Як позбутися колаборантів у державних установах? Законопроект Овчаренка та Лоюк про люстрацію

Прикриваючись турботою про заручників (звичайних громадян, які волею долі залишилися в «Л-ДНР»), деякі наші політики та журналісти просувають тему толерантності до пособників окупанта. Називають полюванням на відьм переслідування тих, хто копав яму ближньому, мріючи «умерти в Росії». Приховуючись за стандартами BBC, грають виразами зі світу московської дипломатії. Застосовують словоформу «фактично влада» — щодо тих, хто відхопив у України території. Називають війну «збройним конфліктом», головарів «республік», посаджених Москвою — просто «керівниками Л-ДНР», а самі квазіутворення вже й не терористичними, й навіть не незаконними, а просто …організаціями. Так, за допомогою дефініцій, народжених «за поребриком», у мозки внушується сприйняття, вигідне агресору. З єзуїтською хитрістю узаконюється влада ФСБ як «місцева влада» в ОРДИЛО. І під приводом відмови від «мови ненависті» внушається, що зрада — це не ганьба, не злочин, а норма.Що маємо на сьогодні? Ветеран АТО та представник громадського об'єднання «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Віталій Овчаренко — один із тих, кого «російський світ» позбавив дому в Донецьку, поубивав його друзів і кинув у підвали — лише за те, що не відреклися від свого українського громадянства. Він зустрічався з солдатами Росії в боях за Дебальцево і тому не згоден з версією Путіна про те, що на сході нашої країни продовжується «внутрішній конфлікт». Але водночас Віталій вважає, що вже зареєстрованим у ВР законопроектом «Про заборону колабораціонізму» ( http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=61312 ) Україна може відштовхнути мільйони людей на неконтрольованих територіях, поставивши чорну мітку «колаборанта» майже на кожному. Автор законопроекту 6370 від 09.03.2017 нардеп Ігор Лапін пропонує всіх, хто хоронив Моторолу, вів якусь господарську діяльність у «Л-ДНР», ходив на «референдум» або просто заручився довідкою з ЖЕКа зі штампом «нової влади» (а це неминуче) садити на строк від 12 до 15 років.При цьому відповідальність, якщо буде реалізована задумка Лапіна, торкнеться жителів т.з. окремих районів Донеччини та Луганщини після їх звільнення, але не прихильників Путіна на просторах України. Разом із юристкою та головою громадської організації «Простір можливостей» Іриною Лоюк колишній боєць батальйону «Артемовськ» Овчаренко розробив свій законопроект про переслідування колаборантів, який демонструє диференційований підхід до людей у Донецьку та Луганську й дозволяє їм не боятися повернення України. А головне — дає можливість захищати Державу від проявів колабораціонізму вже сьогодні. «Якщо не карати за пособництво російському окупаційному корпусу прямо зараз, закінчення війни може й не наступити, — розмірковує Овчаренко, — 4-й рік йде війна, а у нас немає навіть визначення в законодавстві — хто ж такі колаборанти. Рішення відтягують на стадію після війни. Але у нас є звільнені території, на яких пособники ворога почувають себе чудово. Ми вивчили міжнародне право, провели серію консультацій, круглі столи з громадськістю в низці міст і дійшли висновку: щоб убезпечити українську державність, потрібно деяких людей оградити від громадсько-політичного життя».«Ми використовували рекомендації Венеціанської комісії та дані комітету ПАРЄ щодо того, як проводити люстраційні заходи. Слід індивідуально підходити до кожного, хто пережив окупацію. Можливо, хтось помилився і йому потрібно дати час на звільнення від результатів пропаганди. А хтось навпаки — заслуговує притягнення за ст. 111 КК України («Державна зрада»), — говорить Ірина Лоюк. Треба сказати, що в кримінальному законодавстві передбачені серйозні санкції для тих, хто вчинив відкриту зраду. Але судова практика в Україні чомусь демонструє м'якість до тих, хто порушив присягу… Віталій Овчаренко, періодично переглядаючи в реєстрі судових рішень інформацію про вироки зрадників Батьківщини, виявив, що за весь час війни було до десяти кримінальних справ за статтею 111. І ось показовий приклад: працівник СБУ у Маріуполі кілька разів передавав інформацію «в службу безпеки «ДНР» і був засуджений за це навіть не на 10 років, а всього на рік.