Чому ж, незважаючи на стільки катастрофічних «прорахунків», Порошенко не відсторонює Муженка від посади? Кажуть, що справа в особистій відданості Муженка та в тому, що Президент керується російським прислів'ям про те, що «коней на переправі не міняють». Але з такою логікою можна дійти до чергових сотень невиправданих жертв. І в цьому випадку варто було б згадати індіанське прислів'я про те, що якщо ти помітив, що твій кінь здох — зліз з нього. Навіть на переправі. Навіть якщо його особиста відданість не має меж. Зараз Муженко намагається зняти з себе відповідальність і за Балаклею, і за «котли». Але час невпинно змітає піар і оголює істину. Так, у справі про катастрофу Іл-76 новий поворот. «Вітю-катафалку» (як іноді називають Муженка) почали зливати вірнопідданні: в інтерв'ю ТСН засуджений на 7 років за загибель 49 десантників і льотчиків з ІЛ-76, генерал-майор Віктор Назаров заявив, що у всьому винен його старий друг і шеф Вітя Муженко. За словами Назарова, Муженко керував операцією, а його призначили крайнім. «Це відповідальність Муженка. Він давав вказівку, а я відправляв у ГШ заявку», — заявив Назаров.
Тодішній керівник АТЦ, нині — начальник Генштаба Муженко, як упевнює Назаров, видавав накази особисто. Загальновідомо, що в матеріалах УД є показання про те, що глава АТО Віктор Муженко, переглядаючи численні донесення про ситуацію навколо Луганського АП, оточеного терористами з ПЗРК, коментував так: «Хе*ня!» і «Бред!». А після того, як інформація з доповідей підтвердилася (терористи збили літак за допомогою ПЗРК), не вбачив підстав для службового розслідування: https://www.youtube.com/watch? «Шапкозакидач, паркетний Наполеон, послідовник Жукова й Ворошилова — так підлеглі за очі характеризують Віктора Назарова. «Солдата не жаліти, баби ще нарожають!» — цю фразу потерпілі згадували в суді не раз, коментуючи ставшу крилатою висловлювання Назарова. Нібито після ЧП з «Іл-76» Віктор Миколайович (повний тезка Муженка) відреагував так: «Один літак збитий з трьох? Це нормально. 30% — нормальні бойові втрати». У те, що ця дивна висловлювання мала місце, легко повірити, вивчивши матеріали депутатського розслідування причин загибелі сотень українських добровольців під Іловайськом.
Прізвище Назарова фігурує й у них. Столичне святкування Дня Незалежності у 2014 році увійде в історію як неймовірно кощунницьке. Коли військова техніка, якої так не вистачало в АТО, парадувала перед колишнім міністром оборони Гелетеєм і Президентом Порошенком, російські танки на великій швидкості, не таючись, з прапорами, просувалися вглиб української території. А потім в упор розстріляли нашу колону в нібито «зеленому коридорі», наданому під «честне слово російського офіцера». У матеріалах комісії ВР говориться, що про небезпеку котла керівництву було доповідено напередодні. Там є й такий факт: коли о 10.30 святкового дня офіцери сектора Д з передового командного пункту передали в Київ інформацію про рух ста одиниць російської техніки, їм відповів начальник штаба АТО Назаров: «Йдіть нах** труси, я вас посаджу!». Через 2 години офіцери потривожили самого главу штаба Віктора Муженка, і почули такий «наказ»: «Не ссати! Це все х**ня. Ми через це вже проходили». І в той історичний день Віктор Муженко (який отримав з нагоди святкування генерал-полковника) не збрехав: адже він і раніше нехтував розвідданими.
Бувши допитаним на слідстві у справі Назарова, глава АТО визнав, що не завжди читає донесення, оскільки 90% інформації, що міститься там, — просто бред. Відповідаючи на питання, що мав би зробити Назаров у разі отримання інформації про бойовиків з ПЗРК, Муженко сказав, що… чіткого алгоритму дій на такий випадок не передбачено. Що стосується Назарова — інформацію з передової 23 серпня, яка у разі оперативного втручання могла б запобігти чудовищним втратам, він назвав «паніката» й «хернею». А значно пізніше, даючи інтерв'ю у статусі обвинуваченого, заявив, що не вважає Іловайськ поразкою.
Ми нагадаємо й інші трагедії цієї війни, за які несе відповідальність особисто Муженко. Донецьк у подарунок Гіркіну — «Велике досягнення», відоме як визволення Слов'янська, насправді було сливом Донецька. За вказівкою Муженка, банді Гіркіна дозволили безперешкодно пройти зі Слов'янська в Донецьк. Три тисячи терористів зі всім озброєнням неквапливо рухалися близько 4 годин, і були як на долоні. ЗСУ спокійно спостерігали перегрупування, патріотично налаштовані офіцери передавали координати цілей, буквально вимагаючи відкрити вогонь по рухомій колоні.
