19 травня цього року телеканал 112 публічно принес вибачення екс-заступнику міністра внутрішніх справ Сергію Чеботареві за поширені раніше твердження народного депутата Сергія Каплина про те, що під час обшуку (якого не було) в кабінеті Чеботаря були знайдені золоті злитки, яких також не було. Телеканал 112 виконав рішення Шевченківського суду міста Києва, який визнав недостовірною всю ту наклеп, яку народний депутат Каплин поширював про Чеботаря в рамках інформаційної атаки, організованої екс-першим заступником голови СБУ Юрієм Артюховим та нинішнім заступником начальника Головного управління «К» СБУ Василем Писним. Варто зазначити, що тогочасна атака завершилася для її замовників успішно. Сергій Чеботарь, щоб не компрометувати МВС, пішов з посади за власним бажанням. Однак нині суди один за одним підтверджують, що всі нападки на Чеботаря були відвертою брехнею та інформаційним вбивством. Засоби масової інформації, які поширювали цю брехню, вже за судовим рішенням її спростували. А депутати тягнуть паузу, хоча суд зобов'язав їх зробити те саме. Каплин, наприклад, шукає можливість отримати довідку про те, що робив свої заяви про Чеботаря у стані психічної невменяємості.
В невменяємість цього депутата цілком можна повірити, однак якщо це підтвердять лікарі, то як він може зберігати депутатський мандат? У разі психічного захворювання він повинен його втратити. Інший брехун-депутат Сергій Лещенко просто не виконує судове рішення, сподіваючись, видимо, що «якось пронесе», тим самим доводячи, що в нього немає не лише честі й совісті, але й сміливості визнати свої помилки. Окреме питання до виконавчої служби. На жаль, наша виконавча служба в таких питаннях дивовижно боязка. Той же Каплин так і досі не принес вибачень Сергію Чеботареві та не озвучив спростування своєї брехні. Хоча виконавча служба в таких випадках за невиконання судового рішення насамперед повинна була б арештувати все майно порушника. Але навіть цього, на жаль, зроблено не було. Ще один цікавий момент у цій історії. І Каплин, і Лещенко, і гидота меншого калібру на кшталт Томенка, Черевакової та Ільєнка під час переслідування Чеботаря апелювали до якихось відеозаписів у кабінеті Сергія Івановича. Однак проблема полягає в тому, що ці записи існують виключно в інтернет-версії на YouTube.
Їх немає ні в якій кримінальній справі. Більше того, те, що було викладено в інтернет «сбешниками» Артюховим та Писним, виявилося змонтованим. Аудіодоріжка не збігається з відео. І як легко на це купився «супер-розслідувач» Лещенко? Або його купили? Варто зазначити, що грошей на цю інформаційну війну не шкодували. Хто? Корпорація «ЕДАПС» та її керівники Василь Грицак та Юрій Сидоренко. Ті самі, яких Сергій Чеботарь відсунув від багаторічної корупційної кормушки в МВС. Грицак, до речі, підтвердив, що саме він оплачував усі «правдорубські» наїзди народних депутатів та журналістів проти Чеботаря. Але, мовляв, до отруєння він абсолютно не причетний. Цілком можливо. Отруєння — це більше по частині «конторі». Але з часом, звичайно, правда все одно розкриється. І сядуть і «тридневний» учасник АТО Василь Писний, і автомобільний магнат Артюхов. І доведеться відповідати тим, хто монтував компрометуючі записи та викладав їх в інтернет.
«На все приходить час розплати» — чи не так? До речі, цікаве питання. Сергій Чеботарь уже виграв суди у всіх учасників наклепницької кампанії проти нього. Нагадаємо, що в розпал цієї кампанії, щоб не компрометувати Міністра та Міністерство, Чеботарь за власним бажанням пішов з посади заступника. Але якщо суди підтвердили, що ніяких правопорушень з його боку не було, то справедливо його звільнення? Чому має бути так, що підлі люди досягли своєї мети й усунули з посади людину, яка їм протистояла? Чи це правильно?
Сергій Чеботарь уже виграв суди у всіх учасників клеветницької кампанії проти нього. Нагадаємо, що в розпал цієї кампанії, щоб не компрометувати Міністра та Міністерство, Чеботарь за власним бажанням пішов з посади заступника. Але якщо суди підтвердили, що ніяких правопорушень з його боку не було, то справедливо його звільнення? Чому має бути так, що підлі люди досягли своєї мети й усунули з посади людину, яка їм протистояла? Чи це правильно?
