Головний «успіх» справи «Цинічних» полягає в репутаційних втратах — для політиків, добровольців та самої СБУ. У цій публікації розповімо про неафішовані нюанси «спецзавдання» офіцера СБУ Віктора Мандзика та політичної підопліки гучної кримінальної справи. Див. відео про «кишенькові армії, якими хтось намагався лякати українських громадян»: https://www.youtube.com/watch?
1. ОГОВОРКА ПО ФРОЙДУ
Сам глава держави задав розслідуванню «єдино правильний курс», перетворивши цілком звичайний випадок розборок у зоні АТО на інструмент боротьби з олігархом Ігором Коломойським, чий вплив за рік виріс до загрозливих для Петра Порошенка розмірів. На фото «Цинічний Бандера» Денис Гордеєв, який за 5 днів до вбивства став помічником народного депутата з «Правого сектора», але так і не встиг отримати посвідчення. На тлі боротьби за контроль над підприємствами «Укрнафта» та «Укртранснафта», яка загострилася 19 березня 2015 року, надзвичайна подія у Волновасі — вже 21-го — стала справжнім подарунком Президентові, який бажав придушити розпещеного «Беню» та всю його так звану групу «Приват». Презумпція невинуватості? Таємниця слідства? Тогочасний глава СБУ Валентин Наливайченко не думав про них. Так поспішав виконати «монарше волевиявлення», що звинуватив у фінансуванні «ОПГ Гордеєва» наближених до Коломойського заступників голови Дніпропетровської ОДА Святослава Олійника та Геннадія Корбана, не чекаючи перших результатів розслідування. Ось цей фрагмент із промови «піар-СБУшника», багатої на «художні перебільшення»: https://www.youtube.com/watch?
Вчора ще бравурні молодці на радість прихильникам «Новоросії» куратори добровольчих батальйонів в один момент перетворилися на членів «надзвичайно небезпечної міжрегіональної банди, яка заробляла на крові». До речі, цей оборот головного СБУшника виглядає особливо цинічно в очах тих, хто знає деталі «справи Рубежа» — групи військовослужбовців з «Айдара», яка звинувачувалася в корисливих злочинах і контролювалася самим Наливайченком. Ті самі озброєні особи, які займалися бандитизмом у Волновасі, як стверджував глава СБУ, знаходилися біля будівлі «Укртранснафти» — де «Беня» Коломойський намагався запобігти своєму розкуркуленню.
Вперше — з початку російської агресії — риторика перших осіб України збіглася з оцінками, які давала українським добробатам московська пропаганда. А оговорка Президента, яка тут же стала мемом, випадково видала його страх перед «непослушними» добровольцями. На сторінках Президента в соцмережах навесні 2015 року не лише висвітлювався хід розслідування, але й «виносилися вироки». Завдання встановити істину стрімко відходило на другий план. І так само стрімко втрачала значення не лише доля «правосека» Гордеєва, але й достовірність історії вбитого офіцера Мандзика.
Див. відео: Шеф СБУ розповів — «за що віддав життя Мандзик «Дмитро»: https://www.youtube.com/watch?
Але потрібний результат був досягнутий: Беня, який мав до того моменту імідж рятівника, перетворився на вождя бандитів, і менше ніж через 3 доби отримав відставку з посади губернатора Дніпропетровської області.
2. «СКИНУВШИ ВСІ МАСКИ» (З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ)
Вбивство Віктора Мандзика всколихнуло суспільство. У березні 2015 року мало хто розумів, що контрабанда є звичайним явищем у зоні АТО. І так само не хотілося вірити, що цю гірку подію можна використати в політичних цілях. Згідно з офіційною версією, офіцер СБУ загинув під час спроби затримати фури, які нелегально спрямовувалися в окупований Донецьк. А дніпропетровська банда «Січ» у особі представника «Правого сектора» Дениса Гордеєва не лише «крила» трафік горілки, але й терористувала мирних громадян. Правоохоронці Донецької області інформували ЗМІ про те, що Гордеєв та інші затримані — ніякі не добровольці. Вчорашній захисник «дороги життя» до Донецького аеропорту з позивним «Адвокат» (він же Гордеєв) перетворився на бандита з прізвиськом Адвокат.