Що пропонується? За допомогою спеціальних комісій із захисту державності від проявів колабораціонізму, складених із людей, які мають моральний авторитет, Овчаренко та Лоюк пропонують відділити тих, хто опинився в безвихідній ситуації, від керівних працівників окупаційних адміністрацій та організаторів «російської весни», позбавивши останніх права займати посади. «Це будуть «комісії правди», — розповідає Віталій Овчаренко. — Їх має бути не більше 10 по всій країні, куди можна подати звернення, що стосується людей, які вішали прапори країни-агресора, тих, хто брав участь в організації «маршів полонених» тощо. На всіх діє презумпція невинуватості — перевірятися будуть лише ті, на кого було написано заяву з проханням провести перевірку цієї людини. За участь в антиукраїнських мітингах ми не хочемо притягувати, а лише за організацію. Якщо це зафіксовано на фото та відео, є свідчення проти нього, така людина може бути визнана колаборантом і позбавлена права займатися професійною діяльністю на п'ять-сім-десять років. Чиновники окупаційних адміністрацій теж не обов'язково будуть покарані, але будуть змушені пояснити, чому погодилися працювати в незаконних органах».Працюючи над законопроектом, Віталій Овчаренко (кандидат історичних наук) вивчав досвід Європи, яка пережила нацизм. І, треба сказати, це дуже суворий досвід. «Консультативною асамблеєю 24 серпня та 26 вересня 1944 року у Франції була встановлена відповідальність для тих, хто «надавав допомогу Німеччині та її союзникам, загрожував національній єдності, правам і рівності всіх французьких громадян», — розповідає Овчаренко. — Були створені спеціальні суди, які розглядали справи колаборантів. Але іноді відбувався й самосуд — тих, хто служив у вішистській міліції та осведомлювачів Гестапо, витягували з тюремних камер і казнили публічно. У Франції було близько 9000 самосудів, 1600 людей були вбиті за вироком суду. До тюремного ув'язнення були засуджені майже 25 тис. осіб. Громадянських прав позбавлені більше 50 тисяч колаборантів. Ось кілька прикладів. Фернан де Бринон — представник уряду Віші при окупаційному командуванні Німеччини був розстріляний 15 квітня 1947 р. Жан Люшер — голова Держкомітету французької преси та головний редактор журналу «Нове Час» — розстріляний 22 лютого 1946 р. Жан Еролль-Паки — диктор «Радіо-Париж» у 1942-1944 р. розстріляний 11 жовтня 1945 р. І 6 лютого 1945 р. був розстріляний Робер Бразилах — письменник та кінокритик, головний редактор журналу «Я повсюди», у якому він описував гріхи євреїв, пояснюючи необхідність їх знищення. Його розстріляли, незважаючи на петицію з проханням про помилування, яку підписали провідні літератори Франції».На кого поширюватиметься закон Овчаренка-Лоюк? Деякі люди, які сприяли розгортанню російської агресії, продовжують займати посади у військово-цивільних адміністраціях Донецької та Луганської областей, деякі працюють на агресора в Києві як пропагандисти. «Якщо говорити про претендентів на заняття держдовжностей, то я вважаю, що абсолютно всі вони, у всіх регіонах, мають проходити через комісії правди. Це має стосуватися ректорів та завкафедр, а також журналістів. Наприклад, головред комунальної газети «Дружківський робітник» змінив прапор України на прапор «ДНР» на логотипі та опублікував декларацію про незалежність «республіки», — говорить Віталій Овчаренко.Колишнього головного редактора «Дружківського робітника» Бориса Южика, який публікував заклики до відділення Донбасу від України, все ніяк не можуть засудити, але в газеті він зараз не працює.Із законопроекту Овчаренка-Лоюк: Колабораціоніст — особа, яка співпрацювала або співпрацює з ворогом при здійсненні ним агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України; сприяла або сприяє здійсненню такої агресії або розгортанню конфлікту; надавала або надає ворогу допомогу при підготовці та проведенні такої агресії, при розгортанні збройного конфлікту; Колабораціонізм, у розумінні цього Закону, включає дії окремих осіб, спрямовані на співпрацю, сприяння та надання допомоги ворогу при здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, яка передбачає: 1) забезпечення участі регулярних військ, радників, інструкторів та найманців у бойових діях на території України; 2) проведення розвідувально-підривної та диверсійної діяльності; 3) реалізацію дій, спрямованих на розпалювання міжетнічної, міжконфесійної, соціальної ворожнечі та ненависті, сепаратизму та тероризму; 4) створення та всебічну підтримку органів, самопроголошених або створених