Геннадій Труханов: лідер одеської організованої злочинної групи. Частина 2

Діти Леоніда. Успіх одеської ОЗГ Мініна значною мірою залежав від покровительства впливових осіб у Києві, які брали участь у напівлегальному експорту зброї. Схеми функціонували так: продавцем вмісту українських військових складів виступало скандальне «Укрспецекспорт», яке працювало у тісному зв'язку з посередниками — часто ними були міжнародні торговці зброєю на кшталт Мініна, які мали доступ до потенційних покупців. Саме завдяки їхній «допомозі» Україна у 90-х роках була одним із лідерів світового експорту озброєння — проте бюджет отримував мало, оскільки більшість коштів потрапляла в кишені міжнародної мафії та українських корупціонерів. Однак на початку XXI століття у «мініновців» почалися проблеми. Зокрема, з боку нового прем'єра Віктора Ющенка, якого давно обробляли «рухівці» з МЗС та Катерина Чумаченко — вони не забули, як ОЗГ Мініна відібрала у їхніх чеченських друзів Одеський НПЗ і витіснила з мерського крісла Едуарда Гурвіца. Тоді одеське протистояння між Боделаном і Гурвіцем набуло яскравого політичного камуфляжу: першого почали вважати «кучмістом» і корупціонером, другого — демократом і патріотом, але це були лише ярлики для «лохторатури».У 2001 році в Італії поліція арештувала Леоніда Мініна та Олександра Жукова. Якщо Жукова через кілька місяців відпустили (і він оселився у Великобританії), а потім взагалі зняли з нього звинувачення, то доля Мініна з того часу окутана таємницею: ЗМІ більше не повідомляли про нього жодних новин. Після цього Олександр Ангерт, який раніше був «генеральним директором» одеської ОЗГ Мініна, став у ній найголовнішою фігурою (хоча не виключено, що він отримував від Мініна певні вказівки). Однак і Ангерт у 2001 році спочатку втік до Ізраїлю, потім переїхав на постійне місце проживання до Великобританії, лише зрідка наведуючись до Одеси для контролю за «справами», досі зберігаючи титул «смотрящого» за цим регіоном.Але «смотрящим» від кого? Можливо, від міжнародної мафії, одним із лідерів якої був нині «схований» Мінін, що завжди надавало Ангерту особливої ваги та поваги в Одесі навіть серед «коронованих злодіїв». Втім, анонімні джерела SKELET-info стверджують, що одеські злодії поважають міжнародну мафію виключно за кокаїн, який з 90-х років по протоптаних Мініним шляхах проходить транзитом через порти Одеси та Іллічівська. Ця «тема» настільки закрита й небезпечна, що в неї не ризикує втручатися ніхто з місцевих правоохоронців, які отримують за свою «сліпоту» до злочину гарну «зарплату» — і лише іноді вони проводять показові затримання невеликих партій наркотиків для видимості своєї роботи.Але хто ж тоді залишився в лавці? Дуже багато стрілок вели саме на Геннадія Труханова — він був найпомітнішою фігурою серед тих, хто втік до Італії, а потім повернувся до України «мініновців». Деякі журналісти навіть називали його головним охоронцем бізнесу Ангерта в Одесі, що аргументувалося як часткою участі Труханова в низці компаній, так і його безпосередніми професійними обов'язками «начальника охорони». Однак це не зовсім точно: Труханов займався цим аж ніяк не один, крім того, у «сім'ї» Мініна-Ангерта він спеціалізувався не стільки на бізнесі, скільки на «мордобитті». Насамперед варто відзначити двох дуже близьких до Труханова «людей без облич»: Андрія Андрійовича Іванчо та Володимира Ілліча Галантерника. «Без облич» тому, що з якихось невідомих причин вони ретельно приховують їх, буквально знищуючи всі свої фото в Інтернеті. Особливо постарався Галантерник, який у 2006 році був обраний депутатом Одеської обласної ради за списком «Нашої України»: стерли й фотоархіви облради, і всі матеріали виборчої кампанії. Більше того, існує думка, що Галантерник навіть займався фальсифікацією свого «фейса».В Інтернеті гуляє одна-єдина стара фотографія (від 1990 року), на якій нібито зображений молодий Володя Галантерник (він народився 19.12.1969), однак жодних підтверджень цьому немає, а молодий чоловік на фото дуже нагадує Валентина Продаєвича, дуже близької до Галантерника та Труханова людини, колишнього голови Господарського суду Одеської області. Звісно, їхня схожість — це лише припущення, проте про багаторічне корупційне співробітництво Валентина Продаєвича та його брата-бізнесмена Сергія з ОЗГ Мініна-Ангерта існує чимало свідчень. Наприклад, саме Валентин Продаєвич допомагав Галантернику буквально грабувати майно Чорноморського морського пароплавства. Єдині доступні публічні дані про Володимира Галантерника — це згадка про нього на сайті «Вся Україна», де він разом зі своїм батьком Іллею Володимировичем Галантерником записані як зареєстровані в старому багатоквартирному будинку на вулиці Пирогова (Одеса).