До війни більшість із нас не замислювалася про терористичну загрозу, але вона вже стала українською реальністю. За останні роки цивілізований світ не раз продемонстрував безпорадність перед фанатиками, непередбачувані дії яких керувалися з інтернету. Українські підлітки продовжують ставати жертвами маніяків, які з ВКонтакте переходять в Instagram та SMS. Над чудовищними схемами працюють професійні маніпулятори, замовники дитячих самогубств роблять ставки в зашифрованому сегменті інтернету, а суспільство демонструє неспроможність адекватно оцінити виклики часу. Про інтернет-тероризм, правила безпеки в мережі, темну сторону інтернету DarkNet, прийоми психологів-вбивць та програми-шпигуни ми поговорили з Наталею Бугаєвою — кандидатом психологічних наук, суїцидологом, яка також є експертом у галузі кібербезпеки та адиктологом (вивчає поведінкові залежності).
Замовник і виконавець ніколи не бачили один одного в реальності. Як часто такі злочини трапляються у світі? За словами експертки, у Франції минулого року прокотилася хвиля терактів, замовники та виконавці яких ніколи не бачили один одного, а контакт між ними встановлювався через інтернет. Наприклад, терорист, який врізався вантажівкою в натовп на набережній, спілкувався з замовниками лише віртуально.
Віртуальний простір має низку особливостей, привабливих для терористичних організацій. По-перше, анонімність у мережі створює умови для безкарності та надає доступ до широкої аудиторії. По-друге, інтернет володіє високою швидкістю обміну та передачі інформації, тому злочинці можуть координувати свої дії. По-третє, невисока плата за хостинг та утримання сайтів, а також можливість швидкого перенесення сайту та зміни адрес, є привабливими для злочинців. По-четверте, сайти терористичної спрямованості на своїх сторінках ведуть професійну пропаганду з метою залучення нових прихильників та виконавців. Замовники пояснюють виконавцям, що вони борються з владою, «наближаючи свободу», героїзують роль смертника. А платіжні системи інтернету дозволяють перевести гроші за роботу смертника, який не лише виступає в ролі мученика, «борця з Системою», але й забезпечує своїм близьким можливість якийсь час «жити по-людськи».
Картографічні сервіси викладають у відкритому доступі супутникові знімки та карти будь-якої місцевості, що дозволяє організаторам цілеспрямовано вибирати місця здійснення терактів. Тому злочинці все частіше організовують теракти та керують ними, використовуючи інтернет. Ще в далекому 1999 році Девід Коупленд підкинув у трьох районах Лондона виготовлені вручну бомби. В результаті теракту були вбиті три людини та поранені 139. Слідство показало, що всю технічну інформацію терорист почерпнув в інтернеті, прочитавши посібники «Довідник терориста» та «Як зробити бомбу». При цьому всі інгредієнти для вибухівки знаходилися у вільному продажу. У 2008 році в індійському місті Мумбаї було здійснено сім терактів, жертвами яких стали 166 людей, а сотні отримали поранення. Організатори терактів для розробки використовували картографічний сервіс Google Maps.
Як цьому протистояти? За думкою експертки, потрібно вдосконалювати глобальний захист, не обмежуючись рамками однієї держави. Необхідне об'єднання всіх цивілізованих країн. Людству доведеться виробити шляхи взаємодії між державами та механізми затримання злочинців, де б вони не знаходилися. Це справа майбутнього.
На конференції фахівців з комп'ютерної безпеки в місті Мельбурн був продемонстрований програмний взлом неімплантованого кардіостимулятора. Знаючи серійний номер водія серця, можна дистанційно оновити його прошивку та отримати повний контроль над медичним пристроєм. Хакеру вдалося не лише вимкнути кардіостимулятор, але й викликати смертельний для людини розряд у 850 вольт. За допомогою дистанційного підключення до програми управління автоматичною інсуліновою помпою можна вбити людину, якщо втрутитися в роботу подачі та дозування інсуліну. Наявність бездротових інтерфейсів доступу через інтернет створює небезпеку проникнення в комп'ютерні системи управління медичних організацій, військових та розвідувальних спецслужб, енергетичних, транспортних та фінансових систем.
Хакеру з США Крісу Робертсу вдалося взламати систему управління літаком, підключивши ноутбук до розважального центру, в результаті чого він отримав контроль над керуючою системою літака. Затриманий ФБР хакер розповів, що з 2011 року він 20 разів взламував комп'ютерні системи авіалайнерів і йому навіть вдавалося контролювати роботу двигунів літака під час польоту. За допомогою написаної ним команди йому вдалося один із двигунів перевести в режим підйому, через що літак летів боком. Ми бачимо, що системи та прилади з комп'ютерним управлінням можуть бути використані злочинцями для здійснення кібервбивств за допомогою експлойтів у дистанційному режимі.
