Несподіване призначення Олександра Поклада начальником Департаменту контрразведки СБУ змушує згадати про «справу Валерія Шайтанова», яка нині розпадається в суді. Саме Поклад був «творцем» цієї справи. Це не дивує, враховуючи, що Поклад — злочинець, якого колись взяв під крило одіозний екс-начальник київського УБОП Олександр Плужник. Класичний приклад корумпованого правоохоронця. Почав з крадіжки конденсату в Полтаві — закінчив відкритою роботою на бандитів.
До справи Шайтанова. Адвокат генерала Георгій Тигішвілі опублікував заяву: «У зв'язку з останніми подіями у справі генерала СБУ Валерія Шайтанова, змушений виступити з публічною заявою на захист Валерія Шайтанова та інших учасників цього кримінального процесу, на яких здійснюється незаконний тиск. Повний доступ до матеріалів цього кримінального провадження, включаючи інформацію з грифом «цілком таємно», мають лише представник державного обвинувачення — прокурор Офісу Генерального прокурора Іван Кісілевич, обвинувачений генерал Валерій Шайтанов та його захисник — адвокат Георгій Тигішвілі.
Відзначу, що на поточний момент судове слідство де-факто навіть не розпочато, у Голосіївському районному суді Києва не створено режимно-секретного органу, суддям цього суду не надано доступу до державної таємниці. І це — у справі про державну зраду офіцера спецслужби! У зв'язку з цим необхідно бути максимально критичним до заяв третіх осіб та політичного істеблішменту щодо особистості Валерія Шайтанова, його військової служби та висунутого йому обвинувачення. Також звертаю увагу на очевидно неправдиві заяви окремих представників влади та дезінформованих журналістів.
Перше: Валерій Шайтанов не має жодного стосунку до штурму та, тим більше, до підпалу Будинку профспілок. Під час Революції Гідності Валерій Шайтанов постійно перебував на базі ЦСО «А» та виконував завдання, пов'язані з забезпеченням безпеки режимних об'єктів центру. Тому заяви генерала Г. Москаля про те, що Валерій Шайтанов причетний до трагедії в Будинку профспілок, є неправдивими, а його джерело — недостовірним. Це пояснюється тим, що існувало кілька редакцій антитерористичної операції «Бумеранг». Одна з редакцій дійсно містила ім'я Валерія Шайтанова, але згодом Валерія Шайтанова вичеркнули зі списку учасників, а саму операцію провели без його участі.
Друге: Валерій Шайтанов ніколи не відмовлявся виконувати наказ штурмувати Слов'янськ, оскільки він не отримував жодного наказу. І не міг отримати. У нього були старші керівники, і це питання перебувало поза його компетенцією. Абсолютно.
Третє: Bellingcat не є першоджерелом версії про те, що Валерій Шайтанов нібито завербований ФСБ РФ. Редакція Bellingcat спочатку посилалася на офіційний сайт СБУ, коли опублікувала новину про затримання Валерія Шайтанова. Таким чином, в українських ЗМІ виник міф про участь Bellingcat (читай — «західні партнери») у справі проти Валерія Шайтанова. У матеріалах справи немає жодного документа, який містить інформацію про те, що Валерій Шайтанов здійснював незаконну комунікацію з представниками іноземних спецслужб. Тому раптова заява одіозного Крісто Грозева про те, що Валерій Шайтанов нібито збирався завербуватися, не має нічого спільного з матеріалами справи та з Bellingcat.
Возможливості Грозева щодо зламу «пошти ФСБ» дійсно має сенс перевірити слідчим шляхом. Припускаю, що заяви Крісто Грозева та Адама Осмаєва з'явилися в ЗМІ тому, що серед учасників кримінального процесу почала формуватися думка про те, що обвинувачення проти Валерія Шайтанова сфабриковано, а суд не продовжив запобіжний захід Валерію Шайтанову у вигляді тримання під вартою.