Хоча кількох затриманих разом з ним «правосеків» в інформаційному полі України було прийнято називати «кіборгами». «Президент прийшов у люту ярість, коли дізнався про обставини інциденту. Мандзика розстріляли в упор у потилицю», — писала «об'єктивна» «Українська правда»: http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2015/03/26/7062702/view_print/
Однак суперечності кидалися в очі. Алогізм полягав у тому, що «цинічний Бандера» Гордеєв гальмував вантаж, який сам же й крив. Адже, за даними говорячих голів, спочатку у «злочинних вантажівок» виник конфлікт між «правосеком» Денисом Гордеєвим та водіями, а вже потім до конфлікту підключився Віктор Мандзик та працівник місцевої прокуратури, який його супроводжував. Ще швидше головна версія почала розвалюватися після того, як радник Авакова Антон Геращенко заявив, що взяти під арешт втекшого з місця вбивства Дениса Гордеєва допоміг народний депутат Андрій Денисенко. Виходило, що один з головарів «дніпропетровської ОПГ», сприяв правосуддю, про що СБУ намагається не говорити. Див. відео – Геращенко, Денисенко, Лубківський у гостях у Шустера.
«Ми б ставили знаки питання, якби керівник СБУ не поставив крапки»: https://www.youtube.com/watch?
З організацією «Січ» теж вийшла плутанина. Глава СБУ забув уточнити — мав на увазі він однойменну правозахисну організацію, яку заснував народний депутат Денисенко, чи мав на увазі охоронну структуру з того ж Дніпропетровська. Перша «Січ» захищала майданівців та подавала скарги до ЄСПЛ проти Росії, і раптом перетворилася на ОПГ. Але… Як сказав правозахисник Євген Захаров (коментуючи справу «Цинічних Бандер»), «коли карально-репресивна машина завелася, їй важко притримати». Наспіх збиваючи банду, правоохоронці хапали всіх, хто був знайомий з Гордеєвим. У числі таких опинився Дмитро Канівець, який у момент трагедії знаходився далеко від Волновахи і був викрадений «Альфою» з лікувальної палати. На фото: один з затриманих добровольців — Дмитро Канівець, поранений унаслідок мінометного обстрілу. Суд у Маріуполі арештував його на 60 днів і відправив у камеру прямо в апараті Илізарова.
Фактичні ж обставини вказували на те, що вбивство офіцера Мандзика — це екцес виконавця, трагічна випадковість. Ось як виглядають факти. О 5.30 ранку 21 березня 2015 року член неофіційного формування «Правий сектор» Денис Гордеєв, який мав посвідчення бійця територіальної оборони Дніпропетровської області, повертався з кабака з двома товаришами. Їхали в таксі. На одній з вулиць Волновахи, причому далеко не в районі КПП, Гордеєв помітив три довгомери MAN та «Вольво» і вирішив перевірити документи. Виявилося, що в вантажівках порожня тара, кришки та інші комплектуючі для виробництва алкоголю. Накладні здалися Гордеєву підробленими — розмазані печатки видавали «липу». Під час розмови з водіями з'ясувалося, що у фур є супровідник, якого водії в очі не бачили, але він інструктує їх по телефону. За словами шоферів, знають лише те, що супровідник передвигається на «Део Ланосі». І незабаром раздався дзвінок. Розмова по гучній связі чули кілька пар вух. — Чому не рухаєтесь? — Нас зупинили військові. — Чекайте. Через 5 хвилин на «Ланосі» з приватними номерами до місця підскочили двоє.
