Капітан Служби зовнішньої розвідки України не був позбавлений права займати певні посади чи займатися певними видами діяльності — він не був з ганьбою звільнений зі служби і надалі буде служити в рядах українських розвідників. І якби він був один такий! Минулого року за справами про отримання хабарів українськими працівниками спецслужб було винесено не менше шести вироків. 15 лютого Киево-Святошинський районний суд Київської області винесе перший у цьому році обвинувальний вирок працівнику спецслужб, яким виявився капітан Служби зовнішньої розвідки України. Правда, учинене ним злочинство не було пов'язане зі шпигунськими комбінаціями, оскільки робота засудженого була далека від розвідувальної романтики. Він був начальником одного з інтендантських підрозділів Управління матеріальних ресурсів та логістики СВРУ, а потрапив, смішно й сказати, на махінаціях із закупівлею комплектів форменого одягу, яким Службі було завдано збитків на суму 331 тис. грн. Таку угоду він провернув з молодою директоркою однієї фіктивної компанії з обмеженою відповідальністю.
Вона, згідно з видатковими накладними, нібито поставляла на відомчий склад речове майно, а він його нібито перевіряв і ставив на облік, а потім надавав у фінансово-господарське Управління СВРУ рахунки, які оплачувала Державна казначейська служба України. Як не дивно, але обвинувачення йому було висунуто не в розтраті чи привласненні шляхом зловживання службовим становищем, а лише в службовому підробленні. Покарання призначено таке, що можна розсміятися: штраф 8500 грн. і два роки умовного службового обмеження для військовослужбовців з щомісячним утриманням на користь держави 15% зарплати. Причому до судді Мирослави Омельченко не може бути жодних претензій, оскільки їй надійшла вже готова угода про визнання вини між обвинуваченим і прокурором Головної військової прокуратури ГПУ Б. Осиченко, у якій уже було названо узгоджене сторонами покарання, тому судді практично не залишалося нічого іншого, як затвердити його. Цікаво, що капітан не був позбавлений права на будь-який строк займати певні посади чи займатися певними видами діяльності — він не був з ганьбою звільнений зі служби і надалі буде служити в рядах українських розвідників.
Також у вироку ні слова не сказано про відшкодування завданих збитків у порядку цивільного позову — очевидно, це повісять на молоду підставну директорку, судовий розгляд якої ще продовжується. Зрозуміло, що з такою розвідкою наша держава далеко не поїде, і цей випадок спонукає хоча б поверхово ознайомитися з криміногенною ситуацією в українських спецслужбах, до яких можна віднести СБУ, СВРУ, Управління державної охорони та Госспецзв'язку. Якщо вірити офіційному сайту Генеральної прокуратури України, то протягом трьох років після повалення режиму Януковича за учинення тих чи інших злочинів до кримінальної відповідальності було притягнуто 41 «чекіста», причому за 18 з них кримінальні провадження з обвинувальними актами були спрямовані до суду. Зокрема, за такими злочинами, як хабарництво чи вимагання, співвідношення становить відповідно — 20 і 8. Але у публічних повідомленнях ГПУ написано чомусь лише про один вирок, і той був за учинення дорожно-транспортної пригоди. А тим часом за даними Єдиного державного реєстру судових рішень лише минулого року за справами про отримання хабарів українськими «чекістами» було винесено не менше шести вироків.
Тому, вважаючи своїм обов'язком заповнити цей пробіл, пропоную читачеві коротку інформацію про обставини учинення злочинів цієї категорії.
«Миротворець» із зони АТО
Почати, мабуть, варто з найсмішнішого вироку, щоб не було так нудно читати решту. Втім, у хронологічному плані він також виявився першим: 12 лютого 2016 року Дзержинський міський суд Донецької області винесе його старшому оперуповноваженому Артемівського міськвідділу УСБУ. Ще у вересні 2015 року цей офіцер взяв на гачок двох працівників полку міліції ГУМВС України Київської області і повідомив їм, що на них у Дзержинському міськвідділі внутрішніх справ є компромат, зокрема про те, що вони брали участь у якомусь розбійному нападі. І оскільки, мовляв, він як працівник спецслужби підтримує дружні стосунки з начальником цього міськвідділу, то може за хабар у сумі 350 тис. грн. домовитися з ним, щоб цю справу було закрито. 9 жовтня 2016 року під час контрольованої передачі коштів злочинця затримали. Йому було повідомлено про підозру за ст. 369² УК (зловживання впливом), і судом обрано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 110 тис. грн.
