засновників); не підтримували з нею ніяких стосунків ні до, ні після укладання відповідних контрактів і суб'єктивно сприймали такі контракти як укладені з іншою юридичною особою (а саме, ДП МО України «ЦСКА-Київ»). Жоден з футболістів не зміг пояснити мету укладання контрактів з компанією «Denvell Trading LLC», пов'язуючи їх підписання лише з відповідною позицією службових осіб ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» та наявністю трудових відносин з цим підприємством. Отже, у діях футболістів щодо укладання ними контрактів з «Denvell Trading LLC» не проявилось їх волевиявлення на створення правовідносин, обумовлених такими контрактами, а суб'єктивне сприйняття ними даних контрактів взагалі характеризувалось помилковим ставленням до суб'єктів і характеру відносин, передбачених контрактами.
Показання службових осіб ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» Ткаченка П.О., Гончарук Л.М. та інших щодо взаємовідносин з компанією «Denvell Trading LLC» та обставин підписання відповідних угод містять важливі докази. Регламент ФІФА «Статуси й переходи гравців», затверджений 1.10.1997 року виконкомом ФІФА; регламент агентів гравців ФІФА, затверджений 11.12.1995 року виконкомом ФІФА; витяг з Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед неаматорських команд у 1998/1999 роках; Додаток №4 «Статус і трансфер футболістів» Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед неаматорських команд у 1999/2000 роках. Згідно даних документів, оскільки компанія «Denvell Trading LLC» не є футбольним клубом, вона взагалі не могла бути носієм прав на футболістів, отже вона не була уповноважена набувати такі права та передавати (у тому числі продавати) їх футбольним клубам, а також ні за яких умов не могла повністю або частково отримувати компенсації за трансферні переходи гравців.
Так, згідно ст. 18, параграфу 5 Регламенту агентів гравців ФІФА та ст. 28 Додатку №4 «Статус і трансфер футболістів» Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед неаматорських команд у 1999/2000 роках та Радою об'єднань футбольних клубів ПФЛ України, чинних у відповідний період, при переході футболіста з клубу до клубу (команди) мав бути укладений трансферний контракт (клуб-клуб), підписаний президентами та завірений печатками футбольних клубів; клуб, що сплачує компенсацію за перехід гравця, має здійснювати платіж безпосередньо клубу-бенефіціару. Також, відповідно до ст. 32 глави 9, ст. 14, 15 глави 5 Регламенту ФІФА «Статуси й переходи гравців», затвердженого 1.10.1997 року виконкомом ФІФА, тільки клуб має право на отримання компенсації у випадку укладання його колишнім гравцем – неаматором контракту з новим клубом; це право може бути передано іншому клубу, але ні в якому випадку третім сторонам — ні за яких обставин; розмір компенсації узгоджується між клубами.
Вказане у сукупності достатньо підтверджує штучність договірних відносин компанії «Denvell Trading LLC» з футболістами «ФК ЦСКА-Київ», отже й відсутність у компанії будь-яких трансферних прав на футболістів ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ», а також безпідставність трансферних контрактів, укладених між компанією «Denvell Trading LLC» та ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» щодо переходу зазначених прав, тобто фіктивний характер відносин, обумовлених контрактами. Таким чином, дані трансферні контракти передбачали переведення державних грошових коштів на відкритий Артеменком А.В. рахунок «Denvell Trading LLC» нібито за послуги, які остання за своєю природою в принципі не могла б надати. При цьому всі наведені докази були здобуті ще до порушення першої кримінальної справи щодо Артеменка А.В., але судом вони до уваги не взяті.
В аспекті вищевикладеного, безпідставною та не заснованою на наявних у справі доказах вбачається й мотивація суду щодо необхідності дослідження до порушення кримінальних справ щодо Артеменка А.В. господарських відносин між «…ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» та компаніями «Larkford Services Limited», «Redpoint Management LTD», «Denvell Trading LLC» щодо трансферу футболістів, наявності відповідних підстав для зміни власника трансферних прав…» Так, компанії «Larkford Services Limited», «Redpoint Management LTD», як і «Denvell Trading LLC» теж мали з ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» фіктивні контракти, що використовувались як засіб викрадення державних грошових коштів. З підстав, наведених вище, жодна з перелічених компаній за своєю природою не могла володіти трансферними правами на футболістів, а отже й здійснювати продаж таких прав ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» або будь-яким іншим суб'єктам.
