Видання ZN.UA розповідало про стартування конкурсу на посаду нового директора Державного бюро розслідувань (ДБР) та його потенційного фаворита. Майже два роки бюро очолювали люди у статусі виконуючого обов'язки. Раніше цим органом правоохорони керувала нинішня генеральна прокурорка Ірина Венедиктова. Потім — її заступники Олександр Бабіков та Олександр Соколов. Однак нині організацією, також у статусі в.о., керує Олексій Сухачев. Саме його називають фаворитом конкурсу на посаду директора ДБР. З огляду на це варто розповісти історію його звільнення з прокурорських рядів у 2019 році. Це настільки незвичайний випадок, що потрібно детально розібрати всі нюанси стараннь упереджених суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) «відмити» від статусу двоєчника прокурора, який нині займає таку високу державну посаду. Але про все по порядку.
Після зміни влади у 2019 році команда Володимира Зеленського розпочала кілька серйозних реформ. Серед них — зміни в органах прокуратури. На той час генеральним прокурором був Руслан Рябошапка, який розробив законопроект і розпочав імплементацію реформи, що дозволила очистити прокурорські ряди від непрофесійних та недобросовісних «офіцерів правосуддя». Як наслідок, після проведення першого етапу реформи звільнили близько 55% прокурорів Генеральної прокуратури. Вони не змогли пройти тест на знання законодавства, продемонструвати свої інтелектуальні здібності (general skills test), пояснити стиль життя, обґрунтувати задеклароване майно тощо. За цифрами: на початок реформування Офісу генерального прокурора на вулиці Резницької працювали 1139 прокурорів, 1083 з них подали заяву на проходження атестації. 795 прокурорів її пройшли, 193 — не пройшли, 95 — не з'явилися на перше тестування. Серед звільнених знаходимо нинішнього керівника ДБР Олексія Сухачева. Він у складі зазначених 193 прокурорів не здав перший екзамен — на знання законодавства — і, як наслідок, був звільнений. Пізніше він подав до ОАСК позов про скасування рішення кадрової комісії про непрохідження атестації та наказу генерального прокурора про його звільнення.
Уже 10 липня 2020 року суддя Віктор Шулежко задовольнив позовні вимоги Сухачева. Саме це рішення служителя Феміди ми спробуємо проаналізувати. Згідно з матеріалами справи, 23 жовтня 2019 року в Генеральній прокуратурі проведено екзамен для виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у якому брав участь Олексій Сухачев. Він набрав лише 61 бал. При цьому попередньо була встановлена мінімальна межа для прохідження атестації — 70 балів. Сухачев її не подолав, продемонструвавши низькі знання профільного законодавства. Тому був звільнений з органів прокуратури. Однак, як згадувалося вище, Сухачев подав позов до скандального ОАСК і пізніше отримав «потрібне» рішення. Проаналізувавши позицію служителів Феміди, можна дійти висновку, що вони не лише вигадують на ходу речі, про які не згадував Олексій Сухачев, але й безпосередньо спотворюють практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Абсурдність обґрунтування рішення зашкалює, адже суддя відзначив, що чимала кількість сформованих на екзамені питань у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (а саме: 70% для кожного учасника, тобто згадані 70 балів) стосувалася кримінального права та кримінального процесу. Такий підхід, на думку судді, взагалі нівелює рівень професійності та компетентності прокурорів, які працюють на інших напрямах прокурорської діяльності. Іншими словами, під кожен підрозділ, а краще під кожного прокурора мали розробляти окремі тестові завдання.
На думку служителів Феміди, така атестація прокурорів не мала на меті встановити відповідність (невідповідність) працівників займаним посадам, а фактично призвана нівелювати професійний рівень предметної компетентності, досвіду та кваліфікації працівників на конкретних напрямах прокурорської діяльності, що окреслюють їхні посадові обов'язки, а також створити умови атестації, сприятливі для реалізації неправомірних механізмів безпідставного звільнення прокурорів без належних на те підстав. Стоп, хоча й складно написано, але давайте прочитаємо ще раз. Були сотні питань на знання кримінального права та процесу, практики ЄСПЛ, базових підходів проведення негласних слідчих розшукових дій тощо. Але, на думку суддів ОАСК, це було зайвим. Мало бути не під кожен підрозділ органу прокуратури, а під кожного прокурора сформовано перелік тестових завдань. Ніщо страшне, що тоді атестацію мали проходити 1139 прокурорів. Просто мало бути підготовлено близько 100 тисяч питань, різних за специфікою, але з юридичної площини.