За кермом — місцевий прокурор. На пасажирському місці — працівник СБУ. Прокурор надалі став головним свідком обвинувачення. Він стверджує, що на світанку 21 березня Віктор Мандзик попросив його проїхати до КПП від прокуратури і при цьому взяв з собою своє табельне озброєння АК74У — з якого потім і був убитий. За словами прокурора, Гордеєв вистрелив в офіцера СБУ зі злим умислом і погрожував йому (прокурору). При цьому слідством встановлено, що працівник прокуратури при виконанні обов'язків у той ранній час (5.30!) не знаходився і функцій по перевірці фур не здійснював. Під час з'ясування «хто головніший» до місця підїхало ще одне таксі, і загалом свідків розборки була дюжина. Хоча в конфлікті брали участь лише двоє: Гордеєв та Мандзик.
Ось як описує трагічний інцидент один зі свідків, який знаходився в кількох метрах: «Проблеми? Це мої фури», — сказав той хлопець, який назвався працівником СБУ. Водій «Ланоса» теж підійшов до «правосека» — подивився в посвідчення, розвернувся і пішов до машини. Була фраза: «Тобі хана!» та багато лайки. «СБУшник» говорив: «Мені в ОДА чи Грицаку дзвонити?». «Правосек» погрожував військовим комендантом. Дзвонили обидва. Працівник СБУ повернувся до машини і дістав автомат. «Правосек» полізав його відбирати. Раздалися два постріли. Перший — у повітря, другий – у голову». Фото з матеріалів справи (відтворення), яке раніше було витоком кимось у ЗМІ. Обвинувачений Гордеєв справа показує, як відбувалася боротьба, яка привела до фатального пострілу. Сам же Гордеєв під час слідства розповідав, що в момент пострілу притискав опонента до машини, спрямовуючи ствол вгору, а той, розворачуючись, випадково вдарив ліктем по пальцям його лівої руки в районі спускового механізму. У серпні 2014 року під час бою йому перебило нерви та сухожилля правої руки – важлива деталь, враховуючи, що обвинувачений правша, і його права рука погано функціонує після поранення.
З перервою майже 2 роки розгляду у Маріуполі слухання перевели до Дніпра. Тут Гордеєва пам'ятають як адвоката – він до війни мав велику практику. І вже під час АТО встиг попрацювати захисником своїх приятелів з «ПС». Згадують, як восени 2014 року нахабно з'являвся в суді в камуфляжі з нашивкою «Правого сектора» як захисник добровольців, які поранили «авторитета» в нічному клубі. Видимо, успішний досвід надає йому впевненості – в суді «Адвокат» — Гордеєв тримається так, ніби потрапив за недорозумінням, і не засидиться. Хоча «букет» висунутих йому звинувачень тягне на «вишку». Крім створення банди, вбивства, викрадень «ОПГ Гордеєва» приписували напад на Долинський НПЗ, діяльністю якого в середині весни 2014 року щільно цікавилися українські спецслужби. Свою роль в епізоді з цим заводом 25 липня 2014 року визнавала прес-служба «ПС»: «Взяття Долинського НПЗ під контроль силами «Правого сектора» відбулося після надходження інформації від працівників про перерахування коштів від діяльності підприємства за вказівкою власника з Москви на потреби російської терористичної мережі на сході країни».
За даними наших джерел, власник — друг Віті Януковича-молодшого, господар кількох банків Руслан Ципляков (якого також називали братом «депутата народної ради ДНР» Сергія Циплякова) постачав мазут для потреб «ополчення республіки». Не лише спонсорував сепаратизм, але й був причетний до роздачі зброї титушкам на Майдані. Але чомусь ці події не розслідувалися належним чином, а дії «ПС» на заводі з «взяття під контроль» перетворилися на посягання на приватну власність. А влітку 2016 року до звинувачення Гордеєва додалося ще й «Втеча». Це сталося після того, як разом з 5-ю спільниками «Адвокат» спробував вийти за межі клітки прямо в будівлі суду (вважав, що минув строк тримання під вартою). Кажуть, що прокурор, який клопотав про те, щоб цей випадок потрапив до ЄРДР, пішов на підвищення – нині працює суддею в тому ж Маріупольському суді. У перерві судового засідання журналісти встигають задати «Адвокату» питання. Відповідаючи, він жартує та посміхається. — У прокуратурі кажуть, що ви пограбували магазин техніки в Курахово. Вивезли директора в покинуте місце, порізали ножем.
