Якщо Національне антикорупційне бюро не збирається знижувати темпи роботи і детективи не втратили рішимості у боротьбі з корупціонерами вищого рівня, то можна вказати їм на наступного «жирного» клієнта. За комплекцією голова Фонду державного майна України Ігор Білоус буде скромніше від опального Романа Насирова, але справ він натворив немало — як у податковій службі до Насирова, так і вже на новому місці у ФДМУ. Настільки багато, що його арешт аплодуватимуть і «замучений» український бізнес, і обманені закордонні інвестори, і західні партнери, які все сильніше тиснуть на Київ, вимагаючи реальної боротьби з корупцією.
Перед тим як керувати державним майном України (залишилися неприватизованими найпривабливіші об'єкти), Ігор Білоус посоромився на посаді головного митника країни за повною програмою. Два роки тому він позорно звільнився нібито за власним бажанням після того, як стали відомі прайс-листи на хабарі у податковій службі та митниці, що входили до складу ДФС. І всього через два місяці цю незамінну людину призначили розпоряджатися народним майном. Правда, в інтересах вузького кола осіб. Якби тоді вже були остаточно сформовані антикорупційні органи і була б політична воля, то задовго до Насирова лежав би тодішній голова ДФС Білоус перед усім чесним народом. Проте ще не пізно — пан Білоус поки не втік услід за скандальним нардепом Олександром Онищенком. Кажуть, що пан Насиров просто не встиг «зробити ноги», а збирався. Відсторонений від посади голови ДФС Роман Насиров тепер проходить за справою, пов'язаною з Онищенком, але планував давати показання не у нас і не за цією справою, а на Заході і щодо корупції на рівні президента, прем'єр-міністра та іншої чиновницької та олігархічної верхівки України.
Білоус теж міг би багато про це розповісти, і сподіваємось, це час скоро прийде. А поки що розповімо про цю людину, щоб його раптове затримання або втеча не стали для когось несподіванкою. Колишній досить успішний інвестиційний банкір усвідомив: так, як на держслужбі, він не зможе «нагрітися» ні на якій, навіть найкрутішій посаді в бізнесі — там ведь власник вміє контролювати кожну копійку, на відміну від народу. Зате в кишеню держави, а також у кишені бізнесу від імені держави (але в особистих цілях) можна запускати руки скільки завгодно — потрібно лише знати, кому і скільки відстегнути та кого не можна образити. Ось і вся наука. Білоус не придумав нічого нового. Навіть схеми конвертаційних центрів, що залишилися зі часів попередної влади, були настільки хороші й ефективні, що Білоус вирішив їх взагалі не чіпати. А лише взяти під свій контроль. На посаду директора координаційно-моніторингового департаменту ДФС Білоус призначив Сергія Мищенка — найближчого соратника втікача міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Мищенко як раз курував «конверти», працюючи з Захарченком у податковій. Таким було «нове обличчя» ДФС.
Коли крадуть гроші з держбюджету, то боляче всім і понемногу, а Білоус навчився робити дуже боляче середньому й навіть крупному бізнесу, який і без того ледве виживав в умовах економічної кризи та війни з Росією. Але кому війна, а кому й мати рідна — це якраз про Білоуса, і ми тепер на конкретних прикладах це проілюструємо.
Одна з жертв податкових переслідувань часів Білоуса — компанія «Укрречфлот». Фіскали Подільського району Києва «з потолку» висунули АСК «Укрречфлот» претензію щодо заниження доходів більш ніж на 100 мільйонів гривень і незаконно доначислили до сплати в бюджет податків та штрафів на 21 мільйон. У результаті рішучої боротьби річників з податковим беззаконням через суд кількість рішень про стягнення штрафів зменшилася з 13 до 3, а сума «недоплачених» податків і зборів скоротилася в 7 разів! Виявляється, що статистика роботи фіскалів у той час була така: 47% рішень про стягнення визнавалися судами необґрунтованими!
Але щоб відбитися від необґрунтованих претензій, підприємцям потрібно наймати хороших адвокатів і пройти всі круги судового пекла заради торжества справедливості. А ж далеко не всі вірять у справедливість і не всі готові витрачатися на дорогих адвокатів, щоб довгі місяці, а то й роки воювати з податківцями, тому мовчки платять. Тому реальної статистики неправомірних претензій фіскалів до бізнесу просто не існує. А знаєте, як карають інспектора за такі екцеси, якщо в суді буде доведено, що він незаконно «кошмарив» бізнес? Максимум — позбавлення премії. І все.
Ще одна показова історія — рекет податківців щодо будівельної компанії ТММ. Їм нарисували претензію ще крутішу — на 200 мільйонів! За касовими операціями, принцип ведення яких залишався незмінним попередні 22 роки. Коли абсурдність звинувачень стала очевидна всім (компанія проводила багато публічних акцій, показувала журналістам та активістам всю документацію), люди Білоуса не відступили, а почали торгуватися, попутно шантажуючи будівельників. Окремі представники малого й середнього бізнесу, а також цілі бізнес-асоціації констатували факт, що за часів Білоуса істотно зросло податкове навантаження (для сільськогосподарських виробників, наприклад, втричі!). Перевірок після Майдану стало набагато більше, а розміри хабарів за зменшення доначислених перевіряючими податкових зобов'язань зросли.
