Слухати правду про фальсифікації, мабуть, не так цікаво, як змакувати витончені вигадки політтехнологів. Але небезпека полягає в тому, що маріонеткові майстри, які використовували дітей як «живу зброю», досі здатні на багато чого. Від покарання за сфабрикування «артекської справи» уникли абсолютно всі фальсифікатори. Включаючи адвокатів Циганкова та Конovalова, які вимагали від Руслана Богдана 2 млн доларів — щоб син Олени Полюхович його «не згадав». Пізніше вони стверджували, що під час зустрічі з Богданом говорили про компенсацію, яку сам депутат запропонував виплатити «постраждалим від насильства». Але враховуючи, що злочин виявився вигадкою від «а» до «я», депутату просто не було за що платити. Вимагання навіть якийсь час розслідувалося (як замах на шахрайство) — паралельно зі справою про розтління. Але й це дело було припинено.
Борис Новожилов, колишній директор міжнародного табору (2006–2010 роки) та фігурант «педофільського скандалу», розповідає, як «артекська справа» впала йому на голову: «У травні 2009 року раздався дзвінок з ДУСу від Ігоря Тарасюка (екс-управління справами, якому в березні 2017 року повідомили про підозру у справі про захоплення Януковичем «Межигір'я» — прим. ред.): «Приїжджай до Києва». Приїжджаю. «Хто такий Полюхович?». Пояснив, що людина, закохана в «Артек», яка запропонувала робити друковану версію журналу «Артек» на півставки (основне місце роботи Полюховича було на «Айсітіві»). Тарасюк протягує лист Олени Полюхович, де вона пише на ім'я Ющенка, що якийсь чоловік розтлює її дітей, а міліція не хоче реагувати. Пише, що чоловік їздив з дітьми в «Артек», і там це відбувалося. Я відповідаю, що це абсурд: у мене київський ОМОН безплатно відпочиває з автоматами. З часів СРСР табір під патронатом КГБ, адміністратори за звичкою ведуть журнали. На слідстві потім так і вийшло.
Комендант відкриває зошит і говорить: «Директор «Артека» Новожилов? Був тут 2 рази за 4 роки, зараз я вам точні дати й час скажу» (спростовуючи показання «постраждалих» проти мене). І ось початок вересня 2009 — отримую офіційний папір з ДУСу з резолюцією того ж Тарасюка: «Прошу дати пояснення», і 2 листи Полюхович. Старий і новий — до нардепа Омельченка. Уже крім «артекської» гостиниці вказані 2 квартири в Києві. Я здивувався: Григорій Омельченко — це ж Юлін кадр (у розпалі скандалу — 14 жовтня 2009 року Омельченко гучно хлопнув дверима парламентської фракції БЮТ — прим. ред.). «Це якась політична гра проти Ющенка. Треба дзвонити Наливайченку (голові СБУ)», — відповідаю Тарасюку. Враховуючи, що «Артек» підпорядковувався особисто Президентові. А в цей час Полюховича вже відправили до СІЗО СБУ. І ось жовтень, сиджу в «Артеці».
Заходить секретарка: «Там та-ко-е! … Вадим Колесниченко у всіх ефірах: «До мене звернулася мати нещасних дітей…» І тут же підхоплює Омельченко. «УП», УНIАН, «Україна молода», «Лівий берег»! Пішли розганяти. Перелічуються прізвища юлиних депутатів, з яких я знав лише Терехіна, і то — в житті його не бачив. Далі Юрій Луценко виходить на трибуну й вимагає: «Президенте, звільніть Новожилова, щоб громадськість заспокоїтися». Я теж провів прес-конференцію в Криму. 3,5 тис. працівників вийшли на пікет. Працівниками ця інформаційна атака сприймалася як знищення табору». Тут треба уточнити: у 2009 році табір тільки й робив, що відбивався в судах від охочих захопити його землю. В МВС крутилася справа про розкрадання близько 300 мільйонів доларів.
