Громадськість сперечається: чи втече Павло Панасюк-молодший у рідне Єнакієво, чи вирушить у анексований Крим — після того як суд відпустив нерозкаяного вбивцю на всі чотири сторони навіть без застави.
1. Обкурений, у кобурі та трусах
1 серпня 2015 року участковий міліціонер курортного Богородичного (Святогірськ) з ранку пив коньяк з горлишка винної пляшки, відпочиваючи на міському пляжі. Таїтися не в правилах 32-річного Павлика — для його сусідів у Богородичному ця картина звична — тверезим Панасюка-молодшого видіти доводилося нечасто. Якось, уже під час роботи у Святогірську, куди Павлик перевелся з окупованого Єнакієва, була історія: Панасюк-мол. заступив на чергування, і відключився. На кілька годин абонент «102» виявився недоступним. Але для перезрілого «юнака» з «золотої сім'ї» такі «витівки» дозволені: Павлик не втратив роботу. «Приходилося видіти Павла п'яним у хлам? — переспитує сусід — Та він тверезим і не їздив. Може, тому, що крив самогонщиків». У невменяємому стані Павло Панасюк-мол. ще й скрутив косяк.
Коли згадав, що о 19.00 заступати на наряд, помчав шалено. Виїхав на зустрічну смугу і лоб у лоб протаранив своєю «Тойотою Прадо» сім'ю на «Шкоді». Удар був такої сили, що «Шкода» перетворилася на млинець, а водій «Прадо» не отримав ні подряпини. П'яне створіння вивалилося з-за кермо і почало втікати, стріляючи в повітря. Так, ось таке доповнення до сюжету — п'яний у дим правоохоронець був озброєний табельним пістолетом і від страху вдвічі небезпечніший. «На ньому мотилялася кобура, а постріли він робив у бік людей, які за ним бігли», — говорить свідок. Одразу обмовимося, сім'я Панасюків настільки впливова, що потерпілі й свідки досі бояться виступати проти них відкрито. Пояснюють: «Мало чи що ще може вчинити безкарний вбивця?».
Свій телефон він залишив у «Прадо». Втікаючи, роздягся до трусів. Це неадекватне поведінку пізніше пояснював суду тим, що боявся за своє життя.
Жені подзвонив з телефона перехожих, які також дали свідчення: «Я покурив, випив, сталося ДТП — подавай машину в угон!». І дружина Юля — до речі, теж колишня працівниця донецької міліції, зробила неправдиву заяву про злочин (за що також полагає від 2 до 5 років, але чомусь Юлію це не торкнулося). Не лише дружина Панасюка взяла діяльну участь у приховуванні злочину. Хтось із колег «люб'язно» зібрав з місця події гільзи з табельної зброї. Зробивши потрібні дзвінки, участковий прибіг додому (він живе у тому ж Богородичному — вулиця Куротна, 25-а). Там на Павлика гнули спини двоє робітників, і господар наказав: «Зараз тут буде міліція, ви повинні сказати, що я був дома, а з двору угнали машину. А якщо не скажете — не заплачу за роботу». Робітники кивнули. Але коли за Павликом приїхав його начальник і робітники побачили місце злочину (воно знаходиться неподалік від дому), шоковані трудівники сказали правду: «На Прадо уїхав господар». У «Шкоді» знаходився труп водія. Ще два життя висіли на волосині.
У момент ДТП на місці загинув досить відомий у Горловці чоловік Юрій Георгійович Корнілов. Його дружина Наталія Миколаївна прожила ще 24 дні, а їхній 10-річний внук Дима помер у лікарні 15 серпня. Жінка й хлопчик перебували в комі. Деякі вважають, що їх можна було врятувати, якби… Якби у Панасюка-мол. та його батька була хоч крапля совісті.
