Смерть новобранця у Чугуєві: сім'я звинувачує військових у приховуванні обставин і спробі видати вбивство за самогубство

У медсанчасті навчального закладу міста Чугуєва Харківської області, де дислокується 92-га окрема механізована бригада ЗСУ, сталася смерть 23-річного Олександра Ткачева, військовослужбовця строкової служби. Обставини його смерті залишаються невясними. Після того як батько загиблого звернувся до поліції, військова частина запропонувала кілька версій: за однією новобранець повісився на поясі від медичного халата на сходах медсанчасті, за іншою — задушився військовим ремінцем на ліжку. Жителів села Степановка Волноваського району Донецької області цей випадок обурив настільки, що вони відкрито виступили проти мобілізації. По-перше, тому що Олександр Ткачев пішов в армію добровільно, але покінчив з собою (за офіційною версією), прослужив в армії всього два дні. По-друге, представники Донецького обласного військового комісаріату, які доставили тіло разом з труною, так поспішали з похоронами, наполягаючи на негайному поховані, що це більше нагадувало тиск, ніж допомогу. По-третє, батьків і сусідів новобранця стривожили (м'яко кажучи) сліди побоїв на тілі, які військові намагалися пояснити передсмертними судомами самогубця.Олександр Ткачев не залишив предсмертної записки, але його настрій у день смерті вже не був таким оптимістичним, як у день приїзду до Чугуєва. Після того як батьки загиблого вимагали проведення повторної судово-медичної експертизи, загадки продовжилися. У Маріупольському відділенні СМЕ результатами експертизи Ткачевих не ознайомили, але намагалися видати висновок про те, що новобранець покінчив з собою не в армії, а вдома. Масло в огонь підливають ресурси сепаратистів, які, як відомо, доступні не лише на Донбасі, але й у сусідніх регіонах. Так звані ЗМІ «республік» з задоволенням пишуть, що історія загиблого солдата — не трагічний випадок, а закономірність. Оператор Микола Рябченко поділився з «ОРД» відео, які підтверджують, що в Маріупольському відділенні СМЕ (вулиця Іліча, 60) відбувається щось підозріле. Сестра новобранця розповідає: нам видали нову справку, де написано, що він повісився вдома. Спочатку прийняли рішення залишити першу справку про те, що він повісився в навчальному закладі.«Я був очевидцем того, як експерт у СМЕ Маріуполя винес висновок зі словами: «26-го помер вдома». Сестра почала обурюватися: «Помер 24-го, в армії». Коли вона підняла галас, їй відповіли: «Добре, давайте назад, буде інша справка». Я був вкрай здивований і готовий виступити свідком. Там же я зустрів військового комісара — побачивши відеокамеру, він розвернувся і швидко пішов всередину. А люди, які його супроводжували, відповіли: «Він старший», — розповів «ОРД» Микола Рябченко. На фото видно те свідоцтво про смерть, яке, як сказав експерт, прийняли рішення залишити сім'ї. «Нам у морзі видали, що ми його знайшли повішеним вдома», — поділилася з «ОРД» сестра загиблого солдата Світлана. — Перший висновок привезли разом з трупом 25 квітня, приблизно о 14.30. У тому документі було написано: механічна асфіксія та номер військової частини. З тілом приїхали з Волновахи комісар і його заступники. Привезли все, аж до вінків, поспішали закопати. Ми були в розгубленості, в шоку. Але батько сказав: «Я викликав поліцію, не дам хоронити, поки не буде повторного розтину». Після цього військові дуже занервничали. Приїхав слідчий з Волновахи і одразу сказав, що це схоже на вбивство. Описав усі синяки, порушив справу, порадив: «Той папір, що привезли вам з Харкова — ви його нікому не показуйте».І тому в Маріупольській експертизі я сказала, що у нас немає свідоцтва про смерть. А пізно ввечері брата відправили на розтин до Маріуполя. Військовий комісар був у СМЕ весь день, а у нього було свідоцтво з Харківщини, яке привезли разом з тілом, сфотографоване на телефон. І, незважаючи на це, нам видали справку про те, що смерть наступила вдома. Я обурилася, дістала харківський папір і їм показала. Вони тоді одразу забрали свій (підроблений) і порвали його». За словами сестри, судово-медичний експерт їй визнався, що загиблому братові перед смертю були нанесені побої, але дав зрозуміти, що від нього в цій справі нічого не залежить. Ткачеви говорять, що не жадають помсти, але хочуть розібратися в причинах трагедії. З військової частини до них ніхто не приїхав і навіть не висловив співчуття. Але після того як Ткачеви підняли галас, їм почали телефонувати військові, які себе не називали.«Що тільки не вигадували! То Сашу з ранку в понеділок (24 квітня, тобто в день смерті) відправили в медсанчасть через апендицит, то говорили, що у Саші були якісь проблеми в сім'ї. А закінчили тим, що він у нас був психічно хворий. Але поки його не забрали в армію, він цілий тиждень їздив у комісаріат у Волноваху, проходив усі обстеження, і значить відхилень не було», — говорить сестра. За нашою просьбою жителі Степановки відновили послідовність подій, пов'язаних зі смертю Ткачева. Повістка прийшла до хлопця 19 квітня, у день його народження. Він отримав відстрочку на один день, але 19-го побував у військовому комісаріаті. Увечері сусіди прийшли на проводи. За присутності гостей йому на телефон хтось зателефонував з військової частини. 