Останні події: блокада окупованих територій на Донбасі, надзвичайні ситуації в енергетиці, «відбір» бойовиками державних шахт — змушують по-новому поглянути на питання енергетичної безпеки України. За даними низки ЗМІ, партнер Президента Ігор Кононенко створює противагу енергетичному олігарху Рінату Ахметову за допомогою нового «смотрящого» за вугільною галуззю, яким вважають колишнього жителя окупованого Тореза Віталія Кропачева. Раніше, як писалося, цю роль грав народний депутат від БПП Сергій Тригубенко. Колишній депутат Донецької обласної ради «регіонал» Кропачев відомий як засновник батальйону «Шахтерськ», який згодом переформатувався в «Торнадо». Саме «Торнадо» стало тим добровольчим підрозділом, який розпочав блокаду поставок з неконтрольованих Україною територій ще в 2015 році. Після того як «торнадівці» зупинили перший залізничний склад з вугіллям з «ДНР», верхівка батальйону опинилася в тюрмі — за звинуваченням у низці тяжких злочинів, на які раніше чомусь закривали очі.
Суспільство дізналося про існування секретного списку підприємств, яким уряд дозволив торгувати з ОРДИЛО та уникати при цьому звинувачень у фінансуванні тероризму. Блокада торгівлі з «Л-ДНР» у виконанні побратимів «торнадівців» виглядає дещо інакше, якщо врахувати, що в поєдинку Ахметов — Кропачев добровольці невільно зміцнили позиції чергового «молодого олігарха». А наскільки ці процеси сприяли зміцненню національних інтересів України — поки що не ясно. Про ситуацію у вугільній галузі розповів Микола Волинко — голова Незалежного профспілки гірників Донбасу.
Микола Волинко — біженець з окупованого Донецька, виступає за переобладнання генеруючих станцій на роботу з вугіллям газових марок (замість «Л-ДНРівського» антрациту). Навесні 2014 року він вимагав дати патріотично налаштованим шахтарям на Донбасі зброю, щоб вони могли відбити шахти, життєво важливі для енергетики України. У 2015 році говорив, що ідея уряду протягом п'яти років зробити вугільну галузь бездотаційною — велика помилка. За даними Волинка, у нашій країні розвіданих запасів вугілля вистачить на 300 років. У 2016 році Волинко підтримав блокаду вугілля з окупованої території.
— Почнемо з енергокризи. Чи можна відмовитися від «Л-ДНРівського» антрациту? — запитали журналісти.
— У 2014 році наш профспілка вимагала вивезти на підконтрольну територію вугілля з захоплених територій, а це десяток мільйонів тонн антрациту, видобутого державними шахтами. До кого ми тільки не звертались — до в.о. Президента, до голови ВР, прем'єра… Оскільки антрацитова група шахт була вже окупована, пропонували або відбити антрацит у бойовиків, або переходити на «киплячий шар». Ще в 80-х роках під керівництвом Сургая Миколи Сафоновича (покійного) почали впроваджувати цю технологію. Вона дозволяє без великих витрат на переобладнання котлів відмовитися від антрациту та спалювати все і вся (і бурі вугілля, і енергетичні, і торф). При цьому ККД котлів збільшується на 50%. До речі, до підписання Юлією Володимирівною як прем'єра газового договору з Путіним (після чого надійшла команда всі котельні переводити на газ) у нас було понад 150 котелень, що працювали на «киплячому шарі».
Є й ще один варіант відмови від «Л-ДНРівського» антрациту. Китайці пропонували біля кожної шахти ставити заводики з переробки вугілля в газ, але така схема не дала б легких грошей корупціонерам. А щодо вугілля з «Дири», я весь час був категорично проти того, щоб закуповувати щось у бойовиків. Треба створювати енергетичну безпеку нашої Держави, а не підтримувати «Л-ДНР». Застосувавши «киплячий шар», можна збільшити видобуток енергетичних вуглів, а це робочі місця на нашій, підконтрольній території. Але замість цього з 2015 року пішли договірняки. І коли приймався бюджет вугільної галузі в 2015 році, він був урізаний так, що ні на собівартість, ні на обладнання, ні на науку, ні на техніку безпеки не вистачало коштів катастрофічно. Спочатку говорили, що таке вимога МВФ — немає виходу, крім як урізати бюджет вугільної галузі та закривати нерентабельні шахти. Але насправді йшло планомірне знищення енергобезпеки заради закупівлі вугілля з «Дири».