Ким би ви думали? Як нагадує Новожилов, нинішнім вирішувачем-смотрящим Олександром Грановським, який, як один з головних підрядників, за 2 роки «освоїв» півмільярда доларів. А насправді на табір витратив у кращому разі сто мільйонів. Про період господарювання Ющенка Новожилов згадує: вже в перший рік його президентства в АП носили сумками гроші за кримські здравниці. В «Артеці» дружина Президента відпочивала, регулярно бували діти Ющенка, всі топ-політики тусили з дітьми, мамками, няньками й друзями, і за 4 роки ніхто не потонув, не загинув, не отримав травму, — продовжує обурюватися Новожилов — хвилюючись так, ніби це було вчора. — І коли преса мене запитала, я в свою чергу публічно звернувся до Президента з вимогою зняти Луценка, оскільки під виглядом вожатих у мене працювали інспектори міліції з питань неповнолітніх МВС України: куди вони дивилися, коли «в таборі розпусничали педофіли?». Після цього знову летю до Києва, розмовляю з Луценком перед прес-конференцією на УНIАН.
Ви уявляєте: тисячі дітей побували в «Артеці», і всі батьки в шоці — з тривогою поглядають на дітей: «А не було ж там такого, про що я не знаю?». Висуваю ультиматум: або він, Луценко, робить публічну заяву про те, що доказів насильства в «Артеці» немає, або я розповім про те, що відбувається. Там же його підлеглих працювало більше 60 осіб. Шустер дзвонить — на вечірній ефір запрошує, а я дізнаюся, що у мене вдома на Печерську, де живуть бабуся й дідусь по 90 років, проводиться обшук. З УНIАНу вийшов весь мокрий — серце розболілося, але збираюся до Шустера. По телефону мені вже сказав Тарасюк, що виданий ордер на мій арешт і порадив: «Їдь до Президента, поки тебе не взяли». Їду на Банкову. Там Тарасюк, Наливайченко, Ульянченко й ще кілька осіб. Я їм кричу: «Хлопці, це виходить за межі здорового глузду – давайте, закінчуйте». Тарасюк викликає працівників Управління держохорони, ті мене беруть і вивозять у Конча-Заспу, і я не потрапляю на ефір, де солюють Монтян і «регіонали». Тарасюк говорив, що все, що робиться, робиться в інтересах України — Президент у курсі того, що я не винен.
Тобто — вони всі знали, що нічого з цієї наклепу, яка лилася з екранів, насправді не відбувалося! У голові ще сиділа думка, що це вигідно ПР, але не вигідно Ющенку, як раптом мені Тарасюк прямо говорить: «Коли я прийшов до Ющенка, він з Азаровим уже все вирішили, я не міг нічого змінити». Тарасюк був начальником виборчого штабу Ющенка, а Азаров — Януковича. Добу я провів на держдачі під охороною, звідки мене вивезли у Феофанію. І там фактично був під арештом до завершення виборів. А при Президентові Януковичі в «Артек» прийшли нові люди. І «заново побудували» все, що до них було побудовано, вкрали все, що сподобалося. У 2010 році мене перевіряло КРУ, але нічого на мене не знайшли. І не могли знайти: на 2009 рік я не мав фінансування, і моєму другові «Артеку» була надана матеріальна допомога, і я повернув землю, яку у «Артека» відняли». Борис Новожилов добровільно пройшов детектор брехні й усі принизливі процедури, які проходять люди, що перебувають під слідством за злочином на сексуальному ґрунті. Міг би відмовитися, як і решта VIP-осіб, але розстелив усе своє життя перед «важняками» з ГПУ, розраховуючи довести невинність і залучити фальсифікаторів до відповідальності.
Про те, як «Артек» банкротили при Президентові Вікторові Ющенку, Новожилов розповів у іншому матеріалі. Кого вважають ймовірними замовниками «педофільської» фальсифікації? Вікторові Ющенку. Скандал був вигаданий в адміністрації Вікторові Ющенка за участю Валентина Наливайченка (СБУ) та Юрія Луценка (МВС) — такої думки дотримується Борис Новожилов. І ту ж версію підтримана в книзі Дмитра Полюховича. Ющенко на педофілах усю свою передвиборчу кампанію побудував. З книги Дмитра Полюховича: «Вже 14 жовтня 2009 року Президент України починає громити «депутатів-педофілів». Виступаючи на Волині під час святкувань, присвячених 67-річчю Української повстанської армії, він, зокрема, заявив: «Коли ми бачимо, що один депутат у парламенті — убиває людей, інший, вибачите, займається педофілією, третій займається скупкою землі… Хіба це політичні лідери нації? Очевидно, ні»…
Про «заняття депутатів педофілією» Вікторові Андрійовичу говорить впевнено, як про доведений факт… 27 жовтня 2009 року, щойно вийшовши з будівлі Центральної виборчої комісії після подання документів для реєстрації кандидатом у президенти, Ющенко виступив перед натовпом, зібраним біля входу ЦВК: «Коли я говорю про вибори, то це не тільки моя відповідальність як громадянина Ющенка. Це відповідальність кожного з вас… Щоб потім ми не кусали собі ліктів, чому в парламенті педофіли».