У цьому зв'язку 15.07.2002 року за вказаним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Дана кримінальна справа була виділена в окреме провадження й розслідується слідчим відділом прокуратури міста, слідство у ній нині продовжується. Таким чином, взаємовідносини ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» з компаніями «Larkford Services Limited», «Redpoint Management LTD» є предметом розслідування іншої кримінальної справи й вимога суду про необхідність їх перевірки до порушення кримінальних справ щодо Артеменка А.В. є безпідставною та не заснована на законі. Посилання суду на необхідність проведення зазначеної перевірки з тих підстав, що щодо посадових осіб ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ» Тополова В.С. та Григоровича С.М. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи є нелогічним.
По-перше, рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо Тополова В.С. взагалі ніколи не виносилось. По-друге, щодо Григоровича С.М. було відмовлено в порушенні кримінальних справ за злочинами, інкримінованими Артеменку А.В. через те, що під час слідства не було здобуто будь-яких доказів, які б свідчили, що Григорович, здійснивши дії, які в подальшому використовувались Артеменком А.В. для скоєння таких злочинів, — міг усвідомлювати злочинний умисел, наявний в Артеменка А.В. щодо викрадення державного майна; значення й роль своїх дій для реалізації вказаного умислу, а також через відсутність даних про умисне сприяння з боку Григоровича С.М. злочинним діям Артеменка А.В. Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо колишнього керівництва ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ», які підписували відповідні документи з компаніями «Larkford Services Limited» та «Redpoint Management LTD» ніколи не виносились. Проте достатні докази для притягнення їх до кримінальної відповідальності дотепер не зібрано.
Слід зазначити, що на відміну від Артеменка А.В., дані особи не відкривали на своє ім'я рахунків, на які переводились викрадені грошові кошти; не переводили викрадені грошові кошти з вказаних рахунків на власні кредитні картки та кредитні картки членів своєї родини; не лобіювали у ФФУ та ПФЛ України питання реєстрації комплексу фіктивних контрактів (у тому числі й з компаніями «UNIWORLD TRADING INC» (США), «Redpoint Management Limited» (Англія), «Larkford Services Limited» (Англія)), які у подальшому були використані як засіб (підстава) для розкрадання державних грошових коштів у особливо великих розмірах. Таким чином, рівноцінної доказової бази щодо Артеменка А.В. та колишніх керівників ДП МО України ФК «ЦСКА-Київ» Тополова й Григоровича, яка б давала аналогічні підстави для порушення кримінальної справи щодо останніх, слідством не здобуто.
Не відповідає фактичним обставинам та наявним у справі доказам й мотивація суду щодо того, що «…посилання слідчого на належність рахунку №14554 в VEFbank… Артеменко А.В. як фізичній особі не ґрунтується на зібраних слідством до моменту порушення кримінальної справи даних, а підписання фізичною особою, як представником юридичної особи, в інтересах останньої угоди про відкриття рахунку в банківській установі не може ототожнюватись з правом власності такої фізичної особи на банківський рахунок…» Так, серед документів, отриманих органом слідства з Генеральної прокуратури Республіки Латвія на виконання клопотання про надання правової допомоги, до порушення щодо Артеменка А.В. першої з кримінальних справ, були, зокрема: Копія договору від 17.12.1997 року про відкриття Артеменком А.В. й обслуговування рахунку №14554 «Denvell» у банку «VEFбанк».
Згідно даних, що містились на першому аркуші договору, Артеменку А.В., як клієнту банка, відкрито рахунок, що іменується «DENVELL»; Копії платіжних доручень на розпорядження грошовими коштами по вказаному рахунку, виконані та підписані Артеменком А.В.; Копія довіреності, виданої Denvell Trading LLC на ім'я Артеменка Андрія, згідно умов якої останній мав право здійснювати управління всіма сферами діяльності, які мають відношення до політики компанії; вчинювати всі відповідні дії для досягнення таких цілей; відкривати та використовувати один або більше банківських рахунків від імені компанії; виписувати та підписувати чеки й платіжні доручення, а також інші документи, що відповідають цілям компанії або можуть бути необхідними уповноваженій особі для здійснення своєї діяльності щодо компанії. Вказане свідчить про виключні повноваження Артеменка А.В. щодо розпорядження даним рахунком та про фактичну належність йому останнього.