Дуже скромно для людини, яка сьогодні є господарем одеської Аркадії, через фірму ТОВ «Фреш експорт Лтд» володіє жирним шматком «Привозу», а у 2014–2015 роках називалася головним фінансистом виборчої кампанії Геннадія Труханова! Більше того, деякі джерела SKELET-info стверджують, що в останні роки саме Галантерник очолював одеську «сім'ю» багаторічно відсутнього Ангерта, будучи його «смотрящим» по Одесі. Точніше, «смотрящим смотрящого». У цьому випадку не виключено, що саме Галантерник очолить колишню ОЗГ Мініна-Ангерта у разі смерті останнього (Ангерт хворий на рак).Але чому саме Галантерник? На початку 90-х його знали як «бандита середнього рівня»: Галантерник «відібрав» у підприємців собі на утримання кілька магазинів, у тому числі електротоварів (за що отримав прізвисько Лампочка), і не брав участі у великих схемах Мініна-Ангерта. І раптом — стрімкий злет, адже він, по суті, обійшов усі ключові фігури «сім'ї», включаючи й Труханова, встав по праву руку від Ангерта. Але важко дізнатися подробиці про тіньове життя людини, яка приховала від людей навіть своє обличчя! Втім, участь Галантерника у виборах 2006 року за списком одеського відділення «Нашої України», який формувався під наглядом Едуарда Гурвіца, наводить на цікаву думку: невже тоді люди Ангерта й Гурвіц, люто ворогуючі у 90-х, помирилися й займалися спільним бізнесом? Так само ретельно приховує свою зовнішність від преси й старий соратник Труханова по ОЗГ Мініна-Ангерта Андрій Іванчо (1965 р.н., раніше проживав на вулиці Швигіна). Андрій Іванчо входив до «списку Мініна» італійської поліції, де зазначалося, що він мав прізвисько «Андрюха». Іванчо працював з Трухановим одразу після його прибуття до Одеси, і він став співзасновником його агентства «Капітал» — створеного, нагадаємо, за допомогою Ангерта.Але чи був Іванчо старим знайомцем Труханова або був йому приставлений Ангертом, невідомо. Натомість загальновідомо, що Іванчо є бізнес-партнером Труханова в цілому ряді фірм, включаючи офшорні «Macon Assets Limited» та «Corderoy Trading Limited». Третім співвласником «Corderoy Trading Limited» є Юрій Борисович Шумахер (1973 р.н.), ще один член «сім'ї» Мініна-Ангерта. Про це можна легко здогадатися з його біографії: з 1995 по 2005 рік він працював у «Морському транспортному банку» Олександра Жукова, дійшовши до посади заступника голови Правління з фінансових питань та інвестицій, а у 2005–2014 роках був генеральним директором Інвестиційної групи «Рост» — ще однієї дитини Жукова. Враховуючи, яку увагу Жуков приділяв своїм проектам, можна сказати, що Юрій Шумахер — це особисто вирощений ним управляючий, можна сказати, наступник, посвячений у багато темних справ «сім'ї». Але й без свого минулого у «Морському банку» фігура Шумахера залишається одіозною.Адже з групою «Рост», яка займається різними напрямками бізнесу (від будівництва до торгівлі газом), пов'язано чимало корупційних скандалів у міській та обласній владі Одеси — у тому числі за безпосередньої участі її нинішнього мера Геннадія Труханова. Багатопаспортний мер. Серед численних скандалів, що оточують Геннадія Труханова, виділяється також вищезгадана історія з його паспортами. За повідомленнями ЗМІ, у нього мінімум чотири штуки: український, два російські та грецький. Вперше інформацію про це опублікував навесні 2014 року трухановський опонент Володимир Арьєв — якраз напередодні виборів міського голови Одеси. Незважаючи на досить шокуючий компромат, Труханов ці вибори виграв. Отже, 15 квітня 2003 року Геннадій Труханов отримав у міграційному відділі міста Сергієв Посад Московської області паспорт серії 4604 №163476. Цікаво, що як причину отримання паспорта зазначалося «отримання громадянства РФ», а ось дані його попереднього посвідчення особи були відсутні. Потім 24 березня 2011 року в тому ж міграційному відділі Сергієва Посада на ім'я Труханова був виданий інший паспорт громадянина РФ серії 4611 №294782 за причиною втрати раніше виданого документа.