Про контрпропаганду, значення слів, майбутнє підконтрольних територій та капітулянтські настрої ми поговорили з найзапеклішим прихильником «Хунти» серед представників «ОРДЛО» — найпопулярнішим блогером, який називає себе Фашиком Донецьким. Відповіді «Фашика» на запитання «ОРД» публікуємо в оригінальній манері.
— Фашик, у нас недавно виник спір щодо українського банера для абітурієнтів. Не розумію, в чому «зрада». Бачу, що молодий чоловік може вибрати між: потрапити під кулю з дипломом «Дири» або зареєструватися в Україні. А ви що бачите?
— Спробую пояснити, де тут косяк. Існує така штука, як product placement, це так звана прихована реклама або латентна реклама. Ви коли-небудь бачили в рекламі «айфона» логотип «самсунга» або згадку про «нокіа»? Я готовий поспорити, що ні. А чому? За таке рекламістів засудили б, і вони б займалися лише розклеюванням оголошень на стовпах. Ми ж — у себе, на неокупованій території — пишемо символи окупантів з великої букви, ще й показуємо, що окупанти видають якийсь диплом. Ау, в окупованому Донецьку за такі жарти дорога прямо в підвал!
Попробую пояснити ще простіше: пропаганда — це не продаж «ролексів», це не продаж «бентлі» або «верту». Це продаж очевидного вибору: людина за 1,5–2 секунди повинна розуміти — що вона виберуть і чому. Пропаганда — це: червоні яблука — корисні. Фуфло — це: які яблука ти виберешся — жовті або червоні, які з хробаком?
По борту з дипломами ми прирівнюємо Диплом Український до незрозумілого орігамі з написом із трьох букв. 80% людей на запитання про те, який автомобіль найбезпечніший, відповідять, що це «вольво». Насправді це не так, але відповідь уже в голові. Точно так само ми повинні на борту з дипломами показати, що вибір очевидний, а не порівнювати «Мазератті» і «жигулі».
— «Чи повинна журналістика стояти на сторожі (!) національних інтересів?» — це буквально запитання українського журналіста, який є авторитетом для багатьох і виступає проти пропаганди. Ваша відповідь?
— Я — за цензуру в ЗМІ на час війни. Деякі наші так звані журналісти завдали зла не менше, ніж російські «Гради». Спорим, що ви не знайдете жодної статті на кшталт нашого скандалу про «Торнадо» на окупованих територіях? Тому що окупанти цензурують абсолютно все. Я зараз можу назвати 5–7 гучних скандалів, пов'язаних зі ЗСУ і висвітлених у наших ЗМІ, а у окупантів цього немає і не буде. Тому що вони розуміють, що працювати своїми ж ЗМІ на власну дискредитацію — це медаль за кретинізм від СБУ. Але ми з вами не такі. Ми прагнемо до стандартів BBC. Тільки є проблема: у вуличній драці завжди перемагає гопник, тому що правил у гопника немає, а боксер чекає, поки суддя крикне: «Брейк». Тільки гопник працює на результат — вломити боксеру, а у боксера в голові рамки про чесність і лицарство, тому боксер програє драку завжди.
Давайте на конкретних прикладах покажу, як наші ЗМІ працюють на ворога. Порівняйте: «окуповані території» і «на території РНД» (РНД — це так на мові Фашика називається «ДНР» — прим. ред.). Або: «окупаційна адміністрація міста Донецька» і «адміністрація Донецька». Погодьтеся, перший варіант чітко показує, що території окуповані — це зрозуміло всім? Другий варіант говорить: війни немає, окупантів немає. Це пряма робота на легалізацію окупантів і бандформувань шляхом гри слів і підміни понять.
Якщо ми підмінюємо поняття, то нашого вченого Козловського не захопили незаконно колаборанти, його взяли під варту поліція «РНД», правильно? Ми або граємо на перемогу над гопником і б'ємо його ногою в пах, хоч це й неетично, або отримуємо арматурою по голові й валяємося в лікарні. Мені більше подобається варіант, коли гопник у лікарні, а не я. Ми не настільки багата країна, щоб безплатно працювати на пропаганду РФ і потім розхльобувати свої косяки за гроші платників податків.
