Сміттєві полігони займають в Україні площу, що становить приблизно 7% території країни. Найбільший з них розташований не поблизу Львова, а під Києвом у селі Підгірці, займаючи площу близько 64 гектарів з висотою насипу відходів 90 метрів. За останні два місяці, згідно з даними, опублікованими у засобах масової інформації, сталися займання на полігонах: 05.05.2017 у м. Харків на території ТОВ «Сміттєпереробний завод», 07.05 та 11.05.2017 у Рівному, 30.05.2017 у м. Лубни Полтавської області, 16.06.2017 на полігоні під м. Миколаєм, 29.05 та 08.06.2017 на Грибовицькому сміттєзвалищі поряд зі Львовом, 21.06.2017 на сміттєзвалищі біля с. Дубрівка Іршавського району Закарпатської області.
Політики та органи виконавчої влади закликають щось робити зі сміттям. Мери розповідають про свої дії. За інформацією у засобах масової інформації, у деяких містах два, а в деяких навіть три інвестори одночасно втілюватимуть проекти. Наприклад, у м. Червоноград Львівської області поляки («EKOWAT Sp. z o.o») та китайці (Grand blue) планують побудувати сміттєспалювальний завод. Однак невідомо, чи будуть це поляки чи китайці, чи буде два заводи, оскільки місцева влада повідомляє про одних інвесторів, а потім про інших без пояснення, що сталося з попередніми партнерами (спочатку були поляки, потім – китайці).
Дніпро повідомляв про корейців, англійців та японців, які бажають побудувати сміттєспалювальний завод. При цьому міський голова очікував на «зелений тариф», затвердженого законом. Однак цього не сталося. До проекту Закону України «Про ринок електричної енергії України» № 4493, який уже проголосований і став законом з 11 червня 2017 року, не були включені поправки, які б прирівнювали сміття до альтернативних джерел енергії. «Зеленого тарифу» для сміттєспалювання не буде. Крім того, цим законом не визначено окремо можливість постачання електроенергії, отриманої внаслідок сміттєспалювання, на опалення міст. Тобто в деяких містах (Одеса) просто не буде гарячої води. Її відключать, оскільки це нерентабельно http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20170517-v-odesi-nazavzhdy-vymknut-garyachu-vodu/. У деяких містах, як у Вінниці, тарифи на гарячу воду та опалення зросли вдвічі http://www.vinnitsa.info/news/tarifi-na-garyachu-vodu-i-opalennya-zrosli-vdvichi-skilki-vinnichani-platitimut-z-1-lipnya.html Обидва міста запровадили дегазацію полігонів та отримання електроенергії зі свердловин. Однак це не допомогло цим містам зробити прийнятними ціни на опалення та забезпечити цілодобове постачання гарячої води.
Місцеві органи влади, можливо, вважають цілодобову гарячу воду просто зайвою комунальною послугою. При цьому й Одеса, й Вінниця позиціонують себе як європейські міста. Однак неможливо приєднатися до Європейської енергетичної хартії та гармонізувати законодавство з ЄС, діючи навпаки. Чому навпаки? У Швеції все сміття переробляється шляхом спалення, виробляючи електроенергію та тепло. Сміття недостатньо для опалення всієї Швеції, тому Швеція імпортує сміття з інших країн ЄС. Полігони зі сміттям давно закриті в Німеччині, Швейцарії та Австрії. Ці країни повністю вирішили проблему опалення за рахунок сміттєспалювальних підприємств. Італія має величезні сміттєзвалища та справжню сміттєву мафію – «каморру», яка заробляє на переробці сміття (м. Неаполь). Ми нібито такі ж, як Італія (вона ж теж у ЄС). Лоббі проти сміттєспалювання в нас міцне та потужне. Його представляють «екологи», які без цифр та фактів стверджують приблизно таке: «Я не вірю, що у нас будуватимуть сміттєспалювальні заводи з мінімальними шкідливими викидами. В Україні немає відповідного законодавства».