2. Богом клянусь, Рафик не винен
Папаша Павлика — той самий Павло Петрович Панасюк, який до війни належав до числа найвпливовіших людей Горловки (http://gorlovka.ua/rating/rating/55/participant/293/). Улюбленець Віктора Януковича, Юрія Іванющенка та Армена Саркисяна. Панасюк-ст. розпочинав кар'єру в Єнакієві, під час Майдану крив злочинність у Горловці, встиг попрацювати в Дзержинську. І, незважаючи на підозру у співпраці з сепаратистами, з честю пішов на пенсію. Павло Петрович почував себе досить комфортно, щоб розраховувати повернутися на службу. На момент описуваних подій його кандидатура розглядалася як варіант на посаду голови МВС у курортному Святогірську.
Як і всі давно закінчені громадяни, Панасюк-старший обожнює ставити свічки в церквах. Мама загиблого хлопчика — Євгенія — так розповіла про своє перше спілкування з Павлом Петровичем суду: «Пійдемо в церкву! Перед іконою поклянусь, що сина за кермом не було — у нас машину вкрали. Ми — люди благородні, тому вам допоможемо, але мій син ні в чому не винен. Він бігав за машиною (після того, як її вкрали) — і не зміг наздогнати!». І я, звичайно, повірила, тому що не розуміла: як можна так брехати, коли дитина вмирає й я прошу допомоги!».
Потім перед очима нещасної матері Діми з'явилася дружина вбивці й попросила, щоб Павлика відпустили. «Вона вже не говорила, що машину вкрали. Сказала, що її чоловік був за кермом, але запропонувала нам «визначитися з сумою». Запропонувала попросити, щоб Павлу дали 5 років — тобто мінімальну міру. І ще вона сказала, що у них нічого немає — вони дуже бідні. «А якщо Павло не сяде, ми заведемо кур, господарство, і будемо вам допомагати», — так сказала Юля. У Євгенії (сама вона — колишня горловчанка) відкрилися очі, коли дізналася прізвище людини, яка позбавила її щастя: Панасюки — відомі у Горловці мільйонери. Павло Петрович, як Гобсек — міг постати в лахміттях. Але не в силах відмовити собі в задоволенні прокатитися на масивному позашляховику. На роботу приїжджав на особистому «Хаммері». Маючи нерухомість у багатьох куточках країни, зі скандалом отримав від держави безплатну квартиру. А на могилі загиблого хлопчика Діми досі немає пам'ятника — спочатку похорони, потім суди й адвокати виснажили сімейний бюджет потерпілих…
Був у Панасюка-старшого й ще один розмова з мамою Діми. «Я так схуд — подивись, мені нічого носити, на мені все звисає. Ти повинна розуміти, що у твоєї дитини доля була така, її вже не повернеш. А мені мою треба рятувати. Я-то по своїх каналах цю справу все одно вирішу, але я вважаю, що правильніше, якщо вам ці гроші піду».
Панасюк-папа оцінив три життя в 300 000 грн. І не те щоб Наталія (дочка вбитих Корнілових) та Євгенія (невістка й мама хлопчика) жадали крові. Зовсім ні — вони були готові до прощення! «Ми сказали, що розмови про гроші можна буде вести після того, як ми зрозуміємо позицію Панасюка в суді, — говорить Наталія Корнілова, — Але його батько на це відповів: «Позиція залежатиме від того — договоримося ми з вами чи ні». Більше за все потерпілі не могли зрозуміти — як можна так віртуозно брехати: дивлячись прямо в очі, клястися Господом Богом — що доїдають останню скоринку хліба, і щоб наскрести обіцяні триста тисяч, доведеться влізти в борги. Коли Дима був ще живий, його мама погоджувалася на будь-яку допомогу, але отримала її лише один раз — близько 3000 гривень «на ліки» й ще 200 «на харчування» — коли одна доба в лікарні хлопчика й його бабусі обходилися потерпілим у 5 тисяч гривень. Панасюки наяривали жертві на телефон зі словами: «Чим ми можемо допомогти?». Почувши прохання взяти список ліків і сходити в аптеку — погоджувалися, і… Далі справа не йшла. Про жадібність обох Павлів горловчани розповідають легенди.
