Політична корупція — найстрашніша хвороба сучасної України. Вона страшна тим, що політичний корупціонер вміло маскується під «палкого антикорупціонера», «правдоруба» та патріота. У результаті він здобуває популярність, рейтинг і врешті-решт потрапляє, наприклад, до Верховної Ради, отримуючи в свої руки потужні важелі впливу на життя країни. Проте використовує їх не на благо народу, а лише для того, щоб грабувати цей самий народ у ще більшому масштабі.
Декілька днів тому співробітники Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України спільно зі слідчими військової прокуратури затримали двох «касирів» народного депутата Сергія Каплина. Їх затримали з поличним під час спроби дачі хабара співробітнику нацполіції за видачу дозволів 240 аптекам на торгівлю наркотичними препаратами. Масштаб і нахабство, чесно кажучи, вражають. Затримані — Валерій Прядко та Руслан Гнездов, керівники комунального підприємства «Полтавафарм». Одночасно Прядко є депутатом Полтавської обласної ради від партії Каплина «СДП». За чутками — кум Каплина. А судячи з вилучених під час обшуку документів — один із «касирів» Сергія Каплина.
Документи, знайдені під час обшуку у Прядко та Гнездова, характерні для материх шахраїв. Тут і журналістські посвідчення, і посвідчення членів «УНСО», і орденська книжка за номером 2 «Учасника Євромайдану». Усе, звісно, — підроблене. Як і життя та діяльність організатора цієї шахрайської групи — Каплина. Дивно, наскільки легковірний наш народ. Як можна було повірити Каплину, який розпочав свою політичну кар'єру з посади агітатора у Наталії Королевської? «Королеви «копанок», яка грабувала багато років народ Донбасу, впроваджуючи ідеї «російського світу» задовго до відкритого нападу Росії. Як можна було вірити в патріотизм та чесність Каплина після того, як були оприлюднені документи про те, як «будували» його політичний образ російські політтехнологи Шувалов та Столяров, вигнані з України? Але Каплин з телеекранів «викривав корупцію», а народ вірив. А після ефірів Каплин зі своїми спільниками, як-от затримані Гнездов та Прядко, займалися основною «роботою» — розробленням нових схем крадіжок з бюджету, грабіжництва і без того нужденного народу України.
А щоб прикрити це крадіжництво, Каплин влаштовує шоу для телекамер — приковує себе наручниками до батареї, топором крушить двері кабінету мера Полтави та «викриває», «викриває», «викриває». Однак, здається, прийшов час «викритися» й самому Каплину. Провадження щодо Прядко передано до НАБУ, і якщо агентству вистачить наполегливості та сміливості розмотати весь корупційний клубок «простої людини» Каплина, то, можливо, в Раді стане одним популістом та шахраєм менше. А в країні буде менше політичної корупції.
Декілька днів тому народний депутат Сергій Каплин вийшов з фракції «Блок Петра Порошенка», займаючи в Раді посаду заступника голови комітету з питань соціальної політики. Як заявив сам нардеп, його вихід пов'язаний з провалом голосування за відставку Кабміну. Він вважає, що нині в Україні немає опозиції, здатної протистояти проурядовим силам, і він, у свою чергу, має намір займатися її створенням та взяти на себе «тягар» опозиційного лідера.
Новий лідер опозиції Україні, звісно, потрібен, але Каплин та його «Партія простих людей», яку називають чергових проектом «сірого кардинала» часів Януковича Сергія Левочкина, явно не та людина, яка потрібна Україні. Про те, що ще приховується в минулому Сергія Каплина, читайте далі.
Сергій Каплин народився в селі Опришки Полтавської області. Вищу освіту здобув у Українському державному університеті харчових технологій. Згідно з офіційною біографією, яку Сергію Миколайовичу «намалювали» політтехнологи, його батько був одним із ліквідаторів на ЧАЕС і помер від раку. За іншою версією, озвученою журналом Forbes, його батько Микола в середині 90-х років був особистим радником прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка. Саме цей фактор називають ключовим у становленні політичної кар'єри Сергія Каплина. У 19 років його призначили радником Держкомітету України з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики.