— Ну ось один блок Змієвської ТЕС (входить до складу «Центренерго») перевели на «газовий» вугіль і депутат Ричкова, виступаючи проти блокади, заявила, що це дорого.
— Не дорого, не дуже складно й не треба перенавчати персонал. Але треба мати бажання. До речі, здоров'ям населення, що проживає навколо ТЕС, які працюють на антрацитовій групі, хтось цікавився? Там великий відсоток онкозахворювань, тому що при спаленні виділяється сірка. Три роки тому треба було впровадити «киплячий шар», установити заводи з переробки вугілля й не довелося б підвищувати ціни на комунальні послуги.
— Захарченко мріє, що Україна після «національізації» державних шахт продовжить купувати вугіль у «республік». Обговорюється можливість гонити «Л-ДНРівське» вугілля через російські або українські фірми-посередники то чи Курченка, то чи Ахметова. Ваша думка — чим вся ця «національізація» закінчиться?
— Серед «національізованих» є ахметовські та інші приватні підприємства. Я чув, що й у Баранова шахту «Соцдонбас» у Донецьку забрали, і по шахті імені Засядька йде витіснення старих гравців. Але про приватні шахти, які «відібрали» в «Дирі», я взагалі не хочу говорити: їхні господарі себе перехитрили, нехай самі тепер розбираються. А мене цікавить більше доля державних шахт. І в першу чергу — на підконтрольній Україні території.
У «Л-ДНР» є шахти, які зареєстровані на території України, і через які проходить вугіль з копанок. Ось Ахметов везе вугіль, видобутий у нього на «Ровенькиантрациту», «Свердловантрациту», «Краснодонугіллі». А ще є група Тореза–Снігового–Шахтерська (умовно кажучи), де теж видобувається антрацитова група. Там є державні шахти — наприклад, «Прогрес» (ще працює, але видобуває мало), через яку проводиться вугіль нелегальних «копанок». Або шахта «Зоря» у Снігому. Вони працюють, але реалізують в Україну переважно вугіль копанок і це ті, які були бойовиками «національізовані». Так ось у мене найсвіжіші дані про те, що всі вони працюють, вантажать на майданчики вугіль і чекають, що наші (наділені владою особи) добються, щоб блокаду прибрали й це вугіль пішло в Україну. Видобутий у «копанках», проведений за документами як видобутий на шахті, зареєстрованій в Україні, а насправді — з «копанок».
У «копанці» він коштує 160 грн. за тонну, всього-навсього! Коли він проходить документацію на шахті, зареєстрованій в Україні, ціна одразу стає — 500–600 грн. за тонну. І як тільки це вугіль переходить лінію фронту, його ціна стає 1800–2100 грн. А потім починає реалізовуватися по 3200. І ось це все називається «Роттердам +».
Одна зі схем отримання надприбутків за допомогою «закритої» шахти, що поставляє вугіль з «ДНРівських» копанок, описана «Радіо Свобода» ( http://www.radiosvoboda.org/a/27707483.html ). Шахта імені Кисельова в окупованому Торезі, яка раніше входила до гособ'єднання «Торезантрацит», хоча була ліквідована в 2011 році, поставила 350 тисяч тонн вугілля в 2015 році компанії «Центренерго» в Україні й підписала контракт на поставку 1,2 мільйона тонн вугілля в 2016 році. Схема почала діяти за Януковича. Шахта Кисельова зі всіх боків оточена нелегальними «дирками». Раніше місцеві приписували їх Кропачеву, а тепер ці нелегальні шахти «відібрані» бойовиками. Напередодні війни був виданий наказ про створення госпідприємства «Шахта імені Кисельова» щоб легітимізувати нелегально видобутий (вкрадений у Держави) вугіль «дирок».