Нібито якось ще до війни Павлик позарився на чужу барсетку, яка спокусливо виглядала з сусідньої машини на заправці. А камери записали «конфуз». «Порішали» швидко, але, як кажуть, осадок залишився: «Бабла немеряно, а барсетки крадеш» — пішла про Павлика дурна слава. Ще одна сімейна риса Панасюків — цинізм. Вони тиснули на свідків, які бачили, як участковий пив перед аварією. І сьогодні ці люди бояться помсти. Адже ще перебуваючи в Бахмутському (раніше — Артемовськ) СІЗО, Панасюк-мол. зареєстрував підроблений акаунт на сайті ВКонтакте й почав бомбити погрозами акаунт Наталії Корнілової. У суді, коли потерпіла звернула увагу на цю тему, обвинувачений став запиратися — мовляв, у нього немає доступу до мобільного зв'язку й інтернету. Одночасно з цими твердженнями, перебуваючи під вартою, оформив собі через інтернет електронний пропуск в СБУ для перетину лінії розмежування.
Позиція «принца Рафика» в суді: я не винен, розкаюватися не в чому. А втік — тому що був у шоку. Даючи ці пояснення суду, Павлик Панасюк звинувачував у всьому фантастичного велосипедиста. Привид на великі, звичайно, міг привидітися п'яному й накуреному водієві «Прадо». А що стосується свідків — ніхто не помітив ніякої «несподіваної перешкоди». Пізніше Павлик придумав «досконалішу» версію: він не виїжджав на зустрічну смугу — просто його позашляховик і «Шкода» потерпілих хтось… переставив на місці події!
3. Ціна свободи й совісті
11 квітня суддя Славянського міськрайонного суду Інна Сідоренко відпустила Павлика з-під варти. Просто так, без застави — на всі чотири сторони. Якщо врахувати, що за сукупністю двох статей йому загрожувала десятка, а в СІЗО Павлик відсидів рік і 8 місяців, стає зрозуміло, що гуманізм судді не безкорисний. УД № 42015050000000392 від 2 серпня 2015 р. містить звинувачення за ч. 3 ст. 286 (ДТП, що спричинило смерть кількох осіб — до 10 років) та за ч. 1 ст. 135 КК України (Залишення в небезпеці — до 2 років тюрми). Формально Сідоренко відпустила обвинуваченого з напутством: зобов'язаний носити електронний браслет, але без браслета! У своїй ухвалі суддя зобов'язала місцеву поліцію наглядати за виконанням її постанови, але… Про ухвалу поліція дізналася зі ЗМІ!
Сідоренко як би «забула» повідомити тих, кого зобов'язала «наглядати». Так само проігнорувала й такий ключовий момент: ні електронних браслетів, ні технічних засобів для контролю за підсудними з браслетами у місцевої поліції просто немає. Середня ціна такої судейської «забудькуватості» коливається в межах 10–20 тис. $. Що підтверджують і наші джерела в окупованому Єнакієві. Саме туди дружина Панасюка-мол. перебралася одразу ж після арешту чоловіка. Тітка Юлії Панасюк похвалилася знайомим за 5 днів до звільнення Павлика: «Порішали, нова суддя його відпустить», і — «як у воду гляділа»!..
Прикольно, що суддя Сідоренко написала в своїй ухвалі, що Павлик не буде ховатися, тому що у нього є «стійкі соціальні зв'язки», а як підтвердження навела, що він одружений і має дитину. А також — має постійне місце проживання (Донецька область, с. Богородичне, вул. Куротна, 25-а). Сідоренко послалася на те, що 10 березня цього року Юлія Панасюк звернулася зі заявою про прохання дати побачення й додала копію паспорта, де немає штампа про розлучення.
