Якщо Національне антикорупційне бюро затримало Насирова, то слід копати глибше, «кущем», як картоплю, і брати всіх його спільників. Не лише Шеремету зі Служби фінансових розслідувань, але й Лавринчука, який допомагав Насирову розкрадати гроші з Державної продовольчо-зернової компанії. Роман Насиров тривалий час намагався повернути до влади певного Олександра Лавринчука — досвідченого спеціаліста з розкрадання коштів з державного бюджету та «розпилювання» різноманітних тендерів. Насиров планував повернути його до Державної продовольчо-зернової корпорації (ГПЗК), яку Лавринчук уже встиг пограбувати, будучи її керівником. За чутками, Лавринчук — «хрещений батько» та «гаманець» Насирова, і навіть лондонська квартира останнього побудована саме на вкрадені Лавринчуком гроші.
Недавною появою на телебаченні голова Державної фіскальної служби (ДФС) Роман Насиров викликав чимало здивування у українській громадськості. Привід у Романа Михайловича виявився неприємним — потрібно було виправдовуватися щодо звинувачень у корупції, які з'явилися в ЗМІ. Колишній заступник Костянтин Ликарчук незадовго до того оприлюднив скандальну інформацію про розкішну квартиру в елітному районі Лондона, яка належить Насирову.
Зрозуміло, що за свою більш ніж скромну для таких покупок зарплату чиновник не міг би придбати подібну квартиру. Його офіційних заробітків едва вистачило б на покупку навіть однокімнатного житла на окраїні Києва. Це прекрасно розуміють не лише сам Насиров, але й усі інші. Голова комітету з питань боротьби з корупцією Егор Соболєв досить прямо заявив, що чиновникам та їхнім словам немає довіри серед людей, і що корупціонери на кшталт Насирова не можуть і ніколи не зможуть пояснити, звідки у них кошти на такі дорогі покупки. Разве що скажуть відкрито, що вони ці гроші вкрали. Але голова ДФС зовсім не горить бажанням визнатися, звідки у нього взялися кошти на розкішне життя.
У його біографії немає помітних темних плям — аж до 2013 року він працював у приватних компаніях. Однак із призначенням до Державної продовольчо-зернової корпорації України (ГПЗКУ) все різко змінилося. «Молодого та талановитого» Насирова під свою опіку взяв Олександр Лавринчук — колишній голова ГПЗКУ та, по суті, ініціатор створення цього держпідприємства.
Навіть тепер, перебуваючи на позиції екс-керівника, Лавринчук через таких підопічних, як Насиров, впровадив і продовжує успішно проворачувати корупційні схеми, які коштують українському бюджету та платникам податків десятки й сотні мільйонів гривень. Наприклад, пов'язані з Лавринчуком афільовані фірми, серед яких «Зерно.UA», «КiйАгроПродукт», «Південноукраїнська інвесткомпанія» та «Агроснабсервис», регулярно укладали з ГПЗКУ контракти на поставку зерна. У результаті зерно могли не поставити, при цьому повернення коштів або штрафів ці компанії не платили. Це й не дивно, якщо в правлінні держпідприємства сидять «свої» люди. Наприклад, лише у 2014 році підконтрольні Лавринчуку фірми за контрактами з ГПЗКУ не поставили зерна на суму понад 40 мільйонів гривень. Ці кошти банально розділили між учасниками цієї схеми. Зокрема й між тим же Насировим, який під час роботи в ГПЗКУ мав право підпису для подібних угод. Також Лавринчук організував закупівлі комбайнів через підставні фірми своїх спільників-друзів. У 2011 році в результаті цих закупівель оптових партій комбайнів ними було вкрадено майже 40 мільйонів гривень.
Але «вінцем» корупційних діянь Лавринчука вважається «китайський» контракт 2011 року, згідно з яким східна країна надала Україні кредит у 3 мільярди доларів. На ці гроші наша держава мала поставляти протягом 2–4 млн тон зерна на рік до Поднебесної. Однак насправді колишній голова ГПЗКУ та його «партнери» по зерновому розділу отримали на руки величезну суму грошей, які почали активно освоювати — вже тепер у результаті перевірок з'ясувалося, що за Лавринчука з китайської кредитної лінії «розчинилися в повітрі» 200 млн доларів. Однак відповідальність за поставки зерна, включаючи грошові компенсації за невиконання умов контракту, Лавринчук перекинув на державу та плечі платників податків. Вопиючим є вже сам факт, що з української сторони виникали постійні проблеми з логістикою та транспортуванням у порт необхідної кількості сировини — Лавринчука явно більше цікавили отримані кошти, ніж те, чи зможе Україна виконувати підписані контракти.
