Протягом року трупний запах накривав жителів прифронтової Константинівки. За певного напрямку вітру вонь досягала Дружківки та сіл Константинівського району. Чиновники ж, посилаючись на мораторій на проведення перевірок під час АТО, стверджували, що в цьому «аромату» розкладання немає нічого страшного.
На окраїні Константинівки утворився «трикутник смерті»: стара міська звалище, відстійники місцевого водоканалу та напівзруйнований «костяний завод». «Там кілька джерел забруднення, — говорить директор еколого-культурного центру «Бахмат» Володимир Березін. — Але головне — «костяний завод»: ми з колегою були в шоці, коли побачили розкопані скотомогильники та такі, що торчать з них, розкладаються свинячі туші: в Україні навіть легальні скотомогильники заборонені, а тут самовільні поховання! Це ж і ботулізм, і величезна кількість інших хвороб!». Котлован з відходами тваринництва еколог Володимир Березін та журналіст Михайло Разпутько виявили прямо за парканом «костяного завода», з східної сторони (землі Новодмитрівської сільської ради Константинівського району).
«Навколо ворони, сліди падальщиків», — цю інформацію ще 29 травня оприлюднила місцева газета «Провінція». Активісти знайшли на території понад десять таких скотомогильників (кожен розміром приблизно 10 на 10 м), один з яких розкопаний, а другий перебував під відкритим небом. За 50 метрів у північно-східному напрямку знайшли «ставок» з кров'ю та гниючими кишками, кишащий червами. Місцеві жителі розповідали, що автомобіль з «костяного завода» возив сюди цю гидоту бочками. Відстійник «костяного завода» з розкладаючимся «кисельом», у якому копошаться черви: Володимир Березін після «прогулянки» навколо такого «ставка» захворів, але побував у поліції та подав заяву. Перевірка проводиться вже 2 місяці. Спека погіршила ситуацію: люди в найближчих до «костяного завода» районах влітку не відкривають форточки. А коли до продуктів гниття додався ще й незаконний слив гарячих відходів з виробництва технічного спирту, разом з нелегальними похованнями тваринництва вийшов ефект «хімічної бомби».
«У очисні споруди водоканалу, що складаються з мулових майданчиків, стікають фекалії, а звідти — у біоставки, куди довгий час несанкціоновано сливалися відходи, у чому підозрюється краматорська фірма «Атопаз», — розповідає Березін. — Крім того — стоки зі звалища. Але гірше за все, звичайно, «костяний завод» — він розташований на підвищенні й отримує таку кількість відходів, яку не може переробити. У них дуже енергоємні печі, їх часто відключають від електрики за борги, тому — отруюють трупним ядом і повітря, і ставки. І — через підземні води — річку Криву Торець та джерело Біла гора, з якого п'є воду 40% константинівців. Водозабір як раз під нашим «трикутником смерті». «Це пекло», — на відео Володимир Березін.
Директриса «костяного завода» Людмила Гаврюк запевняла, що знімки зі свинячими трупами та «озерами» з гниллю — просто фотошоп. Філіал «Укрветсанзаводу» в Константинівці теоретично виробляє костяне борошно, а на практиці незаконно утилізує відходи м'ясного виробництва «АПК-Інвест».
Але 20 червня цього року з відповіді Донецької обласної екологічної інспекції стало відомо, що «Укрветсанзавод» (таке правильне найменування «костяного завода») спеціалізується на відходах ЗАО «АПК-Інвест», з якого отримує кишки та жир. І це єдина, так би мовити, сировина «костяного завода» протягом останніх 3 років. Як визнала представникам офіційної влади пані Гаврюк, вона закопувала в околицях відходи тваринництва, а іноді просто виливала їх. А раніше, даючи коментарі дружелюбним до «АПК-Інвест» тележурналістам, «переводила стрілки» на приїжджих забруднювачів з Краматорська, які виливали барду (відход спиртового виробництва). На фото — Людмила Гаврюк. Можна припустити, що й цистерни з бардою з Краматорська сливалися біля могильників не без її відома, адже, за чутками, забруднювачі давали 300 доларів за цистерну.
Жителі кількох поселень, прилеглих до «трикутника смерті» з боку Константинівки та Дружківки, провели сходи, на яких вимагали визнати регіон зоною надзвичайної екологічної ситуації та покарати винних.
«Коли вітер йде в нашу сторону, у людей болять голови, аж до втрати свідомості», — говорить Євген Шаповалов — депутат Олексіївсько-Дружківської селищної ради, який підтримав звернення до Кабміну з вимогою вирішити проблему.
Підприємство, яке всі роки війни постачало (і, майже напевно, постачає зараз, поки ви читаєте цю публікацію) Константинівку своїми відходами — це гігант свинарства «АПК-Інвест» (торгова марка «М*ясна весна»), чиїм власником є одіозний представник «злочинної влади» Борис Колесников. До 2015 року «АПК-Інвест» планував нарощувати потужності до 600 тис. голів, але ці плани дещо гальмувала війна. Тож поки у цього виробника «всього лише» 450 тисяч свиней. І це грандіозна проблема, оскільки такий обсяг виробництва пов'язаний: по-перше — з високим падежем тварин, чиї туші потрібно утилізувати, і по-друге — з гігантською кількістю гною.