Ця Інна Сідоренко — до речі, теж заслуговує на увагу: переведена в суд Славянська з неконтрольованої території, має зв'язки в «ДНР». Так ось суддя проігнорувала те обставину, що сім'я Павлика проживає на неконтрольованій території, і що Павлик отримав пропуск від СБУ на право переміщення в «Донецьку республіку». А крім того — нічого сьогодні не заважає Павлику сховатися від переслідування в анексованому Криму, де у його мами — як мінімум, дві квартири: у Феодосії та Алушті. Як з'ясувалося, Юлія Панасюк розлучилася з Павликом за т.зв. законами «ДНР», але чекає милого дома — у славному Єнакієві. Там вона вже намагалася влаштуватися на роботу в т.зв. «поліцію ДНР», а поки що підробляє майстром манікюру. На своїй сторінці ВКонтакте Юля Антонюк (Панасюк) розміщує оголошення про послуги з цінником у рублях. Хоча, враховуючи обсяги сімейного багатства, записаного, зокрема й на Юлю, робота для дівчини скоріше — спосіб цікаво провести час, адже в грошах Панасюки не нуждаються.
4. По-багатому
Нерухоме майно сім'ї, про яке можна дізнатися з відкритого реєстру, настільки обширне, що його не просто утримати в голові — близько 30 об'єктів у різних точках України, включаючи відібрану агресором територію. Просто дивуєшся — навіщо одній маленькій сім'ї стільки? І чому не переписали хоча б одну — найскромнішу квартирку — на потерпілих, щоб хоча б трохи загладити безмежну вину?..
На самому Павлові Павловичу, звичайно, нічого немає. Проте викликає підозру такий факт: уже після того, як поховали троїх членів сім'ї Корнілових — 18 вересня 2015 року на Надію Панасюк, 1980 р.н., рідну сестру обвинуваченого, у нотаріуса Віталія Бігуна у місті Славянськ переоформили одразу 4 об'єкти! А саме — ділянку в Богородичному в 9 соток, ще одну ділянку — в 0,17 га, великий дім, де жив до ДТП участковий-вбивця Павлик разом зі своєю сім'єю, і квартиру у Славянськ. Десятки квартир, ділянок і домів оформлені на сестру Павлика — Надію Павлівну та маму Наталію Василівну. Ще в серпні, коли потерпілі перебували в стані коми, а їхні близькі судорожно збирали гроші на лікування, Панасюки спрямували всі зусилля не на спасіння життів, а на приховування багатства. Журналісти 2+2 зняли сюжет про те, як Панасюк-старший збував елітні автомобілі, замітаючи сліди, і при цьому вишибав сльозу, розповідаючи, що гроші потрібні, щоб викупити Павлика (що сидів на той момент в Артемовському СІЗО) з «ДНРівського» полону.
Попутно Панасюк-ст. скаржився «покупцям» на те, що «ДНРівці» розграбували його квартиру в Горловці, у якій він зробив шикарний ремонт. Проте наші джерела говорять, що це чергова брехня. Знаючи номери телефонів членів міліцейської сім'ї, за допомогою пошукових систем легко знайти навіть майно, якого немає в реєстрах: квартири й дачі Панасюки здають в оренду, елітний автопарк виставлений на обмін і продаж. Іноді Павло Петрович дає оголошення навіть на своє ім'я — ось «Павло, Изюм» — наприклад, продає «Додж»: https://auto.ria.com/auto_dodge_ram_19412251.html А ось і «Форд Мондео» (на одній із фото навіть видно номер АН 0048, а всі автомобілі Панасюків мають цей номер з різними літерами): http://rst.ua/oldcars/ford/mondeo/ford_mondeo_6698897.html
Навіть сьогодні автопарк Панасюків, за нашими даними, складається не менше ніж з 10 автомобілів мінус розбита «Тойота Прадо». «Тойота Секвойя», «Ягуар», два «Ленд Крузери»… Враховуючи термін експлуатації й зниження ринкових цін, загальна вартість автопарку нашими експертами оцінюється приблизно в 300 000 $. Звідки ж такі гроші — у сім'ї, де немає ні бізнесменів, ні топ-менеджерів, де дами переважно займаються домашнім господарством, а чоловіки носять міліцейські погони?
5. Звідки золоті батони?