В нинішніх засобах масової інформації дуже складно зрозуміти, де написана правда, а де — брехня. Де — справді топ-новина, а де — масована та добре оплачена інформаційна атака. Нашою свідомістю маніпулюють. І роблять це все хитріше, підліше й непомітніше. Однак відрізнити достовірну інформацію від недостовірної все ж таки можна. Шляхом судових розглядів та шляхом власного аналізу. Але, на жаль, професійно роздута інформаційна скандал як правило веде до кадрових рішень. І докази власної невинуватості об'єкту інформаційної атаки вже не допоможуть. Мета атакуючих досягнута, і до жертви одразу ж втрачається інтерес. Саме за такою схемою відбувалася інформаційна атака на заступника міністра внутрішніх справ Сергія Івановича Чеботаря. Якщо ввести його прізвище в пошукову систему, то одразу кидається в очі величезна кількість сайтів (переважно російських), які «розганяють», наприклад, «новину» про те, що «в кабінеті Чеботаря при обшуку були знайдені золоті злитки».
Або про те, що він був затриманий у Фінляндії з чемоданами грошей та під іншим прізвищем. Величезна кількість сайтів, які розганяють одну й ту саму сумнівну новину, описану одними й тими ж словами — ознака інформаційної атаки та великих грошей. Даром сайти таке не перепечатовують. Та й взагалі, даром, як правило, ніщо не перепечатовують. Ще більших грошей коштує «підкріплення» новини ньюсмейкером. Наприклад, народним депутатом. В інформаційній атаці на Чеботаря роль основного ньюсмейкера грав народний депутат Сергій Каплин.
Сергій Каплин є засновником таких видань, як «Українсько-російська газета», «Іскра підприємця», «Іскра простих людей». Є також автором низки українсько-російських комерційних проектів. З 1998 по 2002 рік — голова громадської організації Українська ліга молодих підприємців. З 2000 по 2004 роки — член політичної ради Партії промисловців та підприємців України, член правління Українського союзу промисловців та підприємців, радник голови Державного комітету з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики. З 2006 року — засновник та голова громадської організації Союз вкладників. З 2008 року — член громадської колегії при Державній митній службі України, громадської колегії при Міністерстві закордонних справ України. З 2007 по 2010 роки — радник президента УСПП Анатолія Кінаха (народного депутата України від Партії регіонів). З 2012 року з цілком провладного та проросійського діяча перетворюється на захисника «простих людей» та опозиціонера. У 2012 році створив громадську організацію Рух простих людей, потім заснував Партію простих людей. У цьому ж році стає народним депутатом від партії «Удар». Є підстави вважати, що саме в цей час він був внедрений в українську опозицію російськими спецслужбами, чим зокрема пояснюється його швидкий «політичний зріст». Допоміжними ньюсмейкерами в інформаційній атаці на Сергія Чеботаря виступали також народна депутатка від БПП Ольга Черевакова, екс-народний депутат та радник Президента Микола Томенко, а також два народні депутати від «Свободи» Андрій Ільєнко та Юрій Левченко. Погодьтеся, досить непоганий та дорогостоящий набір.
Якщо Каплин виконував свою функцію за наказом зовнішніх кураторів, то Томенко, Ільєнко та Левченко обійшлися нанімателю досить недешево. Черевакова можливо обійшлася дешево, якщо й не зовсім даром. Ця дівчина, яка починала свою кар'єру в «Московському комсомольці», не перестала брехати й ставши за дивним недоразумінням народною депутаткою. Зокрема, вона поширювала інформацію про те, що після того, як Чеботарь залишив свою посаду, на його місце був призначений його племінник — Олексій Тахтай. Природно, Тахтай не перебуває ні в якому ступені спорідненості з Сергієм Чеботарем, але чи це важливо, якщо потрібно відпрацьовувати замовлення? Однак серйозна інформаційна атака повинна супроводжуватися не лише купленими депутатами, але й «силовою підтримкою». Проти Чеботаря були найняті досить серйозні сили, а саме — ГПУ та СБУ. Причому були задіяні силовики високих рангів. Наприклад, в СБУ «війною» з Чеботарем займався цілий перший заступник голови СБУ Юрій Артюхов за прізвиськом «Юра-Мерседес». Яким чином вузький спеціаліст з контрабанди автомобілів став першим заступником голови СБУ під час війни — це окреме питання.