Питали. Він чудом вижив і впізнав вас по голосу. — Повна вигадка, слідство засноване на тому, що в радіусі 500 м зафіксовані номери мобільних телефонів (мої та чиїсь). Просто тому, що був у Курахово 13 жовтня 2014 року, я опинився «винним». — У Пісках представники «Правого сектора» пограбували багато багатих будинків… Ваших рук справа? — Це питання з розряду: «Ви кинули пити з ранку? І не починав». — А правда, що за вашу голову «ДНРівці» пропонували 100 тис. доларів? — Була така інформація. Під Саур-Могилою ми знищили блокпост сепаратистів. Я й у тилу не давав їм почуватися вільно. Полонені у мене не могли викупитися. — Писали, що «Адвокат» займався викраданням багатих сепаратистів. — У звинувачені цього немає. Мені стільки приписали за 3 роки, що я сам себе боюся. Накидають, щоб не вилізло. — Ви були одним з борців з «гуманітарними конвоями» Ахметова? — Восени – зимою 2014-2015 блокував рух вантажів. І не лише я. Береза, Семенченко блокували. І я б міг би нині засідати там же, де й вони (у ВР), але сиджу тут. Тому що не прагнув до влади.
3. «КОНТРАБАС» СТАВ СИСТЕМНИМ
Але повернемося до контрабанди. Куди подівся волновахський вантаж? Наші джерела стверджують, що фури, які нібито «зупиняла СБУ», не просто зникли з місця злочину без протоколу огляду, але… Відправилися далі своїм маршрутом — на горілчаний завод «Олімп», у так звану «Донецьку республіку». Ветерани АТО кажуть, що в 2015 році розборки на підвищених тонах і хапання за зброю часто приводили до трагедій. І боротьба за право «крити вантаж» — була найчастішою темою суперечок між армійцями та представниками СБУ. Про війну за потоки контрабанди та керівну роль СБУ в цьому процесі ми вже писали. Нині система улаштувалася — сфери збагачення чітко розділені, струмочки перетворилися на потоки. Колись квітучий Донбас з промислового регіону перетворився на «відстійник» на шляху між РФ та ЄС — транзитну базу організованої злочинності. Проїзд однієї машини з продуктами на ту територію може коштувати від 50 тис. грн., добова кількість вантажівок іноді вимірюється сотнями.
А якщо у фурах зброя та наркотики? Буває й таке. Тоді проходження однієї машини коштує на порядок дорожче. Недоброзичливці впевнені, що й «правосек» Гордеєв не просто так зацікавився фурами, а брав участь у «міжвидовій боротьбі». Тут можна згадати, що в листопаді 2014 року на контрабанді спіймали підлеглих колишнього друга «Адвоката» — Юрія Берези. Бійці «Дніпра-1» супроводжували фури з підробленим «Marlboro», які йшли з донецької фабрики «Хамадей». Нібито одна людина, яка й до війни працювала з «лівим» тютюном для РФ, принесла зятю Берези тему по «Хамадею». Березі умови сподобалися, робота закипіла… Ми намагалися з'ясувати – хто міг дати спецзавдання прикомандированому офіцеру з Луцька. Всі сходяться на тому, що шукати потрібно в керівництві Антитерористичного центру СБУ. У той час ним керував Василій Грицак, заступником був нинішній глава Віталій Малік. А вже 18 червня 2015 року Валентин Наливайченко, який так намагався угодити керівництву, поступився місцем голови Служби Грицаку, керівництво АТЦ перейшло до Малікова. Меморіальна дошка у Волновасі. Посмертно капітан СБУ був нагороджений орденом «За мужність III ступеня».
Більше дізнатися не вдалося, але первісні заяви Валентина Наливайченка виправдалися лише в тій частині, що Віктор Мандзик діяв не за своєю ініціативою.
