Отримав попередження з проханням не фігурувати публічно у викритті нової схеми контрабанди, яку організувала Донецька військово-цивільна адміністрація на Майорську. Загальні риси цієї схеми описані у матеріалі Левка Стека, розміщеному безпосередньо під цим постом. Попередження стосується моєї безпеки. Однак це навіть смішно, тому розповідаю далі.
У вересні 2015 року колишній прокурор, голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський призначив своїм заступником з роботи з військовими, міліцією та прокуратурою Ремського. За часів Януковича Ремський був заступником керівника УБОЗ Києва. Він відомий тим, що сфальшував одіозну «справу Павліченків», унаслідок чого батька й сина ув'язнили за вбивство. Після перемоги Майдана їх випустили. Ремський не був люстрований і не понів відповідальності за сфабриковану справу. Він переїхав з Києва спочатку на посаду заступника керівника УБОЗ Полтавщини, а потім Жебрівський перетягнув його до себе на Донеччину.
Ремський залучив до роботи Бохонова. Бохонов працював за Януковича у Маріупольському УБОЗ, пізніше став заступником начальника УБОЗ Луганщини. У грудні 2015 року Жебрівський лобіював призначення Бохонова головою Бахмутської районної державної адміністрації.
Бохонов приніс з собою Скрипченка, колишнього працівника прокуратури. Однак його найбільша заслуга полягає в тому, що він зять Анатолія Могильова — того самого генерал-полковника міліції, прем'єра Крима та міністра МВС за часів Януковича. Скрипченко мешкає у будинку Могильова під охороною. Скрипченко створив фірму ТОВ «Логістик груп», яку зареєстрував у листопаді 2016 року у Новолуганському, Бахмутського району.
На кінець минулого року у Новолуганському діяв найбільший канал контрабанди за весь час проведення АТО. Там стояв один з батів бригади, у якій у 2014 році служив Жебрівський. Майже одразу після реєстрації, вже за місяць, фірма Скрипченка отримала від Бахмутської районної державної адміністрації новий логістичний центр на Майорську.
Однак сталося те, чого не мало статися: канал закритий, не працює, не пускають. Скомпрометований батальйон замінили іншим. Торгівці не змогли домовитися з новими військовими. Не змогли домовитися й на Верхньоторецькому, який був перед Новолуганкою. Не змогли домовитися навіть з гібридами з Червоного Партизану (Бетманове). Але домовилися з Донецькою адміністрацією.
29 грудня 2016 року логістичний центр перенесли ближче до лінії зіткнення, на розвилку у Майорську, у будівлю без адреси. Свого часу, ще до війни, цю будівлю збудували за гроші ДАЇшників Ясинуватської роти міліції, які обслуговували той блок-пост. Там була сауна й кімнати для дівчат — щось на кшталт «Вєтєрки», стандартна практика для донецьких правоохоронців. У новий логістичний центр вписалися торгівці з Новолуганки, майже повністю азербайджанці. Місцевих не пускають, дозволів не видають.
Центр працює як перевалочна платформа: з нашого боку заходить вантажівка, з боку Горловки заїжджають челноки («мурахи», «ослікі») і машинами по 75 кілограмів на людину перетягують через нульовий блок-пост. На відстані 100–150 метрів від нашого нуля стає фура. Її завантажують, і на її місце заходить наступна. Зрозуміло, що стояти в «сірій зоні» між нашим та гібридним нульовими постами вона може лише за домовленістю з обома сторонами. Як видно, це не має нічого спільного з головною метою логістичних центрів — дати можливість громадянам України з ОРДЛО придбати продукти. Фури йдуть на Горлівку й далі по магазинам, сплачуючи податок на гібридних митницях.
Під час каденції Бохонова на посаді у Новолуганську розквітнув квітник контрабанди — найбільший, який тільки був. Створено перевалочний пункт контрабанди на Зайцево. Павло Жебрівський зібрав біля себе прокурорсько-міліцейський квітник із зашкварених за Януковича, недолюстрованих діячів. Один з напрямків діяльності цього квітника описаний вище. Всю зібрану інформацію передано туди, куди треба.
Є прохання до місцевих мешканців і тих, хто стикався з цим, надати інформацію щодо попередньої діяльності Скрипченка та Бохонова.