І ще одна цитата такого ж еколога: «Від речовин, які виробляються під час спалювання сміття, не врятує жоден фільтр». Отже, сміттєспалювальні заводи у нашій країні неможливо будувати саме тому, що громадські екологи (як вони себе називають) не вірять у те, що це безпечно. Все. Не будуємо. Чи це є нормально? По-перше, європейський досвід свідчить про те, що при системі якісних фільтрів повітря з труби сміттєспалювального заводу чистіше за повітря промислових міст в Україні. Існують таблиці викидів, які поки що ніяк не оприлюднені Державною екоінспекцією України. Можливо, у Екоінспекції просто немає часу на те. Вона дуже зайнята. По-друге, сміття мільйонного міста вистачає на опалення за досить дешевим тарифом усього міста та цілодобове гаряче водопостачання. Це при окупності заводу зі сміттєспалювання за 3 роки за умови відмови міст від старих котельних і будівництва міні-котельних, які працюватимуть на електроенергії з заводу.
Кому заважає? Існує кілька лоббі: 1. Перехід на європейську систему сміттєпереробки та опалення знижує обсяги спожитого природного газу найбільшими покупцями – великими містами України. 2. Втрачають ринок повністю місцеві тепломережі (комунальні підприємства). 3. Знижуються продажі у сьогоднішніх електропостачальників, тому що обсяг купівлі електрики з сміттєспалювального заводу взимку на опалювання компенсується для заводу тією ж самою електрикою влітку на охолодження (холодильники, кондиціонери тощо у містах). 4. Втрачають бізнес ті, хто заробляють на переробці (легальної та нелегальної) сміття зі звалищ. 5. Втрачають великі обсяги робіт місцеві будівельники, які щодня ремонтують застарілі інженерні мережі міст. І це не просто слова. Обсяги ремонтних робіт великі, гроші витрачаються на декілька фірм, яким негласно надано право виконувати ці роботи у місті. 6. Втрачають можливість списувати втрати води на покупця (громадянина України) постачальники води, оскільки міні-котельня працює з лічильником на воду на вході у квартал. Для Міськводоканалів та постачальників по областях це катастрофа, тому що втрати води списати на будинок чи квартиру неможливо. 7. Виробники систем індивідуального опалення та бойлерів, тому що все це буде дорожче за опалення у місті від міні-котельні.
А хто виграє від сміттєспалювання, яке надає місту тепло та гарячу воду? 1. Інвестор, який будує сміттєспалювальний завод, тому що найбільш привабливий бізнес – це той, у якого є постійний гарантований споживач. Завод, якщо прописати у законі позицію постачання тепла та електрики для тепла на місто, не залежатиме від цін на електрику на ринку. Він постачатиме за пільговим тарифом електрику для міста, що скорочує окупність за рахунок гарантованих постійно великих обсягів продажу. 2. Інвестори, які придбають чи орендують землю, яка зараз під сміттєзвалищами. До речі, відходи золи зі сміттєспалювальних заводів становлять 2% від загальної маси сміття. Інші 20% золи можливо використати на будівництво доріг. А землі звільниться майже 7% території України. Там у нас є комітет Держкомзем. Вважаю, що він порахує, скільки це вартує за цінами на землю по регіонах. Ще не порахував, тому що зайнятий. Часу немає. Але сподіваюсь. 3. Інвестори, які побудують нові міні-котельні по кварталах міст, тому що вони отримають постійного покупця (мешканців кварталу) на довгі роки. В Європі це найбільш привабливий бізнес. 4. Підрядники-будівельники у містах, де будуватимуться сміттєспалювальні заводи та міні-котельні разом. Чому? Тому що обсяг робіт, якщо робити все це як потрібно за 1 рік, такий, що працювати матимуть УСІ підрядники у місті. Багато роботи. Гарантовані заробітні плати.