Чому ж Вікторові Андрійовичу так терміново знадобився скандал з пресловутими педофілами? Виявляється, все просто. Щоб повторити сценарій «Зюганов-Єльцин-96» (тоді Єльцин, маючи на старті мізерні показники підтримки, отримав більше 50% у другому турі — прим. ред.), Ющенко в першому турі мав будь-якою ціною здобути друге місце. То, що лідером цього туру стане Янукович, тоді вже ні в кого сумнівів не викликало. Як і те, що головним суперником Ющенка ставала вже Тимошенко.
Друга версія полягає в тому, що замовники — та сама група, яка відправила до в'язниці Юлію Тимошенко. Центр прийняття рішень: Фірташ-Левочкін-Сурков. А головний реалізатор — Олена Лукаш. Скандал, який муссували в кулуарах багато місяців, підняли на-гора люди Януковича. Вадим Колесниченко, який першим озвучив дезінформацію, пізніше повідомив у інтерв'ю, що історію про педофілів дізнався від Олени Лукаш і всього-навсього вивчив напам'ять текст, який для нього написала партія. І вона ж (партія — через Лукаш) уповноважила його лити брудь на «педофілів із БЮТ», хоча в тому, що це політтехнологія, він не сумнівався. Першоджерело цих відкриттів, на жаль, теж знищено, але згадка збереглася в перепечатках. Сам Янукович тримався від скандалу відстороненим, але активність проявляли його люди. Особливо люто вели себе нардепи Віктор Корж і Володимир Сівкович (під тему педофілів він вніс до ВР проект «Закону про хімічну кастрацію»). Звинувачували в роботі на ПР й адвоката Тетяну Монтян, яка 21 жовтня 2009 року на сторінці в ЖЖ радісно написала: «дик тЮлько реально пролітає на виборах, ще б пак. Це ж діти, а не якесь там бабло». Що стосується Сівковича, він не просто озвучував брудь, він курував силовий блок у уряді Азарова.
Люди Сівковича з МВС сфабрикували обвинувальну базу у «справі Артека» за допомогою замовних експертиз. Можлива також комбінація двох штабів за участю Березовського. Інтереси Януковича з інтересами Ющенка збігалися. По суті ж Вікторові Ющенку й його команда зрадили все, що обіцяв своїм прихильникам Помаранчевий Майдан. Ющенко за ручку повернув Януковича й усю «донецьку мафію» у велику політику, оточивши себе її представниками. У другому турі виборів 2010 штаби Ющенка й Януковича мочили Тимошенко, як одна команда. А після того як Віктор Уколов склав з себе повноваження, ворогами БЮТ це було сприйнято чи не як визнання у липовому звинуваченні (не став захищатися!). І досі Уколову, як нікому іншому, вороги згадують «справу педофілів». А якби не педофільська чернуха, Тимошенко цілком могла б стати Президентом. Різниця між Юлею й Федоровичем у другому турі виборів 2010 становила кілька відсотків.
Про роль Березовського, чиїм представником в Україні був його суперник, написав у своїй книзі Дмитро Полюхович: «У 2004 році йшлося про фінансування передвиборчої кампанії кандидата у президенти Ющенка, гроші на яку нібито переводилися через структури народних депутатів Жванії й Третьякова. Як пізніше заявляв Березовський, йшлося про 15 млн доларів банківських платежів і ще невказаної великої суми, переданої з рук у руки. З Березовським пов'язували організацію інциденту зі вибухівкою біля передвиборчого штабу Вікторові Ющенка. Згідно з однією з версій, це була лише імітація для піднесення рейтингу Ющенка. Згідно з іншою — бомбу готували справжню, але «під Юлю»…
Дружина Бориса Абрамовича готувала приїзд Березовського в Україну. Але Вікторові Андрійович, щоб остаточно не зіпсувати стосунки з Росією, включив для БАБа «червоне світло», хоча раніше, за словами того ж Березовського, обіцяв, що дасть можливість працювати в Україні, щоб бути ближче до РФ й боротися за російську демократію. Незадовго до початку Нового 2007 року (26 грудня) Березовський дав велике інтерв'ю газеті «Сьогодні» про те, що готовий і далі підтримувати «помаранчеві» сили. У липні 2007 року Березовський організував в Україні гучний демарш. Офіційним приводом для нього стала презентація книги Березовського «Мій Майдан Незалежності», терміново випущеної українським відділенням його фонду (Березовський ДУЖЕ поспішав з її випуском).