Горловчани не раз звинувачували Панасюка в крівництві всіх видів нелегальних бізнесів: шахти-копанки, підпільні ігрові салони… Усі «однорукі бандити» в місті практично офіційно належали Вові Ушастику (він же — Володимир Іванков, депутат Артемовської міськради й спонсор «російської весни») — кримінальному авторитету з Артемовська. І, як розповідали місцевим журналістам, місцеві ж міліціонери в Горловці — Павло Петрович мав непоганий відсоток. «Коли Панасюк-старший керував у Горловці, він займався машинами-клонами: перебивали номери, легалізуючи вкрадені машини, шляхом придбання номерів дублів з легальних машин. А основним видом діяльності молодшого, який до війни працював в Єнакієві, було вирішування через папу: у кого проблеми по Єнакієву й Горловці, звертались до молодшого», — розповів колишній працівник горловської міліції.
Одного разу СБУ затримала підлеглих Павла Петровича на торгівлі наркотиками, яку вони розгорнули прямо в приміщенні УВД. Самі торгували, самі ловили — якщо треба було зробити показники, й отримували відсоток зі своїх же дилерів. Затримані ОБНОНівці клялися, що кожен день носили начальнику — Павлу Петровичу — товсті «котлети». А Павло Петрович, незважаючи на жирний кеш від продажів, замість обіцяної крівниці, як тільки ОБНОНівців затримали, злив підлеглих: «У них були погані показники в роботі, я давно хотів їх зняти»…
6. Горловчани й вбивства на Майдані
У рідному Єнакієві досі пам'ятають «бравого» командира ППС Павлика Панасюка — за стрільбу в кафе «Куточок». За кілька років до війни п'яний Павлик вирішив показати, який він діловий, і відкрив стрільбу в громадському місці. На щастя, ніхто не постраждав, і справу замяли. Потім було якесь ДТП з наїздом на пішохода, й теж пронесло: потерпілий залишився живий. Але ще більше пам'ятають в Єнакієві «царя Павла» — який при кожному випадку захоплювався генієм Віктора Федоровича. Панасюк гордився тим, що бував у гостях у Януковича в той час, коли ще працював у міліції Єнакієва.
Поклоніння Януковичу для Єнакієва — норма. Але Павло Петрович працював там до 2004 року. А, керуючи Горловською міліцією, вражав навіть місцевих лизоблюдів з ПР — умінням лестити «Батьку». У своєму службовому кабінеті Павло Петрович облепився портретами Януковича. А журналістам так і говорив: «Віктор Федорович Янукович — великий чоловік». Хвалився Панасюк і тим, що особисто доводилося охороняти нардепа Іванющенка під час його візитів на малу батьківщину. Зрозуміло, що у Юри Єнакіївського, оточеного оравою «товстолобиків», не було потреби в колобку з ніжними ручками. Просто міліціонер вважав за честь бігти в свиті Іванющенка, розстеляючи червоні доріжки під ніженьки. А ще горловчани люблять згадувати, як Панасюк вибігав зустрічати Армена Саркисяна, проявляючи похвальну гнучкість упитаного тіла в поклоні. Армен Саркисян — «офіційний» смотрящий за Горловкою від Іванющенка, цінував Павла Петровича за вірність. Кримінальний авторитет настільки благоволив до своєї ручної міліції, що навіть відкрив їдальню в будівлі УВД. По вихідних головний міліціонер Горловки обов'язково їздив на килим до смотрящого з рапортом.
А деяким непослушним опам, буває, навіть погрожував: «Віддам пацанам Армена на розтерзання». Якось журналіст популярного горловського сайту запитав начальника міліції про смотрящого, і той відповів: «Офіційно можу заявити, що в Донецькій області в цілому, й у Горловці — зокрема, такого явища немає. Це все пережитки 80-х»: http://gorlovka.ua/News/Article/148 Але стоило авторові дерзкого питання вийти за межі кабінету начальника УМВС, як на його телефон подзвонив сам гроза Горловки Армен Саркисян: «За смотрящих хочеш дізнатися? Приходи — розповім». Могутність Саркисяна в Горловці була така, що, переломавши через коліно весь депутатський корпус, він провів на сесії перейменування однієї з міських вулиць на честь свого батька. В останнє літо напередодні війни вулиця радянського революціонера Клокова, розташована на селищі шахти Кочегарка, прикрасилася ім'ям Нагапета Саркисяна.
