Вчора Нетрик повісився у справі Чорновол, сьогодні дізналися, що Марьєнков Ігор Вікторович помер. Вчора, у військовому госпіталі в Ірпені. Це той лисий «свідок» Кузьміна-Хорошковського у справі Тимошенко-Щербаня. СБУ його знову хотіла зробити потерпілим у справі СБУ. Хорошковський може спокійно повертатися. А Кузьміну поки не варто.
Коротко нагадаємо, хто такий був Марьєнков. Лжесвідок «Лисий» — привіт від ФСБ з 90-х років. Головний свідок у справі про звинувачення Юлії Тимошенко в причетності до вбивства депутата Євгенія Щербаня — зовсім не та людина, за яку себе видавав. Ігор Вікторович Марьєнков, народжений у 1956 році, на суді стверджував, що був майже найбільшим у Донецьку бізнесменом, «дружив» з половиною керівництва ще СРСР. Однак на суді витирав губи рукавом пальто й мямлив беззубим ротом — у нього не було навіть грошей, щоб вставити собі зуби. Його промова на суді — монолог нахабного блатного, якому нічого втрачати. «У мене був свій банк і своя ресторація, у мене першим замом був мер Донецька 9 років… У тій будівлі, де я перебував, перебував міський УБОП. У мене було три «Мерседеси» й 8 автоматників навколо мене ходило», — похвалявся на суді Марьєнков. — «…Коли ти добре знаєш начальника кримінального розшуку Радянського Союзу. Коли у тебе партнери — прем'єр-міністри, секретарі ЦК Комуністичної партії України й половину політбюро я знав…, то я хотів би, щоб інсинуації, які виникають, що я там де-небудь маю… Так, я сидів. Я був під слідством півтора року в СБУшній тюрмі. Я отримав півтора року за «відсидіне». Я від дзвінка до дзвінка сидів», — розповідав суду головний свідок прокуратури, якого в кримінальному світі називали, нібито, «Лисим».
По численних показаннях самого «Лисого» він був повністю в курсі кримінального життя регіону й знав буквально все про плани однієї з найкривавіших банд Донбасу — так званої «банди Рябіна-Кушніра». Незважаючи на те, що слідство намагалося видати цього свідка за члена ОПГ Рябіна-Кушніра, це не так. Насправді громадянин Ігор Вікторович Марьєнков ні за якими спецобліками як лідер або просто член якої-небудь ОПГ в Україні ніколи не проходив. У країні існує лише один унікальний власник такого поєднання імені — по батькові — прізвища 1956 року народження, тому помилки бути не може.
В той же час громадянин Марьєнков Ігор Вікторович, у 1990-х роках, що проживав у м. Донецьку на проспекті Іллічі, був офіційним засновником цілого ряду комерційних структур. По-перше, Комерційний банк «Паритет», ОКПО 20015050, юридична адреса: Донецьк, вул. Ходаковського, 5. І.В. Марьєнков на момент реєстрації — директор і головний бухгалтер банку (тобто Марьєнков — людина, яка особисто брала участь у реєстрації банку). Реєстрація: Калінінський район м. Донецька. Засновники КБ «Паритет»: Марьєнков І.В. — 546 644 грн.; МБЦ-Донецьк, Донецьк, вул. Артема — сума внеску в у/ф невідома; МСП «МІВ», Донецьк, пр-т Іллічі — 16 794 грн.; ТОВ «Торгово-промислово-аграрний дім», Донецьк, Литвинова, 46 — 16 794 грн. Про банк «Паритет» інформації практично немає. Бухгалтерська звітність цієї фінустанови знищена після ліквідації банку, інформація в органах статистики — «замазана». Відомо, що крім самого Марьєнкова, деякий час директором цього банку був деякий Утєв Володимир Іліч, 1954 року народження. Пізніше — засновник ряду комерційних підприємств у Донецьку й Києві, деякий час — член партії «Яблуко» (2002 рік). Він же — директор Державного підприємства «Український художньо-спортивний ансамбль «Балет на льду»» і ЗАО «Укрвторресурси» (зареєстровано в Печерському районі м. Києва).
