З самого початку обізнані фахівці не мали ніяких ілюзій щодо роботи НАЗК. Деякі з них критикували його діяльність у контексті впровадження в Україні е-декларування, розуміючи, що політичне керівництво не відпустить такий потужний інструмент. Тепер уже цілком ясно, що НАЗК з самого початку отримала вельми непривабливу роль у процесі е-декларування, впровадженню якого так чинили опір наші керівники. Воно було і залишається заручником кровних інтересів вищої політичної влади. Звідси випливають основні проблеми у його роботі. Хоча чимало проблем виникає через склад НАЗК, організацію його діяльності, внутрішні стосунки між його членами, які працюють як розрізнені сили. Нещодавно прем'єр-міністр В. Гройсман запропонував усім членам НАЗК подати заяви про відставку. Причина – неспроможність забезпечити нормальну роботу Реєстру. З одного боку, пропозицію прем'єра можна зрозуміти і підтримати як варіант кардинальної зміни ситуації з е-декларуванням. Але з іншого боку, не можна не розуміти очевидних наслідків та ризиків такого рішення.
Це означає не більше і не менше як блокування роботи НАЗК на невизначений період. А отже – повний провал нинішнього е-декларування. До того ж з невідомою перспективою е-декларування в майбутньому. Точніше – з цілком передбачуваною. Можна не сумніватися, що влада не упустить цієї можливості, щоб, по-перше, повністю «підігнати» НАЗК під себе, по-друге, зробити його адміністративно підпорядкованим і керованим (нині це забезпечується неформальними важелями впливу). Про це фактично відкрито заявляє міністр юстиції Петренко. Треба розуміти, що він готовий взяти «удосконалене і оновлене» НАЗК «під себе», тобто під Міністерство юстиції. У такому разі НАЗК збільшує шанси перетворитися на виключно політичний інструмент. Адже нинішній статус НАЗК не передбачає входження в адміністративну владну вертикаль, а тому формально юридично забезпечує незалежність його членів. Можна також не сумніватися, що нинішній склад НАЗК буде замінено на більш презентабельний, але й більш «вишикуваний» перед політичним керівництвом. Безперечно, НАЗК у нинішньому складі допустилося багатьох помилок, у тому числі у частині застосування закону з політичним забарвленням (протоколи щодо С. Лещенка, Ю. Марушевської, подібні претензії до Д. Калинюк та інші).
Але у нього була можливість переконатися в тому, що шлях виконання політичних замовлень – небезпечний і пагубний. А отже – схаменутися і базувати свою роботу на основі закону. Нині склалася надзвичайно сприятлива ситуація, щоб зірвати процес е-декларування, «повісивши всіх собак» на НАЗК. Але давайте поставимо питання: чи лише НАЗК винне у потенційному зриві е-декларування? Чи, можливо, так вигідно це подати суспільству, а насправді справжня причина в іншому? Повторюсь, що причиною оголошеного перезавантаження НАЗК визнано незабезпечення належної роботи Реєстру через системні збої. Тобто причина чисто технічна. Юридично за роботу реєстру відповідає НАЗК – воно є його власником. Фактично роботу Реєстру забезпечує державне підприємство «Українські спеціальні системи» – воно є адміністратором Реєстру. Отже, саме від цього державного підприємства залежить те, як функціонує Реєстр. А воно входить у структуру Держспецзв'язку, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів.
Відтак системні збої у функціонуванні Реєстру у першу чергу і головним чином є результатом неналежного технічного його забезпечення з боку ДП «УСС». А чули ви, щоб це ДП «УСС» як адміністратор Реєстру чи Держспецзв'язок били на сполох з приводу можливого зриву роботи Реєстру? Більше того, як стверджує керівництво НАЗК, ДП «УСС» запевняло НАЗК у тому, що усуне всі технічні перешкоди і навіть не надавало НАЗК інформації про причини постійних перебоїв роботи Реєстру. Безумовно, за зрив роботи Реєстру з НАЗК – як організатора процесу е-декларування – вини знімати не можна. Але й не можна покладати на нього всю повноту відповідальності. Цю відповідальність з ним щонайменше порівну мають поділити ДП «УСС», Держспецзв'язок та Кабінет міністрів. Бо це – у сфері їх безпосередніх повноважень. Однак нині не крайніх потрібно шукати, а вживати заходів щодо невідкладного налагодження роботи Реєстру, щоб дати можливість усім декларантам без штучних проблем виконати свій обов'язок. НАЗК в межах своєї компетенції і можливостей об'єктивно не може «спасти» ситуацію.
Це може зробити Кабінет міністрів з підпорядкованими йому Держспецзв'язком та ДП «УСС». Хоча ми не повинні відкидати те, що відбувається в останні дні з Реєстром, може бути контрольованими і цілеспрямованими процесами. І насправді може виявитися, що адміністратор Реєстру покликаний виконувати не чисто технічні завдання (як це йому належить), а зовсім інше – приватно-політичні. Звідси – й усі вказані проблеми.