Ще про цифри: за попадання в список претендентів на прощення податкових зобов'язань минулих років (так званий податковий компроміс) бізнес повинен відстегнути фіскалам 5% від суми заявленого компромісу, а вже потім — 5% у бюджет країни. А за винагороду в розмірі 0,5-2% від суми заявленої до відшкодування ПДВ фіктивні підприємства й фіктивний податковий кредит ставали легальними. Але ні урядова комісія, ні прокуратура у всьому цьому порушень з боку Білоуса не побачили.
«Інвестори є, вони нікуди не делись. Ще прийдуть й інші, побачивши таку стартову ціну, яку ми хочемо, щоб вона перетворилася на ринкову ціну в момент аукціону». Це Ігор Білоус бадьоро «ванговав» якихось півроку тому про перспективи приватизації Одеського припортового заводу на конкурсі в грудні минулого року та про стартову ціну підприємства «аж» у 150 мільйонів доларів США. При адекватній ціні унікального виробництва на рівні півмільярда доларів!
Вскоре після цієї заяви Білоуса (якого на посаду голови ФДМУ висунула фракція БПП) генпрокурор Юрій Луценко (колишній лідер фракції БПП) заявив, що йому така стартова ціна не подобається і що його відомство перевіряє діяльність ОПЗ ще з 2008-2009 років. Але найцікавіше сталося за тиждень до заяви Білоуса про стартову ціну (його, до речі, підтримував і висуванець БПП спочатку на пост спікера, а потім прем'єр-міністра Володимир Гройсман). На держпідприємстві, яким керує ФДМУ, сталася зміна менеджменту: на зборах акціонерів посаду втратив, зокрема, голова наглядової ради, перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Перелома. А ось увійшов у раду деякий Олександр Візир. Увага: колишній помічник всемогутнього заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка. Не потрібно пояснювати, хто це й що це означає. Але наш розповідь не про незавидну долю одного з найкращих активів України в руках чистої БПП, а про те, що руками саме Ігоря Білоуса здійснюється такий крайньо своєрідний менеджмент.
Зате в кримінальних провадженнях фігурує не Ігор Білоус, а вже згаданий відставний голова наглядової ради Перелома й заступник голови правління ОПЗ Микола Щуриков. Не зовсім стрілочники, але й зовсім не голови гідри корупції. Думається, що вони мовчать щодо справжніх кураторів злочинних схем тому, що мають якісь гарантії (обидва чекають судів на волі). Їхня справа — уже третя (!) щодо того, що відбувається на ОПЗ під керівництвом ФДМУ. І як ви думаєте, чим у підсумку закінчилася приватизація ОПЗ, яка мала принести в бюджет України минулого року 13 мільярдів гривень і яку так бадьоро анонсував наш герой?
Конкурс провалився вже в який раз: НІ ОДНІЄЇ заявки від інвесторів не надійшло! Але ніхто не засмутився. Гройсман, правда, показово поворчав на Білоуса, сказавши, що за таке його звільняти потрібно, але «курка» на ім'я ОПЗ і далі матиме нести золоті яйця в правильні кишені. Джерело, близьке до керівництва ФДМУ, підтверджує, що приватизація ОПЗ згортається й переноситься «на кращі часи». «Далі буде тільки гірше, — заявляє це джерело. — Наступним кроком буде зміна керівництва заводу. Навіть уже відомо, що очолить його Володимир Державин». Сьогодні цей чоловік працює заступником Білоуса, а зовсім недавно він був ще одним помічником Ігоря Кононенка.
Інвестбанкір Сергій Фурса вважає, що ФДМУ «так керує заводами, що потім ніхто не готовий їх купити. Навіть українські олігархи, оманські принци чи карпатські мільйонери». Він прогнозує й подальші зриви приватизації ОПЗ та інших «голубих фішок», які поступово падають у ціні, утримуються за рахунок платників податків, а прибуток приносять «в хороші руки».
Кстаті про руки, якими робиться бізнес на контрольованих Фондом державного майна підприємствах: трохи більше місяця тому ФДМУ ще на рік продовжив контракт з директором ТОВ «Запорізький титаномагніївий комбінат» Володимиром Сивак, якого підозрюють у розкраданні 492 мільйонів гривень. Дуже зручний топ-менеджер, чи не так? Не хоче прощатися держава й з такими «голубими фішками» як «Центренерго» й «Турбоатом» — вони знову не потрапили в план приватизації.
Почему? Тому що ними керують два дуже близькі до президента Ігорі — Кононенко й Райнін (голова АП). Ну а третій Ігор, Білоус, як може допомагає їм вести потрібну економічну політику на двох потенційно найдорожчих підприємствах загальною вартістю мінімум у мільярд доларів США. І нікого не дивує, що, не виставляючи на приватизацію найлакомніші шматки української економіки (або зривши конкурси, як у випадку з ОПЗ), держава в особі того ж Білоуса виконала план надходжень від приватизації минулого року всього на 5%! І ніщо, що приватизація «Центренерго» (виробляє 10% українського струму) була обіцяна Міжнародному валютному фонду до кінця поточного місяця, а до цього затягувалася 3 роки. І взимку, й улітку чиновники дають одну відповідь: приватизувати не можна. Але пояснюють це по-різному: то «продавати в опалювальний сезон не час», то влітку «попит на об'єкти серед покупців не такий великий». І так, думається, буде доти, поки спецназ і детективи НАБУ не прийдуть за Білоусом. Або ж він заради спасіння життя й «заробленого» капіталу сам не почне давати показання тим же закордонним органам, що й Олександр Онищенко.