4. ЧОМУ НЕ ВДАЛАСЯ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА РЕСПУБЛІКА»
У своїй ставшій знаменитою промові Президент не лише допустив оговорку по Фройду, але й перетворив на терористів тих, завдяки кому отримав владу. Адже можна було скільки завгодно співати на Майдані пісні, але хід історії змінили радикали.
Пам'ятаєте слова класика про те, що революції не роблять у білих рукавичках? Гордеєв та Денисенко — з числа таких революціонерів. У ніч з 18 на 19 лютого 2014 року в столиці України ці соратники Дмитра Яроша порушували закон – кидали «коктейлі Молотова», спонукаючи Віктора Януковича до втечі з країни, а майбутня Героїня України Надія Савченко, яка не вважає головарів «Л-ДНР» терористами, намагалася їх зупинити… Оцінювати ці події можна по-різному. Але «Адвокат»-Гордеєв був і в Домі профспілок, і на Грушевського… Повернувшись з Києва до Дніпра, став учасником Штабу національної оборони Дніпропетровської області та першим комендантом захопленої прихильниками Майдану ОДА. Не варто думати, що це місто було менш пророссійським, ніж Донецьк. Зимою комуністи в Дніпрі розповідали про людоїдів з Гейропи, які «роблять консерви з наших молодих дівчат» — див. відео: https://www.youtube.com/watch?
А 1 березня тисячі місцевих прихильників ПР та КПУ з криками «Захистимо своє місто від бандер!», «Ро-сі-я!», «Фашизм не пройде!» пройшлися містом – див. відео: https://www.youtube.com/watch?
2 березня з єдиною метою врятувати ситуацію був призначений губернатором олігарх Ігор Коломойський. І ось як про його методи розповідав в одному з інтерв'ю приятель, нинішній міський голова Борис Філатов: «У нас теж була спроба захоплення СБУ, просто цього ніхто не знає. Були запущені вербувальники по містах, які пропонували люмпенам по 500 доларів. Ми через кримінальну вертикаль вичислили, хто. І патріоти зі складним минулим позвонили їм, і сказали: «Якщо ви продовжите ваші феєрверки, це може закінчитися тим, що вас не знайдуть». І у них пропало бажання. Але деякі екіпажі встигли виступити. Їх потім ловили. Плюс — 7 квітня у нас була спроба захоплення ОДА. Коли вона відбувалася, половина працівників «Беркута» наділа георгіївські стрічки. Силами охоронних фірм, «Правого сектора», активістів та самооборони нам вдалося утримати». За кремлівським планом захоплення ключових позицій у центрах південно-сходу України мало відбутися одночасно – 6-7 квітня. Але якщо в Донецьку та Луганську все пішло за планом Москви, то в Дніпрі та Харкові цей план увійшов у суперечність з позицією «місцевих еліт».
Вже були готові групи, розроблений план захоплення, але… заважили «цинічні Бандери» — ті самі «бандити в мілітарній формі зі зброєю в руках» (як сказав би нині наш Президент). До квітня основний костяк пророссійських груп у Дніпрі був обескровлений. Раптом виявилося, що ті люди, які були готові вийти за гроші чи за ідею, втратили кураторів. Активнісну участь у цих процесах брав «правосек» Денис Гордеєв, у якого до квітня була зброя. І коли він захищав будівлю Управління СБУ в Дніпропетровській області, ніхто з друзів-«СБУшників» законність походження цієї зброї у нього не запитував. Натомість зброю, вилучену у «банди Гордеєва», подали в ЗМІ як доказ злочинної діяльності «банди», яка складалася з добровольців АТО. Порівняйте описану вище історію з тим, як це відбувалося, наприклад, у Донецьку. На ютубі є чудове відео з працівником СБУ Донецької області. На цьому скриншоті він люб'язно запрошує пророссійських «протестуючих» до свого кабінету та вказує шлях в арсенал.