Блискуча ідея! Назвати цей сюжет «натягуванням сови на глобус» складно. Тут діагноз позиції служителя Феміди зі столичної вулиці Болбочана (адреса ОАСК) набагато гірший. При цьому існують протилежні рішення Верховного суду з цього питання. Вони підтверджують, що таке розподіл таки відповідає конституційним функціям прокуратури. Ще одна цікава новела — позивач вважає, а суддя підтримує, що в Порядку прохідження атестації мало бути передбачено «умови та вимоги до програмного забезпечення, які роблять неможливим втручання третіх осіб у встановлення кінцевого результату екзамену». Також, на їхню думку, немає інформації про розробника тестових питань для екзамену у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявити рівень знань та умінь у застосуванні закону, а також про те, проходили вони апробацію та рецензування. А це, як вважає суддя, вкрай важливо.
При цьому служитель Феміди відзначає, що Відповідач Офіс генерального прокурора не надав доказів, у тому числі видані Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України документи, що підтверджують здатність використаного в рамках процедури атестації прокурорів програмного забезпечення забезпечити анонімність, конфіденційність та захист від втручання третіх осіб. Іншими словами, тести тестами, але «прокурори не були застраховані від втручання». Як наслідок, у контексті викладених моментів суд відзначає, що навіть за умови добровільної подачі заяви на переатестацію та непрохідження першого екзамену були встановлені значні процесуальні порушення щодо призначення та проведення атестації позивача. Іншими словами, Олексій Сухачев сприйняв ситуацію, подав заяву про переатестацію, пройшов перший етап, отримав негативний результат. Однак пізніше зрозумів, що там є купа порушень. І суддя Шулежко підтримує цю позицію. Нагадаємо прокурору та судді ОАСК, що нині існує позиція Верховного суду, яка перекриває цей аргумент.
Якби прокурору щось не подобалося під час тестування, то він міг припинити тест і написати заяву про процесуальні порушення. Однак Сухачев дійшов до кінця тесту, отримав негативний результат і вже після цього намагається виправдати цей факт. Також, виходячи з положень пункту 12 Порядку № 233, суд акцентував увагу на тому, що рішення про невдале прохідження атестації має бути мотивованим з указанням обставин, які вплинули на його прийняття. Іншими словами, заяви про прохідження атестації та невдале прохідження першого етапу — тесту на знання законодавства — не мали стати мотивованою причиною, яка вплинула на подальше звільнення прокурора-двоєчника з посади. Однак існує абсолютно протилежна позиція Верховного суду, де чітко зазначено: отримання прокурором кількості балів менше мінімально встановленої є достатньою причиною для звільнення. Ніяких додаткових підстав не потрібно. У результаті Сухачева не лише поновили на посаді, указуючи навіть на ті моменти, про які він не згадував у позовній заяві.
Йому також мали виплатити 1 млн 151 тис. грн компенсації за вимушений прогул. Не страшно, що двоєчник. Просто система спрацювала не найкращим чином, і конституційні права прокурора буквально скрізь порушені. Тому з кишень платників податків мало вийняти понад мільйон гривень на утримання прокурора-двоєчника. Про судді Шулежко, який затвердив скандальне рішення, нагадаємо кілька цікавих моментів. По-перше, саме він у колегії з іншими суддями затвердив рішення на користь підприємств проросійського олігарха Дмитра Фірташа, який перебуває в процесі екстрадиції до США за вимогою американської Феміди. І саме Шулежко є близьким соратником одіозного голови ОАСК Павла Вовка, адже перебував з ним в одному зі столичних ресторанів на святкуванні, про що опублікувала розслідування «Українська правда». Крім цього, саме Шулежко скасував статус зеленої зони Протасова яру за вимогою скандального забудовника.