У цей же час він встиг побути помічником голови Верховної Ради з питань промислової політики. У 1998 році став ініціатором створення Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга молодих підприємців», яка займалася захистом початківців бізнесу. Починаючи з 2001 року працював виконавчим директором Кременчуцького шкіряно-сідельного комбінату. Паралельно з роботою займався політичною діяльністю, входив до політичної ради «Партії промисловців та підприємців України». У 2006 році Каплин заснував громадську організацію «Союз вкладників». Варто відзначити, що Сергій Олександрович, який з юності займається громадською діяльністю, як і більшість активістів, звик привласнювати фінансові кошти, які обертались у тій чи іншій організації. Здібного «активіста» Каплина швидко помітили у Верховній Раді, і впливові українські політики та їхні сателіти взяли його в оборот. Наприклад, з 2007 по 2010 рік Сергій Олександрович одночасно працював помічником народного депутата з «Партії регіонів» Анатолія Кінаха, а також помічником тогочасної «регіональної тушки» в БЮТ Наталії Королевської.
Нікого не здивував її перехід в «Опозиційний блок» до Сергія Левочкина, особливо враховуючи всі їхні спільні махінації. Варто відзначити, що Каплин та Королевська, крім спільної політичної діяльності в минулому, пов'язані ще одним фактором — кожного з них по-своєму опікує Сергій Левочкин. Недарма ж «Партію простих людей», яку Каплин офіційно зареєстрував у січні 2015 року, відверто називають чергових «проектом Левочкина». Якщо проаналізувати висловлювання Сергія Олександровича, можна простежити одну закономірність — кожна його публічна заява спрямована на дискредитацію діючого уряду, президента Порошенка та його колишнього «соратника» прем'єр-міністра Яценюка (у 2010–2011 роках Каплин займав посаду заступника Кременчуцької осередку «Фронту змін»). За свою кар'єру Сергій Каплин встиг попрацювати в найрізноманітніших організаціях та державних органах, починаючи з Інституту проблем води та енергозбереження (посада директора) і закінчуючи Державною митною службою (член громадської колегії) та Міністерством закордонних справ (член громадської колегії).
У 2012 році Каплин у складі партії УДАР вперше став народним депутатом за 144-м виборчим округом (Полтавська область). У 2014 році знову став нардепом, однак уже від партії «Блок Петра Порошенка».
Своїми діями Сергій Каплин нагадує раннього Олега Ляшка. Незважаючи на те, що Інтернет ретельно чистять від фактів його старих «подвигів», кое-що все ж таки залишилось. Наприклад, його голодування на підприємстві «Нафтохімекологія». На території цього підприємства він приковав себе наручниками до батареї та «голодував» 9 днів. Його дії були спрямовані на захист інтересів компанії «Інститут Водоочисних Технологій», яку приписують йому у власність. За словами Каплина, працівники луганської прокуратури спільно з охоронною фірмою «Секьюрити Бізнес Компані» терористували колектив фірми «Інститут Водоочисних Технологій», тим самим перешкоджаючи відшкодуванню державою боргу за неправомірне використання торгової марки держпідприємства. До речі, своє матеріальне становище Каплин зробив на очищенні води.
А точніше, на торгівлі реагентами, які для цього потрібні. Будучи заступником голови корпорації «Енергетичні ресурси», він отримує досить вагомі дивіденди від фінансової діяльності компанії. До речі, у Сєвєродонецьку, де Сергій Олександрович приковував себе наручниками до батареї, розташована ще одна компанія «Інститут проблем води та енергозбереження». До частки цього підприємства його взяв дніпропетровський бізнесмен Анатолій Караул, громадськості малознаний, але в вузьких колах «опалювального» та «очисного» бізнесу він фігура досить вагома. Колись для того, щоб лобіювати власні інтереси, він створив «Міжнародний інститут води» та «Енергетичний альянс», у яких Сергій Каплин у минулому займав керівні посади. Цей бізнес припинив діяльність з приходом до влади Олександра Вілкула, який фактично закрив «фінансово-брудні» потоки, що витікали з державного бюджету. Тоді спонсори Каплина відправили його до Верховної Ради поскандалити, і він піднявся бучу, критикуючи дії уряду Азарова, за що був виведений охороною з залу засідань парламенту.