Наказаний чи донецький СБУшник (на скриншоті зліва), втік у РФ чи допомагає судити Гордеєва? Факт залишається фактом: Протистояти в Донецьку озброєним «друзям Путіна» виявилося нікому. І ж, за словами екс-голови СБУ, терористували дніпровські «правосеки» не лише жителів Донеччини, але й жителів Дніпропетровщини. Образив «ПС», зокрема, відомого жителя Олега Царьова. Його дім у березні 2014 року штурмувала група «правосеків» разом з Денисом Гордеєвим – тоді як всередині засіли 25 озброєних «друзів російського світу». Відстояти інтереси «спікера парламенту Новоросії» Олега Царьова в СБ України поки що не ризикують – як ніяк де-то пилюються порушені проти Царьова кримінальні справи за державну зраду та заклики до зміни територіальної цілісності, але біда — беда початок, так-то запасайтесь попкорном… Той самий дім, який у травні, за словами самого Царьова, ще й забросали коктейлями Молотова. А потім перетворили на гуртожиток для переселенців. Представники «ПС» згадують про це неохоче.
Не додадуть ли епізод з домом Царьова до справи Гордеєва? Такий поворот не виключений. Якщо врахувати, адже поліція Донецької області досі розслідує справу за візиткою Яроша, знайденою біля розгромленого блокпосту в районі Булбасівки 20 квітня 2014 року. Справа, порушена Славянським міськвідділом міліції в той період, коли там командували Гіркін та Пономарьов, живо – слідчі «роють». Див. відео про візитку Яроша в Булбасівці — ця тема мала величезний резонанс у московській пропаганді: https://www.youtube.com/watch?
Вже в кінці травня 2014 року загін з «Правого сектора» під керівництвом Дениса Гордеєва отримав бойне хрещення в Карлівці: рятував бійців «Донбасу» після невдалого бою, в якому поранених кинув власний командир Семенченко. Воював Гордеєв з «армією ДНР» й в Дослідному, й у Спартаку, й під Саур-Могилою, й у Красногоровці. Виходив на нульовий блокпост і за його межі (здійснював вилазки в «ДНРівський» Донецьк). 3 серпня 2014 року отримав поранення, супроводжуючи вантаж бійцям 72-ї бригади, які знаходилися в оточенні.
Одним словом, так – Гордеєв був «Цинічним», але його дерзість зимою-весною 2014 року вважалася героїзмом, а вже в 2015 році розглядалася як терор… Пройшло зовсім небагато часу і «антифашисти» зі штабу промосковського Олександра Вілкула під час передвиборної кампанії не соромилися використовувати ті самі гасла, після яких почалася війна. Опоненти «правосека» Андрія Денисенка з компанії «русомирця» Олександра Вілкула під час передвиборної кампанії в Дніпрі розкидали такі листівки.
5. «СПРАВА ГОРДЕЄВА» ЯК ТОЧКА ОПОРИ ДЛЯ «ДЕОЛІГАРХІЗАЦІЇ» КОЛОМОЙСЬКОГО
Якби вбивства офіцера СБУ у Волновасі не було, його варто було б вигадати – так кстаті прийшлася ця трагедія для знищення політичних конкурентів Президента. При цьому Гордеєв не був людиною з групи «Приват», але, роблячи свої заяви Наливайченко розраховував, що близький до Коломойського Геннадій Корбан та «правосек» Денис Гордеєв піде по одній справі «Цинічних Бандер». Того ж чекали й від Гордеєва – «правильних» показань. Той факт, що народний депутат Денисенко допоміг затримати свого помічника, спеціалісти зі слідства використали як козир: «Він тебе здав, і ти здай його», — крутили «Адвоката»-Гордеєва на «матеріал» проти Денисенка та Корбана.