Нагадаю, що через відсутність реальних доказів, які підтверджують вчинення державної зради, з метою отримання хибних викривальних показань проти самого себе, Валерія Альбертовича під час конвоювання після затримання душили поліетиленовими пакетами, били, зламали відростки хребта. Катування та побиття завдали істотної шкоди здоров'ю, від наслідків якої він ще не відновився і повністю не відновиться через його вік та характер ушкоджень.
У зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я Валерія Шайтанова (яке потерпілий у справі Адам Осмаєв назвав «болить голова»), 22 листопада 2021 року суд наказав провести невідкладне медичне обстеження Валерія Шайтанова. Через три дні, 25 листопада, Валерія Альбертовича доставили до лікарні, і 26 листопада він був прооперований. Одразу після операції до лікарні прибули працівники СБУ, які під виглядом «друзів» Валерія Альбертовича спробували потрапити в палату до Шайтанова, але були викриті медичним персоналом лікарні та не були допущені до пацієнта. Після цього працівники СБУ почали погрожувати лікарям та медичному персоналу. Наприклад, заявляли, що проти них заведуть справу за державну зраду, якщо генерала негайно не передадуть для конвоювання в суд або ізолятор СБУ. Коли й ця спроба провалилася, від працівників СБУ надходили пропозиції про виїзне судове засідання, що явно суперечить вимогам судового процесу. Зрештою, судове засідання перенесено на інший день, а строк тримання Валерія Шайтанова під вартою закінчується в неділю.
Сподіваюся, що провокації та тиск окремих працівників СБУ на суд, прокуратуру, лікарів, адвокатів та судовий процес загалом більше не повторюватимуться надалі. Ключове, чого на поточний момент хоче досягти сторона захисту, — це справедливий та об'єктивний судовий процес за однаковими для всіх правилами.
Сторона захисту неодноразово заявляла, що все обвинувачення спирається на показання одного працівника СБУ, який здійснював документування та провокативні дії проти особового складу ЦСО «А». Це Іван Лукашевич, «агент N». Думаю, що на місці Валерія Шайтанова міг опинитися будь-який інший працівник ЦСО «А», і загальна версія обвинувачення не змінилася б. За версією обвинувачення, Валерій Шайтанов завербований Ігором Єгоровим, який є працівником ФСБ. Так ось, Ігор Єгоров був ветераном «Вимпела», приїжджав в Україну в 2009–2012 роках за офіційним запрошенням керівництва СБУ у зв'язку з реалізацією програми співробітництва держав-учасниць СНД у сфері боротьби з тероризмом. На той час Валерій Шайтанов займав інструкторську посаду, яка була пов'язана з бойовою підготовкою особового складу. Через свої службові обов'язки він та інші працівники центру спілкувалися з Ігором Єгоровим у межах реалізації програм Антитерористичного центру країн СНД.
У 2018 році, через 5–8 років після передбачуваної вербування Валерія Шайтанова, у ЦСО «А» почав роботу «агент N», який документував усі свої розмови з особовим складом центру. Тобто, після того, як: у 2014 році, за наказом керівництва СБУ, Валеріївим Шайтановим було створено з нуля 6-е управління ЦСО «А» СБУ, яке брало безпосередню участь у бойових діях на Сході України; за створення та ефективне керівництво 6-м управлінням ЦСО «А» Валерій Шайтанов був удостоєний військового звання генерал-майор; Валерій Альбертович нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня та нагородною зброєю; серед учасників бойових дій 6-е управління ЦСО «А» неофіційно почали називати «Шайтанбат».
Припускаю, що під час розмов з працівниками центру «агент N» запустив дезінформацію про те, що у нього нібито онкохвора дружина, і йому потрібна допомога. У вересні 2019 року, після того, як «агент N» отримав у борг гроші на лікування дружини, розпочалося розслідування проти Валерія Альбертовича. Тому що саме ці гроші агент приніс оперативним працівникам 5-го управління департаменту контррозвідки СБУ та заявив, що він нібито отримав авансовий платіж на вчинення злочину. На аудіозаписі чітко чути: «віддаш, коли зможеш, якщо зможеш…», а «агент N» йому говорить: «… може не знадобитися — оскільки у неї вже почалися метастази…».