По поводу цензури повторюся: всі скандали з нашими військовими повинні тихо розбиратися самими військовими. Наша армія — найкрутіша, найнезламна, найсильніша. Точка. Усі військові питання, на мою особисту переконання, повинні вирішуватися тихо й без шуму. Тільки є одне але: грань переходу від цензури імені перемоги над РФ у площину цензураради диктатури — тонша, ніж дитородний орган у комара. Про це теж потрібно пам'ятати.
— То есть, нужна контрпропаганда Украине?
— Проясним спочатку цілі контрпропаганди: розірвати шаблони у тих, у кого сформувалася думка про шибениці у Львові, і вставити замість цих шаблонів адекватне сприйняття зовнішнього світу. Основне завдання — народні повстання, дискредитація органів так званої «влади РНД». Контрпропаганда повинна завдавати шкоди й економічної, й морально-вольової. Мовою грошей: щоб звільнити від окупантів населений пункт, є 2 варіанти — військовим шляхом або за допомогою пропаганди. Тільки військовим шляхом — це витрати на навчання солдатів, на техніку, на амуніцію, на медикаменти, на зв'язок, на боєкомплект, на паливо, на логістику тощо. Переведіть у гроші, і побачите — сума буде грандіозною.
Але є другий варіант: за допомогою контрпропаганди вороги піддадуться, адже «зрада»! Мирні не захочуть воювати з тієї ж причини. У першому випадку — сума ікс, у другому — ігрек. Плюс ми зберегли життя й наших хлопців, і мирного населення, і взяли населений пункт з мінімальними руйнуваннями, заощадили бюджет. Мені особисто більше подобається хитрий варіант, адже у нас, на відміну від РФ, баби рожають людей, а не відморозків наглухо клоунів типу моторили.
— А розве ми не повинні орієнтуватися на ОБСЕ й вирази, прийняті на дипломатичних переговорах? Колеги, які закликають «батьківщину над схваткою», оперують «стійкими виразами ОБСЕ», посилаються на те, що форму «місцева влада Донецька й Луганська» застосовують у Мінську на переговорах!
— Немає ніяких угруповань, влад «РНД», повстанців, ополченців тощо. Є окупанти, колаборанти й пособники окупантів. Не знаю, що там у Мінську говорять про армію алкоголіків і наркоманів «РНД», або як їх там. Ми платимо життями людей за війну, життями найкращих людей. Тому моя особиста позиція проста — я готовий вислухати думку ОБСЕ тощо, але діяти буду лише в інтересах держави Україна. І мені плювати, як це називатимуть: мовою ворожості або ненависті, якщо для держави Україна така мова має хороший КПД і прискорює перемогу над окупантами, я буду кивати, обіцяти прислухатися до чиєїсь думки, але робити в інтересах країни, точка.
Звучить як цензура? Плювати. Йде війна на вимарювання держави Україна з політичної карти світу. Ми повинні перемогти хоч і немиту (так Фашик називає РФ — прим. ред.), але імперію. Інакше загиблі нам цього не простять.
— Ви свідомо застосовуєте «мову ворожості», як сказали б наші друзі — прихильники стандартів. А чи існує мова капітуляції (під приводом «не застосовувати мову ворожості»), і які слова ви причисляєте до мови капітулянтів?
— Мова капітуляції — це будь-які сумніви у перемозі України над немитою. А я використовую мову окупанта й алфавіт окупанта проти окупанта — РФ — й в інтересах держави Україна. Я той, який на зрозумілій і загальнодоступній мові повторює росіянам: «Їжте на*уй з України в рідні захаразди, на Донбасі вам не раді». І буду повторювати «їжте» — поки православне шобло з Бурятії й Якутії не повернеться в свої сараї.
Розцінюю спроби не використання так званої мови ворожості як заклик до чесної гри в карти з шулером. Як людина, яка розуміє, що ціль РФ навіть не окупація, а знищення держави Україна, я готовий бути незручним для всіх, неформатом, називайте як хочете, але якщо мої дії завдають шкоди іміджу ворога — буду продовжувати. Аморально? Аморально — це коли РЗВО з-за багатоповерхівок лупить по житловому сектору й потім російські ЗМІ орють, що ЗСУ винні. З усіх ЗМІ, каналів ТВ і радіо повинно звучати лише, що наша армія — найсильніша, у нас найновіша й класна військова техніка, найкращі снайпери-морпехи-артилеристи-танкісти, ми гордимося захисниками від російських окупантів. Солдат ЗСУ — лицар, окупант — алкаш. І так далі. Внутрішні проблеми армії не вирішуються у Фейсбуці й на сторінках ЗМІ. Поки не закінчиться війна — у нас немає проблем в армії в інформпросторі, проблеми є тільки у ворога. Ціль — перемогти РФ, тому засоби вибираємо ті, які працюють, інакше РФ знищить нас.
