Здається, генеральний прокурор дійсно зібрався переходити на посаду прем'єр-міністра. Принаймні, продаж справ у Генеральній прокуратурі набув таких масштабів, що складається враження: або Юрій Віталійович невдовзі покине кабінет на вулиці Різницькій, або він уперше в житті побачив гроші. Не відстають від нього й його підлеглі. Обласканий грантодавцями начальник Департаменту спеціальних розслідувань Сергій Горобатюк, наслідуючи приклад свого керівника, навіть зумів пропити єдине кримінальне провадження, яким він ще міг хвалитися і завдяки якому хоча б якось міг виправдовувати існування свого підрозділу. Йдеться про справу, в якій було повідомлено про підозру колишньому генпрокуророві Віктору Пшонці та арештовано Бориса Крука – сина колишнього народного депутата України Юрія Крука – за підозрою в розкраданні бюджетних 69 млн грн з рахунків Генеральної прокуратури України.
Фабула справи проста: у другій половині 2013 року з рахунка Генпрокуратури на рахунок фіктивної фірми ТОВ «Телсі» (код ЄДРПОУ 31200891), відкритий у відділенні №1526 ПАТ «Комерційний банк «Надра» у м. Одеса, було переказано близько 69 млн грн за, нібито, виконані роботи з будівництва нового корпусу ГПУ та проведення ремонту. З них 25 млн грн – за, нібито, роботи з монтажу вентиляції та системи кондиціювання повітря, 35 млн грн – за, нібито, поточний ремонт будівель ГПУ (по вул. Різницькій, 13/15; вул. Гусовського, 9; вул. Борисоглібській, 18; вул. Московській, 8) і ще 9,1 млн грн за, нібито, поточний ремонт будівель ГПУ (по вул. Різницькій, 13/15; вул. Гусовського, 9; вул. Мельникова, 24). Згодом ці гроші були зняті готівкою або безпосередньо з рахунку ТОВ «Телсі», або шляхом переказу на рахунок іншої фіктивної фірми ТОВ «Прайм-Консалт» у відділенні №6 ПАТ «Фінростбанк» у м. Одеса. Саме в межах цього кримінального провадження Україна намагалась оголосити в розшук по лінії Інтерполу Віктора Пшонку, але отримала відмову.
Інтерпол відмовив з тих підстав, що особисто Пшонка не здійснював переказ коштів, не виготовляв тендерну документацію і не їздив у Одесу отримувати готівку в конвертаційному центрі, пов'язаному з Круком. А отже, підозрюваних мало б бути значно більше, бо для того, щоби Генпрокуратура здійснила переказ таких сум на рахунок фіктивної фірми, треба було спочатку виготовити масу документів та створити видимість того, що фіктивна фірма перемогла в тендері, вигравши конкурс у інших фіктивних фірм. Усі документи від імені фіктивних фірм – заявки на участь у тендері, довідки про наявність матеріалів і техніки, фальшиві акти виконаних робіт тощо – виготовлялись безпосередньо в Генпрокуратурі. Цим займались, окрім головного бухгалтера Єрхової, заступник генпрокурора Ударцов, який був головою комітету з конкурсних торгів, заступник начальника Головного управління справами ГПУ Шаганенко, провідний спеціаліст відділу матеріально-технічного постачання ГПУ Григорчук та інженер Генеральної прокуратури України Калініченко. Більш того, у ході слідства дуже швидко з'ясувалось, що 69 млн грн (8,5 млн доларів за тодішнім курсом) – це були гроші, вкрадені лише в ході ремонтних і монтажних робіт.
А основні кошти були поцуплені під час будівництва нового корпусу – йдеться про майже 300 млн грн (37 млн доларів), які були виведені на рахунки фіктивних фірм зусиллями голови правління «Укратоменергобуд» Валерія Штогріна, який керував будівельними роботами і якого до Пшонки привів тодішній прокурор АР Крим Степан Молицький. Горобатюк довго викручував руки підлеглим, вимагаючи, щоби слідство обмежилось притягненням до кримінальної відповідальності лише одеських конвертаторів і не цікавилось співробітниками ГПУ та «Укратоменергобуд». Але підлеглі пручались і не хотіли брати до уваги важкий матеріальний стан начальника Департаменту спеціальних розслідувань. Тоді Горобатюк замінив незговірливих слідчого та процесуального керівника й таки домігся свого: винуватими в розкраданні бюджетних коштів залишились лише пішаки з фіктивної фірми, Штогрін, змінивши прізвище, переїхав на постійне мешкання за кордон, а прокурорські співробітники, які, власне, і організували цю аферу, виявились чистими перед законом, як сльоза Юрія Луценка.