ворогом, які виконували або виконують на тимчасово неконтрольованій Україною території функції, властиві органам державної влади або органам місцевого самоврядування; 5) окупацію та анексію територій України; 6) нарощування військових угруповань у межах України та на тимчасово окупованій території України, включаючи розміщення тактичної ядерної зброї; 7) утворення екстремістських злочинних збройних угруповань, діяльність яких спрямована на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної ситуації в Україні, порушення функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та блокування важливих об'єктів промисловості та інфраструктури; 8) блокування зусиль України щодо протидії монополізації стратегічних галузей економіки іноземним капіталом, позбавлення залежності від монопольних поставок сировини, передусім енергетичних ресурсів; 9) торгово-економічну війну, вчинення дій, спрямованих на виснаження української економіки та підрив громадсько-політичної стабільності з метою знищення держави Україна; 10) здійснення інформаційно-психологічної війни, принизження української мови та культури, публічне надругательство над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України, фальсифікацію української історії, формування засобами масової комунікації альтернативної до дійсності спотвореної інформаційної картини світу.Потраплять під дію законопроекту Овчаренка-Лоюк, наприклад: 1. Ігор Шаповалов, якого взяв на роботу голова Слов'янська Вадим Ляхом, і який раніше працював заступником голови департаменту капітального будівництва в Донецькій облдержадміністрації. Весною 2014-го він підтримував самозванця В'ячеслава Пономарева, висловлюючись у дусі: «Скоро Путін прийде, він вам влаштує» — про що свідчать очевидці. Якби Шаповалова вчасно відсторонили від чиновницької роботи, йому зараз не загрожували б 10 років тюрми. Нині його судять за вимагання відкату в 50 тисяч грн. 2. Людмила Биченко більше не зможе відповідати за інформаційну та внутрішню політику в Донецькій ОДА, адже ця колишня жителька Харкова в березні 2014-го підтримувала дії Путіна щодо анексії Криму. У травні 2014-го носила символіку «ополченців» — т.з. георгіївську стрічку, якою вбивали українців. А літо Людмила Биченко провела в окупованому Криму — про що відкрито писала на своїй сторінці в соцмережах. Людмила Биченко у Святогірській лаврі УПЦ МП разом зі своїм патроном Павлом Жебривським. До речі, Лавра цього року взяла активну участь в акції «Безсмертний полк», а 3 роки тому благословляла «ополченців». 3. Валентина Лугова не зможе продовжувати роботу директором дружківської гімназії «Інтелект». Весною 2014-го разом із дружинами бойовиків вона проводила акції проти «українських карателів», розповідаючи, як українська армія «розстрілює школи та дитячі садки». Вимагала не використовувати в Дружківці український прапор та гімн України. Хоча в Дружківці обстрілів не було, і всі «розстріляні дитячі садки» — плід уяви Лугової, яка продовжує каліцити учнів кремлівською пропагандою. Зараз Валентина Лугова не лише очолює Гімназію. Як і раніше, вона керує місцевою ячейкою партії «Наш край» і в дусі ПР змушує вчителів записуватися в її лави.А ось перешкодити брати участь у місцевих виборах ні прихильнику «ДНР» Валерію Гнатенку, який хотів зробити Лугову почесною жителькою Дружківки, ні опоблоковцю Андрію Федаю, який агітував «проти бандерівців» і укладав меморандуми з «ДНР», і навіть намагався розхитувати російську весну 2017, ні Вадиму Ляху, «який любить Слов'янськ як Штепа», ні Ігорю Рибаку (місцевому депутату з Торецька), якого в травні 2014-го «ДНРівці» дякували за поставку продуктів членам комісій з проведення псевдореферендуму, а в червні 2014-го — за фінансову допомогу в придбанні та доставці зброї з РФ… Перешкодити всім цим колаборантам (або все ж таки зрадникам Батьківщини?) обиратися та бути обраними законопроект Овчаренка-Лоюк, на жаль, не зможе.Як не перешкодить у черговий раз балотуватися у ВР нардепу Сергію Дунаєву, який весною 2014 організовував мітинги «за Росію» та забезпечував бандформування Мозгового. http://ord-ua.info/2017/03/01/chernyij-yumor-po-ukrainski-vmesto-togo-chtobyi-lovit-druzej-terrorista-mozgovogo-luganskoe-sbu-vyipolnyaet-ih-zakazyi-/ Автори вважають, що правильно було б на якийсь час обмежувати у виборчих правах людей, які не визнають Україну як свою Державу, але, за словами Ірини Лоюк, «порушувати право обирати та бути обраним міжнародні конвенції забороняють». Втім, проект ще перебуває на стадії громадського обговорення, і автори відкриті для критики. «Наша мета — хоча б позначити флагманів колабораціонізму, дати суспільству публічний посил: якщо людина замішана в пособництві, це ганебна строка в її біографії», — зазначає Віталій Овчаренко.