При цьому судом не враховані наявні у матеріалах справи достатні докази про використання Артеменком А.В. статутних документів компанії «Denvell Trading LLC» й здійснення власної діяльності під видом та від імені «Denvell Trading LLC», що відповідає існуючій практиці так званого «придбання офшорних компаній». Одночасно судом залишено поза увагою й ту обставину, що склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК України, утворюють дії не лише з незаконного відкриття або використання громадянами України поза межами України валютних рахунків фізичних осіб, але й рахунків юридичних осіб, що діють (тобто проводять господарську діяльність) на території України.
Посилання суду на те, що дії, інкримінувані Артеменку А.В., вчинялись у період чинності Кримінального кодексу України 1960 року, але вони без наведення законних підстав кваліфіковані в оскаржуваних постановах за Кримінальним кодексом 2001 року, не відповідає дійсності. Так, кожна з оскаржуваних постанов у мотивувальній частині несе пряме посилання на підстави для кваліфікації дій Артеменка А.В. за КК України 2001 року, сформульоване наступним чином: «Враховуючи наведене…те, що вказані дії вчинені до вступу в дію чинного кримінального закону – КК України 2001 року, але КК України 2001 року пом'якшує кримінальну відповідальність за них…, керуючись ст. 5 КК України…»
При винесенні постанови судом, всупереч вимогам закону, залишена поза увагою та обставина, що скарга Артеменка А.В. не підлягала задоволенню ще й з формальних мотивів. Так, постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва Хіміча В.М. дану кримінальну справу, на підставі ст. 245 КПК України, було призначено до судового розгляду. А, згідно ч. 1 ст. 246 КПК України, у випадках, коли під час порушення справи були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, суддя при попередньому розгляді справи спрямовує її на додаткове розслідування. Відсутність підстав до порушення кримінальної справи, в силу ст.ст. 94, 98, 113 КПК України є безумовною перешкодою для призначення справи до судового розгляду.
Отже, вищевказана постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва, яка є чинною й тому має преюдиціальний, загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів правовідносин, підтвердивши наявність підстав для порушення відповідних кримінальних справ, у такий спосіб позбавляла можливості інший суд першої інстанції скасувати дані рішення органу досудового слідства. Крім того, 11.11.07 Артеменком А.В. було внесене так зване доповнення до скарги, поданої 04.11.07 його представником. Дане доповнення суттєво розширило предмет оскарження: якщо первинна скарга стосувалась постанов про порушення кримінальних справ від 04.04.02 та від 06.04.02, то «доповнення до скарги» — також постанов про порушення кримінальних справ від 11.04.02 та 22.07.02. Таким чином, документ, поданий Артеменком А.В. 11.11.07, за своїм предметом та вимогами є новою скаргою. Незважаючи на це, суд, всупереч ст. 236-8 КПК України, постанову про відкриття провадження за останньою скаргою взагалі не виносив.
Зважаючи на це, постанова Голосіївського райсуду м. Києва від 21.11.07 про скасування постанов про порушення щодо Артеменка А.В. кримінальних справ від 04.04.02 за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208 КК України; від 06.04.02 за ч. 2 ст. 366 КК України; від 11.04.02 за ч. 5 ст. 191 КК України; від 22.07.02 за ст. 364 ч. 2 КК України є незаконною. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 236-8, 347-350, 367, 369-371, 382 КПК України, — ПРОШУ: Постановити свою ухвалу, якою постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.07, якою задоволено скаргу Артеменка А.В. та скасовано постанови про порушення щодо нього кримінальних справ від 04.04.02 за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208 КК України; від 06.04.02 за ч. 2 ст. 366 КК України; від 11.04.02 за ч. 5 ст. 191 КК України; від 22.07.02 за ст. 364 ч. 2 КК України, — скасувати. У задоволенні скарг Артеменка А.В. та його представника — відмовити.
Додаток: 2 копії апеляції.
Особа, що порушила кримінальні справи та приймала участь у судовому розгляді О.І. Донський
P.S. Ляшка й Радикальну партію чекає непростий тиждень. Артеменка, очевидно, оперативно виключать із фракції. Синдром Савченко цвіте в українському парламенті буйним цвітом.