За інформацією автора матеріалу, Гонтарева назвала Порошенку ім'я людини, яку пропонує замість себе на посаду голови Національного банку України. Цією людиною може стати голова Райффайзен Банка Аваль Володимир Лавренчук. У правління НБУ уже входять два його підлеглих — Сологуб і Борисенко.
Рішення про відставку Гонтарева та ключових членів її команди — Рожкової, Дегтярева, Чурія — оголосять після рішення МВФ про виділення чергового кредитного траншу. В Адміністрації президента їй обіцяний імунітет від судових переслідувань до кінця каденції Порошенка, а також пакетні домовленості про її недоторканність зі наступним кандидатом у президенти-наступником, якщо такий буде. У свою чергу Лавренчук повинен буде «очистити» залишки діяльності Гонтарева до зміни голови НБУ та потенційного розслідування її діяльності.
Про Володимира Лавренчука інформації небагато. Відомо про його певну захопленість музикою. За інформацією, у цьому році голова Райффайзен Банка Аваль Володимир Лавренчук завершив написання рок-опери про Майдан. 57-річний банкір випустив диск, на якому виконав свою партію на гітарі разом із симфонічним оркестром. Це вже четвертий музичний альбом, записаний Лавренчуком, який уже десять років керує сьомим за розміром активів банком України. У його лексиконі слова рок-н-ролл, драйв, кайф здаються такими ж важливими, як суто банківські терміни — рефінансування, кредитний портфель чи ліквідність. Рок-музикою Лавренчук захоплюється з радянських часів, і це хобі супроводжувало його протягом усієї кар'єри. Він починав працювати в Держбанку СРСР, потім був заступником голови правління Ощадбанку України, згодом очолив Укринбанк. Коли в серпні 2005 року австрійська банківська група Райффайзен купила Аваль, Лавренчук, який на той час був членом правління, очолив фінустанову. На сьогодні його загальний банківський стаж становить 33 роки, з них 19 — на топ-менеджерських посадах.
Представте собі, які соціальні потрясіння чекають на українське суспільство у разі банкрутства Райффайзен Банка Аваль, голова правління якого замість того, щоб налагодити роботу установи, відсторонюється в «Дивані» грою на гітарі. А якщо врахувати, що банк є одним із уповноважених на виплату пенсій і грошової допомоги по всій Україні, а це майже мільйон людей, про наслідки залишається лише здогадуватися. З погіршенням кризи все більш актуальною перед суспільством постає проблема безпритульності. Але якщо державні органи та суспільство в цілому добре обізнані з труднощами дітей, які живуть без батьків, якщо з проблемами дітей, батьки яких змушені були виїхати на заробітки (так звані соціальні сироти), також намагаються розібратися, то проблеми покинутих дочірніх установ фінансових установ уповноважені органи наполегливо не помічають. А тим часом із чисто економічної вона переростає в соціальну. Не секрет, що проблеми іноземних дочірніх банків не цікавлять материнські установи.
Перша хвиля кризи 2008 року показала, що закордон нам не лише не допоможе, а навпаки намагатиметься всіма способами прикрити свої просчети та збитки за рахунок своїх філіалів у нашій країні. За період з 2008 року з України пішло понад дюжину банків з іноземним капіталом, причому вихід практично завжди був пов'язаний із банкрутством. А ті банки, які залишилися, намагаються витягти з українських дочок максимум коштів. Яскравим прикладом таких дій є Райффайзен Банк. Дії австрійської компанії (лише за 2011 рік вона витягла з української сторони майже півмільярда доларів) змусили керівництво нацбанку піти на рішучий крок. 9 жовтня, щоб обмежити витік валюти за кордон і припинити спроби розхитувати валютний ринок, Райффайзену та кільком іншим банкам перекрили доступ до системи «ВалКлі» (розшифровується як валютний клієнт) — програми підтвердження валютних операцій, яку адмініструє Нацбанк. Тепер ці фінустанови можуть виконувати клієнтські заявки лише через інші банки й не можуть поповнювати власну валютну позицію на ринку.
Крім того, вони не можуть проводити спекулятивні операції й підкріплювати касу готівковою валютою за рахунок міжбанківського ринку. А прагнення до цього, як кажуть, очевидне. Уже після того, як Нацбанк відключив Аваль від валютного ринку, начальник відділу аналізу та досліджень «Райффайзен Банк Аваль» Дмитро Сологуб заявив про скорий значний спад курсу гривні. Тим часом фінансовий стан Райффайзена й до того викликав у фахівців безліч питань. Не секрет, що банку катастрофічно не вистачає коштів (фінансовий результат 2011 року був позитивним на тлі збитків більшості гравців банківського сектора, але вже другий квартал 2012 показав падіння у 2,5 раза). Сьогодні, щоб якось поповнити нестачу грошей, банк намагається залучити кошти з короткострокових депозитів. Біда лише в тому, що ці гроші доведеться повертати, а брати їх негде. Разве що з нових депозитів під ще більші відсотки. Очевидна чітка картина фінансової бульбашки. Адже рано чи пізно настане час, коли банк не зможе виконувати взяті на себе зобов'язання. З іншого боку, шатке становище банка розхитують самі топи.