На фото Денис Гордеєв зі своїм соратником народним депутатом Андрієм Денисенком, який сприяв його затриманню. Цікаво, що спасовували перед напором Наливайченка й одіозний «Правий сектор», й керівництво «Дніпра-1». Після затримання Гордеєва всі поспішали заявити, що з «Адвокатом»-Гордеєвим не знайомі. Денисенко виявився чи не єдиним, хто не відрікся. І Гордеєв, незважаючи на обіцянки різних «бонусів», на тиск слідства не піддався. Але… «хлопці вже були п'яні, а коні запряжені». Антимайданівець Олександр Величко (юрист Дніпропетровської міськради, якого дніпровські «правосеки» «перевиховували» у себе на базі 9 днів) – той, про кого Наливайченко згадував у своїй епохальній прес-конференції, вже дав потрібні показання на Корбана. Шити білими нитками справу був готовий (нині втікач) суддя Чаус. Гасло «Дніпропетровську банду геть!» до вілкуловця Олександра Величка, який звинувачував Корбана у своєму викраданні, першим озвучив Валентин Наливайченко. І тому через півроку екс-заступника губернатора Дніпропетровщини Геннадія Корбана опинився за ґратами за окремою справою.
Виявилося, що незаконне прослуховування та «збір доказів» проти нього вели ще тоді, коли в інформаційному полі Корбан звучав як безумовний захисник України. Його тримання в СІЗО навіть у дрібних деталях копіювало тримання Тимошенко в період «царювання» Януковича. І, за чутками, щоб вийти на волю, Корбану довелося пообіцяти Президентові Порошенку, що він відмовиться від боротьби за владу зі своїм «Укропом». Глупо було б ідеалізувати дніпровську «мафію» (особливо враховуючи, що «Беня» таки спустошив «банк для тих, хто любить Україну»). «Господарі Дніпра» скоріше за все відповідають своїй репутації благородних розбійників — поєднують пошук бізнес-вигоди з власними уявленнями про патріотизм. Але вони взяли на себе відповідальність за те, що відбувається в їхньому регіоні, і не лише. І сотні тисяч колишніх жителів Донецька та Луганська, мучимих фантомним болем про втрачений дім, ніколи не перестануть заздрити жителям Дніпра. Як ніколи не простять «королю донецької мафії» Ахметову, якому місце губернатора пропонувалося одночасно з Коломойським.
Не простять, що навесні 2014 року бізнес-інтереси Ахметова НЕ збіглися з інтересами держави Україна… Чому ж Порошенко перекрив дніпрянам політичний кисень, але досі чудово ладить з тим, хто відмовився захищати Донбас Ахметовим? Чому представники «партії війни» для нашого Президента виявилися більш чужими, ніж «голуби миру» з клану Януковичів, які закликали на голови українців кривавий «російський світ»? Ось як на це відповідає політолог Олександр Кочетков, який називає себе рівновіддаленим від Порошенка та Коломойського. «Фінансовий магнат Петро Порошенко, отримавши посаду Президента України, абсолютно природно вирішив використати можливості для посилення свого бізнесу. Всі навколишні, які мають якийсь вплив на загальнополітичну ситуацію в країні, сприймаються Порошенком як конкуренти. Та й ментально вони з Коломойським різні. Один гравець, другий комерс. Коломойський вважав, що він має право на певну частку держбюджету. А також на те, щоб йому перейшла частина бізнесу тих, хто не захотів захищати Україну, насамперед — Рината Ахметова. Порошенко ж вважав, що це його виключне право, яке прилягає до посади.
Відповідно, він погодився на пропозицію Ахметова увійти в його бізнес як акціонер, а Коломойський розцінив це як кидок і своєї думки не приховував. Тому його відставка була закономірною, а «справа Гордеєва» стала приводом, який дозволив виставити Коломойського перед Західом як організатора злочинних озброєних формувань, які піднімають руку на владу», — поділився думкою з «ОРД» Олександр Кочетков. На жаль, не рівень зневаги до закону, а близькість до недружніх політиків переводить добровольців у злочинців з героїв. І тому позивний Рубеж з «Айдара» (якого також підозрюють у вбивстві побратима), пов'язаний з «регіоналами» Дунаєвим та Бойком http://www.lisichansk.in.ua/zaderzhan-opasnyj-prestupnik-rubezh-so-svyazyami-s-bojko-i-dunaevym.html ), був випущений на поруки та очолив партію Валентина Наливайченка на Луганщині. А глава подібного підрозділу з «Правого сектора», який фінансували опальні дніпряни, знаходиться за ґратами. Татяна Заровна, «ОРД»