Підсумки 2016 року свідчать про те, що період різкого спаду в економіці України завершився. Перші місяці 2017 року демонструють оживлення економіки та можливість для зростання. Проте багато експертів наголошують, що безперервна політична турбулентність ставить під сумнів будь-які довгострокові проекти в економіці країни. Про стан економіки України, перспективи розвитку зони вільної торгівлі з Євросоюзом, фінанси та економіку держави розповів у інтерв'ю виданню екс-міністр економіки, заслужений економіст України Віктор Суслов.
Про стан економіки України та те, яким був 2016 рік для країни в економічному плані, Суслов зазначив, що після Майдану економіка України продовжує перебувати в кризовому стані. По суті, Україна переживає другу велику структурну ломку своєї економіки після поразки Радянського Союзу в «холодній війні» із Заходом. Перша структурна ломка відбулася на початку 90-х років минулого століття разом із переходом до ринкової економіки, запровадженням вільного ціноутворення, зростанням цін на енергоносії, наданням суб'єктам підприємницької діяльності права вільного проведення зовнішньоекономічної діяльності. Тоді Україна, будучи однією з найбільш розвинених країн Європи в промисловому та науково-технічному відношенні, втратила значну частину цього потенціалу внаслідок неконтрольованого розриву виробничих зв'язків у межах радянського народногосподарського комплексу та низької конкурентоспроможності промисловості. Пройшов перший етап деіндустріалізації країни. Однак частина українського потенціалу збереглася завдяки промисловій кооперації з іншими постсовітськими країнами.
Друга структурна ломка розпочалася недавно, після Майдану, у зв'язку з переорієнтацією України на країни Заходу та спробою виходу з зони геополітичного впливу Росії. Це привело до закономірного конфлікту з РФ та нового, дуже інтенсивного, етапу розриву виробничих зв'язків у промисловості, припиненню науково-технічного співробітництва. Уже практично вмерли й ніколи не воскреснуть космічна промисловість («Південмаш» та інші), авіаційна промисловість (АНТК Антонова та Харківський авіазавод та інші), суднобудування, інші галузі машинобудування та приладобудування. Натомість успішно розвивається аграрне виробництво. Швидко формується сировинна структура української економіки. Саме на формування такої структури спрямовані рекомендації МВФ та інших західних радників. Ось, наприклад, багато українських політиків наївно мріють про «план Маршалла» для України, сподіваючись, що Захід інвестуватиме багато мільярдів доларів у розвиток індустріального потенціалу України, як колись він зробив це для повоєнної Німеччини та інших європейських країн.
Але не всі знають, що «план Маршалла» прийшов на зміну «плану Моргентау», названому на честь міністра фінансів США того часу, який передбачав повну деіндустріалізацію переможеної Німеччини та перетворення її на аграрну країну. Отже, для України, судячи з усього, Захід уже підготував не «план Маршалла», а умовний «план Моргентау». Тому що Україна як високорозвинена індустріальна країна, як конкурент, не потрібна Заходу – ні США, ні ЄС. А також тому, що Захід повинен повністю виключити можливість використання промислового та наукового потенціалу України Росією в майбутньому (адже в майбутньому можливі різні політичні повороти у відносинах цих країн), а для цього найрозумніше й найнадійніше – просто знищити промисловість і науку в Україні. Зараз, коли Україна політично повністю контролюється урядами західних країн, фактично перебуває під зовнішнім управлінням, розрушити промисловість і науку зовсім не складно. Навіть у тому, що в Україні планується реформа шкільних програм, спрямована на значне скорочення вивчення математики та фізики, видні елементи цього умовного «плану Моргентау».
Тому що без хорошої базової математичної освіти неможливо підготувати толкових інженерів. А без інженерів не буде промисловості. Згадаймо слова Збігнева Бжезинського, радника багатьох американських президентів, про те, що без України Росія ніколи не відновиться як велика держава, і додамо, що навіть з Україною як союзником, але Україною, позбавленою промисловості й науки та з малоосвіченим населенням, Росія теж ніколи не відновиться як велика держава. Але ідеальне рішення в інтересах Заходу – це нескінченний конфлікт між Україною та Росією, у якому ці країни нескінченно б послаблювали одна одну за власний рахунок. Зараз ми йдемо цим шляхом. Таким, по суті, виявився закономірний для України результат реалізації Програми ЄС «Східне партнерство». Загалом, говорячи про результати українських реформ, відзначимо, що за попередніми даними МВФ за 2016 рік Україна з обсягом виробництва номіналу ВВП на душу населення в 1854 долари зайняла 134 місце у світі. Що дозволило їй міцно утвердитися в якості найбідніші країни Європи.
