Після публікації статті про вбивство Володимира Панкова редакція ОРД отримала смішного листа від конторі під назвою «Стейт Ойл». Лист смішний від першої букви до підпису деякого Кира, якого логічніше було б називати «фуксом» або «зицем», який зрештою й буде сидіти замість того, хто втік до Ізраїлю Едуарда Ставицького, який на всякий випадок навіть змінив ім'я та прізвище на Натана Розенберга.
За що сидіти? Та хоча б за неплатіж податків. Пригадується, що в березні цього року ДФС доначислила мережі «БРСМ Нафта» податків і штрафів на 2 мільярди гривень. Це офіційно. А щодо неофіційного, то Роман Насіров чистосердечно все розповість слідству. Тупий пафос про «власну ідею, місію та цінності» гідний Поплавського. Яка така власна ідея може бути у третьорядній заправці? Як розбавляти бензин ослиною сечею? Цим займаються всі наші заправки.
Чи убогий сервіс — це ідея та цінності? Чи ще більш потворний сайт, на якому банер про знижки займає всю площу сторінки? Чи звонки до редакції ОРД деякого Олександра Скрипченка зі смішними погрозами про DDoS-атаку? Що примітно, подібні тупі претензії Кир та компанія надсилають до різних видань і ввічливо або невічливо отримують відповідь. Ввічливо, наприклад, це зробила «Економічна правда».
У редакцію Економічної правди від компанії «Стейт ойл» надійшла претензія про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зазначеної у статті про АЗС «Порошенка». У документі зазначається, що «автор намагається викласти недостовірну інформацію про компанію, яка здійснює роздрібну торгівлю горючим та іншими супутніми товарами у мережі АЗС під брендом «БРСМ».
У компанії стверджують, що інформація про належність «БРСМ-Нафта» екс-міністру енергетики України Едуарду Ставицькому є неправдивою. Стверджується, що її єдиним засновником є громадянин США Ревко Ігор. Також автори листа спростовують твердження про те, що найближчим часом мережа АЗС змінить власника на створене кілька місяців раніше ДП «Українська паливно-енергетична компанія». «Стейт ойл» наполягає на тому, що у зазначеній статті «не наводяться посилання на джерела всередину компанії або в будь-яких інших організаціях, які змогли б підтвердити цей факт». На думку представників компанії, у плани керівництва ТОВ «Стейт ойл» жодна подібна реорганізація, злиття або перетворення не входять. «Стейт ойл» у особі директора Василія Кира вимагає від редакції Економічної правди спростувати інформацію щодо належності мережі АЗС «БРСМ-Нафта» колишньому міністру енергетики Едуарду Ставицькому, а також видалити статтю з інтернету. Раніше ЗМІ неодноразово знаходили підтвердження взаємозв'язку колишнього міністра енергетики з «БРСМ-Нафта».
Наприклад, у грудні 2014 року журналістами «Слідство.Інфо» було встановлено, що 14 жовтня 2014 року, перебуваючи в Парижі, син Едуарда Ставицького Станіслав Ставицький видав довіреність на представлення його інтересів у банках, Національному університеті імені Тараса Шевченка, податковій та військовій комісаріатах киянці Людмилі Соломяній. Соломяна керує київським ТОВ «Актив Інвест», зареєстрованим у будинку по вул. Шота Рустаველі, 31г, яке з 2006 року є сімейним офісом Ставицьких. На кінець 2012 року співзасновником «Актив Інвеста» була Валентина Ушакова, теща Ставицького. Раніше Ушакова та Соломяна були засновницями фірми «Актив Капітал Груп», директором якої значився батько екс-міністра Анатолій Ставицький. До кінця 2012 року Ушакова входила до складу засновників ТОВ «БРСМ-Нафта» разом із бізнесменом Андрієм Бібою. Нині Біба проживає за межами України.
Економічна правда просто введе у Великий Гугл запит «Ставицький БРСМ» і отримає 4 тисячі 420 результатів. Отже, громадяни «фукси», розенберги та інші.
Ви б краще займалися технікою безпеки, щоб у вас заправки не вибухали й працівники не гинули.