Пізніше Офіс генерального прокурора подав апеляцію на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва. 14 липня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів — Олени Кузьмишиної, Михайла Кобаля та Любові Костюк — повторив вельми дивні аргументи про можливість втручання в систему прохідження тестування та необхідність «спеціалізації тестів» для кожної групи прокурорів. По суті рішення першої інстанції залишили в силі. Ситуація зрозуміла. Дві судові інстанції затвердили неоднозначне рішення. Однак дивуватися не слід, враховуючи що Сухачев залишається фаворитом на заняття посади директора ДБР. Будь-які вимоги щодо ліквідації ОАСК та реформування судової гілки влади натикатимуться на політичні договірки, де служителі Феміди намагатимуться «обміняти» певні рішення на відстрочку свого фактичного звільнення. Кого з них чекає не лише звільнення з посади, але й реальне позбавлення волі. «Насудили» ці персонажі за останні роки достатньо, відпрацьовуючи замовлення всіх політичних еліт і періодично переходячи на «господарський розрахунок».
За роки незалежності нелегко згадати суд, здатний конкурувати з ОАСК за критерієм одіозності. Але це відповідальність не лише «Вовчиної компанії», політичним елітам було зручно мати під боком інстанцію, яка задовольняла всі їхні примхи. Тому не дивно, що суддя ОАСК у потрібний момент може почути «прохання» від Банкової про поновлення одного з прокурорів. У своєму рішенні служитель Феміди бере два-три аргументи позивача, додає кілька посилань на практику ЄСПЛ (навіть якщо вона не має нічого спільного з випадком), апелює виключно до зручних рішень Верховного суду. І, вуаля, резолютивна частина готова. Тим більше, якщо про «правильну» конструкцію рішення, можливо, попросив профільний заступник голови офісу президента Олег Татаров. Одіозний, але ефективний для Зеленського колишній управлінець МВС, якому в свою чергу, за нашою інформацією, підказувати завдання може «знаменитий» Андрій Портнов. Безумовно й те, що завдання очевидно ставить безпосередньо керівник офісу президента Андрій Єрмак. До речі, детективи НАБУ намагалися вручити Татарову підозру в корупційному злочині, але не вийшло.
Креативність команди президента вражає — рішення Печерського районного суду Києва та зобов'язання для генерального прокурора передати справу від НАБУ в ДБР. Спроби зберегти Олега Татарова цілком зрозумілі, адже в офісі президента саме він відповідає за координацію органів кримінальної юстиції. Важлива людина, яка має прямий доступ до гаранта Конституції. Показово у впливі на хід розслідувань і те, що дружина Сухачева (як і чоловік, не пройшла атестацію на етапі співбесіди) пізніше опинилася на посаді в «Енергоатомі». Так що нічого дивного в тому, що всі розслідування щодо цієї держкомпанії швидко припинилися. Так би мовити, це табу. І вишенька на цьому окремому торті — в Генеральній прокуратурі Ірина Сухачева займала посаду заступниці начальника управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних органів ДБР. Однак якщо хтось з їхної команди не здатен бути звичайним лікарем у поліклініці (не пройшов переатестацію), то як його можна робити головним лікарем (керівником ДБР)?
Якщо ця персона не знає базових принципів функціонування людського організму і готова на будь-які союзницькі договірки з «вірусами та бактеріями» (суддями ОАСК), як можна сподіватися на ефективне керівництво всією лікарнею? І наостанок. Двоєчник нині не вирішив до кінця жодну з поставлених Банковою задач, хоча, можливо, й намагається. Можливо, мало не лише зосереджуватися на лояльності, але й приділяти увагу професіоналізму цього «правоохоронного» лікаря, якого хочуть зробити постійним керівником? Більше статей Олександра Леменова читайте за посиланням. Олександр Леменов, голова правління «StateWatch»