Ще через три місяці він укладе угоду з військовим прокурором Донецького гарнізону А. Коцюбою, де було визначено узгоджене сторонами покарання — штраф 17 тис. грн. без позбавлення права працювати в правоохоронних органах. Суд угоду затвердив. У вироках з угодою про визнання вини зазвичай дуже стисло розповідається про обставини, що передували учиненню злочину. Однак нескладно здогадатися, що у київських міліціонерів, які стали об'єктом хабара, справді не все було гаразд у стосунках із законом. Про це можна судити за резолютивною частиною вироку, якою постановлено конфіскувати 350 тис. грн., вилучені у підсудного під час затримання. Зазвичай у таких випадках, коли визначається доля речових доказів, судді пишуть «повернути законному власнику». Адже попередньо ідентифіковані грошові кошти, використовувані для проведення контрольованої передачі, можуть мати два джерела походження: або їх беруть із каси того правоохоронного органу, який проводить операцію, або їх надає заявник.
Тому конфіскувати їх можуть лише у заявника і лише у тому випадку, якщо він не є їхнім законним власником. Але не варто дивуватися: на війні як на війні, а вона іноді закручує такі сюжети, що Агаті Крісті й не снилося. Справжні герої можуть у вільний від стрільби час підробляти контрабандою, патріотично налаштовані контрабандисти можуть активно підтримувати волонтерський рух, а «робін гудів» там розвелося стільки, що від них уже й проходу нема.
Капітан безпеки вирішував земельні питання
Якщо говорити про вироки, винесені за злочини, учинені працівниками СБУ вже в постреволюційні часи, то їх усього два. Про перший ми щойно розповіли, другий був винесен 8 серпня 2016 року Рівненським міським судом. Підсудний — старший оперуповноважений відділу контррозвідувального захисту економіки Управління СБУ у Рівненській області. Він також укладе з військовим прокурором угоду про визнання вини, а тому текст вердикту містить порівняно коротку інформацію. Відомо, що цей службовець систематично «доїв» одну з місцевих мереж газозаправних станцій і, за підрахунками слідчого прокуратури, надоїв з її керівника 20 тис. грн. і 400 л газу у вигляді талонів.
Як сказано в тексті вироку, за створення сприятливих умов при ведені господарської діяльності, тобто нездійснення контролю, непроведення перевірок тощо. Опера викрили 31 березня, а його дії кваліфікували за ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України, у якій йдеться про отримання неправомірної вигоди без обтяжуючих обставин. Під час недовгого слідства він погодився на штраф у сумі 20 тис. 400 грн., і суд затвердив угоду. Що стосується третього за рахунком вироку, то в цьому випадку важко сказати, коли саме було учинено злочин — до революції чи після. Підсудний у провадженні — оперуповноважений УСБУ у Хмельницькій області, капітан безпеки — у силу певних обставин мав якийсь вплив на керівництво місцевого Головного управління Держгеокадастру, а тому досить живо вирішував бізнесменам різні земельні питання.
Його спіймали 9 липня 2015 року після того, як він отримав 5 тис. дол. за виділення у приватну власність двох ділянок сільськогосподарського призначення: одну площею 2 га у Кам'янець-Подільському районі на території Національного природного парку «Подільські Товтри», другу — 45 га — у Старокостянтинівському районі. 21 грудня 2015 року він укладе з прокурором військової прокуратури Хмельницького гарнізону угоду про визнання вини, яка того ж дня була затверджена вироком Хмельницького міськрайонного суду, і отримав покарання у вигляді штрафу 25 тис. 500 грн. Поки цей офіцер перебував під слідством, прокурори переконали його визнатися ще в одному злочині. Зокрема, в тому, що у липні 2013 року він отримав від засновника сільськогосподарського ТОВ «Промінь» 240 тис. грн. за вирішення питання про виділення йому земельних ділянок у Старосинявському районі. 20 травня 2016 року, також внаслідок затвердження аналогічної угоди, він був засуджен тим же судом за тією ж статтею (369² УК) до штрафу в сумі 22 тис. 100 грн.
«Божевільний» куратор військового заводу
Найстаріше за часовими рамками злочину цієї категорії висвітлено в тексті вироку Дарницького районного суду Києва від 6 квітня 2016 року. У цьому випадку на лаву підсудних сів старший оперуповноважений Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ, майор, який здійснював оперативне забезпечення Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський ремонтний завод «Радіан». Тобто був його куратором, або, як кажуть у народі, «особистою». У 2009 році він накопав інформацію про те, що керівництво цього підприємства причетне до розкрадання вверненого йому майна, а потім, як Остап Бендер, запропонував директору заводу «купити» у нього папочку з компроматом всього-навсього за 10 тис. дол. Але директор вважав, що йому дешевше буде розповісти про все працівникам Управління внутрішньої безпеки, які організували оперативну комбінацію, і 20 квітня 2010 року злочинця затримали одразу ж після отримання першої половини хабара в сумі 40 тис. грн. Після викриття «з гарячими руками» майор у всьому визнався, і постановою військового суду Київського гарнізону йому було обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку м. Київ.