По-друге, Мале спільне підприємство «МІВ» (МСП «МІВ»), ОКПО 13508438; директор і головний бухгалтер — Марьєнков І.В. Заявлена статутна діяльність — торгівля. Реєстрація — Калінінський р-н м. Донецька. Засновники: Гринцов Сергій Іванович (Київ) — Марьєнков І.В. Даних про діяльність — немає. По-третє, СК «Донбас» (ОКПО 209082795). Реєстрація — Калінінський р-н м. Донецька. Осипов Юрій Геннадійович. Компанія знята з обліку у зв'язку з ліквідацією. Даних про діяльність — немає. По-четверте, ТОВ «Геліос» (ОКПО 209083748), дата реєстрації: 30.09.1992 р. Реєстрація — Калінінський р-н м. Донецька. Негуриця Віктор Петрович, громадянин РФ, м. Москва; Мостовой Павло Іванович, громадянин РФ, м. Москва; Лунєв Микола Стефанович, громадянин РФ, м. Москва. По-п'яте, фірма «Совмет» (ОКПО: 209081177), реєстрація — Калінінський р-н м. Донецька. Заявлена статутна діяльність — посередництво в торгівлі товарами народного споживання. Марьєнков І.В. — директор і бухгалтер. Він же — єдиний засновник цієї структури. Можливо, ця компанія відома в Донецьку й за його межами під іншою назвою — СП «Совмет», яке пізніше було перейменовано в ТОВ «Торгово-промисловий дім». По-шосте, ТОВ Театр моди «Ліа» (ОКПО: 209082772), реєстрація — Калінінський р-н м. Донецька. Белецька Юлія Арамівна (бухгалтер і директор за сумісництвом). Хмара Ліа Федорівна. Ліа Хмара — відомий дизайнер одягу, вже в 1992 році була відомою в Донецьку модельєркою, що шила «великих людей», але частіше — їхніх дружин і коханок. Чоловік Ліа Хмари — Віктор Анісімов, сьогодні також відомий дизайнер — колишній офіцер, випускник Ленінградського військового інституту фізичної культури (багатоборство), 7 років (1985–1992 рр.) викладав у Донецькому вищому військово-політичному училищі інженерних військ і військ зв'язку (ДВВПУ); звільнився з армії в чині капітана після розпаду СРСР, місяць не дотягнув до майорського звання. З його спогадів: «2 роки бродив туди-сюди. А потім у 1994 році ми з другом Олександром Тисленком вирішили займатися будівельним бізнесом. Потім я займався дизайном, а він далі продовжував будувати. І тепер це компанія «Альтком», а я малюю штанці».
Примітно, що ТОВ «Театр моди «Ліа» була зареєстрована за тією ж юридичною адресою, що й фірма «Совмет». Таким чином, ми виявили, принаймні, трьох, хто повинні знати, ким насправді була людина, яка видавала себе за свідка у справі про вбивство Євгенія Щербаня Марьєнковим Ігором Вікторовичем.
Цікаво, що свідчити за сфальсифікованою ГПУ «справою банди Кушніра» Марьєнков почав після того, як був затриманий 30 травня 1998 р. разом з деяким Юрієм Сердюком на в'їзді в Полтаву працівниками ДАІ. При огляді в багажнику «Мерседеса» був виявлений цілий арсенал зброї — автомат Калашникова, кілька гранатометів і боєприпаси. Після цього Марьєнков на півтора року опинився в елітному й ніяк не відповідному інкримінованому йому діянню СІЗО СБУ в Києві. Тоді суд засудив Марьєнкова лише до одного року (за іншими відомостями — півтора років) позбавлення волі. При цьому в відмірений судом строк було зараховано перебування Марьєнкова в СІЗО.
Саме після виходу з цього СІЗО гр-н Марьєнков став діяльно викривати «банду Кушніра – Рябіна» в численних вбивствах, слово в слово повторюючи офіційну версію слідства (справу фальсифікували слідчий-«важняк» ГПУ Микола Дробиняк і куратор розслідування — Микола Обіход, у той час начальник управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ). Цікаво, що коли Марьєнков «підробляв» кур'єром з перевезення зброї, він все ще числився крупним засновником КБ «Паритет», що засвідчила запис у скрижалях Мінстату від 19.10.1998 року. До речі, у той час директором цієї установи був Утєв Володимир Іліч. З тих самих пір Марьєнков став «професійним» свідком. Він свідчив у справі про вбивство Євгенія Щербаня, Ахатя Брагіна й Вадима Гетьмана. Саме завдяки його показанням була легалізована версія слідства про мотиви цих вбивств, але головне — замаскована істинна замовники й організатори «донецьких розстрілів» 1990-х років, як і ті, хто стояв за вбивством Вадима Гетьмана. Саме завдяки «професійному» свідку Марьєнкову таємниця всіх трьох резонансних вбивств була надійно похована «слідством» і «судом».
На тих, давніх процесах він надав необхідні для обвинувачення показання проти Євгенія Кушніра й його зв'язків з Павлом Лазаренком. Про Юлію Тимошенко свідок Марьєнков тоді ні словом не обмовився. Хоча «посадити Юлю» в кінці 1990-х — на початку 2000-х років було заповітним бажанням президента Л. Кучми. Але дієвого, реального компромату на Ю. Тимошенко у ті роки слідство «викопати» так і не змогло. Так чому ж у 2013-му свідок Марьєнков раптом все «згадав»?
«Лисий» свідок у «справі Щербаня» працював з СБУшниками, близькими до Януковича. Ігор Марьєнков — діловий партнер відомих генералів СБУ, які мають мільярдний бізнес, високі посади й чудові стосунки з Президентом. У «шансонного» виду свідка у справі про вбивство Щербаня були дуже хороші, дружні зв'язки в силових структурах. У податковій є інформація про дуже цікаву фірму, яка називається ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія Україна-Китай». Засновниками цієї компанії, крім самого Ігоря Марьєнкова, виявилися Землянський Юрій Володимирович, Вандін Юрій Олександрович, Шатковський Микола Петрович (раніше на його місці був батько Петро Шатковський).