А чого ще, крім увічнення, бажати злочинцю, який і так володіє «газетами, заводами, пароходами»? Болтають, що після першого захоплення Горловської виконавчої комісії адептами російського світу Павло Панасюк рекомендував кандидатуру «народного мера»… Такою була перша ініціатива начальника міліції «по захисту міста» — з того моменту, як працівники місцевої виконавчої комісії почали звертатися за допомогою. Уже після першого антиукраїнського мітингу 22.02.2014 р. майбутніх захоплювачів зняли на відео й передали матеріал міліції. Але Павло Петрович сам — людина Армена, відповідно — не міг відреагувати на заклики звернути увагу на людей Армена, які рвалися рятувати Горловку від «бендерівців» і «правосеків». До моменту остаточного захоплення сепаратистами будівлі міської міліції 14 квітня 2014 р. громадські активісти немалими зусиллями добилися заміни Панасюка на Андрія Крищенка, але маховик кривавої російської весни був уже запущений. А Панасюк, замість того щоб понести відповідальність за бездіяльність, перевелся в Дзержинськ, де продовжував грати в поддавки з ворогами України.
Для придушення малочисленного й інтелігентського Донецького Євромайдану донецька мафія використала справжніх кілерів, перевірених у 90-х, чиїм предводителем був Армен Саркисян. Вперше він засвітився в Донецьку 19 січня 2014 р. У той день «авторитет» скромно ховався за спинами своїх шестерок, на кшталт Гагіка Агавеляна, якому місцевою владою було доручено організувати розгін. Серед тих, кого ідентифікували як нападавців на майданівців біля пам'ятника Шевченку, був злочинець за прізвиськом Гоча, який входив у кістяк ОПГ Саркисяна ще з середини 90-х. Безмежно гордий собою Агавелян (за сумісництвом керівник обласного товариства вірмен) не приховував своїх «повноважень» у межах виданого донецькою владою «мандата» на побиття окулярників. А 18–19 лютого в районі Михайлівської площі в Києві ті самі особи вчинили не менше 6 вбивств, включаючи журналіста Веремія.
За словами голови МВС Авакова, в столиці горловські урки ховалися в офісі Іванющенка, там вони отримували зброю, а також — інструкції, координуючи свої дії з міліцією всіх рівнів. У такому разі, очевидно, що в число координаторів на рівні Донецька й Горловки, де також викрадали й убивали активістів, входив і Павло Панасюк — вірний слуга й своєрідний менеджер смотрящого Армена Горловського. Після того як у Горловці повністю захопила владу т.зв. «ДНР», Саркисян чомусь перебрався в Ростов, а пізніше — то чи в Вірменію, то чи в Монако, де базується й його патрон Юрій Іванющенко. Хоча, за нашими даними, у Горловського, що називається — довгі руки, він і тепер має стосунок до деяких «мокрих справ» в Україні.
Чому не втекли вслід за Арменом у Росію всі творці «путінського світу» — такі, як Панасюк, який кожен свій крок узгоджував з предводителем убивць? Не хочеться думати, що прислуга в погонах все ще потрібна Армену саме тут. А Павло Петрович — сама суть тієї порочної практики, яку горловський журналіст Олександр Білінський описав так: «Чиновники й барижани в погонах були ширмою, говорячими головами, їздоками в Київ, спекулянтами-господарниками, що заробляли на відкатах і тендерах, які беззастережно виконували волю й у всьому слухалися тіньових смотрящих». На жаль, є безліч моментів, що говорять про те, що міліцейсько-кримінальний спрут зберігає живучість, а панасюківщина — явище, а не приватний випадок.