Вот тоді йому й прийшла в голову ідея стати «опозиційним радикалом», реалізацію якої йому довелось відкласти на довгий час через початок революційних подій в Україні.
У листопаді 2014 року Сергій Каплин ворвався в будівлю Полтавської міської ради з топором під час візиту інвесторів будівництва соціального будинку в Полтаві. Сергій Олександрович топором виломав двері в кабінет начальника капітального будівництва, в кабінет мера Полтави Олександра Мамая, а також прорубав двері кабінету його першого заступника. Охорона будівлі та правоохоронці йому ніяк не перешкоджали, тому він зовсім розійшовся — засипав кабінет Мамая сіллю та назвав його «регіоналом», вказуючи на портрет, на той момент уже втікаючого президента Януковича, який висів на стіні. Причиною таких дій експерти називають бажання Каплина дискредитувати Мамая в очах громадськості. Поговорюють, що саме його готували на посаду мера Полтави, однак це не вийшло. Варто відзначити, що ЗМІ дії Каплина з позитивного боку показали лише телеканал «Інтер» вищезгаданого Сергія Левочкина та канал 112-Україна, на який Каплин ходить в гості як до себе додому.
Неудивительно й те, що Сергій Олександрович став на захист телеканалу «Інтер», коли в парламенті готувалися прийняти закон, що забороняє іноземним компаніям володіти часткою українських телерадіокомпаній (яким є «Інтер»).
«Партія простих людей» Сергія Каплина у своєму складі зібрала досить цікавий контингент. Деякі з її членів — діячі досить впливові, інші ж — «темні коні», про яких практично неможливо знайти інформацію в Мережі. Наприклад, Петро Фарило, який був першим головою «Партії простих людей». Під час парламентських виборів у 2014 році він був конкурентом Каплина за 144-й округ у Полтаві. Тоді Каплин виграв вибори за цим округом, а Фарило набрав аж 112 голосів — найгірший показник в округі. Фактично він був технічним кандидатом для імітації можливості «вибору» виборців. Ще одним членом політичної сили є власник телеканалу «112-Україна» Андрій Подщипков. До речі, у ЗМІ цей канал пов'язують з колишнім головою МВС Віталієм Захарченком.
Знаючи, що Подщипков — соратник Каплина, неудивительно те, що він часто з'являється в ефірі каналу, «мовлячи» антиурядові заяви. Дивним фактом є те, що у складі «Партії простих людей» фактично немає впливових підприємців, а це означає, що джерела фінансування партії теж досить сумнівні (не забуваємо й про «лепту» Сергія Левочкина, звісно). Єдиним «впливовим» бізнесменом сили є Іван Надеїн, який безпосередньо пов'язаний зі строительною компанією «ЗЕНАКО», Українською асоціацією виробників альтернативного твердого палива, а також «Комітетом енергетичної незалежності України». У 2012 році він разом з Каплиним балотувався до Ради від партії УДАР, однак перемогти на своєму округі йому не вдалось.
Сергій Каплин — одна з найбільш активних медіаперсон в українській політиці. Він досить часто світиться на екранах телевізорів, виступаючи з радикальними пропозиціями, критикуючи й президента, й прем'єра та роблячи все, щоб знизити рейтинг діючої влади. Але ось незадача — його «ідеї» підтримки в опозиції не знаходили через їхню безглуздість та неспроможність. Його недавні заяви про те, що він «готовий стати новим обличчям опозиції», виглядають досить дурно. Він, можливо, й готовий стати новим «обличчям» опозиції, але крім нього цього навряд чи чекає хтось ще.