Усі ці люди досить відомі — у тому числі в контексті вбивства Щербаня. Наприклад, Вандін Юрій Олександрович безпосередньо розслідував вбивство Євгенія Щербаня, адже у ті часи, з 1995 по 1998 рік, очолював головне управління МВС з боротьби з організованою злочинністю. Цікава ситуація: Кушнір і кілери з його банди жили в номері «Лисого», спали на його ліжку, їли з ним у ресторані. Марьєнков про це говорить на суді: «Рябін просився пожити в квартирі — будь ласка. Неодноразово Кушнір і Рябін жили в «Національному». У мене було три номери, й якщо охорона «Титана» уїжджала, дві ліжка пустували, то вони там жили». Чи це випадково, що пан Марьєнков, який мав такі милі стосунки з бандитами Кушніра, які йому довірливо розповідали про свої кровавих діяння, раптом став бізнес-партнером силовика, який розслідував вбивства, скоєні тією самою бандою, зокрема смерть Щербаня? Ні, таких випадковостей не буває.
Другий партнер Марьєнкова у фірмі «Україна-Китай» — Микола Шатковський кілька років тому замінив у засновниках батька Петра Шатковського, адже той після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах повернувся в СБУ. У лютому 2012 року він був призначений Президентом України Віктором Януковичем першим заступником голови СБУ, а до цього моменту він займав посаду заступника голови Служби зовнішньої розвідки України. Як бачимо, у свідка обвинувачення за прізвиськом «Лисий» серед бізнес-партнерів — особи, які займають дуже високі посади в команді так званих «Сімейних». До речі, варто відзначити, що у часи вбивства Щербаня Шатковський працював заступником голови СБУ.
Нарешті, третій бізнес-партнер головного свідка обвинувачення — Юрій Землянський. У момент вбивства Щербаня працював начальником управління СБУ в Луганській області. До речі, кілери, які вбили Щербаня, згідно з офіційною версією розслідування, були «луганськими». З 1998 по 2004 рік Землянський працював першим заступником голови СБУ. «Юрій Володимирович має досить цінну сьогодні індульгенцію — донецьке походження. Однак зовсім не це пов'язало Землянського з Януковичем, а, скоріше, відомчі й політичні розклади. Генерал-полковник чудово знайомий з донбаською елітою з часів роботи начальником управління СБУ по Луганській області. Але й сам Янукович ставиться до Землянського з великою повагою», — пише Бутусов. І далі: «Згідно з даними завсідатаїв виборчого штабу Віктора Федоровича, Землянський був важливим комунікатором для Януковича. Цей контакт був значимим для прем'єра, оскільки через відомі особливості своєї біографії (а також деякі специфічні деталі, які поки не афішуються публічно), він не може претендувати на популярність і підтримку в СБУ». «Юрій Володимирович став відомим у вузьких колах, оскільки на своїй високій посаді нещодавно курував найважливіший напрямок роботи СБУ — «контррозвідувальне забезпечення політичних процесів». У різні роки Президент Кучма й призначувані ним керівники СБУ вкладали різний зміст у формулювання «забезпечення». Згідно з даними опозиційних структур, у 1999 році Служба безпеки розглядалася фактично як один з виборчих штабів з забезпечення нового президентського терміну для Леоніда Кучми», — цитата з «Дзеркала тижня». Під час першого прем'єрства Януковича двоє з вищеперелічених бізнес-партнерів Ігоря Марьєнкова — Вандін і Землянський — працювали на керівних посадах у СБУ (Вандін — заступником, а Землянський — першим заступником керівника). Шатковський займав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки.
Ще варто додати, що «Інвестиційно-консалтингова компанія Україна-Китай» — не єдине підприємство, яке Марьєнков заснував разом з «силовиками». Разом з Вандіним Марьєнков має спільне підприємство ТОВ «Нове технологічне покоління» (торгівля фармацевтичними апаратами). Також у 2010 році було створено ще ТОВ «Гранлайн груп» (будівництво), де Марьєнков власник разом з Юрієм Вандіним і Русланом Харивим. Два останніх є засновниками й відомої компанії «СПР-груп», яка за роки президентства Януковича отримала 1 мільярд грн. на ремонт і будівництво каналізаційних споруд у Криму. Марьєнкову не пощастило, у цій компанії партнери обійшлися без нього.
У контексті зв'язку Марьєнкова з відомими силовиками також цікава інформація Артема Фурманюка про те, що хоча Марьєнков і був засуджений, насправді строк не відбував. Нагадаємо, згідно з офіційною версією, Марьєнков був затриманий працівниками ДАІ, які знайшли гранатомети й автомат у багажнику його «Мерседеса». Фурманюк пише, що Марьєнков був засуджений лише до одного року позбавлення волі з відбуванням у колонії загального режиму, але в зазначеній колонії ніколи не перебував. «Насправді він був на волі, розїжджаючи на тому ж «Мерседесі», який, по суті, був знаряддям скоєного ним злочину!», — пише Фурманюк. Так що свідок обвинувачення з такими шокуючими бізнес-зв'язками був дуже непростою людиною.