У квітні 2016 року з'явилася інформація про те, що на АЕС Ісар, яка знаходиться в 120 км від Мюнхена, у системі блока Б, що відповідає за контроль обладнання з переміщення ядерних паливних стержнів, було виявлено шкідливе ПО. На щастя, система не була підключена до інтернету. Але у разі підключення зловмисники отримали б можливість контролю та управління АЕС. У Дубаї електропоїзди метрополітену не мають водіїв і керуються дистанційно за допомогою комп'ютерів. Що може статися, якщо зловмисник підключиться до цієї системи через бездротовий інтерфейс?
У век абсолютної комп'ютеризації втручання в системи життєзабезпечення та безпеки може спричинити найсерйозніші наслідки. Чим більше комп'ютеризується суспільство, тим більше зростає небезпека терактів. Що з цим робити? На думку експертки, майбутнє за синтезом наук. Як медичний психолог, вона може сказати, що вчені можуть йти на кілька кроків попереду зловмисників, які використовують досягнення науки у своїх цілях. Це може допомогти у прогнозуванні та запобіганні новим видам злочинів.
А чи можуть обмежувальні заходи в інтернеті сприяти захисту? Українська кіберполіція постійно блокує різні шкідливі та небезпечні сайти в мережі, але вони змінюють назви та адреси, трансформуються та виникають знову — технічні можливості постійно розширюються і злочинці цим користуються. У грудні 2016 року терорист, який врізався в натовп людей на різдвяному ярмарку в Берліні, раніше потрапляв у сферу уваги американських спецслужб через те, що намагався через інтернет знайти сайти з інструкціями з виготовлення бомби. І чим це закінчилося? Не вийшло зробити вибухівку, він знайшов замовників і все одно здійснив теракт.
Потрібно розуміти: глобалізація захопила світ — інтернет це і її результат, і засіб подальшої глобалізації. Зараз дуже актуальна проблема груп смерті в інтернеті. Але тепер вербування жертв здійснюється не лише в інтернеті. Тексти «Ти вже в грі, твоє мовчання означає згоду, зворотної дороги немає!» надходять у вигляді SMS-розсилок. Так що ж тепер заборонити мобільний зв'язок? Профілактика дасть кращі результати, ніж заборони. Потрібно підвищувати комп'ютерну грамотність, навчати правилам кібербезпеки та приймати необхідні закони, які дають правоохоронним органам можливість припинення діяльності кіберзлочинців.
Наскільки терористичний світ представлений в інтернет-просторі? Якщо у 1998 році з відомих США 30 організацій, офіційно визнаних терористичними, лише половина мала свої сайти, то до 2000 року вже всі терористичні організації були представлені в інтернеті. На цей момент існує понад 5000 сайтів, створених терористичними організаціями. Їхній контент наповнюється залежно від того, на аудиторію якої країни він розраховується. Якщо сайт спрямований на демократичну країну, там проголошуються демократичні цінності, терористи показують, як ущемляються свободи громадян. У бідних країнах робиться акцент на соціальні проблеми. Замовник терактів може знаходитися на іншому континенті і завдяки контакту у віртуальному просторі маніпулювати свідомістю смертника, вводячи його в потрібний стан для виконання теракту. У вихідців із бідних країн більше шансів стати «живою бомбою».
Якщо говорити про самогубства благополучних дітей із «груп смерті». Як експертка думає: якщо маніпуляторам вдається переконати підлітка зробити крок з 13-го поверху, можуть вони змусити дитину вбити себе за допомогою теракту? Вона не виключає, що через «групи смерті» терористи можуть використовувати підлітка як живу бомбу, виконуючи «завдання квесту». Батькам здається, що якщо дитина сидить перед комп'ютером, їй нічого не загрожує, а в цей час куратор проникає в її свідомість. Цей «вірус» призводить до того, що батьки більше не можуть керувати своєю дитиною. Ми, судячи з усього, стикаємося з новим видом вбивства: коли в якості знаряддя злочинець використовує руки самої жертви.
Важливо звернути увагу на такий момент: навіть коли дорослі люди вступали в цю гру, на певному етапі у них починало змінюватися свідомість. Якщо це відбувалося навіть з дорослими людьми, що ж відбувається з дітьми та підлітками? Це правда, що людина, не схильна до самогубства, може бути доведена до стану смертника? Яким чином маніпулятори переконують вбити себе?