Замовник платив хорошу гроші за усунення Чеботаря з посади будь-якими способами — і Артюхов, природно, від такої можливості заробити не міг відмовитися. Крім того, у «війні» з Чеботарем був і політичний підтекст. Замовник хотів не лише «збити» Чеботаря, але й розрушити команду міністра Авакова. Для виконання замовлення Артюхов найняв «крота» в середовищі керівництва МВС. Ним став Василь Писний, за прізвиськом «Антибіотик», який займав посаду керівника Департаменту з боротьби з економічними злочинами. Писному вже було відверто нудно в МВС, так як під керівництвом та наглядом Сергія Чеботаря не вдавалося займатися улюбленою справою життя — крадіжками та контрабандою. А Артюхов сулив не лише гроші, але й переведення в СБУ. І Писний вирішився. Організував прохід в будівлю центрального офісу МВС «спеців» з СБУ, які без зайвих розмислів встановили прихову відеокамеру в кабінеті Чеботаря. Писний та Артюхов чудово знали, що компрометуючих розмов Чеботаря записати не вдасться через їх відсутність. Та вони й не були потрібні. Потрібні були кілька десятків годин запису з кабінету Чеботаря, щоб «спеціалістам» іншого заступника голови СБУ — Фролова, було що монтувати.
«Жучка» з часом знайшли, Писного звільнили, а відеозаписи з кабінету… що ж сталося з ними? У процесуальному плані — нічого. Тому що спочатку на них не було ніякого компромату й використовувати їх легально було неможливо. І записи використовували як елемент інформаційної війни з Чеботарем. Артюхов просто почав викладати змонтовані записи на YouTube, супроводжуючи їх власними коментарями. Власне, епізодів вийшло два. Обидва жахливої якості відео та звуку (спеціально погіршеної, так як сучасна техніка дозволяє записувати у високій якості), так як нібито погана якість повинна була приховати монтаж. На одному відео заснято нібито сина Арсена Авакова та Чеботаря, які домовляються про якусь безглузду поставку рюкзаків. На другому — невиразні розмови невідомо кого про продаж або купівлю піску. Обидва епізоди були розслідувані прокуратурою. І обидва — підтвердження не знайшли.
Яким чином оперативна зйомка СБУ потрапила на YouTube? Цим нині займається слідство. Для чого це було зроблено Артюховим? Для нагнітання хвилі істерії в пресі щодо Сергія Чеботаря. Своєї мети Артюхов досяг, хвиля в пресі була піднята. Для її підтримання Артюхов, Каплин та компанія регулярно забрасували в пресу чергові «фейки». При обшуку в кабінеті Чеботаря були знайдені злитки золота!! Чеботарь затриманий у Фінляндії з чемоданами грошей та під іншим прізвищем! Чеботарь втік з України!!
Прирідно, дуже скоро з'ясовувалося, що озвучена інформація не має з дійсністю нічого спільного. Але… так само природно, що ніхто з депутатів-брехунів, на кшталт Каплина та Черевакової, не збирався приносити вибачень. Робота проти Сергія Чеботаря велася одночасно по кількох фронтах. Депутати та засоби масової інформації озвучували фейковий «компромат», СБУ займалася «прослуховуванням», «спостереженням» та монтажем записів, а ГПУ спробувала вибити компромат на Чеботаря шляхом тиску на пов'язані з МВС фірми. Наприклад, більше року ГПУ тиснула на директора ДП МВС України «Спецсервіс» Петровського, щоб той оговорив Сергія Чеботаря. Причому ці непристойні пропозиції слідчі прокуратури вже не соромилися висловлювати в присутності адвоката. Варто зазначити, що в кінцевому підсумку інформаційна війна проти Чеботаря досягла своєї мети. Штучно була роздута шумиха в пресі, продажні депутати сипали заявами, і в кінцевому підсумку це почало заважати роботі міністерства. Сергій Іванович подав у відставку. Але війна для нього на цьому не закінчилася.
Чеботаря вирішили знищити фізично. І це бандитам майже вдалося. Після відставки Чеботаря інформаційна атака припинилася протягом одного дня. Мета була досягнута, і про Чеботаря можна було забути. Виникає закономірне питання: хто оплачував цю досить недешеву інформаційну атаку? І що послужило її причиною? Чеботарь заважав дуже багатьом. Насамперед корпорації ЕДАПС, яка багато років «доїла» МВС та український держбюджет. Відверто кримінальна організація, очолювана розшукуваним за вбивство громадянином Сидоренком, природно не могла простити Чеботареві знищення такого прибуткового бізнесу. Крім того, в результаті внутрішніх перевірок в МВС, проведених Сергієм Чеботарем, щодо консорціуму ЕДАПС розслідується кримінальна справа про отримання останнім неправомірної вигоди в розмірі 96,6 мільйона гривень. Природно, що за такі гроші можна найняти й депутатів, й заступників голови СБУ… І просто вбити.