Потім шахта-фантом з окупованих територій потрапила до «Переліку суб'єктів господарювання, яким надається право на ввіз і вивіз вугільної продукції залізничним транспортом через лінію розмежування». Антрацит з «національізованих» бойовиками «Торезантрациту», «Шахтерськантрациту», «Снігівськоантрациту», «Макіївугіллі», як і вугіль «копанок», поступає в Україну через шахту-фантом. Якщо українська влада не зацікавлена в енергобезпеці Держави, вона знайде спосіб купувати в «Дирі». На жаль, уже протягом трьох років я не бачу зацікавленості в енергетичній незалежності України. Недавно було засідання у Гройсмана в Кабміні з металургами й один встає й говорить: «Не буде антрациту (з «Л-ДНР»), я закриваю виробництво». А антрацит до металургії взагалі не має стосунку. Шукають виправдання закупівлі вугілля у Захара.
— Шахтарі говорять, що вугільна галузь поділена між «смотрящими», які її грабують. Згадуються прізвища: Тригубенко, Шетилов, Венгрин, а найголовнішим називають Віталія Кропачева. Ось не цим людям вугільна галузь завдячує своєю нерентабельністю?
— Дайте я вам скажу, що це за «інститут» такий… Знаєте, звідки вони пішли — «смотрящі»? На кінець 90-х за президента Кучми була створена така посада, яка називалася держсекретар. Вона вводилася у всі міністерства, а потім була скасована й плавно пішла в тінь. Її завдання — президентський контроль за фінансовими потоками. Без дозволу «смотрящого» в галузі ніяких рішень не приймалося. І по сей день не приймається. Запам'ятайте: це структура Президента. Коли Ющенко став президентом, він її не скасував, оскільки смотрящі наповнюють президентський фонд («общак», у простонародді), з якого фінансуються вибори. Звідти й президентська передвиборча кампанія, й купівля депутатів… Ось і сьогодні — жоден «генеральний директор» у вугільній промисловості не буде призначений без дозволу смотрящого. Смотрящі помельче є на кожній госшахті й у кожному об'єднанні. Вони ж контролюють потоки грошей з окупованих районів (ОРДИЛО). Наскільки я знаю, Венгрин відповідає за західний напрямок («Волиньугіль», «Львівугіль»), на сході (Луганщина) заправляє Шетилов, а Кропачев — це «Селидівугіль», «Красноармійськугіль». Кропачев, до речі, у порівнянні з іншими розбирається у вугільній темі.
Він працював у гособ'єднанні «Торезантрациту» в той час, коли старший син Януковича — Саша Стоматолог був смотрящим по всій вугільній промисловості України.
Одну зі схем крадіжки розкриває «Слідство. Інфо»: підконтрольне Кропачеву гособ'єднання «Селидівугіль» в січні 2017 року зробило госзакупку шахтарських ламп з переплатою в загальній сумі — 2 млн. грн. А всього активісти, які відстежують корупцію в госзакупках, стверджують, що об'єднання переплачує до 60% вартості всіх закупок, які проводять через компанії, близькі до Віталія Кропачева: «Доненергоекспорт» і «Тріалтрейд» — ті самі, які до війни доїли «Торезантрацит» за Кропачева.
— Якщо правда, що Кропачев — людина президентського партнера Кононенка, виходить одна Сім'я (банда Януковича) змінилася іншою Сім'єю (БПП)…
— Цей інститут («смотрящих») треба знищити. І опублікувати списки агентів впливу, які везде присутні — у тому числі й у шахтарських громадських організаціях, і в профспілках.
— Як оцінюєте нинішню ситуацію у вугільній галузі в Україні?