Але там хабарник несподівано почав виявляти ознаки психічної хвороби, внаслідок чого був помістений у психіатричну лікарню, звідки через місяць був виписаний через явне поліпшення здоров'я. Але сажати в тюрму знову його вже не стали, і до самого винесення вироку він перебував на підписці про невиїзд. У вересні того ж року його звільнили з СБУ з цілком нейтральним формулюванням — «за станом здоров'я». На суді майор відмовився від усіх своїх визнавальних показань, заявивши, що давав їх під впливом сильнодіючих транквілізаторів, седативних і снотворних препаратів. Слідство по справі тягнулося цілих шість років, але врешті-решт суд визнав його винним у отриманні хабара (ст. 368 УК) і призначив покарання у вигляді трьох років умовного позбавлення волі з випробувальним строком два роки.
Опер відсидів строк, так і не дочекавшись вироку
Чергова наша персона — старший оперуповноважений відділу контррозвідувального захисту економіки УСБУ у Вінницькій області, майор безпеки. На початку 2011 року йому кинулося в очі деяке ТОВ «Агросоюз-Поділля», розташоване в місті Хмельнику, яке займалося продажем хімічних засобів захисту рослин. Звідкись опер отримав інформацію про те, що його директор, користуючись покровительством начальника місцевої міліції та керівників профільних підрозділів райдержадміністрації, реалізує підприємствам аграрного сектору контрабандні препарати. Доповівши про це керівництву, він отримав добро на оперативну розробку, у липні 2012 року отримав рішення Апеляційного суду Вінницької області про дозвіл на вилучення документів, а в жовтні того ж року влаштував на офіс фірми рейд, який у народі зазвичай називають «маски-шоу». Вилучивши повний мішок потрібних і непотрібних документів, майор через юриста цього ТОВ незабаром почав переговори з його директором. Обіцяв, якщо йому дадуть «на лапу» 30 тис. дол., повернути всю документацію, без якої практично була паралізована вся господарсько-договірна робота фірми. А якщо не дадуть, то, мовляв, почне кримінальне переслідування за ст. 321 УК (незаконне придбання і збут отруйних або сильнодіючих речовин), внаслідок чого директора можуть засудити до восьми років позбавлення волі. Бізнесмен, отримавши таку пропозицію, посоветувався зі своїм давнім знайомим пенсіонером, який колись працював у КДБ, а потім прийшов зі скаргою до Управління внутрішньої безпеки цього відомства.
А 21 липня 2013 року хабарника затримали одразу ж після отримання попередньо помічених купюр. Уличеному майору повідомили про підозру за ч. 2 ст. 368 УК, і суд визначив йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Там він і просидів рівно три роки, поки йшло досудове і судове слідство. Довше тримати його в ув'язненні забороняв закон: оскільки мінімальна санкція цієї статті становила шість років позбавлення волі, а опер, відсидівши половину цього строку в умовах слідчого ізолятора, але так і не дочекавшись вироку, мав бути звільнений відповідно до так званого закону Савченко. Тому 22 липня 2016 року його й випустили з тюрми під підписку про невиїзд. А менше ніж через місяць, 12 серпня 2016 року, Хмельницький районний суд Вінницької області нарешті винесе обвинувальний вердикт колишньому оперу: п'ять років умовного позбавлення волі з випробувальним строком три роки.
Як виправдали слідчого
Єдиний у цьому списку виправдувальний вирок був винесен 28 березня 2016 року Жовтневим районним судом Полтави слідчому слідчого відділу УСБУ у Харківській області. У червні 2012 року йому доручили розслідувати справу чоловіка, затриманого за контрабанду наркотиків. Згідно з версією слідства, старший лейтенант юстиції дозволив підслідному позвонити своєму товаришеві, а той швидко приїхав під будівлю УСБУ вирішувати питання. Зустрівшись у парку, він передав офіцеру 1000 дол. за те, що він сьогодні ж випустить контрабандиста на підписку про невиїзд, і пообіцяв через кілька днів передати ще 2000 дол. за те, що той буде розслідувати справу так, щоб його другові дали умовне покарання. Слідчий свою обіцянку виконав і випустив злочинця, але коли «вирішувач» передав йому решту грошей, молодого чекіста одразу ж затримали працівники УБОП ГУМВС України у Харківській області, які діяли під керівництвом прокуратури. Спійманий з поличним працівник СБУ дуже швидко у всьому визнався, а коли його також випустили на підписку про невиїзд, почав все заперечувати і заявив, що гроші йому підкинули. Справа в тому, що, починаючи розслідування, слідчий прокуратури то чи забув винести постанову про прийняття кримінальної справи до свого провадження, то чи забув підшити її до матеріалів.
Це й дало судді підставу для того, щоб визнати всі докази в цьому провадженні неналежними, оскільки вони були зібрані не уповноваженою на їх збір особою. Апеляційний суд Полтавської області залишив цей вирок без змін.