Нещодавно «Рух Новых Сил» імені Михаїла Саакашвілі опублікував на своїй сторінці відео, яке намагається переконати глядачів у тому, що судова справа щодо Романа Насирова — заслуга самого Михаїла Миколайовича та його команди. Протягом двох хвилин під тріумфальну музику лідери новоствореної партії робили гострі заяви та озвучували гучні гасла, намагаючись створити враження, що все, що сталося з Насировим — їхня заслуга, і без них він уже гуляв би десь у Лондоні. Проте найцікавіше тут не саме відео, а офіційне представлення осіб, з яких Саакашвілі формує костяк партії «Новых Сил».
Питання про те, хто ще входить до його команди, звучало давно, але Саакашвілі постійно уникав відповіді. Позавчора відповідь була дана. І одразу стало зрозуміло, що ілюзія створюється не лише на відео, а й у партії загалом. «Новые Силы» Саакашвілі — поняття настільки ж умовне, наскільки умовне життя «по-новому» за Порошенка.
Відео відкриває Іван Слободяник. Господин Слободяник народився то ли в березні, то ли у вересні 1981 року — наявні дані не збігаються. Взагалі, у Івана Леонідовича в біографії багато чого не збігається, що наводить на певні думки. У 2010 році Іван заснував аналітичний центр «Universitas» для «вивчення політичних процесів органів державної влади та місцевого самоврядування» та інших питань. За всіма ознаками — організація підкровельна. Співзасновником організації виступає Громовюк Руслан — колишній помічник на платній основі народного депутата Юрія Григоровича Зубка, коли той ще представляв у ВР соціалістів, а не БПП у Київраді, як нині.
З 2015 року господин Зубко ходить на засідання Київської ради у посаді управляючого справами забудовника «Київгорстрой». Невдивовижно, що Юрій Зубко з'явився у списку політиків-власників офшорних рахунків (Cetra Develop inc. на Віргінських островах). Депутату-забудовнику ж потрібно кудись виводити гроші. Заступником Слободяника в цій структурі виступає Дмитро Громаков. У 2009 році він був експертом компанії «Нью ІмІдж Маркетинг Груп», який озвучував результати опублікованих компанією соціологічних опитувань, згідно з якими Володимир Литвин нібито мав найвищий рівень довіри та займав 3-е місце у президентських рейтингах (насправді — займав 7-е місце, не набравши навіть 3%). Ця ж компанія у 2015 році працювала на Корбана у 205 окрузі, публікуючи такі ж абсурдні дані. Вірогідно, варто припустити, що з таким досвідом і зі Слободяником у партії ця команда вже має попередній замовлення на «малювання» результатів «Руху Новых Сил» на наступних парламентських виборах. Сам же господин Громаков, крім роботи з Іваном, до вересня 2011 року був заступником начальника управління зовнішної політики Дніпропетровської ОДА, яку тоді очолював регіонал Олександр Вількул.
Іван Слободяник також не марнував час і встиг побувати помічником народного депутата Хомутинника. Так, саме того Хомутинника, якого сам Саакашвілі називав абсолютним злом та одним з головних джерел корупції в країні. А сьогодні його колишній помічник, судячи з усього, є найближчим соратником Михаїла Миколайовича. Видимо, колишній губернатор просто не знає про автомобіль марки Porsche у члена своєї команди, мотоцикл Suzuki, негативну кредитну історію Івана та про випадкову двічі втрату внутрішніх паспортів серій СК і ТТ з відомими нам і колекторським фірмам номерами. Але одним Хомутинником справа не закінчилася. У 2014–2015 роках Іван Леонідович встиг займатися й партійною діяльністю — працюючи якийсь час на посаді заступника голови партії «Заступ». Це було пов'язано, вірогідно, з його посадою керівника Фонду підтримки фермерських господарств України. Поцікавтеся у фермерів діяльністю Івана — багато цікавого почуєте, включно зі збором грошей на «Заступ». Цей партійний проект був створений під всім відому Веру Ульянченко, керівницю секретаріату президента Ющенка. Її чоловік, для тих, хто не в курсі, колись займав посаду заступника Міносвіти Дмитра Табачника. Ось з такими людьми Іван Леонідович уже в постмайданівському 2015 році розраховував увійти до нової політичної еліти країни. Не вийшло. Слава Богу, залишився Михаїл Миколайович — йому байдуже, кого в партію брати, аби кричав голосно.