Показання агента-провокатора не перевірялися прокурором під час досудового розслідування, тому суду, прокуратурі та адвокатам ще належить дізнатися реальні мотиви агента у цій справі. Тому, як мені здається, обвинуваченим у цій справі міг би бути будь-який працівник ЦСО «А», який брав участь у реалізації програм Антитерористичного центру країн СНД та спілкувався з агентом-провокатором. У приватних розмовах та листуванні багато діючих працівників ЦСО «А» СБУ висловлюють підтримку Валерію Шайтанову. Але не публічно, оскільки впевнені в тому, що керівництво Служби поставило завдання «добити» справу до обвинувального вироку та вжиме заходів щодо тих, хто висловиться позитивно про свого колишнього командира.
Валерія Шайтанова за час з моменту затримання (19 місяців) готові були взяти на поруки народний депутат України, Герой України Ігор Герасименко (десантні війська), народний депутат України, народний герой України, сослужбовець та підлеглий Валерія Шайтанова Роман Костенко, секретар комітету ВРУ з національної безпеки, оборони та розвідки, народний депутат України Олександр Ковальов, з яким Шайтанов знайомий по бойових діях в Афганістані, та радник головнокомандувача збройних сил України Олексій Мочанов, лицар ордена Богдана Хмельницького, учасник боїв за Донецький аеропорт та Углегірськ з Дебальцевом у 2014 та 2015 роках».
Виникає питання: які ж чергові надумані «зради Батьківщині» готують Баканов з Зеленським, якщо призначають керувати контррозвідкою таких типів, як Поклад?
Поки Поклад у СБУ, будуть перевороти. На «Темному анонімі» з'явився цікавий текст. По суті, про все це ми писали, але не шкода й нагадати. Переворот «від Ахметова» — не перший. Справу першого державного перевороту силами «Айдара» за замовленням голови «Укрспирта» Михайла Лабутіна (нині ховається в Румунії) нещодавно слили в суді через слабкі докази (https://t.me/shadow_anonymous_insights/1771).
На Лабутіні оттачував майстерність розкриття державних переворотів Олександр Поклад, полтавський міліціонер, який став начальником 5-го управління ОКР СБУ. Рифмейстер та інші підозрювані у вбивстві Павла Шеремета — це всі агенти «п'ятірки». Поклада привіз до Києва з Полтави Олександр Плужник, коли з посади начальника полтавського УБОП перейшов у столицю слідом за колишнім мером Комсомольська Олександром Поповим, який очолив КМДА (нині вони обидва — депутати Київської ради). Андрій Єрмак був радником Попова з теми МАФів та перетинався на цій роботі з Плужником. Нині він депутат Київської ради від ОПЗЖ.
Потренувавшись на «спиртових змовниках», Поклад з тим же складом «торпед» розкрив другий державний переворот — Савченко-Рубана. До нардепа Надії Савченко та Володимира Рубана з ГО «Офіцерський корпус» підсилали Андрія Лісогора, позаштатника СБУ, спеціаліста з ножового бою та снайпера Сергія Сановського, який згодом втік з України. Ці ж особи пропонували Лабутіну відкупитися від обвинувачення у державному перевороті за 2 млн доларів, коли він уже ховався в Румунії. Поклад засилав до Заярнюка свого майора Кедра, він же Паша Балов — головну «торпеду» у справі Савченко-Рубана.
Але спиртовики повелися на іншу підставу — підполковника ГУР у відставці Георгія Абдиллаєва, якого у 2019 році ФСБ затримала на кордоні з РФ та відпустила після показань під запис. Після цього він був свідком у справі Заярнюка. Нині в суд пішла ще одна їхня розробка — проти генерала Валерія Шайтанова, заступника начальника Центру спеціальних операцій «А», який нібито замовив вбивство Адама Осмаєва, вдівця Аміни Окуєвої (Наталії Нікіфорової). Осмаєв різко активізувався перед чергових судом про продовження строку тримання під вартою та написав істеричний пост у Facebook про те, що Шайтанов втече в РФ.