— Слова й смисли. Які слова для вас є маркером «ворог України»? Ось мене коробить від слова «конфлікт». Я розумію, що конфлікт — це сварка, а в нашому випадку мало місце коварство й підлість. А ви?
— Я посилаю до чорта, якщо чую бред про «громадянську війну». Маркер тут дуже простий — ворог України використовує тези РФ. Немає «фактичної влади РНД» або «адміністрацій міст». Є окупаційні влади або окупаційні адміністрації, точка. Хто використовує інші терміни — свідомо або несвідомо легалізує влади колаборантів із числа алкоголіків і автозаправщиків на тимчасово окупованих територіях. Переглядіть хоч одне так зване ТВ-шоу РФ, у якому темою є Україна. Усі там діють суворо в рамках. Той же Геббельс говорив (Фашик цитує Геббельса, зауважте! — додаючи це, сміється): «Ми добиваємося не правди, а ефекту». Ефект у випадку РФ — це постійне вдовбування в голови, що Україна — це недостана, Україні можна газ відключити, Україну придумали американці, тощо. А ось немита — це, с*ка, рай Божий і нічний кошмар Америки. Правдиві названі тези? Ні, звичайно. Але ефект на лиці.
— Поговоримо про Донецьк. Хто там править де-факто? Хто реальна місцева влада? Путін? ФСБ? Сурков? Або все-таки Захарченко?
— Захараст (так Фашик називає голову т. з. «ДНР» Захарченко — прим. ред.) — це лише говорячої голова, типу Кадирова, але в початковій версії. Всім керують немиті (громадяни РФ — прим. ред.), Захарасту й його мародерам віддали частину бізнесу в області, але всі вершки знімають росіяни. Якщо завтра замість захараста поставлять бомжа Петю або наркомана Васю, то захараст раптом помре «від ДРГ американської», а відібране захарастом перейде в руки ставленика мокселя (так Фашик називає Москву — прим. ред.). Захараст — картинка для ЗМІ, не більше. Всім заправляють окупанти.
— А не вийде, що самі себе обманемо? Адже користується внутрішній ворог пропагандою в свою користь. Говорить цей самий внутрішній ворог: «Чернь, не сміють нас критикувати під час війни, ми все робимо правильно». І при цьому ще один мільярд з бюджету кладе в кишеню.
— Кухонний ніж у руках ідіота або гопоти — зброя, інструмент для заробітку. У руках нормальної людини ніж — кухонний інструмент. А те, що нормальна людина не кидається з ножем на людей — наслідок пропаганди, адже людині з дитинства пояснюють, що кухонний ніж для кухні, а не для різання людей. По поводу заробітку на війні. Як би хто не хотів, завжди будуть с**и, які будуть на війні наживатися, використовуючи гасла. Це війна, тут тільки сірий колір. Але якщо ми хочемо закінчити війну на умовах переможця, ми повинні рогами упертися й перемогти, а потім вирішити внутрішні проблеми. Я не фанат Порошенка, але за заклики до повалення влади під час бойових дій потрібно карати. Зараз йде війна на знищення нас як держави, і якщо хто цього не розуміє на четвертому році війни — мої співчуття.
Простий приклад з історії. Геббельс і компанія вклали просто немеренно грошей у дискредитацію Черчилля. Пропаганда німців очорнювала всіма можливими способами Черчилля, 24 години на добу, намагаючись зміщення з посади. Але Велика Британія устояла, Черчилль увійшов в історію як переможець, хоча криків про «зраду» у британському парламенті було не менше, тільки Лондон бомбила авіація. А у нас клоуни й під час бомбардування Києва орали б про Майдан. На даний момент змінити владу можна тільки на виборах, тільки для цього потрібно попу піднімати й голосувати, а то у нас 70–80% електорату — це люди за 50 років.