По цьому випадку те ж представництво Фонду Березовського в Україні організувало спеціальний телемост з БАБом. Зауважу, що й випуск книги «Мій Майдан…», й телемост готували Артем Дегтярьов і Олена Полюхович. У 2009 році Березовський припиняє «коливання» симпатій між Ющенком і Тимошенко й робить остаточний вибір на користь Вікторові Андрійовича. Тимошенко він тепер називав «пророссійською», «безпринципною» й так далі. Дивне збіг: у січні 2009 року, за 2,5 місяці до того, як Олена Полюхович почала говорити про «розтління», і за півроку до початку «педофільгейту» Борис Абрамович почав кампанію з знищення рейтингу Юлії Володимирівни.
Організатори й виконавці. Чим вони займаються сьогодні? А де ж зараз усі ці чорні рота й сливні бачки, які на ходу сочиняли брудні подробиці неіснуючих у природі зґвалтувань? Слідчий Максим Морозов — ховається в Криму, прийнявши російське громадянство. Схоже, залег на дно, оскільки ніякої додаткової інформації про нього знайти не вдалося. Фігурував у люстраційному списку Євромайдану як один зі слідчих, які брали участь у переслідуванні активістів. Вадим Колесниченко – щільно обосновується в анексованому Криму й гордо називається генеральним секретарем (!) т.зв. «Кримського футбольного союзу». В Україні перебуває під слідством за ч. 2 ст. 110 КК України («Посягання на територіальну цілісність України») і за ч. 3 ст. 161 («Порушення рівноправності громадян залежно від їхної расової, національної належності й ін.») УК. Ще у лютому 2014 року цей аморальний суб'єкт відкрито перейшов на сторону окупанта й зараз балотується у Севастополі на місцевих виборах — звичайно, від путінської «Єдиної Росії».
Григорій Омельченко — за зраду Тимошенко отримав від Ющенка Героя України, а зараз затихарився на пенсії. Григорій Омельченко, отримавши свої 30 сребреників, остаточно похоронив себе в політиці. І, схоже, він єдиний з брехунів, хто хоча б отримав по морді. Див. відео — Руслан Богдан б'є Григорія Омельченка по обличчю за наклеп.
Володимир Сівкович – при Януковичі був заст. секретаря РНБО й відповідав за розгін Майдану в Києві 30 листопада 2013 р. Втік до Москви й там, у 2015 році потрапив у аварію, перебував у реанімації. Російські блогери писали, що ДТП підстроєно — мовляв, Сівковича хоче усунути «КГБ», як свідка. В Україні він перебував у розшуку, однак зараз посилання на сайті МВС, яка на це вказувала, спорожніла: https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=3016036592024415 Такий «розшук» не заважає Сівковичу розпоряджатися майном в Україні – свою частку в оборонному підприємстві Чернігівський радіозавод він вигідно продав у 2016 році.
Віктор Корж – Цей екс-міністр України з питань молоді й спорту тему «педофілів із БЮТ» педалював аж до початку Євромайдану. Але на виклики до ГПУ ні разу не з'явився. Що дивно для генерал-майора МВС, яким є Корж (хоча, який він генерал — й дня не попрацював у міліції). Розповідаючи ЗМІ про 3 «педофільські» квартири на Березняках у тому будинку, де знаходиться центр допомоги сиротам, переслідував особистий інтерес. «Артековці» говорять, що Корж мстив за те, що дирекція не дала йому поучаствувати в дерибані майна табору. Зараз пристроєний там же, де трудився більшість життя — у фізкультурно-спортивному товаристві «Динамо» числиться першим замом. Опоненти звинувачували його в крадіжці майна «Динамо».