Чому будувати за рік? Тому що проекти сміттєспалювальних заводів типові, вони потребують лише адаптації, яка не може тривати більш ніж місяць-півтора, щоб там не істерикували проектувальники. Експертизу проекти проходять екологічну, беруться як об'єкти підвищеної небезпеки на облік. Але тут держава має просто звернути увагу експертів, що працювати потрібно, а не тягнути експертизу роками. Якщо держава натякне експертам щодо строків (без втрати якості), вони зрозуміють – вони в нас дуже кмітливі. 5. Будівельники доріг, тому що зола від сміттєспалювання – це дешевий та якісний матеріал для їхніх робіт. 6. Люди. Усі мешканці міст, яким постачатимуть тепло не за тією ціною, що зараз, а нижче, у яких буде гаряча вода цілодобово і не потрібно купувати та ремонтувати бойлери. 7. Порядні мери. Тут коментувати не буду. До речі, за тепловим еквівалентом 1 тонна твердих побутових відходів дорівнює ½ тонни вугілля. Наскільки скоротиться споживання вугілля для ТЕЦ у разі запровадження системи «Сміттєспалювальні заводи – тепло та електропостачання», невідомо. Це може порахувати Міненергетики. Якщо часу вистачить і не будуть дуже зайняті, порахують.
А може ще й законодавці вийдуть з відпусток задля того, щоб внести зміни у ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання» (від 15.04.2017), де тариф на теплову енергію з альтернативних джерел встановлюються місцевими органами влади на рівні 90% діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу. Може таке бути? Дійсно, може. Законодавцям стане соромно, що цим положенням закону вони позбавили громадян України права на більш дешеве тепло та гарячу воду і прив'язали опалення до газу в пропорції – не менш ніж 90% від вартості газового опалення.
Чи можливі всі ці зміни у світогляді наших чиновників та законодавців на користь країні та її громадян? Вважаю, що так. За умови, що керівництво держави дасть доручення проаналізувати стан житлово-комунального господарства та тендерів на будівництво мереж, наприклад у містах, проаналізує діяльність, тобто коефіцієнт корисної дії роботи деяких органів центральної виконавчої влади, отримає чудові дані, внесе у Єдиний реєстр досудових розслідувань. Тоді раптово совість прокинеться і: Мінекології розповість нам на базі фактичних даних та конкретних цифр про площі сміттєзвалищ в Україні, викиди з цих сміттєзвалищ, стан повітря у промислових містах України у порівнянні з викидами зі сміттєспалювальних заводів, проекти яких пропонують зараз інвестори українським містам. Держкомзем України порахує і повідомить, скільки вартує за комерційними розцінками земля під сміттєзвалищами по регіонах, якщо її звільнити від твердих побутових відходів. Держкомзем України зробить запит місцевим Держкомземам, систематизує та оприлюднить інформацію, скільки землі у містах звільниться внаслідок будівництва нових мереж для нового типу опалення через міні-котельні, і скільки міські бюджети на цієї звільненої від комунікацій землі зможуть отримати грошей. Міненергетики порахує і розповість нам, наскільки скоротиться споживання вугілля у країни при будівництві 3, 4, 7 тощо сміттєспалювальних заводів у найбільш проблемних містах. Мінрегіонбуд повідомить громадськості, які саме обсяги підрядних робіт у будівництві та проектуванні зростуть за рахунок реалізації у містах (конкретно по містах та разом на першому етапі) внаслідок запровадження будівництва сміттєспалювальних заводів та міні-котелень. Мінекономіки має повідомити нас, наскільки зростуть заробітна платня у будівельній галузі та які передбачаються надходження податків до бюджету внаслідок реалізації наведеного вище.
А Кабінет Міністрів України все це систематизує та представить громадськості. І тоді ми будемо спілкуватись з екологами, питати їх, що ж їх непокоїть у процесі сміттєспалювання на заводах, уважно слухати, розбиратись, дискусіювати. Ну тому що при будівництві на стадії проекту там передбачено громадське обговорення. І громадські екологи мають повне право приймати у ньому участь. І спілкуватись з ними потрібно, дуже важливо. Вони ж за нас усіх переживають. Піклуються про нас.