Наприкінці 2014 року на одній із прес-конференцій про це говорив і нинішній міністр АПК Олексій Павленко: «Одинадцять підписаних проблемних контрактів перебували на грані логістичного дефолту через непрофесійні та незрозумілі дії попереднього керівництва ГПЗКУ. Однак його вдалося уникнути, і зобов'язання перед китайськими партнерами були виконані». Після затертої фрази екс-прем'єра Азарова про помилки попередників нинішнім політикам складно відкрито звинувачувати попередників у поганій або недосконалій роботі — громадськість реагує миттєво і буде порівнювати їх із втікачем прем'єр-міністром та командою Януковича. Але в цьому випадку маємо саме той випадок, коли попередники не просто винні в проблемах, вони ще й продовжують активно шкодити роботі держструктур. Навіть тепер, після Революції Гідності, Лавринчук та його «партнери» намагаються за китайським контрактом отримати чималий куш! У той час як українська сторона намагається домогтися перегляду низки спірних та неоднозначних пунктів досягнутої у 2011 році угоди, Лавринчук є уповноважених представником китайської компанії CCEC в Україні та учасником переговорів щодо виконання китайського зернового контракту.
Маючи повну інформацію про економічний стан ГПЗКУ, організаційну структуру, стан активів, він «зливає» конфіденційну інформацію китайцям, впливає на хід проведення переговорів щодо визначення умов Генеральної та Кредитної угод. У результаті чого наша країна втратила й продовжує втрачати колосальні суми. Інакше як державною зрадою це назвати неможна! Невдивовижно, що міністерство АПК ініціювало перевірку законності діяльності екс-голови правління ГПЗКУ Олександра Лавринчука та подало відповідний запит до Служби безпеки України. Прийняти справедливе рішення й нарешті посадити корупціонера Лавринчука та його спільника Насирова за грати для нинішної влади — це справжній виклик. Адже згаданий Насиров є не просто головою ДФС та членом Блоку Петра Порошенка, але й родичем нинішнього голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої. Тому розслідування та справедливі покарання щодо подібних персон — це справжня лакмусовий папір, яка покаже, дійсно чи нинішня влада якісно відрізняється від попередньої.
Чи ж війна на Сході, втрачений Крим та тисячі українських життів — це просто ціна, яку країна заплатила за прихід до влади нових Януковичів та наближених до їхнього клану? Борги та мільйонні збитки, завдані ГПЗКУ у 2013–2014 роках, поставили корпорацію на грань банкрутства, повністю компенсувати фінансові втрати неможливо. Про це повідомив джерело, близьке до Генеральної прокуратури України. За його даними, серйозний удар по фінансовому стану державного зернотрейдера завдало попереднє керівництво, у числі якого й заступник голови правління ГПЗКУ Роман Насиров. «Хоч він і говорив, що вважає себе «кристально чистим», але є всі підстави вважати, що на серйозну «інвестицію» в елітне житло в Лондоні він заробив саме за два роки перебування на цій посаді, співпрацюючи з колишнім керівником ГПЗКУ Олександром Лавринчуком», — сказав джерело. Крім того, близько 35 млн грн ГПЗКУ як передоплату за зерно сплатила двом компаніям екс-голови правління Олександра Лавринчука. Товар не поставлений досі.
Ще один колишній керівник, Петро Вовчук, підозрюється у спробах розкрадання в особливо великих розмірах. У той же період в офшори були виведені 132 млн дол., ще 177 млн грн корпорація сплатила за фіктивні страхові послуги. Більше того, Насиров досить часто допомагає Лавринчуку потрапити в потрібні високі кабінети, щоб домовитися про повернення на посаду голови правління ГПЗКУ. При цьому джерело не виключають причетність указаних осіб до організації інформаційної кампанії проти ГПЗКУ. Метою є розірвання багатомільйонного контракту з китайською компанією CCEC. Це може привести до банкрутства підприємства, і тоді спільники можуть не повертати взяті боргові зобов'язання перед держкорпорацією.
Виникає цілком законне питання, коли повернуть аграрного вора Миколу Присяжнюка? Чи Швайку? Нехай хлопці теж у схемах поучаствують, раз уж пішов такий останній розділ країни. А якщо серйозно, то все менше залишається у нинішної влади відмінностей від крадіївського режиму Януковича. Але ті хоч не прикривалися війною. Доворуватимете, панове, доворуватимете. Зараз все буде відбуватися дуже швидко й жорстко. І НАБУ варто було б займатися не лише Насировим та Шеретою, але й Лавринчуком.