Бізнес на крові: «БРСМ» та інші авантюри екс-міністра Ставицького
Колишній міністр палива та енергетики Едуард Ставицький продовжує заробляти мільйони в Україні, незважаючи на розшук, війну та санкції. Бог сказав — «ділитися треба!» Якщо ти хочеш вести бізнес в Україні — то ділитися треба зі всіма, особливо з тими, хто знаходиться при владі. Це нехитре правило безвідмовно працює, незважаючи на революції та зміни політичних еліт. Янукович, Курченко, Захарченко, Ставицький — усі ці прізвища вже не перший рік перебувають у санкційному списку ЄС. Проти них відкриті кримінальні справи за тяжкі злочини, вони давно втекли з України, але ніщо з цього не заважає їм продовжувати заробляти мільйони в колись рідній країні та її тимчасово окупованих частинах.
Як? Рецепт простий: по-перше, потрібно ділитися з правильними людьми (особливо з правильними суддями та прокурорами), по-друге, потрібно максимально приховувати свою участь у бізнесі, створюючи десятки підставних компаній, які губляться в безлічі офшорів. Яскравий приклад тому — екс-міністр палива та енергетики Едуард Ставицький, який нині проживає в Ізраїлі. На Землі Обіцяній він не лише знайшов свої корені, але й «повірив у вищі сили». У своєму останньому інтерв'ю «Українській правді» Ставицький, який отримав ізраїльське громадянство та паспорт на ім'я Натана Розенберга, міркував про страшний суд та високі матерії, але старанно замовчував, з ким та чим йому довелося поділитися, щоб зберегти свій бізнес в Україні та жити безбідно в елітному районі Тель-Авіва.
«Я прийшов з бізнесу, я собі міг дозволити на той момент багато» — «Звідки у вас годинник за 600 тис. доларів?» — «Це не мої. Брата або батька». Ця коротка фраза Ставицького як не можна краще характеризує його підхід до підприємництва. Він не приховує, що багатий, але, як і інші «успішні політики», які прийшли до влади з бізнесу, не говорить, як саме розбагатів.
У його біографії досі залишається багато чорних плям, і з кожним роком їх буде ставати все більше. Про те, який саме бізнес привів його до влади, відомо мало. За інформацією ЗМІ, одразу після отримання диплома гірничого інженера він влаштувався працювати в деяке ЗАО «НПО Екологічні палива України». Цю компанію, яка торгувала буровугільними брикетами виробництва фабрик «Дмитровська» та «Байдаківська», пов'язують з його мамою — Вікторією Іванівною Ставицькою, яка за сумісництвом була партійним функціонером Комуністичної партії. Не останню роль у «успішній політичній кар'єрі» бізнесмена Ставицького зіграли його дружина Олена Ушакова та екс-міністр агрополітики Микола Присяжнюк, якого вважають креатурою всім відомого Юрія Іванющенка. До 2006 року, коли Едуард Анатолійович зайняв свою першу високу посаду в Києві, його сім'ї вже належала стара триповерхова будівля по адресі Шота Рустаველі №31. Тут же були зареєстровані й численні фірми орбіти Ставицького та його партнерів. Успішну кар'єру чиновника, яка тривала з 2006 по 2014 рік, Ставицькому багато в чому допомогла зробити його здатність домовлятися та ділитися з потрібними людьми.
Один із найяскравіших прикладів — передача Віктору Януковичу відомої резиденції в Межигір'ї. Цей «жест доброї волі» без сумніву допоміг Ставицькому, який тоді займав посаду голови правління НАК «Надра України», укріпитися в числі довірених осіб екс-президента. З 2012 по 2014 рік кар'єра Розенберга-Ставицького в політиці була на піку. У кулуарах парламенту та Кабміну його небезпідставно називали «головним енергетиком донецьких», адже саме він допомагав екс-регіоналам у масштабному переділі енергоринку.
Бізнес-імперія Ставицького та компанія
Поза беззастережним виконанням наказів вищестоящих «кураторів», міністр не гаяв час даремно й накопичував власну бізнес-імперію, до якої увійшли десятки реальних, фіктивних та офшорних компаній. Ставицький був власником авіакомпанії «Урга». До 2012 року цей авіаперевізник виріс до лідерів внутрішнього ринку, мав 26 літаків та 11 мільйонів гривень чистого прибутку. 94% акцій компанії належало фірмі «Сіріус-2013». Але основні активи екс-міністра були зосереджені в енергетичній сфері. Разом із Миколою Присяжнюком Ставицький володів акціями газової компанії ТОВ «Голден Деррик», яка отримала ліцензії на розробку 28 свердловин у Полтавській та Дніпропетровській областях.
Поза цим, компанії «Компанія-Гермес», «Промоушн-груп» та «Укрстк» з орбіти екс-міністра заробляли на транзитних тендерах «Укртрансгазу». Але найвідомішим бізнесом Ставицького стала мережа заправок «БРСМ», яка в період його міністерства розрослася до 140 АЗС і до 2014 року була оформлена на його тещу.