— О житейському. Що зараз творится на блокпостах і потрібно чи спростити контроль за перетинанням лінії розмежування? Або навпаки — зробити цей контроль на лінії розмежування жорсткішим?
— Особисто моя думка — блокпост — обличчя неокупованої частини України. Театр починається з вішалки. Тому на наших блокпостах ми повинні використовувати всі сили, щоб солдат ЗСУ вигідно й кардинально відрізнявся від окупанта. Це дуже сильна штука в плані пропаганди, це рве шаблони ваті й не ваті, це запам'ятовується, про це говорять на лавочках-кухнях-форумах. По поводу контролю посилення або полегшення — повинні вирішувати військові, а не політики, адже гинуть на війні саме солдати, а не дорогі піджаки. Хоча знову ж таки — грань дуже тонка: легко переступити межу від ретельного обшуку до приниження або непрямого сексуального домагання.
— Фантастична ситуація: у Донецьку відбуваються місцеві вибори. Прямо зараз. Такі, як до війни. Хто б переміг? Хто має підтримку в нинішньому Донецьку у основної маси? Хто найпопулярніший неформальний лідер думок у Донецьку? Може, голова ОПГ «Схід» Олександр Ходаковський, який постійно критикує Захарченко?
— Переміг той, кого покажуть по ТВ. Якщо ми вкладемося в якогось сирожу з окупантів, купимо його з потрохами й раскрутимо по всіх ЗМІ — переміг сирожа. І потім цей сирожа просто буде весільним генералом, а реальною владою будуть ті, хто його купив. Якщо ж вибір буде стояти між зрадником Ходаковським і Захарченко-ко-ко-ко (Фашик натякає, що до війни Захарченко був відомий у Донецьку як дрібний торговець з прізвиськом «Саша-Гавриловські курчата» — прим. ред.), то однозначно продавець курей. Ніхто не хоче передачі типу влади, і тому вата проголосує за стабільність. Або за сирожу, якого ми раскрутимо. Лідери думок — Стрілков і Безлер (обидва проживають у РФ — прим. ред.). Ходаковський виконує декоративну роль опозиції. Лідери думок займаються відвертим популізмом у соцмережах — балують ватку байками про взяття Маріуполя тощо. мітичними подіями.
— Хто з вашої точки зору колаборант на території т. з. ОРДЛО, а хто заручник ситуації? Як відділити тих, хто вимушений співпрацювати з окупантами, щоб вижити, від зрадників? Припустимо, що деокупація відбулася, як відділите?
— А не потрібно нічого вигадувати. Є досвід денацифікації Німеччини, є досвід повоєнної Франції, є досвід Хорватії, є досвід Чехії після повернення Судет. Потрібно просто вибрати те, що підійде саме нам, і впровадити. Ви, як людина, яка бачила, як все починалося, теж з легкістю відділите заручника від хитрої ватки. Так само відділити колаборантів допоможуть хлопці зі ЗСУ й добробатів, які хочуть додому в Луганськ, Донецьк, Макіївку, Горлівку. Вата боїться цих хлопців більше, ніж привидів. А хлопцям допоможуть ті, хто робив мовчки щось для перемоги, і кого навряд чи покажуть по ТВ. У цих людей теж є борги й боржники, накопилося за всі роки багато чого. Тільки біомусор потопає в сторону Ростова з низького старту, як тільки замаячить перспектива встановлення правильного прапора над Донецькою ОДА. А за собою ці клоуни заберуть сім'ї, так само частина буде на ходу переодягатися й орати про партизанські подвиги. Нічого незвичайного.
— При всій повазі, але я вибачаюся – розве можна людей – будь-яких, називати біомусором? Адже це реально перебір?
— Це ще культурне визначення істот. Можна ли? А можна ли писати доноси на сусідів? А можна ли крити матами Хунту й їздити до Хунти за пенсією-ковбасою-регресами? Можна ненавидіти Україну, але, с*ка, не викидати ненависний паспорт?
— Підтримуєте ли ви рішення РНБО про введення блокади? І що змінилося в Донецьку з моменту її введення?