20 квітня Ткачев ночував у Маріуполі, 21 квітня виїхав до міста Чугуєва. З ним постійно був товариш на прізвище Руденко, з яким Ткачев подружився у військовому комісаріаті. Військовий комісар, за словами Ткачевих, сказав, що вони разом проходили медичну комісію і що Руденка з тих пір не можуть знайти. По дорозі до Чугуєва Ткачев телефонував батькам з телефону приятеля Руденка, який може бути свідком.22 квітня Ткачев прибув до Чугуєва. Приїхавши, він одразу позвонив кільком друзям і батькам уже зі свого номера. Був у чудовому настрої: «Мене підстригли, мені видали форму!» — говорив про це з радістю. 23 квітня, напередодні смерті, не відповідав на дзвінки, але перезванював, говорив, що все добре. 24 квітня сказав кільком односельчанам, що його почали «гнобити». За словами сусідки, його назвали сепаратистом. Останній дзвінок від солдата був 24 квітня о 16.30, він розмовляв з другом. Почувши сумні нотки в голосі Ткачева, друг запитав: «У тебе все в порядку, тебе не б'ють?». Олександр нібито відповів: «Не б'ють. Поки». За офіційною інформацією, смерть наступила о 19.21. Але о 20.30 на телефон жительниці села поступив дзвінок з номера Ткачева. Це була його колишня начальниця. За словами жінки, той, хто дзвонив, важко дихав і запитував: «Куди я попав?». «Це тітка Іра, Саша», — відповіла жінка, після чого зв'язок перервався. Вона не впевнена, що голос того, хто дзвонив, належав Ткачеву. «З радістю йшов, послужу – говорив, і на контракт піду», — плаче батько солдата. Говорить, що намагався відговорити від служби. — І ніяких документів, ні військового квитка, ні приписного, нічого не дали. Мошонка синя, розбита в кашу, на скроні рана, вухо і потилиця сині — хіба це все не причина смерті?». Батьки і сусіди новобранця-самогубця: «Його вбили». 3 травня нарешті на офіційній сторінці 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ з'явилися коментарі однополчан. За їхніми словами, Ткачев демонстрував неврівноваженість, відчував необґрунтовані страхи. Нібито з діагнозом «невротичне розладання» новобранця залишили ночувати в медсанчасті. «Слідчий Волноваського відділення поліції за заявою батьків внесли до реєстру досудових розслідувань відомості за частиною 1 статті 115 КК України (умисне вбивство), після чого провели додаткове розтину тіла. Ознак насильницької смерті не виявлено. Результати експертизи будуть надані пізніше», — заявив заступник начальника Харківського зонального відділу ВСП з роботи з особовим складом Олег Ясинецький: https://www.facebook.com/92OMBrZSY/videos/351072498628676/?«Але він нічого про медсанчасть не говорив, у Саньки і зі мною, і з мамою, і з татом були дуже хороші стосунки, він би не став приховувати. Брат був дуже компанійський — балакун, веселун, а його називають замкнутим. Чому він розхотів жити? Може, після того як його сильно побили, його й повісили? Чому він не залишив записки? Чому не попрощався? Нам говорять, що немає побоїв. Але ми побої сфотографували», — коментує сестра Світлана. Спростовують версію про раптово розвинене психічне розладання і у військовому комісаріаті, який призивав Ткачева. «Намагаються перекласти вину на лікарів комісії, яка визнала хлопця «придатним» — але він був придатний», — розповів джерело. Прагнення замовчати розслідування змушує реагувати громадськість. За справу про самогубство призивника взявся правозахисник Олександр Кудинов. Він схиляється до версії про доведення до самогубства. «В армії існує два види неуставних стосунків: дідовщина і земляцтво. Навіть ті, хто йде на службу добровільно, потрапляють в іншу атмосферу — це як з теплої ванни в холодний душ. Тут питання в тому, що були приховані явні тілесні ушкодження. Можливо, хлопці з інших регіонів його довели до петлі. Якби все з самого початку робилося як слід, якби дали оцінку, то й у потерпілих не виникало б підозр у вбивстві. На мою думку, психолог у офіційному коментарі несе відверту нісенітницю. І те, що відбувалося в СМЕ, на жаль, говорить про те, що експерти йдуть на поводу у військових», — сказав Кудинов у коментарі «ОРД». Обриваючи телефони телеканалів, нещасні Ткачеви чули, що військові в нас у країні гинуть щодня і тема ця широкому колу глядачів уже не цікава. Але об'єктивне розслідування кожної надзвичайної ситуації впливає на довіру до української армії. А якщо говорити про ставлення до ЗСУ населення на Донбасі, то від нього багато в чому залежить тривалість АТО. Поки що українські військові намагаються спустити справу на гальма, в Донецькій області множаться похмурі чутки: добровольців з Донбасу катують і вішають у Чугуєві — пишуть у своїх пабліках у соцмережах місцеві жителі. При цьому харківські сайти пестрять повідомленнями про самогубства військовослужбовців не лише з Донбасу. Остання надзвичайна ситуація сталася саме у Чугуєві не далі як 6 травня 2017 року. Про це повідомляє прес-служба 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Причиною назвали проблеми в сім'ї у бійця (тобто ті самі причини, які спочатку висувалися щодо Ткачева). Час бити в дзвін настав ще вчора. За 2016 рік небойові втрати українських військових перевищили втрати на фронті. Ці шокуючі дані з офіційної відповіді Міністерства оборони України оприлюднив журналіст «Української правди» Олексій Братущак на своїй сторінці у Facebook. З 1 січня по 23 грудня 2016 року бойові втрати українських військових становили 211 осіб, тоді як небойові втрати перевищили їх, становлячи 256 випадків. І найпоширенішою причиною є самогубство (63 випадки). Очевидно, що обрана Міноборони тактика замовчування не сприяє ні усуненню причин проблеми, ні піднесенню бойового духу в армії.