Існують факти, що й дорослі вчиняли самогубства, вступаючи в суїцидальні групи. Навіть дорослі, які внедрялися в «смертельні ігри» з метою розслідування, піддавалися впливу кураторів і ставали доступними для маніпуляцій. Потрібно враховувати особливості таких ігор. На виконання завдань із самопошкодженнями куратор відводить від 40 хвилин до 3 годин. Жорсткі часові рамки не дають можливості людині обдумати та проаналізувати. Людина в цейтноті хвилюється і починає вчиняти помилкові кроки. Крім того, учасник, постійно прокидаючись за завданням кураторів о 4:20, знаходиться в стані виснаження і стає більш схильним до внушення. Регулярно не висипаючись, гравець починає плутати реальність і фантазію, сон і явь. Іноді на останніх етапах цього «квесту» людям говорили: «Ти зараз спиш, щоб прокинутися, тобі потрібно встати на підвіконня і зробити крок з вікна». І люди це вчиняли — уявляючи, що не вбивають себе, а пробуджуються. Під час квесту пропонуються такі завдання: пройти по краю даху або взобратися на будівельний кран.
Тепер знаходять пояснення деяким нещасним випадкам, коли гинули підлітки, випадково зірвавшись. Важливим є й те, що, наносячи собі ушкодження за завданнями квесту, учасник «гри» долає бар'єр, закладений природою — інстинкт самозбереження. Наприкінці гри людина настільки ослаблена і виснажена, що останній крок може здаватися їй визволенням від страждань.
Появилися й інші смертельні ігри: «Біжи або помри» (раптове перетинання дороги перед рухомим транспортом). Офіційно 11 підлітків вважаються жертвами цієї гри в Україні. Ця гра прийшла зі США — діти перебігають дорогу перед автомобілем, що їде на великій швидкості. Це небезпечні ігри з серії: «А вам слабо?». Зараз з'явилися й інші небезпечні розваги, наприклад, «Зникни на 24 години». Гра, під час якої через стрес від зникнення дитини з батьками може статися інфаркт… Але діти не замислюються про це, вони грають…
Що вражає: коментуючи повідомлення про чергову жертву «групи смерті», люди радять, як «вибити дурість» з «малолітніх дурнів». Як слід поступати розумному батькові, який помітив тривожні сигнали, не влаштовуючи тотального контролю і не підштовхуючи до страшного кроку?
Існує інформаційна прірва між поколіннями — якщо людина виросла без інтернету, віртуальна реальність не сприймається нею як реальність, де багато небезпек, для боротьби пропонують рецепти з минулого століття. У підлітковий період діти шукають себе, поступово відділяються від дорослих, і дуже важливим етапом є соціалізація, а батьки не розуміють, що таке соціалізація у віртуальному просторі. Тому дитина шукає авторитетну думку людини, якій можна задати питання, що її хвилюють, і знаходить «друзів» у віртуалі.
Існують небезпечні маркери, які можуть з великою ймовірністю показати, що дитина знаходиться в грі: постійно невисипаний вигляд, більше часу проводить в інтернеті, носить одяг з довгими рукавами, став замкнутим, малює або вирізує на тілі якісь картинки або фігури. Існують і такі маркери, як суїцидальні вірші на сторінках у соцмережах або в щоденниках, а також фрази: «Я нікому не потрібен, мені все набридло». Ніколи не можна грубо вимагати від дитини показати руки. Потрібно вести себе максимально делікатно. Потрібно пояснити, що всі дорослі проходили через цей важкий етап, і, тим не менше, пройшли і живуть далі. Потрібно дати зрозуміти, що дитину люблять. Не можна ставити діагнози та лаяти її. Потрібно спробувати поговорити по душах. Якщо ж довіра дитини до батьків втрачена, слід знайти значущу людину, якій дитина прислухається, і спробувати звернутися до фахівця.
Батьки, як правило, заперечують, що в їхній сім'ї існує проблема. Але потрібно розуміти одне: якщо дитина вступила в смертельну гру, значить, проблема в сім'ї є — і точка. І, значить, її потрібно вирішувати. І до психолога потрібно йти всією сім'єю, тоді, з одного боку, дитина не буде відчувати себе злочинцем, якого спіймали і ведуть «на лікування», з іншого боку, фахівець виявить проблеми, проведе психокорекцію і допоможе відновити довіру в сім'ї.