— Бюджет галузі на поточний рік становить 2,8 мільярда гривень, яких недостатньо, але надійшов лист від Мінфіну з пропозицією переписати бюджет галузі в бік зменшення на 1,9 млрд. грн. Залишити 900 млн. Це означає — забути про охорону праці й забути про нові лави. За задумом уряду, ця сума 900 млн. повинна включати все, у тому числі й науку. А це означає: вбиваємо галузь з перспективою закупівлі антрациту у Захара. Уряд забирає у галузі гроші, а потім буде без сумління говорити: «Ну ви ж вугіль не видобуваєте, ось ми вимушені купувати в «Дирі». Хоча самі роблять все, щоб припинити видобуток. Екс-міністр Демчишин почав знищення, продовжує знищення міністр Насалік. Коли мені говорять, що вугільна галузь повинна бути бездотаційною, я згадую Маргарет Тетчер. Англійські шахти, які видобували вугіль, давали його за ціною 43 фунти за тонну.
Після реструктуризації там залишилися шахти, що давали 500 тисяч тонн на рік. У цей же час під розвантаженням у портах стояли сухогрузи з австралійським і новозеландським вугіллям за ціною 5 доларів тонна, і Тетчер зобов'язала: поки не викупять 500 тисяч по 43 фунти, жоден сухогруз не розвантажиться. Це своєрідно теж була дотація. Завуальовано й у Німеччині дотувалася галузь: був введений податок в 1 пфеніг з будь-якої купівлі-продажу, який йшов на вугільну галузь.
— Але правління «залізної леді» для вугільників завершилося колосальним скороченням робочих місць, а для країни — перебудовою економіки. Може, й нам треба йти цим шляхом (тим більше, що у нас у країні госдотації розворовуються смотрящими)?
— Майбутнє за альтернативною енергетикою, а поки переробка вугілля в газ, яка дозволила Китаю вийти у світові лідери, не маючи запасів нафти й газу, але маючи океан вугілля, могла б і нас виручити. Китайці 2 рази нам пропонували кредити на установку цих своїх заводиків, які могли б вугіль перероблювати в газ, але у них була умова: ми будемо контролювати. Вперше це було ще за Ющенка, другий раз — уже напередодні війни. А наші відмовилися — оскільки зрозуміли: крастиме не дадуть. Відповіли: «Для нас ваші умови неприйнятні».
За даними ЗМІ, головний вугільний «смотрящий» Віталій Кропачев став власником трьох вуглезбагачувальних фабрик («Україна», «Комсомольська» й «Росія»), викупивши їх у Олександра Януковича. Він запропонував ціну за такий же бізнес Королевській й хоче викупити фабрики мільйонера Андрія Орлова. Мета: завантажити ці свої приватні фабрики госзаказами через нового гравця на ринку — деяку «Національну вугільну компанію», до складу якої увійдуть усі госшахти. Однак уже намітився конфлікт між Кропачевим і міністром Насаліком, який недавно створив свою компанію «Українська паливно-енергетична компанія». Нібито з допомогою Кропачева Кононенко планував створити компанію, яка, з одного боку, дозволяла б по-старому розраховувати на дотацію з бюджету, а з іншого — легально виводити госкошти (у вигляді оплати за послуги з збагачення) в приватний карман. Тим самим планувалося не просто скласти конкуренцію найбільшому в Україні енергетичному холдингу ДТЕК, а створити клон цієї структури, а Насалік — виходить — захистив конкурента.
— Прокоментуєте?