Іскра, що викликала полум'я
Літом 2015 року на одній із нафтобаз «БРСМ» у Василькові спалахнув пожежа, яку гасили 10 днів. Трагедія забрала життя 6 людей, ще 17 отримали опіки. Пізніше стало відомо, що загоряння сталося під час виготовлення «бодяги» — у бензин А-92 та А-95 замість етилового спирту додавали 25% метилового спирту, а вміст бензолу в нафтопродуктах у 3 рази перевищував допустимі норми. Але це далеко не єдиний цікавий факт, який розкрився після розслідування діяльності компанії. За однією з версій слідства, касові апарати на АЗС були налаштовані таким чином, що кожен клієнт БРСМ недоотримував решту в розмірі 8 копійок. Масштаби афери вимірювалися сотнями мільйонів. Також були встановлені факти неплатежу податків у особливо великих розмірах.
У Генпрокуратурі заявили, що йдеться про мільярд гривень. Слідству також удалося встановити ланцюг компаній, які входили до групи «БРСМ»: «Нефтетрейд 2015», «Вит», «Макро Пойс Плюс», «Рибторг Груп», «Азс-Ойл», «Нефтезахід», «Укртрансагро», «Таня», «Оптон», «Дар-С», «Бітремстройматеріали», а також «Стейт Ойл» та «Бел Ойл». У ДФС тоді повідомили, що зазначені фірми, «фактично здійснюючи господарську діяльність, не відобразили у податковій звітності реальний обсяг проведених фінансово-господарських операцій з метою мінімізації своїх податкових зобов'язань перед бюджетом». Але, незважаючи на цілий ряд гучних скандалів та відкритих кримінальних справ, «бодяжний» бізнес Ставицького продовжує працювати, й не в останню чергу завдяки здатності бенефіціара ділитися та приховувати сліди. Спочатку «БРСМ» переоформили на белізький офшор Mellian Management Ltd, пов'язаний з голландським інвестфондом FreezeOil Fund Роланда Пайпера. Але це була лише формальність, як і переоформлення частини «БРСМ-Нафти» на нову компанію ТОВ «Фріз ойл груп», засновану офшором із Белізу Argento Invest ltd.
У пресі писали про те, що в різні періоди Ставицький ділився часткою в «БРСМ» з різними людьми з метою захисту бізнесу. Так, у 2012–2015 роках партнером екс-міністра був Сергій Курченко, з 2015 року — Микола Герасимюк (заступник Генпрокурора Віталія Яреми у 2014 році), та деякі адвокати й бізнесмени, пов'язані з оточенням Петра Порошенка (у 2015–2016 роках). При цьому частка Ставицького не розмивалася. Довести цей тезис складно з різних причин. Але ось цікавий факт — зовсім недавно до керівництва «БРСМ-Нафта» та пов'язаної з нею фірми «Нафтазахід» увійшов Євген Бродський, брат бізнесмена Михайла Бродського. За чутками, Ставицький вирішив «поділитися» бізнесом, щоб через зв'язки Бродського-старшого вийти на екс-главу ДФС Романа Насірова та «вирішити питання» штрафних санкцій, нараховані у зв'язку з неплатежем податків. Едуард Анатолійович навіть був готовий внести заставу в 100 млн грн за екс-чиновника в обмін на те, що податкова закриє очі на махінації «БРСМ».
Відбився від рук
Якщо з «БРСМ» екс-міністр поки не збирається прощатися, хоч публічно й заперечує свою участь у ній, то газові активи він все ж таки продав. Так, їхнє спільне з Присяжнюком ТОВ «Голден Деррик», яке судилося після втечі екс-міністрів за ліцензії на розробку родовищ «Сахалинки» (найбільша площадка вуглеводнів в Україні), було продано російсько-українському бізнесмену Павлу Фуксу. Після угоди колишні куратори Ставицького від «Сім'ї» звинуватили свого протеже в «крисятництві» та зраді спільних інтересів. За словами джерела «Антикора», присутнього на недавній зустрічі екс-президента Віктора Януковича та його найближчого оточення — Сергія Арбузова та Віталія Захарченка, Ставицький-Розенберг останнім часом почав конфліктувати з командою екс-президента. «Раніше Ставицький сумлінно віддавав гроші в «спільний фонд», ніколи не «крисятничав». Тепер же він, в обхід своїх кураторів, починає продавати бізнес та «зливати» спільні активи», — пише видання. Сам екс-міністр заявляв, що вже встиг відкрити в Ізраїлі 2 стартапи, пов'язані з вуглеводневим бізнесом, і навіть оцінив їх у мільйони доларів. Правда, своїх грошей у них не вкладав. За його словами, члени сім'ї Ставицького займаються нерухомістю.