Артилеристи тримали гіркінців і мотороловців на прицілі, над бандитами кружляла українська авіація, але на застосування артилерії діяв запрет Муженка. У результаті Гіркіну й Моторолі дістався мільйонний город. Коли це стало предметом розбору, Муженко посилався на те, що в колоні були мирні громадяни й навіть діти. Але, за словами тих кількох полонених, які дійсно перебували в колоні, з приблизно 3000 терористів мирних (та й то умовно) було пара десятків: дружини й матері бойовиків. У тому числі — «ополченка» Лена, яка стала дружиною російського «туриста» Моторолі. А до яких жертв цей дивний «гуманізм» Муженка, який не захотів розстрілювати гіркінську банду, привів згодом?
І справді ли в гуманності справа чи в чомусь іншому? Питання про можливу роботу Муженка на Росію виникають у військових давно. Але, чомусь не виникають ні у військовій прокуратурі, ні у СБУ. Які не сміють наблизитися до «військового фаворита» Президента. Іловайський котел і День Незалежності. За Муженком ще після Іловайської трагедії слід було прийняти рішення. Коли був заступником Дніпропетровського губернатора, Геннадій Корбан заявляв, що 22 і 23 серпня він телефонував Муженку з новинами про те, що в Україну вторглися російські війська. Але, як і у випадку з Іл-76, Муженко нікого не слухав, повторюючи свої улюблені фрази — «Це все х**ня» й «Не ссати». «Я відправляв у штаб АТО дані, але Муженко й Гелетей вважали, що я сію паніку. І російські війська зайшли бойовим порядком, абсолютно спокійно», — говорив він. У звіті комісії ВР щодо Іловайського котла був такий же висновок: до розстрілу українських добровольців російською танковою дивізією привели недбалість, помилкові кадрові рішення й неадекватні дії колишнього на той момент міністра оборони Валерія Гелетея й начальника Генерального штаба — Головнокомандувача Збройних Сил України Віктора Муженка.
У тому ж звіті говорилося про хаотичне переміщення за рішенням штаба АТО окремих частин і підрозділів між секторами, що привело до зниження боєздатності й керованості угруповання сектора Д. Але катастрофа не омрачила посмішок Гелетея й Муженка в святковий день 24 серпня 2014 р. Напередодні параду 24 серпня, вислухавши інформацію про те, що російна бронетехніка в кількості понад сто одиниць на великій швидкості просувається вглиб території України, Муженко хвалився: «Ми це все проходили!». Але пізніше бравий генерал переконував ЗМІ, що інформація про перетин кордону військами РФ була отримана ним 25 серпня. На презирливе ставлення до розвідданих генерала Муженка пізніше вказали свідки в процесі слідства над Назаровим щодо ІЛ-76. Після Іловайська хоробрий Муженко злякався гніву народу й вирішив відбілити репутацію. Як розповів творець прес-служби начальника Генштаба Олексій Дмитрашковський, за завданням Муженка він звернувся до послуг піарників, які обіцяли виступи на ТВ, радіо й т.п. на користь Муженка за 15 тис. доларів.
Але той вимагав від Дмитрашковського вирішити питання за свій рахунок: https://www.youtube.com/watch? Трагедія в Донецькому аеропорту. Інтриги Муженка й дезорганізація управління — причина того, що під уламками обвалених перекриттів у ДАП загинули українські «кіборги». До того, як керівництво операцією взяв на себе особисто начальник Генштаба Муженко, з ним цілком успішно справлялися такі офіцери, як командир 93 бригади Олег Мікац. «Кіборги» не лише оборонялися, але навіть ходили в контратаки. Під час однієї з таких контратак «ДНРовці» так бігли, що зі страху взорвали за собою міст, який не мав стратегічного значення (сто метрів ліворуч-праворуч і військова техніка переходить через залізницю). Однак, стоило Муженку наблизитися до керівництва операцією — і одразу ж поразка.