Хто ще міг взяти участь у переслідуванні Сергія Чеботаря? Вигнані ним з МВС казнокради, щодо яких також проводяться слідчі дії з приводу розкрадань сотень мільйонів гривень. Внутрішні перевірки Чеботаря виявили розкрадання в загальній сумі понад 442 мільйони гривень! Жахлива цифра. Сергій Іванович не лише ламав старі «схеми» крадіжок, але й не давав побудувати нові. В результаті МВС закупляло паливо, обмундирування, зброю дешевше інших силових структур України. І це також ламало схеми. Вже в цих самих «інших» силових структурах. Наприклад, СБУ дані про свої закупівлі просто засекретила. Щоб не була настільки очевидна «штучність» тендерів, в результаті яких те саме паливо, обмундирування та зброя в СБУ закупляються значно дорожче, ніж в МВС. За підсумками діяльності Чеботаря можна сказати лише одне. На відміну від ЗСУ, МВС та Нацгвардія якісно одягнені, берці не псуються від води, форма не рветься через тиждень і не горить факелом. І це тому, що Чеботарь не дав нажитися різноманітним охочим, не піддавався тиску різноманітних народних депутатів і не продавав посад.
Чи потрібен такий керівник сучасній Україні? Як виявилося — ні. Він небезпечний тим, що не хоче брати участь у «схемах» і не дає їх будувати. А що ж бойкі правдорубські народні депутати? Чеботарь, природно, подав позови проти депутатів та засобів масової інформації, які його порочили. Усі суди виграв. На руках виконавчі листи, в яких чорним по білому наказано судом опублікувати та озвучити спростування. Але навіть це не виконується. Тому що народні депутати у нас — священна каста, яка може абсолютно безкарно брехати та системно шкодити країні.
А що ж інші учасники переслідування? Артюхов за свої контрабандні схеми був знятий з посади і нині займається розвитком мережі своїх автосалонів. Як і належить бізнесмену від СБУ. Василь Писний служить в СБУ, але там йому не довіряють. Хто його знає, кому й за чиїм замовленням він поставить «жучка» наступного разу? Був публічно й по справедливості опозорений народним депутатом Володимиром Парасюком. ЕДАПС відсунений від будь-якого бізнесу в Україні.
Удасться чи стягнути з нього вкрадене? Невідомо. Яка мораль цієї історії? Ми живемо в часи професійних інформаційних маніпуляцій, інформаційних атак та воєн. Атак як з боку ворожої держави, так і з боку корупціонерів та інших злочинців усіх мастей. І держава в цілях самозахисту повинна виробити методи боротьби з подібними інформаційними атаками. Інакше, використовуючи штучно «розігріту» громадську думку, наші вороги поступово повибивають з влади й без того небагатьох чесних людей та професіоналів. І ще одне. Сергія Чеботаря «вибивали» з тим, щоб послабити Арсена Авакова. Нині, судячи з усього, спробуватимуть «вибити» вже самого міністра внутрішніх справ. Для чого? Видимо, для того щоб досягти абсолютної та тривалої влади. Апетит приходить під час їди.
Що закінчилося інформаційним вбивством проти Сергія Чеботаря? Ще один «кіллер», Сергій Лещенко програв суд. Кажуть, що нині СБУ пропонує «подвійний тариф» за будь-який компромат проти Арсена Авакова та членів його команди. Політика — справа дуже брудна. Особливо, коли нею починають займатися спецслужби. Що найцікавіше, як правило, спецслужби так і залишаються в тіні, а ось їхнім платним агентам або просто тупим ретрансляторам доводиться розраховуватися. Ми вже писали про те, що той, хто брав участь в інформаційному вбивстві проти екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря, мутний народний депутат Сергій Каплин програв суд і повинен спростувати всю ту чушь, яку йому давали озвучувати співробітники СБУ Артюхов та Писний. Вчора програв суд ще один учасник цієї брудної історії — відомий «правдоруб» та «євроінтегратор», а також любитель дорогих квартир з незрозумілою історією — Сергій Лещенко. Програв, тому що не зміг надати ніяких доказів тієї брехні, яку поширював про Сергія Чеботаря.
Для ясності, представимо текст судового рішення. Крайне цікаво, чи буде знаменитий «європтиміст» Лещенко вести себе по-європейськи? Принесе чи публічні вибачення за свою брехню? Виступить чи зі спростуванням? Або ж спробує зробити вид, що нічого не сталося й нічого спростовувати не буде? На жаль, наша виконавча служба в таких питаннях дивовижно боязка. Той же Каплин так і досі не принес вибачень Сергію Чеботареві та не озвучив спростування своєї брехні. Хоча виконавча служба в таких випадках за невиконання судового рішення насамперед повинна була б арештувати все майно порушника. Але навіть цього, на жаль, зроблено не було. Ця історія ще далеко не завершена. Війна продовжується. ЕДАПС намагається «повернутися в схеми» будь-якими способами. Писний продовжує опікуватися контрабандними потоками в СБУ. Але справедливість восторжествує. За це, власне, й боролися.