— Блокада чого? Була блокада наших держпідприємств і Ахметова, не більше. Контрабас не зник, але ми профукали заводи. По вугіллю не знаю — занадто мутні схеми, але по металу ми втратили валютну виручку й виграла від цього тільки РФ. Не звільнили жодного полоненого, хоча використовували полонених як прикриття мутняка. На мою думку, використовувати полонених у подібних іграх — відверте б***ство. Але це гай буде на совісті блокіраторів, які не заблокували жодної фури з контрабасом, коли бла-блакаду бла-бла-кадили. Для мене все просто по поводу бла-блакади — якщо в темі Гришин (нардеп Семенченко — прим. ред.), значить тема гнила в принципі.
— Удалося РФ й Захарченко запустити підприємства, які вони відібрали у Ахметова 1 березня?
— На камеру щось запускали, але по факту — зняли пару сюжетів для ватки й уїхали. Тема типу заводів складна — хз хто буде купувати продукцію тих заводів, якщо навіть щось й запуститься. Що будуть робити працюючі шахти з вугіллям — теж хз. Частину використовують для особистих потреб, а з рештою що робити? Під боком Кузбас, у РФ вугіль звідси не потрібен. Розве продавати вугіль за ціною щебеню в РФ й то в тиху, але тоді логістика схавить весь прибуток. Зима буде ну дуже важкою в цьому році у населення… У місті тотальне безробіття при московських цінах.
— Як ви ставитеся до того, щоб платити пенсії людям, які живуть на неконтрольованій території? Може, краще зняти всі обмеження – нехай, як раніше, приїжджають у сусідні регіони й знімають пенсії з карток (пенсійний туризм)?
— Складно… З одного боку й потрібно платити, з іншого — вата відверто сміється над лохами-украми. Людей в окупації немало адекватних, й адекватні готові перейти на хліб і воду — перетерпіти, якщо пенсії й регреси взагалі відключать. Найбільше від невиплати взвоє сепарня, адже на 1300 грн у Донецьку без гуманітарки татарина ну дуже складно. Питання — як це подати в ЗМІ й просчитати наслідки. Якщо до людей звернеться Президент і скаже: «Друзі, потрібно відключити пенсії й регреси. Потерпіть ще трохи, нам потрібно вигнати русню, й так буде скоріше — люди зрозуміють».
Але тоді рашка взвоє й почне орати про геноцид. Загалом, не завидую тим, хто приймає подібні рішення й несе за них відповідальність, це божевільний тиск з усіх боків.
— Правильно ли поступило правительство, максимально ускладнив жизнь переселенцам? Я имею ввиду недавний пост волонтера и переселенца Ромы Кисляка – парня с ДЦП, который пил кофе с Мариной Порошенко, он заявил о дискриминации: https://www.facebook.com/roma.kyslya/posts/1198588536954103
— Ситуація з переселенцями — це пи***ц, звичайно. Біженці з окупованих перетворилися на аналог чеченців з усіма вытікаючими. За деякі рішення по переселенцям наші дорогі піджаки вже прокляті до 7 коліна. Але, як би це не звучало цинічно, ми отримали чергову екзамен на право називатися нацією. Я не уявляю, як важко морально адекватному переселенцю чути, що він вата й як важко людям, у яких загинули діти-чоловіки, розуміти, що у них у місті живе відверта вата. Не знаю, чиє горе більш болючим і важким. Немає чіткої політики по переселенцям, є ставлення: «На, отъ***сь». Але є й ставлення Людей до Людей. Саме люди, які якось допомагають, допомогли морально-фінансово-просто посміхнулися-допомогли з роботою-з садиком… Тим, хто кинув в окупації все й виїхав. Совок у пенсійних, податкових, лікарнях нікуди не дівся, але переселенці чітко знають тепер: «Україна = Українці», а дикий совок у наших держструктурах – це, на жаль, показник того, як вони потрібні державі. За Рому Кисляка чув. Мені особисто перед ним стидно.
— Який шлях закінчення війни (досягнення миру, розв'язання ситуації) ви бачите й можливий ли він при житті Пуйла?
— Ніякого відділення територій від України, ніяких донбаських абхазій. Тільки військове рішення. Як? Знають у Генштабі. У нас є круті спеці у військовій сфері. Наша армія чекає команди «вперед» у будь-який момент, ніхто не боїться залу**голового (так Фашик називає Президента Путіна — прим. ред.), немиті тільки зі спини або за спинами цивільних вміють воювати. Я б на місці російських підприємців Ростова задумався про завод з виробництва труни. Бізнес скоро окупиться. Чекайте.