Адвокат Андрій Циганков. Нині захищає беглого олігарха Олександра Онищенка й так само тимчасово проживає за кордоном. Він знову сконцентрований на компромату, але тепер проти Порошенка. Минулої осені був затриманий в аеропорту, СБУ заявила про зв'язок між газовими схемами Онищенка й офісом Циганкова. Вважає його причетним до легалізації коштів, придбаних злочинним шляхом. Але Циганков називає це тиском.
Артем Дегтярьов – екс-керівник українського відділення «Фонду громадянських свобод» (Фонд Березовського) й сожитель «мами зґвалтованих дітей», виступивши востаннє по гучній темі педофілів навесні 2010 року, розчинився в тумані. Використавши Олену, Артем Дегтярьов зник з інформпростору й, схоже, з життя жінки. Місцезнаходження на сьогодні невідоме.
Татяна Монтян – захищає журналіста Гужву, підставленого Генпрокуратурою (під керуванням все того ж Юрія Луценка). Як і Вадим Колесниченко, називає владу в Україні «фашистською», але не страждає від фашистів у Києві. Про свою роль у «підставі» з «педофілами із БЮТ» переважає не згадувати. У 2015 році Монтян, а разом з нею й нинішніх нардепів з Блоку Петра Порошенка — журналістів Лещенка й Найема (авторів публікації, з якої країна вперше дізналася про «справу педофілів») звинуватила в скотстві київський критик і громадський активіст Алла Князева. Відповіді — ні від депутатів-євроінтеграторів, ні від антимайданівця Монтян — на звинувачення Князевої не послідувало.
Людмила Гридковець – сьогодні цей «православний психотерапевт», про яку Полюхович написав у своїй книзі, що все, що вона змогла осилити з психології — факультатив, є деканом факультету психології в Київському інституті бізнесу й технологій (приватний навчальний заклад). Продовжує в Україні справу російської божевільної Ірини Цезаря. Захищаючи «православні скрепи», Гридковець «довела», що нетрадиційна сексуальна орієнтація — це вірус, що проникає в психіку «через неконструктивну взаємодію зі світом і богом»! Про це вона заявила перед останнім Київ-прайдом у ефірі «Радіо Марія»: http://radiomaria.org.ua/naukovii-fakt-geyami-ne-narodjuyutsya-a-stayut-lyudmila-gridkovec-4976
Вищезгадана Алла Князева розповіла «ОРД», що Гридковець неодноразово залучалася беглим слідчим Максимом Морозовим з метою фальсифікації кримінальних справ за накатаною методикою (хибне звинувачення в розтленні дітей). Зокрема, досі відбуває покарання десь у «ЛНР» (після початку бойових дій українська колонія опинилася на неконтрольованій території) київський айтішник Євген Косенко. Нібито Гридковець і на суді визнала, що вона не є фахівцем у галузі дитячої психології (т. 2, а. с. 156-157 кримінальна справа № 1-180/10), що не завадило вліпити «батькові-педофілу» 10 років.
Негідником Морозовим — у співавторстві з повною ідіоткою Гридковець, яка називала себе психологом, була розроблена схема, за якою можна замовити будь-якого небажаного й за певну суму засудити до тривалого тюремного терміну за гидкою статтею — педофілія. Морозов-Гридковець почали з сусіда Гридковець, у якого мадам — божевільний психолог вирішила рейдерити квартиру», — написала Князева тут: http://ofeliyadd.livejournal.com/117923.html
Ситуація виглядає подібною до справи Полюховича: усі експертизи показали, що дитину ніхто не чіпав, а слідчий «довів вину», спираючись на «умозаключення» няні дитини й «психолога» Гридковець. Міліціонери, що називається — валялися під столом, читаючи це: «Про те, що чоловік розтлює свою дочку, здогадалася, коли дитині було 10 місяців. Дитина уві сні стогнала, як дорослої жінки при сексі». Приблизно таку ж ахінею як опис статевих актів видавали «потерпілі» з одобрення Гридковець у «справі педофілів із БЮТ».
Чи варто ворушити це старе дело, якщо навіть багато оклеветаних не хочуть про нього згадувати? Варто. Тому що куди більше конкретних осіб у «артекському» скандалі від дій політичних кілерів постраждали законність і демократія. Постраждав виборець, якого «відімели» по повній. Нечесні політтехнологи нікуди не подалися. Вони продовжують крастися майбутнього у наших з вами дітей.