У чому причина? Не було єдиного координаційного центру, не було системи отримання інформації, не було системи аналізу інформації, відсутня була система єдиного прийняття рішень. На лінії бойового зіткнення взаємодія йшла на рівні особистих контактів. А в Генштабі іноді дізнавалися про те, що відбувається в ДАП, з повідомлень ЗМІ. Героїчна оборона Донецького аеропорту, без сумніву, увійшла в історію України, але не тому, що є Генштаб, а всупереч йому. «Найбільший успіх» у Дебальцеві. Втрату найбільшого залізничного вузла Дебальцева Муженко на повному серйозі назвав найбільшим успіхом української армії. Однак бійці батальйону «Артемовськ» порівняли пережите ними в Дебальцеві з Іловайськом. «Нас просто розстрілювали, як у тирі» — повторив в ефірі «Громадського радіо» фразу, яка часто звучала після Іловайська, боєць Олексій Володін: https://hromadskeradio.org/ru/programs/lyudy-donbasu/nas-prosto-rasstrelyvaly-kak-v-tyre-strelok-brdm-o-kotle-v-debalcevo Так, точно так само, як і в історії з Іловайськом, попереджати про те, що в Дебальцеві буде котел, Муженко почали задовго до того, як він виник.
Увага, під Дебальцевом виникає ситуація — дивіться на карту: класичний «мішок» — трубили волонтери «Вернись живим» ще в січні. Треба або відвести війська з Дебальцевського «мішка» й вирівняти лінію фронту, або укріпити фланги так, щоб їх неможливо було зрушити з місця, 8000 українських бійців можуть опинитися в оточенні — писав кожен другий військовий блогер. Однак автори «Дебальцевської операції» впорто не приймали ніяких рішень, навіть уже після того, як виник «котел»…
Всупереч твердженню про блискучий вихід з Дебальцева й відсутність там котла, бійці «Артемовська» розповіли про розстріл машин з полоненими вже після оголошення офіційного перемир'я — 16 лютого («режим тиші» почався 15-го). Сусіднє Логвинове було захоплено російськими військами 9 лютого, підписання чергових Мінських угод, до якого Москва приурочила м'ясорубку, сталося 12 лютого, і вже тоді сталася «котел». «По всіх телеканалах йшла брехня про те, що все під контролем, хоча не було ні підвозу зброї, ні підвозу продовольства.
Котел сталася через дебілізм керівництва штаба сектора С й керівництва штаба АТО, які доповідали, що все в шоколаді», — розповів ще один «артемовець»: https://www.obozrevatel.com/interview/05792-veteran-ato-iz-donetska-mestnyie-vstrechayut-nas-kak-ezhi-no-i-zhit-pod-dnr-ne-hotyat.htm Український спецназ, якого могло не бути. Єдина причина, з якої Муженко намагався слити військовий спецназ, що піднімався на ноги, — боязнь конкуренції боєвих командирів. Формування сил спеціальних операцій — головний проект співробітництва НАТО й України — гальмувався через особистісний конфлікт між Муженком і Сергієм Кривоносом. У якийсь момент Муженко почав відправляти військову еліту на передову, затикаючи нею дири. Або ж цілеспрямовано її знищуючи. Що знову ставить питання про те, чого більше в діях Муженка — особистої підлості й непрофесіоналізму чи йдеться про зраду? Підготовка військового спецназівця коштує надто дорого, і, отже, — використовуватися він повинен як високотехнологічна зброя. Муженко ж намагався використовувати їх як рядових піхотинців.
А керівництво спецназу — знищували морально. Сергія Кривоноса — народного героя України, захисника Краматорського аеропорту, відверто виганяли, створюючи нестерпну атмосферу лише через заздрість до його авторитету в особовому складі. Кадри вирішують усе. Нардеп Андрій Сенченко вважає, що за неадекватні дії й бездіяльність Муженка повинен постати перед судом: https://www.obozrevatel.com/politics/75196-senchenko-nazval-glavnyih-vinovnikov-ilovajskoj-tragedii.htm До таких же висновків дійшла й парламентська комісія. Але поки що єдиний покараний — Назаров. Муженко продовжує лихо крутитися на паркеті перед Президентом і розповідати про власну геніальність. А війна продовжується. І кожен день — нові втрати. На героїзмі рядових неможливо їздити нескінченно, людський ресурс небезмежний. Треба робити кадрові висновки з помилок і ламати традицію зворотної селекції — коли на найвищі сходинки драбини піднімаються найгірші.
Але — послухняні й «приємні в спілкуванні». Муженко боїться поділитися владою й тому особиста відданість підлеглих, їхнє угодництво замінюють професіоналізм. Вячеслав Назаркін — один із прикладів такого «угодництва» й дилетантизму, що приводять до людських жертв. Муженко зробив Назаркіна замом начальника штаба АТО в найкритичніший період лише тому, що вважав його своїм товаришем. Назаркін був замом Муженка й керував спецназом. І коли бійці кіровоградського полку спецназу (той, з якого виросли Сили спеціальних операцій) 29 липня 2014 потрапили в засідку, виживші дійшли висновку, що їх підставили. Назаркін відправив спецназ вглиб ворожої території під вигаданим приводом, і в цей час хтось повідомив терористам маршрут. Винним спецназівці вважали Назаркіна не лише тому, що він тоді командував спецназом. Брат Вячеслава Назаркіна — Сергій Назаркін воює на боці ворога. А ще журналісти з'ясували, що генерал Назаркін під час Майдану виступав за силовий розгін мітингуючих і підтримував антимайдан: https://www.youtube.com/watch? Ось ця саме риса: готовність на все заради «Першого», скоріше за все, пояснює — чому Муженко пригрів Назаркіна, а Порошенко — Муженка.