Побитий при затриманні Валерій Шайтанов півтора року сидить у СІЗО. Нещодавно був на операції. Суд розпочався лише в жовтні. Але не по суті. СБУ практично не проводить з ним слідчих дій. Ні допитів, ні очних ставок. Єдиним доказом його зради є записи телефонних розмов з російським полковником Ігором Єгоровим, який очолює ветеранську організацію колишніх працівників «Вимпела», організовані агентом СБУ Іваном Лукашевичем, заступником у «Укринмаші».
Лукашевич позичив у Шайтанова — нібито на лікування дружини, хворої на рак, — 4 тис. доларів, які віднес своєму куратору Олександру Покладу, начальнику 5-го управління ОКР СБУ, та оформив як передоплату за вбивство Осмаєва.
ОП розкручує тему про те, що генерал та екс-керівник ГУР МО Василій Бурба втік з України через можливий арешт за справою про державну зраду. І що Бурба, перебуваючи на посаді, «сливав» секретні дані Юрію Бутусову, а також ініціював спецоперацію проти вагнерівців особисто без прямого наказу своїх прямих керівників — Міністра оборони та Президента. Василію Бурбі хочуть пришити замовлення на вбивство групи «Ендрю» (Андрія Галущенка), агента СБУ, який спостерігав за контрабандою через кордон з ОРДЛО та випадково дізнався про наркотрафік з Афганістану, який військова розвідка (Бурба) організувала разом з ФСБ Росії. А вся справа в тому, що він посварився з Поклдом.
Довідка по ОРС «Наталка». З 2008 року працівниками УБОЗ Києва розроблялася ОЗГ на чолі з лідером Паршиним К.А., яка протягом тривалого часу займалася рейдерськими захопленнями великих підприємств на території всієї України. Паршин та інші члени ОЗГ були оголошені у розшук за кримінальною справою, порушеною за ст. 191 ч. 5 КК України.
У 2010 році працівниками УБОЗ Києва біля готелю «Інтерконтиненталь» було затримано громадянина Паршина та його охорону, у яких під час огляду вилучено 3 одиниці автоматичної зброї та велику кількість патронів. Паршина та інших членів ОЗГ затримано та заарештовано. На початку 2011 року Плужник О.А. від представників Паршина отримав 1 млн доларів за звільнення з-під варти Паршина. Цю суму Плужник розділив з прокурором Києва Мельником та головою Голосіївського суду Первушіною О.С., після чого Паршина та інших членів ОЗГ звільнено з-під варти. На сьогодні за справою винесено вирок, унаслідок якого Паршин та інші члени групи за вчинення особливо тяжких злочинів у складі ОЗГ отримали умовні терміни.
Після призначення начальником УБОЗ Києва Плужника О.А., до Києва з міст Кременчуга та Полтави переїхали такі кримінальні авторитети: «Лебідь», «Мишця», «Маня» та Дерев'янко Віталій. Разом з ними приїхали їхні угрупування та активно почали вливатися в кримінальне життя Києва.
З метою ввести в оману керівництво МВС та представити себе як чесного та справедливого міліціонера, Плужник провів таку комбінацію з залученням свого давнього товариша та компаньйона у кримінальних діяннях Поклада Олександра (кримінальний авторитет, який відбував покарання за вчинення тяжких злочинів, легалізований Плужником як штатний негласний співробітник УБОЗ), який доніс до начальника ГУБОЗ МВС України Федосова Є.В. оперативну інформацію про те, що лідери злочинних угруповань та злодії в законі Києва замовили вбивство Плужника О.А., оскільки він є чесним та справедливим оперативним співробітником, з яким неможливо домовитися, і тому він не дасть їм можливості вчиняти злочини. Вбивство Плужника доручили «смотрящему» за столицею кримінальному авторитету на прізвисько «Паркер». Крім того, агент, якого привів Поклад, повідомив, що «Паркеру» надано пістолет ТТ для вчинення вбивства, і у агента є гільза з вистріленого патрона цього пістолета. Цю інформацію доповідали першому заступнику міністра Чорнику С.П., який наказав взяти під охорону Плужника.