Система заробляння на так званих субпідрядах давно стала повсякденною справою для менеджерів середнього рівня. Банк обріс цілою когортою фірм і фірмочок, які за дуже великі гроші представляють його інтереси в різних інстанціях. До речі, варто відзначити, що ці фірми не завжди досягають позитивних результатів. А ті перемоги, якими вони можуть похвалитися, можна назвати піррівими. Адже кошти, які проїдають фірми-паразити, у десятки разів перевищують прибуток, отриманий від таких перемог. А якщо врахувати, що спроби менеджерів поєднувати інтереси банку зі своїми особистими з недавніх пір почали терпіти серйозні невдачі, то залишається лише здогадуватися, які колосальні кошти витрачаються на утримання апарату. Тепер зрозуміло, чому в першому півріччі цього року рейтингове агентство Moody's понизило рейтинг Райффайзен Банка Аваль на два щаблі — до «Ba3» з «Ba1» з негативним прогнозом. А тепер представте собі, які соціальні потрясіння чекають на українське суспільство у разі банкрутства Райффайзен Банка Аваль, голова правління якого замість того, щоб налагодити роботу установи, відсторонюється в «Дивані» грою на гітарі.
А якщо врахувати, що банк є одним із уповноважених на виплату пенсій і грошової допомоги по всій Україні, а це майже мільйон людей, про наслідки залишається лише здогадуватися. І чи допоможе австрійська материнська компанія порятунку наших пенсіонерів у разі підтвердження негативних прогнозів Moody's?
Неприємна історія пов'язана з самогубством або вбивством Дмитра Пащенка, який довгий час працював разом із Лавренчуком. Вчора в Києві відбулися похорони банкира Дмитра Пащенка. 40-річний фінансист був віцепрезидентом і головою з питань структурованого фінансування українського ING Bank, а раніше зробив кар'єру в структурах Raiffeisen.
Тіло покійного було виявлено 21 січня в столичному Голосіївському парку в автомобілі Opel червоного кольору. Людина померла від вогнепального поранення в груди, ймовірно, з рушниці. За непровіреною інформацією, поруч із ним була знайдена записка. Слідчим відділом Голосіївського управління поліції зареєстровані відомості про подію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за статтею 115 Кримінального кодексу — умисне вбивство.
У авто виявлені свідчення того, що вбитий захоплювався мисливством: патрони, мішені, господарські речі, які використовуються на тривалих виїздах. Автомобіль, у якому сталася трагедія, належав дружині покійного. Після смерті Дмитра Пащенка залишилися вдова Анастасія Пащенко та маленька дитина.
Дмитро Пащенко був відомий як віцепрезидент і голова з питань структурованого фінансування українського ING Bank. Голова правління ING Bank Ерік Версавел вчора не зміг прокоментувати подію, сказавши, що деякі деталі, можливо, будуть оприлюднені на цьому тижні. Перший заступник голови правління ING Bank Олексій Гринченко перебував за кордоном і також утримався від коментарів. «Болісна тема», — пояснив він.
У ING Bank Пащенко працював вісім років і два місяці. До цього він займався напрямом малого та середнього бізнесу, а також ризиками в структурах Raiffeisen. З 2002 року Дмитро Пащенко працював спочатку менеджером, а потім головою напряму SME в «Raiffeisen Україна» (нині — ОТП Банк). З 2006 по 2007 роки Пащенко очолював фінансові проекти в Райффайзен Банк Аваль.
Голова правління Райффайзен Банка Аваль Володимир Лавренчук характеризує Дмитра Пащенка як «талановитого, порядного, щирого, відданого справі людину». «Він був людиною без підтексту, дуже відкритою до людей, і працювати з ним було цікаво, — відзначає Лавренчук. — Така людина навряд чи мала ворогів, тому що була дуже толерантною до всіх». Банкір Ігор Падалка, який керував одним із відділень «Райффайзена», згадує покійного як хорошого фахівця з управління ризиками. «Ми разом із ним брали участь у пілотному проекті з побудови бізнес-лінії малий та середній бізнес у Райффайзен Банку Аваль. Я працював зі сторони мережі, а він — від головного офісу. Під час роботи підтримували товариські стосунки», — розповідає Падалка. За його словами, Дмитро прагнув зробити хорошу кар'єру у фінансовому секторі, і в нього це вийшло.
По інформації Forbes, покійний брав участь у реструктуризації боргів групи «Креатив». Цей агрохолдинг був проданий минулого року. І нові покупці отримали разом із підприємствами групи $110 млн боргів. Серед інших, боргами групи займався Укргазбанк, намагаючись продати на відкритому тендері права вимоги за цими кредитами. Дмитро Пащенко вважався експертом з питань реструктуризації боргів і всіх питань, пов'язаних із кредитуванням, включаючи управління ризиками.
«У разі [бізнес] версії вбивства смерть покійного могла бути пов'язана з деякою інформацією, якою володів банкір», — припускає голова компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
Внезапна смерть успішного банкира, сімейної людини та батька маленької дитини занадто загадкова й викликає багато питань. Слідству ще лише предстоїть знайти й дати відповіді на деякі з них.