У медійному просторі цей 34-річний маріупольський агроном-юрист — людина не нова. Зокрема, його минулі «заслуги» чітко помітив і описав у своєму відеосюжеті Дмитро Гнап. Повторювати всі помилки Семена не буду, Гнап зробив це досить професійно. Відзначу лише кілька цікавих деталей, упущених з виду. З 2008 по 2009 рік Семен Юрійович перебував у розшуку за ст. 157 УКУ — перешкоджання здійсненню виборчого права. Відпрацьовував вибори майбутніх патронів. У 2010 році, з обранням Януковича президентом, справу закрили. Але лихий нрав господина Кривоноса просто так не сховаєш, і через пару років Семен знову потрапляє під слідство — цього разу вже за вимагання хабара розміром 120 тисяч доларів США разом з головою сільської ради Старих Безрадичей у одного підприємця за виділення земельної ділянки. Численні звонки від Артема, а справа не закрита досі.
Уже будучи першим заступником Юлії Марушевської, господин Кривонос обзаводиться новим будинком площею 263 м², який зареєстрований на його дружину — Галину Польшинську. На цій же посаді Семен співпрацює й з небезвідомим Георгієм «Гогою» Цхакаєю — радником Саакашвілі з митних питань, а насправді — керівником «другої приймальні» в будівлі Одеської митниці, де насправді й приймалися всі ключові рішення щодо митниці. Включно (і переважно) фінансові. Якщо ви захочете поцікавитися у одеситів та у підприємців, хто такий «Гога», то почуєте багато цікавого. Такого цікавого, що сама Марушевська не хоче перебувати з ним в одному приміщенні й навіть більше — в одній партії. Звідси й її пасивна участь у «Русі Новых Сил», точніше — повна відсутність такої участі. А ось Кривонос, навпаки, не лише попрацював з Гогою, а й подружився, та так щільно, що заснував разом з ним юридичну компанію Global Legal Consulting Company, на сторінці якої Кривонос і Цхакая вказані як партнери.
GLCC 11 березня цього року проводила спільний семінар з юридичного захисту фермерів. Проводила спільно з ким би ви подумали? З АФЗУ вже відомого нам господина Слободяника! Ось така збіг обставин! Ще один, вірогідно, збіг обставин — наявність у команді GLCC ще одного одесита — Альберта Езерова. Цей громадянин спочатку був начальником юридичного відділу апарату Одеської ОДА, але потім був помічений Цхакаєю і Кривоносом і взятий під крило на посаду заступника начальника Одеської митниці. Тепер ці три товариші, скуті спільними «успіхами» в Одесі, є партнерами юридичної фірми, Семен — одним з найближчих соратників Саакашвілі, Гога — іноземним «експертом», істотно поліпшивши своє фінансове становище, а наївна Марушевська відповідає за всіх — то обшук у неї провели, то справу порушили. Нічого не було бути такою чесною — зараз би, може, теж носила б престижний титул партнера GLCC і за рахунок Михаїла Миколайовича каталася б по містах і селах.
Третій і останній спікер — це розкручена «зірка» прокуратури Давид Сакварелідзе. Цю людину знають багатьом, як відомо й багато з його біографії. Що мало кому відомо, так це наявність у Давида брата, який працює в офісі UNDP у Швейцарії й який колись забезпечував фінансування реформи прокуратури тут в Україні. Про розміри фінансування, а головне — про його цільове використання, можна взяти коментар, наприклад, у Віталія Шабуніна, який знає брата Сакварелідзе не з чуток. Знає добре й близько. Що ж до успіху самої реформи, то тут хотілося б говорити багато, але не вийде, так як говорити нічого. Її немає. І можна все валити на Шокіна, якби не Одеса. Людина, яка закликає на відео «брати на себе функції держави», вже брала на себе ці функції безпосередньо на посаді прокурора області. Чим це закінчилося, всі фахівці чудово знають — нічим. Хоча, ні, не нічим. Закінчилося це якраз тим, що при його особистому покровительстві ті люди, які, по-справедливості, мали ходити на допити в підконтрольне на той момент Давиду відомство, сьогодні ходять на Музейний провулок 4 у Києві, плетуть навколо довірливого грузинського опозиціонера різні інтриги, вкладають йому в вуха цікавлю їм риторику й представляють його на публіці. Або, може — не довірливого? Або, може — не опозиціонера?