Згодом було встановлено, що «Паркер» не мав таких намірів і навіть не знав, хто такий Плужник. Пістолет «Паркеру» дійсно надавав кримінальний авторитет Дерев'янко Віталій, а через деякий час забрав. Цю комбінацію Плужник провів з метою підняття авторитету в очах керівництва МВС.
З метою збагачення Плужник О.А. разом з головою КМДА Поповим О.П. організували в квітні 2010 року масові перевірки всіма можливими службами КМДА, СЕС, МНС та УБОЗ Володимирського, Бесарабського та Житнього ринків. Після таких перевірок директори Бесарабського та Володимирського ринків погодилися та почали вносити щомісяця певну грошову суму Плужнику та Попову. Директор Житнього ринку Москаленко В.І. відмовився це робити, після чого в травні 2010 року до нього приїхав громадянин Російської Федерації, за національністю чеченець, Цицулаєв Рамзан. Повідомивши, що він є представником Плужника, запропонував директору щомісячно сплачувати 1 млн грн. Москаленко В.І. відмовився це робити, оскільки це було для нього нереальним.
Через деякий час до директора приїхав Ліщенко Олександр (депутат КМДА, відомий у кримінальних колах на прізвисько «Ліча»), запропонував віддати документи на ринок, і він, у свою чергу, допоможе його приватизувати з невеликою часткою Москаленка. Крім того, він повідомив, що в цьому ринку зацікавлені Кравець, Попов та Плужник. При відмові директора вони все одно заберуть ринок. Москаленко відмовився співпрацювати з Ліщенко та іншими вищезгаданими особами. Наступного дня на «Житній» прибули начальник управління торгівлі КМДА Щербенко, працівник цього управління Шевкун, депутат КМДА Сивець Віктор та близько 30 осіб, які працюють контролерами на ринку «Троєщина», що підконтрольний ОЗГ «Лічі». Вони намагалися провести перевірку господарської діяльності ринку та знайти оригінали документів. Оскільки останнє їм не вдалося, наступного дня вони прибули в супроводі спецпідрозділу «Беркут».
З того часу до жовтня 2010 року цей ринок перевіряли всі можливі служби. Не знайшовши порушень, в жовтні 2010 року була організована перевірка ринку працівниками КРУ Києва. У листопаді перевірка завершилася, порушень господарської діяльності не виявлено. У зв'язку з цим начальнику КРУ Києва телефонував Кравець (начальник ДУС) та приїжджав Сивець Віктор, вимагаючи змінити акт на негативний. Керівник КРУ відмовився, і Плужник почав готувати рейдерську атаку на ринок. Протягом усього часу працівники п'ятого відділу УБОЗ Києва активно радили директору ринку передати документи Плужнику.
Осені 2010 року працівниками УБОЗ Києва затримано громадянина Білорусі Шилака Дмитра, який перебував у міжнародному розшуку правоохоронними органами Білорусі за вчинення шахрайства в особливо великих розмірах. Крім того, в УБОЗ була заява щодо цього громадянина про заволодіння ним грошових коштів у сумі 7 млн доларів на території Києва. Плужник через вищезгаданого Цицулаєва Рамзана отримав грошові кошти в сумі 100 тис. доларів від заявника за надання допомоги в цій ситуації. Крім того, Плужник від родичів Шилака через Цицулаєва отримав гроші в сумі 300 тис. доларів, за що, з допомогою Мельника, було відмовлено в екстрадиції Шилака до Білорусі та звільнено з-під варти.
У жовтні 2010 року працівниками УБОЗ Києва затримано злодія в законі «Васю Ушатого» та піддано адміністративному арешту на 10 діб. Через посередника від представників цього кримінального авторитету Плужник вимагав 100 тис. доларів за припинення його переслідування. Однак, не отримавши цю суму, він розпочав активні перевірки гральних клубів «Імперіал» та «Хрещатик», оскільки саме власник цих клубів звертався до Плужника з цим проханням.