Щодо експортно-імпортних відносин, експорт товарів і послуг з України в 2016 році продовжував падати, скоротившись загалом на 4%, у тому числі в країни СНГ – скоротившись ще на 15%. А якщо говорити про структуру експорту та імпорту, на перше місце в експорті міцно вийшла аграрна продукція, а на друге – інші сировинні товари. В імпорті домінують готові товари промислового виробництва. Європейські ринки переповнені високоякісними товарами власного виробництва та імпортом із провідних країн світу. Тому для просування невідомих українських споживчих товарів необхідно витратити неймовірні суми на їхню рекламу та інше. Є, звичайно, окремі «нішеві» комплектуючі, виробленої українською промисловістю, які вже йдуть на експорт до ЄС, але вони не роблять погоди. Так, наприклад, добре продається українська електропроводка для німецьких автомобілів. Багато експертів критикують політику Національного банку України та прогнозують, що голова НБУ покине свою посаду вже в найближчий місяць.
На запитання про діяльність НБУ під керівництвом Валерії Гонтарєвої загалом, Суслов зазначив, що Гонтарєва, вірогідно, дійсно піде. Зараз для «красивого» уходу найсприятливіший момент: черговий транш МВФ отримано, інфляція знизилася, курс гривні відносно стабільний, очищення банківської системи від «поганих» банків в основному завершено. Словом, її «місія», як говорить сама Гонтарєва, завершена. Однак, на думку Суслова, багато хто розуміє, що внаслідок політики НБУ у кредитно-фінансовій системі України накопилися серйозні деформації, по суті – відкладений фінансовий криз. По-перше, НБУ не зміг об'єктивно оцінити взаємозалежність комерційних банків і стан реального сектора економіки. Дуже сильний тиск на банки під час «очищення» та формальне застосування до них санкцій через невиконання банківських нормативів, навіть якщо причиною проблем у банках були тимчасові складності у їхніх клієнтів-підприємств, пов'язані, наприклад, із проблемами реалізації продукції через втрату ринків у Росії, змусили фінансові установи всіляко знижувати ризики своєї діяльності, – тобто скорочувати обсяги кредитування реального сектора.
Якщо перерахувати обсяги кредитних вкладень українських банків в економіку за поточним валютним курсом у доларах, то виявиться, що в лютому 2017 року вони становили лише третину до рівня 2013 року. Це – одна з головних причин кризи української промисловості. По-друге, виведення з ринку відразу багатьох банків, а ринок уже покинули 88 банків, викликало неминучу паніку серед клієнтів, у тому числі фізичних осіб, та масований відтік коштів з банківської системи. Тепер довіра до банків втрачена надовго. Обсяг депозитів у банках (у перерахунку в долари) в лютому 2017 року становив 35% до рівня 2013 року. Україна з муками випрошує в борг у МВФ трансші по 1 млрд доларів, у той час як десятки мільярдів доларів перебувають на руках у власного населення. Сталося зростання тіньової економіки. Бюджет не отримує значну частину своїх доходів. Окремою величезною проблемою стала робота ліквідаторів банків із заставами за невиповернутими кредитами на сотні мільярдів гривень. По-третє, прагнення знизити ризики змусило банки шукати інші сфери вкладення своїх вільних коштів, і вони знайшли їх у боргових зобов'язаннях уряду.
За січень-березень 2017 року обсяг ОГВЗ у портфелях комерційних банків збільшився на 29,5 млрд гривень і досяг 285 млрд гривень. А разом з ОГВЗ у портфелі НБУ – 383 млрд гривень – виявляється, що банківська система України вклала в зобов'язання уряду додатково кошти в обсязі понад 2/3 від всього обсягу кредитування економіки. При достатньо високих ставках виплат по ОГВЗ і знижених темпах інфляції стає очевидним, що уряд не здатний обслуговувати ці зобов'язання. Тому попереду – важкий бюджетний криз. У цих умовах не так просто буде знайти відповідального професіонала, який погодився б сісти в крісло Гонтарєвої. Валерія Гонтарєва наступним головою НБУ бачить голову «Райффайзен Банка Аваль» Володимира Лавренчука.