І хочу звернутися до дітей: «Не давайте зловмисникам можливість зробити з вас товар, за який вони отримують гроші, або зробити вас предметом розваги. Якщо вам зараз важко, це означає, що ви дорослішаєте. Поділіться страхами та сумнівами з близькими людьми. Якщо ви не довіряєте батькам, то звернітеся до дорослих, яким довіряєте, але ні в якому разі не до невідомих людей, що сидять по той бік екрана. Якщо ви помітили порізи на руках друзів, знайомих або дізналися, що ваш однокласник перебуває в такій групі, протягніть йому руку допомоги. Ви можете врятувати чиєсь життя. А врятувати одне життя — це означає: врятувати цілий світ».
Мені здається, важливо всім нам об'єднати зусилля, не перекладаючи відповідальність на кіберполіцію. Вона приймає всі можливі заходи, однак з кіберзлочинцями боротися легше, якщо будуть заяви від потерпілих.
Психологи, парапсихологи, психотерапевти на службі у злочинності? Хто по той бік монітора?
Це не однорідна публіка. Існують куратори, які хочуть самоствердитися (у віці до 21 року) — маніпулятори, що підвищують самооцінку, маніпулюючи життями інших, як Філіпп Будейкін. Існують збочені люди, які отримують задоволення від того, що доводять людину до самогубства. Не виключаю, що серед кураторів можуть бути професійні психологи. Також це може бути частиною інформаційної війни («смертельні квести» прийшли в Україну з РФ). Це акція, спрямована на знищення підростаючого покоління. Існують дані, що фотографії з самопошкодженнями та відеоролики з реальними самогубствами продаються. Існує версія, що в Даркнеті на дітей роблять ставки, як на коней на бігах: хто дійде до кінця (зробить останній крок), а хто ні…
Також існує версія, згідно з якою самогубства дітей є не чим іншим, як жертвопринесенням, яке використовують сатаністи для проведення ритуалів. А оскільки самопошкодження, які наносять собі учасники квестів, дозволяють надалі стверджувати, що жертва, якою маніпулювали, була схильна до самогубства (хоча я повторюю — це далеко не завжди так), то, я припускаю, що серед радників кураторів напевно є й професійні юристи. Так злочинці виводять себе з-під удару.
Ви досліджували Даркнет з наукової метою. Розкажіть — що там?
Чорний ринок віртуального простору. Зашифровані ділянки мережі, куди з звичайного браузера не потрапиш (потрібні спеціальні програми). Там знаходяться кримінальні сайти, де злочинці пропонують протиправний контент. У Даркнеті обертаються величезні гроші і задовольняються злочинні потреби, які я не хотіла б озвучувати. Якщо говорити про проблему смертельних ігор, то відеоролики з самогубствами є дорогоцінним товаром. Саме цим пояснюється необхідність доведення дітей із «груп смерті» до трагічного кінця.
Оскар Вайльд говорив: «Мистецтво робить життя». На жаль, сьогодні ми стикаємося з тим, що те, про що писали фантасти, втілюється в найнеприглядніших формах. Досліджувати темну сторону інтернету з цікавості не радю. Те, з чим можна зіткнутися в Даркнеті, може не лише викликати шок, але й завдати шкоди психіці людини. Іноді після відвідування Даркнету люди починали відчувати патологічний страх за себе та близьких. А це небезпечно, тому що організм починає працювати в режимі стресу, а оскільки довгий час у цьому стані організм перебувати не може, настає дистрес і включаються програми самознищення, що проявляється у вигляді хвороб та психічних розладів.
Крім того, скачуючи спеціальну програму для відвідування Даркнету, ви можете стати жертвою зловмисників, які отримають доступ до особистих даних. У результаті можна стати об'єктом шантажу.
DarkNet (або Deep Web) — частина інтернету з більш високим ступенем анонімності, сегмент, до якого неможливо підключитися через звичайний браузер. Там торгують зброєю, фальшивими документами та купюрами, будь-якими наркотиками, які можуть доставити на інший кінець землі, продають дитячу порнографію. Там є аукціони з продажу людей. Замовники знаходять кілерів, садисти пропонують реаліті-відео з катуваннями. Діє своя платіжна система. Користувачі приходять через систему проксі-серверів з багаторівневим шифруванням, яке змінює місцезнаходження. Однак окремі служби безпеки у світі вдаються вислідковувати злочинців і в DarkNet.
Які правила безпеки в інтернеті необхідно дотримуватися, щоб не стати жертвою?