Законопроект ще не зареєстрований, а критиків у нього вже повно. Деякі представники ВПЛ бояться «перевірок на колабораціонізм», вважаючи їх елементом репресій. Однак є й моральні авторитети з числа самих переселенців, які підтримали авторів.Анна Хрипункова — авторка публіцистичних та поетичних збірок на теми, пов'язані з деокупацією Донбасу (збірка «По живому» перекладена литовською та англійською), авторка есе «Журналісти дьявола» (про працівників ЗМІ «Л-ДНР»: https://day.kyiv.ua/ru/blog/obshchestvo/zhurnalisty-dyavola ) так обґрунтувала свою позицію: «Більшості колаборантів неможливо інкримінувати статті УК, адже вони не вбивали, але вони помічники та «адвокати» вбивць… Цінність законопроекту в тому, що він дає визначення колабораціонізму та співпраці з ворогом. Вимушених грати за правилами окупанта — лікарів, учителів, бюджетників та комунальників — він дозволяє відділити від людей, які пропагували розкол України… Від тих, хто славив російську агресію та безпосередньо брав участь в організації «референдуму», «ідеологів» «республік», тих, хто працював на окупантів у «міністерствах» та інших організаціях, підконтрольних агресору. На мій погляд, пропозиція про заборону займати конкретні посади на певний період часу — це дуже м'яке покарання для них».Олена Стяжкіна — письменниця, старший науковий співробітник інституту історії України НАН України, професор кафедри історії говорить: «Особисто для мене в будь-якому прийнятому з цього приводу законі були б важливі такі моменти. По-перше, слово «колабораціонізм», як би страшно воно не звучало, окреслює, хто ворог, і чітко формує картину, в якій немає громадянської війни та громадянського конфлікту. Це вкрай важливо навіть не для сьогодні, а для нашого завтра. Україна, яка вступить у своє завтра з придуманими сепаратистськими регіонами, і Україна, яка зробить це з тимчасово окупованими та звільненими територіями — це дві абсолютно різні історії. По-друге, потрібно щоб цей закон став антидотом кремлівській пропаганді про «бандерівські концтабори» та «хунту», там має бути ясний та точний месидж — відсутність колективної вини та колективної стигматизації у зв'язку з цією виною. Щоб люди на окупованих територіях із статей такого закону змогли прочитати: вимушена колаборація та перебування на окупованій території не означає, що люди в чомусь провинилися.У більшості своїй. Можливо, цей закон слід назвати так, щоб першим був посил про прощення та про презумпцію невинуватості. Третій принцип — важливий момент, на якому наполягають люди з окупованих територій. Облекти його в слова допоміг молодий львівський юрист Тарас Лешкович: запит на прощення та покарання на окупованих територіях такий же, як і на звільнених. Люди, які чекають там України, дуже сильно постраждали та страждають сьогодні від окупантів та колаборантів. Одна наша колега з окупованого Донецька сказала: «Я б хотіла прийти та розповісти: чому я тут залишилася і що робила, щоб раз і назавжди закрити цю тему». У європейському праві це називається правом на відповідальність. Не обов'язком. «Я хочу пояснити» корелює з пам'яттю про Другу світову війну та зі стигматизацією людей в окупації. Четвертий принцип — це правда. Не лише сказати, але й зафіксувати. І це теж дуже спірний момент. Є різні історичні досвіди (Іспанія, Чилі, частково Франція), де відкладена правда, мовчання, здається, мало деякий ефект» ( https://zn.ua/interview/elena-styazhkina-ukraina-dlya-menya-chudo-i-ya-hochu-zapisat-eto-na-bumage-248085_.html ).Як колишній житель Донецька, дозволю собі додати, що закон про колабораціонізм необхідний як інструмент засудження ганебного явища в суспільстві. Як сито для учасників заходів (таких, як це: https://www.facebook.com/Mariupol.Forpost.Ukraine/videos/1470095363006672/? pnref=story ), де поряд із простими людьми, одураченими пропагандою, стояли «вельможі», які використовували одурачених у своїх політичних цілях. Колаборантів не потрібно садити — достатньо зробити нерукопожатними за підлі слова та вчинки.