Так, згаданий вище особняк на Шота Рустаველі був проданий у 2015 році за 2 мільйони доларів. Втім, цих грошей вряд чи б вистачило, щоб купити дім в Ізраїлі. Нерухомість в елітному районі, де проживає Ставицький-Розенберг, оцінюється в десятки мільйонів доларів. Недавно в ЗМІ з'явилася інформація про те, що втікач екс-міністр розширив горизонти свого бізнесу до неконтрольованих українською владою територій Донецької та Луганської областей. Про те, що його компанії почали працювати в «сірій зоні», свідчить цікавий відеоролик, оприлюднений минулого року в ефірі ізраїльського телеканалу ILand. У ньому терористи в балаклавах з автоматами на фоні прапора «новоросії» цікавилися у колишнього міністра енергетики, чому він затримує їм «зарплату». За інформацією ЗМІ, Ставицький активно ведеться бізнес на тимчасово окупованих територіях, і разом із Сергієм Курченко вони курують підприємства української юрисдикції. У сфері його нових інтересів — вугільна промисловість. Ставицького називають одним із негласних спонсорів блокування залізничних шляхів.
Фінансування блокади може допомогти йому отримати контроль над колосальними фінансовими потоками в трикутнику «Росія — окуповані території — Україна», щоб чергового разу «кинути» своїх колишніх патронів. Ще один перспективний новий проект Ставицького, про який недавно писали в пресі — розвідка та видобування нафти й газу на чорноморському шельфі анексованого Криму. Російську ліцензію на його реалізацію отримала невідома компанія «Нові проекти», яку пов'язують з екс-заступником міністра природних ресурсів та екології РФ Валеріївим Паком, усім тим же Сергієм Курченко та Едуардом Ставицьким. Цікаво, що останній категорично заперечує свої зв'язки з Курченко й говорить, що ніколи спільної справи з ним не мав. Але повірити в те, що екс-власник ВЕТЕК зміг побудувати енергетичну імперію без відома профільного міністра — дуже складно.
«Той, хто вірить у Бога, знає, що буде відповідати за свої вчинки на страшному суді. Він же буде у кожного. Я щиро сожалею за те, що сталося, і готовий буду й на це відповісти на страшному суді», — сказав Ставицький, коли його запитали, винен він у смерті людей на нафтобазі «БРСМ».
У якого Бога вірить екс-міністр, який раніше був глибоко віруючим християнином, але потім раптом став іудеєм — гарне питання, як і те, як він уявляє собі свій «страшний суд». Одне можна сказати точно — він точно не боїться суду українського й навіть спокійно перетинав кордон колись рідної країни з новим ізраїльським паспортом. Куди при цьому дивилися правоохоронці — залишається лише гадати. Можливо, арештований екс-глава ДФС Насіров міг би більше розповісти про те, з ким та чим ділився Ставицький, щоб його бізнес продовжував працювати, але він поки зберігає мовчання.
БРСМ засвітила нову зв'язок зі Ставицьким
Розслідування «ОЛІГАРХА» показало, що за голландським «інвестором» мережі БРСМ Роелем Пайпером все більш явно видна тінь втікача соратника Януковича Едуарда Ставицького. Про угоду щодо входження до складу засновників БРСМ «іноземного інвестора» було оголошено ще в жовтні 2014 року. Тоді нікому невідомий голландський інвестиційний фонд FreezeOil Fund, заснований Роелем Пайпером, заявив, що придбав значний пакет мережі «БРСМ-Нафта», яка на сьогодні включає близько 180 автозаправочних станцій.
Угода мала допомогти українській компанії позбутися статусу активу з орбіти Едуарда Ставицького — колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості України, одного з найближчих соратників Віктора Януковича, який допомагав йому виводити з державної власності резиденцію «Межигір'я», і який перебуває з 2014 року в розшуку. На той момент вважалося, що 50% групи «БРСМ» контролює її засновник Андрій Біба, а ще половина перебуває у тещі Ставицького Валентини Ушаковій. У будь-якому разі, після появи Пайпера, у «БРСМ-Нафті» змогли офіційно заявити, що вони нібито більше не мають жодного стосунку до опального екс-чиновника.