На запитання, чи знає Суслов цю людину та як її оцінює, він відповів, що Володимира Лавренчука він знає років 25. Він – аполітичний професіонал. Хороший професіонал. І він знає точно, що той – не любитель шукати пригоди на свою голову. Суслов думає, що він відмовиться. За інформацією ЗМІ, зараз йдуть великі торги між коаліціями у ВРУ для того, щоб поставити свою людину – або Яценюка, або Шлапака, або Ющенка на цю посаду. На запитання про оцінку цих кандидатур, Суслов зазначив, що Яценюка, вірогідно, не пропустить Рада. Шлапаку – ще рано, він ще повинен привести в порядок Приватбанк. Ющенко – напевно, погодиться й може пройти в Раді. Його, як видно, мучить відчуття невиконаної місії «месії» для «мого народу». Нічого хорошого з цієї затії не вийде, але варіант призначення Ющенка Суслов вважає найбільш реальним.
Щодо курсу гривні, Суслов зазначив, що нічого нового. З гривнею вже понад 20 років відбувається одне й те саме: вона падає. Згадаймо, що в 1996 році гривня запроваджувалася з обмінним курсом 1,8 гривні за 1 долар, а зараз цей курс перевищив 27 гривень за 1 долар, тобто гривня знецінилася в 15 разів. Ця тенденція до девальвації гривні збережеться й на майбутнє, поки Україні не вдасться збалансувати торговельний та платіжний баланс і поки урядові не вдасться остаточно відмовитися від фінансування дефіциту бюджету за рахунок емісії грошей. У ситуації постійного знецінення гривня не може стати засобом накопичення на тривалі періоди часу. Ось чому, серед іншого, бажання створити накопичувальну пенсійну систему в Україні поки не здійснюване. В Україні відбувається зростання цін по всіх фронтах: це продукти харчування та промислові товари, тарифи на ЖКГ та на проїзд.
На запитання про причини такого подорожчання та коли ж настане довгоочікувана стабільність, Суслов відповів, що рост цін виробників промислової продукції в лютому 2017 року порівняно з лютим 2016 року становив 39%. Причинами цього стали рішення уряду про підвищення тарифів на тепло та електроенергію, цін на газ, девальвація гривні, грошова емісія НБУ та інші фактори. Довгоочікувана стабільність коли-небудь неминуче настане навіть при збереженні навязаного країні курсу. Суслов думає, років через 15-20. Коли завершиться процес деіндустріалізації України, а промислові підприємства будуть порізані на металобрухт. Коли за рахунок продажу земель вдасться виплатити зовнішні борги, або принаймні зупинити їхнє зростання. Коли все буде приватизовано, а політична боротьба за власність і фінансові потоки завершиться. Коли вдасться збалансувати торговельний та платіжний баланси й бюджет. Коли населення України скоротиться на 15-20 мільйонів людей, як за рахунок природної убутку населення, так і за рахунок витіснення надлишкової робочої сили за кордон. І коли люди, що залишилися в Україні, в своїй більшості звикнуть обходитися мінімальним, фізично необхідним набором засобів існування.
На запитання про оцінку політики Мінфіну під керівництвом Данилюка, Суслов запитав, а чи у Мінфіну є власна політика, відмінна від політики Кабміну? Неможливо оцінити роботу Данилюка, як і будь-якого іншого міністра українського уряду, поки у міністрів немає власних повноважень щодо прийняття рішень у порученій їм сфері державного управління. Поки всі рішення приймаються постановами та розпорядженнями Кабміну. Надання міністрам власних широких повноважень у прийнятті рішень та введення персональної відповідальності за ці рішення – такою повинна бути реформа державного управління. Якої поки немає.
На запитання про те, чи справляється відомство Кубива з урахуванням кризової економічної ситуації в країні, Суслов зазначив, що він вважає помилковим поєднання в українському урядові посад першого віце-прем'єр-міністра та міністра економічного розвитку й торгівлі. У першого віце-прем'єра настільки широке коло обов'язків і настільки велике навантаження з роботи, що у нього просто немає часу управляти міністерством. Ну а раз в Україні фактично немає міністра економічного розвитку й торгівлі, то вважайте, що немає й міністерства. На запитання про те, чи багато підприємств по всій країні виступають за відновлення економічних зв'язків з РФ, наскільки це можливо, Суслов відповів, що відновлення економічних зв'язків з РФ могло б врятувати дуже багато українських підприємств, у тому числі високотехнологічних, від неминучого банкрутства. Але скажемо прямо: це неможливо без урегулювання політичного конфлікту з Росією. І це неможливо без зміни курсу на рух України в зону геополітичного впливу Заходу – курсу на євроінтеграцію та вступ до НАТО.