— Я чув, що Насалік створив якусь структуру «роги й копита» з тією ж юридичною адресою, що й у міністерства вугільної промисловості. Сьогодні кожна госшахта й гособ'єднання — це юридичні особи, й щоб, наприклад, передати з шахти на шахту обладнання, треба сплатити податок. «Національну вугільну компанію» придумали з поясненням, щоб усі державні шахти перетворити в одну юридичну особу. У такому разі можна було б заощадити державні кошти й спрямувати їх на розвиток галузі. Скандал між Насаліком і Кропачевим намітився з тієї причини, що Насаліка відсувають від антрацитових потоків з неконтрольованих територій. А й той, й інший хочуть їх контролювати. І хоча в міністри Ігор Насалік був висунутий БПП, виходить, що Кропачев ближче до тіла Президента. А до «республік», я вважаю, як раз Насалік ближче. Тому що хаотична закупівля вугілля з неконтрольованої території, якщо можна так висловитися — війшла в цивілізований русел саме з приходом Насаліка в міністерство. Його поїздка до «Ташкента» («Міністра доходів і зборів «ДНР», — прим. ред.) під приводом звільнення полонених принесла договір про торгівлю вугіллям з терористами.
Будучи міністром, Насалік першим ділом відправив якогось Євгена Шетилова в командування на окуповані території за державний рахунок — домовлятися з бойовиками.
На жаль, у міністри у нас потрапляють за квотами, а не за професійними якостями. «Подобається вугільна енергетика?» «Ну, йди командувати». Що міністр Насалік, що колишній Демчишин — шахту не бачили взагалі.
Ігор Насалік — міністр енергетики й вугільної промисловості з Кабміну Гройсмана. За освітою інженер, голова промислово-виробничої корпорації, вважається одним зі спонсорів БПП. В електронній декларації не вказав жодного підприємства, кінцевим бенефіціарним власником якого є. Задекларував 4,7 млн грн, $890 тис., EUR 240 тис. готівки. А коли був мером Калуша, оцінював своє майно більш ніж у 10 мільйонів доларів. З відкритих джерел відомо, що йому належить низка енергетичних компаній — у т. ч. корпорація «Техноінвестцентр», яка опосередковано володіє іншими компаніями, у т. ч. Калуською ТЕС. У комітеті ВР депутат Насалік ретельно вивчав і засуджував схеми розворовування бюджетних коштів ставленниками Януковича, які сам і продовжив.
Екс-міністр Володимир Демчишин — за освітою економіст-міжнародник, експерт у сфері інвестиційних банківських послуг. За 2015 рік задекларував 128,5 тис. грн. доходів, ніяких вкладів і ніякого бізнесу, але 2 ділянки загальною площею близько тисячі кв. м., дім у 400 квадратів, квартиру й два авто бізнес-класу. З вугільної галузі за останні пару років пішло близько 4 тисяч шахтарів. Останній скандал з «Львівугіллям»: надійшли гроші на зарплату, а виконавчі служби арештували ці гроші, хоча не мали права це робити. Арештували тому, що галузь банкрутять. Біля «Львівугіллю» й «Волиньугіллю» сьогодні крутиться такий собі Віктор Вікторович Вишневецький — спец з закриття/відкриття шахт. А схема така: закривається шахта, потім під іншою назвою відкривається, але вже як приватна структура.
— У «Лисичанськугіллі» розповідали чутку: смотрящий за прізвиськом «Малахіт» (стояв менялою під магазином «Малахіт» у Донецьку) заплатив 300 тис. доларів за те, щоб його людину поставили «генералом». Ось ви говорите, що «інститут смотрящих» — президентська структура. А навіщо платити один одному, якщо всі з однієї команди й призначення проходять узгодження на найвищому рівні?
— Хочеш увійти в команду? Плати. Але, за моїми даними, там гуляють цифри з іншими нулями… На порядок більше.
— Яка сьогодні собівартість вугілля в Україні?
— У деяких гособ'єднаннях видобуток тонни обходиться в 15 тисяч за тонну й вище! А це означає, що майже 13 тисяч (різниця між встановленою ціною й собівартістю) повинна виділити з власної кишені держава… Звідки береться така гігантська собівартість?