Правила кібербезпеки практично невідомі ні дітям, ні дорослим, хоча саме вони є визначальними. Смертельні квести зазвичай складаються з 50 завдань. Однією з вимог для вступу в гру є повідомлення реальних даних про себе та особистої інформації, що включає телефон, місце проживання та дані про батьків та близьких. У гравців навіть можуть вимагати паролі від сторінок у соцмережах. Отримані дані потім використовуються для шантажу. Виявлення геолокаційних даних також грає злу роль. Проходячи за посиланням на останніх етапах «квесту» на сайт, що зчитує IP-адресу, учасники показують своє місцезнаходження, і куратори починають погрожувати, що якщо дитина не зробить останній крок, вони вб'ють її батьків. Повіривши в реальність загроз, вони вчиняють своєрідний акт самопожертвування…
Ось правила кібербезпеки:
1. Ні під яким приводом не давати ніякої персональної інформації про себе та близьких. Це все одно, що давати ключі від квартири незнайомцю.
2. Не повідомляти своє місцезнаходження, вимкнути служби геолокації в додатках. Існують сервіси, які дозволяють простежити траєкторію переміщення людини, у якої підключений інтернет у телефоні. Багато мобільних програм, які ви скачуєте з інтернету, є цифровою отмичкою для зловмисника і дозволяють йому проникнути у вашу особисту життя.
3. Додавати в соцмережах у друзі лише тих, кого знаєте особисто.
4. Не викладати в мережу і не пересилати відвертих фотографій та відеороликів, призначених для особистого користування.
5. Нікому не повідомляти в соцмережах особисту інформацію про себе. Не повідомляти імена членів сім'ї, адреси навчання дітей, місця прогулянок та час повернення додому, плани на відпустку тощо.
У Московській області була затримана 46-річна Юлія Печенева, яка вчиняла серійні вбивства. Злочинниця знайомилася в соцмережах з майбутніми жертвами, використовуючи їхні фотографії та особисту інформацію, мімікрувала під них, потім приїжджала в гості до свого «двійника», вбивала жертву і за документами господарки продавала її квартиру.
У деяких підлітків є залежність від гаджетів. Які нові форми залежностей породило кіберпростір?
Це проблема адиктивної поведінки. 17-річний житель Китаю Сяо Чжен, який страждав на гаджет-адикцію, у лютому 2011 року продав власну праву нирку, щоб придбати планшетний комп'ютер та айфон, на які у нього не було грошей.
Віртуальний простір став причиною виникнення нових поведінкових залежностей: онлайн-лудоманії, кіберсексуальної адикції, залежності від віртуальних казино, веб-серфінгу (навязливого блукання по мережі, новинної залежності), гіперзахопленості індивідуальними або мережевими іграми (комп'ютерний гемблінг). Іноді інтернет-залежність може призводити до трагічних наслідків. У січні 2010 року в Південній Кореї була арештована сімейна пара за вбивство 3-місячної дочки, яка померла від виснаження. Подружжя — учасники популярної онлайн-гри проводили по 12 годин в інтернет-кафе, доглядаючи за віртуальною дочкою Анімою.
Велику популярність набуло самолікування через інтернет-форуми. У 2011 році резонанс отримала історія 32-річної москвички Юлії Микової. Вона розповідала на форумі, як задихається і синіє дитина, як йде піна з рота, а засновниця інтернет-спільноти з самолікування деяка Дарія Стрельцова, нібито акушер-гінеколог, радила заспокоїтися і використовувати календулу. Через несвоєчасне надання допомоги дитина померла від пневмонії.
Вважається, що програма безплатних дзвінків та повідомлень за допомогою інтернету WhatsApp безпечніша за аналогічну Viber. Які програми ви б не радили встановлювати на телефон?
Програм-шпигунів безліч. Ви встановлюєте на свій смартфон програми? Подивіться, які додаткові доступи запитує програма. Якщо ви їх розгорнете, зрозумієте, що програма просить доступ до бази телефону, а саме до контактів, фото та відеофайлів. Даючи свою згоду на встановлення програми, ви даєте зловмиснику можливість скачати та використовувати ваші дані. Так можуть бути вкрадені інтимні фото, які ви не встигли перенести на інші носії. Будь-яка програма вимагає від вас набагато більше даних, ніж це необхідно. Не радю в телефонах тримати інтернет постійно включеним. Безпека сервісів в інтернеті — питання часу. Кожен новий сервіс надійний лише першу пору, оскільки рано чи пізно буде доступний для кіберзлочинців. Саме тому основним захистом є знання та дотримання правил кібербезпеки.