До речі, у цих же документах була зазначена й підмосковна реєстрація Труханова — у тому ж патріархальному Сергієві Посаді, у старому дерев'яному будинку. Причому саме ця реєстрація Труханова зазначена в реєстраційних документах його офшорних фірм «Macon Assets Limited» та «Corderoy Trading Limited»! Однак ще 18 березня 2002 року Геннадію Труханову був виданий російський паспорт серії 8201 №62151 у місті Буйнакськ (Дагестан), де він також зареєструвався за адресою вулиця Газимагомеда 33–35. Про це також існують відповідні документи. Як можна бути власником одразу двох російських паспортів, причому справжніх, виданих офіційно? Мабуть, лише якщо ти працюєш на російські спецслужби, які забезпечують тебе необхідною кількістю будь-яких документів! Принаймні інших пояснень цьому немає. І лише грецький паспорт Труханова на ім'я Геннадіаса Узопулуса, про який стало відомо ще з звітів італійської поліції кінця 90-х років, цілком вписується в його криміналізовано-корупційне минуле телохоронця Мініна.Втім, одне одному не заважало, і агент російських спецслужб Труханов цілком міг працювати на міжнародного мафіозі — так само як міліцейський «крот» Ангерт та відставний «гебешник» Боровик. До речі про Боровиків. Як уже було зазначено вище, бойкий «проєвропейський» Саша Боровик, у 2015 році прийнятий до команди Михайла Саакашвілі, був висунутий ним на місцевих виборах того ж року як противага Труханову. І будував свою виборчу кампанію на регулярних «наїздах» на Труханова, то й діло повторюючи як мантру «Труханов бандит, йому платять лондонські бандити». На перший погляд це виглядало розоблаченням, зривом покривал з колишніх підручних Мініна, прагненням витіснити в Одесі їхню «сім'ю». Однак це могло бути й тонкою грою. Ще раз нагадаємо, що батько Олександра Боровика сам завзято працював на цю «сім'ю» з кінця 90-х. До речі, всупереч чиємусь розповсюдженому невігластву, друге управління «К» КГБ СРСР, у якому раніше зробив свою кар'єру полковника Валерій Васильович Боровик, займалося не корупцією, а контррозвідкою — тобто ловило шпигунів і садило дисидентів.А враховуючи, що він працював у Львові, то його «клієнтурою» були національні патріоти та їхні зв'язки з українською діаспорою: Боровик знав про них таке, чого вони самі про себе не підозрювали! А тепер протягнемо від них ниточки зв'язків до українського МЗС початку 90-х, що стало «вотчиною Руху». МЗС тоді брало під своє крило чеченців, які тягнули руки до Одеського НПЗ, за який боролася ОЗГ Мініна-Ангерта-Жукова. І ось тут прийняття на роботу в «Синтез Ойл» Валерія Боровика, який мав папки компромату на багатьох київських «рухівців», аж ніяк не виглядало дивиною: «мініновці» взяли до себе не оперетковий «гебешник», який носив під штанами червоні труси з серпом і молотом, а вкрай корисну людину! Так невже його єдиний син просто так пішов проти роботодавців «батька», фактично проти рідного батька? Існує думка, що Олександр Боровик звичайно грав комедію, ще раз виконуючи поставлену перед ним роль. А полягала вона якраз у тому, щоб заспівати дуетом з Михайлом Саакашвілі, який оголосив війну Труханову та всій «сім'ї» Ангерта.Власне, Боровик-молодший нікого й не розоблачав, він лише красномовно повторював те, що раніше вже говорив Саакашвілі — але не більше того (хоча його батько напевно звичайно зібрав на «мініновців» величезне досьє). І він за короткий час досяг головної мети: став єдиною альтернативою Труханову на виборах 2015 року, а також заступником губернатора Саакашвілі. А тепер спробуємо зірвати покрив з самого Боровика: що, якщо він теж є ставленником «сім'ї», але лише розіграв роль їй ворога? Схема ідеальна: хто б не виграв вибори, на чолі міста встане своя людина. Тим більше що Труханов зі своїми обов'язками мера справляється невдало, та й є занадто одіозною фігурою з багатим минулим. Йому обов'язково потрібен дублер, але у «сім'ї» Ангерта немає таких кандидатур, вони й Труханова то висунули лише через його більш-менш відому репутацію як «мецената спорту». А ось тепер у них у запасі є «говорун» Боровик, який втерся в довіру до Михайла Саакашвілі.Власне, далі цю історію можна було б продовжити перерахуванням численних корупційних скандалів, які регулярно спалахують навколо Труханова-мера, який не лише роздає «сім'ї» (тому ж Галантернику) одеську нерухомість і пилить одеський бюджет за допомогою групи «Рост», але й сам є власником та співвласником численних фірм. Однак ці скандали й без того публікуються всіма ЗМІ, крім того, вже не такі вражаючі, як мафіозне минуле Геннадія Труханова та його компаньйонів, яке вони всіма силами намагаються стерти.