— Накручують «вугільні генерали». Але не просто так накручують, а за узгодженням. «А якщо я 20 тисяч за тонну намалюю?». «Ну давай, малюй, тільки ти ж пам'ятаєш — скільки ти повинен віднести нагору?». За Януковича була таса — 70%. Думаю, що й сьогодні приблизно такий відсоток виплива. Собівартість може бути якою завгодно. Але! Якщо в 2014 році ще був бюджет у вугільної галузі, то сьогодні це не має сенсу: грошей-то немає, значить і не відшкодують тобі різницю між завищеною собівартістю й встановленою ціною тонни.
— Пишуть ще, що Кропачев має намір брати участь у конкурсі з приватизації 78% акцій «Центренерго». Конкурс запланований на наступний рік. Приватизація «Центренерго» — гарна ідея?
— Ми вже до того доприватизувалися, що не тільки енергетичну безпеку, але й Україну скоро втратимо…
Віталій Кропачев — сам про себе в інтерв'ю заявив: «Усі мої об'єкти «національізували» за прямим наказом Захарченка й «міністра доходів і зборів ДНР» Тимофєєва за прізвиськом Ташкент». До війни був замом гендиректора ДП «Торезантрацит», яким управляв син Президента Саша Стоматолог і активно поставляв титушок на Антимайдан. Жителі окупованого Тореза називають Кропачева колишнім господарем свого міста. За словами місцевих, бізнес Кропачева до війни складався переважно з нелегальної вуглевидобутку.
ЗМІ пишуть, що за три місяці кураторства у нового «вугільного короля» з'явився новий «Mercedes-Maybach», а бюджет втратив близько $50 мільйонів.
— Очікується кредит в 1 млрд. гривень, який обіцяють спрямувати на те, щоб зробити вугільні підприємства бездотаційними. Як ви думаєте, вийде?
— Растащать гроші, на тому все й закінчиться.
— А перспективи вугільної галузі в «Л-ДНР» є?
— Утопитися й закритися. Державна шахта Абакумова при «Дирі» затопилася. «Жовтневий рудник» — ще трохи й утоне. Шахта 421 у Петровському районі — уже була закритою (до війни), при «Дирі» відкрили й стали брати звідти вугіль навколо стовбура, який не можна чіпати — щоб не завалилося. Якщо завалиться стовбур, половина селища піде під землю. Ніхто не зацікавлений у цивілізованій видобутку, всі зацікавлені в найдешевшому вугіллі «копанок» — щоб урвати. А шахти — вони ж між собою пов'язані підземними коридорами й водами, й якщо не вести откачку води, то, затопивши одну, затапливаєш сусідні. Якщо не вести откачку, буде екологічна катастрофа, вода вийде на поверхню. Але бойовикам це байдуже.
Колишній спредседатель донецького стачкому Михайло Крилов, який виводив людей на вулиці проти так званої «хунти», утік у РФ. Сепаратисти створили свій «профспілку», але ось на шахті Челюскинців минулого року 4 дні була негласна страйк, організаторів знайшли й забрали в підвал. Взяв їх на поруки голова профкому, який сам же й здав страйкарів у «МГБ ДНР». Гірник Дятлов, який підтримав сепаратистів, сорвався в Україну й де-небудь закамишився, а гірник Богатищев, разом з ним створювавший «профспілку республіки», сидить у Криму. Голів теркомів, з чиєї мовчазної згоди виводили гірників на пророссійські мітинги, бойовики потім повигоняли поджопниками. А я їх усіх — тих, хто був за «ДНР», уговорював кинути це діло. Пояснював, що Росії донбаські шахтарі не потрібні. Путін свої шахти у Ростовській області все позакривав. Не слухали… У депресивних Шахтерську, Торезі й Снігому було багато дурнів, які бігали з битами за «республіку», а сьогодні на всіх селищах раби гинуть у копанках за 160 грн. антрациту за тонну, яка потім багатократно дорожче продається в Україну. Ситуація на цих селищах ще гірша, ніж до війни. Закриваються магазини, тому що покупців немає. Йде масове вимирання й збідніння.
Бесіду вела Тетяна Заровна.