У цьому сенсі Муженко — дзеркало Порошенка. Вірна особисто йому людина (хай навіть і підозрювана в державній зраді — якщо говорити про Назаркіна) в очах «Першого» — незамінна людина. І тому навіть зрадник, якщо вдасться переконати «Першого» у відданості, не потоне. Прихильник антимайдану Вячеслав Назаркін за бажанням Муженка мав би возглавити сили спеціальних операцій, але під тиском волонтерів опинився «всього лиш» на посаді першого зама командувача військ оперативного командування «Захід» (хоча мав би опинитися під арештом). Постскриптум. Людина з ПР. У Муженка добре виходить щеголяти на параді. Але коли він починає особисто керувати військами — створюється враження, що він просто підіграє Росії. Сенсом життя цього військового є можливість особисто доповідати Порошенку й отримувати нагороди, у кар'єрі він досяг максимальних висот, залишилося законсервуватися в нинішньому положенні й якомога менше вникати у військові справи. Давши можливість керувати операціями тим, хто в цьому щось розуміє. Але Муженко ще й любить війну. Або «попіаритися на війні».
І тому регулярно показується «на передку». Він навіть здатний на подвиг — такий, наприклад, як віджатися «на підтримку ветеранів і бійців АТО»: https://www.youtube.com/watch? При «злочинній владі» у Начальника Генштаба Муженка було теж все добре. З 2010-го він — командир 8 корпусу сухопутних військ, а з 2012-го — зам. нач. Генштаба й наділений званням генерал-лейтенанта. Заради цього не гнушався піти в депутати від ПР у Житомирську облраду. Але при Президентові Порошенку його чекав справжній зеніт слави. Під час війни він отримав найвище військове звання — Генерал армії України.
Чому? Йому вдалося внушити «Першому» думку про те, що він єдиний, хто може йому забезпечити особисту захист і виконати будь-який наказ. А Порошенко, заради впевненості в тому, що його захистять від народу, який може повстати, готовий закривати очі не лише на гріхи, але й на справжню гнилість підлеглих. Янукович спирався на МВС, а Порошенко розраховує — якщо що — сховатися за спинами армійців. Муженко гарантує лояльність армії й захист Адміністрації Президента від гіпотетично можливого чергового Майдану. І ось за це Порошенко готовий простити йому все. Треба сказати, що військові експерти в оцінках Муженка розходяться. Деякі називають його хорошим господарником, але ніяк не стратегом і полководцем, а інші просто рекомендують повісити. Усереднена думка відповідає прізвиськові в Генштабі — «Вітя-дятел». Ще одна поширена думка зводиться до того, що на посаді НГШ Муженко — це політична фігура, всього лиш виконавець. Адже ДАП, Іловайськ, Дебальцево — політичні рішення Верховного, виконані Муженком. Для прикладу: в Іловайському котлі громили добробати, фінансовані Коломойським, а ЗСУ не рушилися з місця, щоб їм допомогти.
Повертаючись до справи Назарова, з якої ми почали: незважаючи на цілком зрозумілу ненависть потерпілих до цієї фігури, більшість його колег з ЗСУ впевнені, що він перетворився на жертовного козленяти, якого віддали на заклання, щоб збити хвилю щодо Балаклеї в суспільстві. Кажуть, у Балаклеї під дахом «господарника» в нахабно списали те, що було просто вкрадено, й що «зверху все в долі». Що охорона складів стратегічного значення була організована як попало цілком свідомо. А ще кажуть, що Назаров не ідіот, а надто високомірна людина, яка себе переоцінила. Ідея з військовим судом, кинута як рятувальний круг, і нова експертиза не знайшли підтримки в суспільстві, і тоді Назаров почав компанію з самоспасіння. Хоча Муженко обіцяв не кидати: у кінцевому рахунку, Назарова так і не відсторонили від виконання обов'язків і навіть не взяли під варту в залі суду, але він почав нервувати, а це може обернутися для Муженка дуже й дуже погано. У кінцевому рахунку, коли Муженко стане надто ненавидимий військовим станом, для Президента стане очевидним, що від нього пора позбавлятися. І чим скоріше, тим краще.