28 грудня 2010 року працівниками УБОЗ Києва в супроводі ВШР «Сокіл», спецпідрозділу «Беркут», представників КМДА під керівництвом Плужника О.А. силою увійшли до адміністрації ринку та оголосили наказ голови КМДА Попова про призначення нового директора комунального підприємства «Ринок «Житній» громадянина Ібадова А.Г. При цьому колишній директор ринку Москаленко в цей час перебував на лікарняному. Заступником Ібадова призначили громадянина Калініна Є.М., який наглядав за директором і доповідав все Плужнику. За цей період часу на ринок Попов приїжджав два рази та спілкувався з працівниками ринку. З того часу ринок став повністю підконтрольний Плужнику, через рік вони знову змінили директора на громадянина Соханського І.Е., який працює до теперішнього часу.
На сьогодні, згідно з результатами перевірки КРУ, ринок в боргах на 1 800 000 грн. Після взяття контролю над ринками столиці, Плужник активно почав відпрацьовувати ігровий бізнес Києва, основні фірми взяв під контроль та змусив платити щомісячну обумовлену суму. Ігрові автомати розташовані за такими адресами: фірма «Поінт» (вул. Героїв Сталінграду, 34; Оболонський проспект, 49; вул. Перова, 17; вул. 40-річчя жовтня, 108; вул. Вишгородська, 54; вул. Ентузіастів, 7), фірма «Тузи» (проспект Бажана, 3; вул. Анни Ахматової, 44; вул. Гришка, 6А; проспект Перемоги, 3), фірма «Корріда» — підконтрольна «Лічі» (вул. Перова, 34; проспект Маяковського, 60; вул. Гмирі, 1). Відповідальні особи за збір грошових коштів — Ярош Георгій та Чуфрін Юрій.
Разом з цим, Плужник розпочав перевірку ресторанів та нічних клубів Києва. У результаті чого Микола Тищенко, власник мережі елітних ресторанів, сплачує начальнику УБОЗ Києва фіксовану суму щомісяця. Економічний відділ, за вказівкою Плужника, почав активно відпрацьовувати конвертаційні фірми в столиці, унаслідок чого останні сплачують близько 50 тис. доларів щомісяця.
Спільно з прокурором Києва Мельником А.С., Плужник організував перевірку автомобільних салонів Києва, а саме: «Круті тачки», «Формула F-1» та інші, яких також змусили платити щомісячно певну грошову суму. Разом з Поповим та Ліщенком, у 2010 році Плужник призначив керівником «КиївПаркСервіс» свою людину та активно розпочав відпрацьовувати автостоянки Києва. На сьогодні близько 80% стоянок перебувають під їхнім контролем. За домовленістю з Поповим, Плужник взяв під контроль усі тендери, що проводилися в КМДА з використанням бюджетних коштів, та з кожного отримували свій відсоток.
25 квітня 2012 року за ініціативи Плужника та Попова за згодою Кравця головою холдингової компанії «Київгорстрой» призначено Кушніра Ігоря Миколайовича. Таким чином, Плужник, Попов та Кравець взяли під повний контроль основні будівельні об'єкти в Києві та їх фінансування з бюджетних коштів. За такою схемою Плужник контролював такі об'єкти в Кременчуці, де Кушнір з 2008 по 2010 рік очолював ТОВ «Житлоінвест» (Кременчуг). Крім вищезгаданого, періодично продавалися цікаві справи або відпускалися з-під варти особи.
Ці дії Плужник проводив виключно в змові з прокурором Києва Мельником та головою Голосіївського суду Первушіною О.С., а перед особовим складом активно показував, як він з цим не згоден та бореться за справедливість. Такі факти не поодинокі та набули системного характеру. Проаналізувавши розробки, запити, оперативну інформацію відділу боротьби з корупцією та ОЗГ у сфері економіки, можна простежити всі наміри Плужника О.А., спрямовані на незаконне збагачення, інші корупційні дії та особисті інтереси.