Лишки хрюшок збиралися спалювати в біогазових установках (це такі собі крематорії), але, за інформацією місцевих, зараз з установками не все гаразд, і тому туші просто хоронять у могильниках… А свинячим гноєм «удобрюють» сільськогосподарські землі, перетворюючи їх на суцільний сортир.
У 2012 році, перед чергових виборів до ВР, місцеві активісти протестували проти розширення комплексу, надівши свинячі маски та взявши в руки плакати: «Ваша земля — наш туалет», «Наші відходи вбивають», «Будеш жити в гнійній жиже». Зараз комплекс розпоряджається 43 тисячами га землі в Константинівському, Александрівському, Красноармійському районах і є не лише найбільшим в Україні, але й в Європі, де подібні комплекси заборонені, оскільки знищують екологію.
Правозахисниця Галина Олейникова з Бахмута розповідає, чим погані лагуни з фекаліями свиней: «Вони розповідають, що це французька технологія: біля кожного комплексу роблять 2 резервуари, вистилають плівкою, і туди сливають по півроку в кожен фекалії тварин. Півроку ця жижа відстоюється, а потім її вивозять у поля й кажуть, що це підживлення для землі й удобрення. Але така кількість «удобрення» вбиває грунт. У селах Полтавка та Ново-Полтавка, розташованих близько до лагун, з'являються комахи, яких там ніколи не було — червоні мошки — і стоїть їдкий запах. Причому він досягає великих населених пунктів.
Кось я зупинялася в Красноармійську (тепер — Покровськ) в готелі «Дружба» й мала можливість переконатися, що навіть у центрі міста сильно відчувається близькість одного з модулів «АПК-Інвест». 600 тис. свиней дорівнюють 12 тисячам тонн гною на день. Ось чому комплекс прагне збільшувати площі орендованих земель. Але навіть якщо у АПК буде сто тисяч гектарів, кількість гною, що виливається на поля, буде в 8 разів вища за природну потребу землі. До того ж з цим гноєм і сечею свиней виводяться медикаменти, вакцини, стимулятори, а також яйця гельмінтів. Що ж стосується мертвих тварин, то й до виявлення «трикутника смерті» фіксувалися факти, коли останки тварин закопували в ярах та посадженнях. А зараз тим більше — ніхто не заважає влаштовувати могильники там, де захочеться («війна все спише»).
«Падіж великий тому, що умови утримання свиней у цьому комплексі можна порівняти з концтабором: вони не бачать ні світла, ні повітря. Хвороби в таких умовах швидко поширюються. Щоб передчасно не вмерти, тварини регулярно отримують антибіотики. Для нарощування ваги використовують трансгенні речовини», — пояснювала представниця руху «Ферми, а не фабрики» Трейсі Вустер з Великобританії ще в 2012 році. У Константинівку вона приїжджала, щоб підтримати протести проти розширення «АПК-Інвест».
У більшості країн ЄС заборонені комплекси більше, ніж на 5 тисяч голів. І на сайті Трейсі ( http://farmsnotfactories.org/ ) можна знайти відповідь на питання — чому. «Якщо немає етикетки про благополуччя, не купуйте цей продукт. Свинина без маркування надходить із заводських свиноферм, де за допомогою жорстоких пристроїв тварин доводять до нездорової ваги», — сказано там. Чи не тому донбаські «риги» так ненавиділи європейський вибір України, що їхня модель ведення бізнесу категорично не вписується в стандарти цивілізованих країн? З такими підприємствами як «АПК-Інвест» Україні ніколи не знайтися місце в Євросоюзі. Свинарство по-українськи вписується в 7 рівень (нижче найнижчого), позначений чорним знаком питання на схемі нижче.
«Свині утримуються на голому бетоні, їх годують антибіотиками. Свиноматки обмежені вузькими сталевими ящиками для опоросу й неспроможні перевертатися протягом 5 тижнів у кожному циклі», — йдеться на сайті. «В Україні найгірша ситуація з тих, які ми зустрічали. Можливо, це через лобіювання інтересів свинячого бізнесу за рахунок платників податків урядом? Але це шкодить здоров'ю нації й економіці!» — дивувалася гостя з Великобританії в 2012 році.
Руководить «АПК-Інвест» Денис Омельянович — народний депутат від «Опозиційного блоку», як раз відповідальний за округ, у якому розташований «костяний завод» (центр округу № 49 — місто Константинівка). Жителі, як би довіривши йому свої голоси, стверджують, що Омельяновича бачили в окрузі лише як фізіономію на біг-бордах. Багато хто сміє стверджувати, що за нього взагалі ніхто не голосував. Однак якимось чудом Омельянович зумів знову просочитися до Верховної Ради. Злі язики говорять про фальсифікацію — мовляв, місцеві не такі вже й мазохісти, Денис Сергійович просто «застолбив місце» у смотрящих: купив округ у БПП.
Підозру це викликала аномально висока виборча активність під час попередніх виборів як раз на дільницях, наближених до свинокомплексу — там чомусь проголосувало в кілька разів більше народу, ніж на інших дільницях. Депутат-привид Денис Омельянович присутній у парламенті втретє, але його прізвище мало кому знайоме. Не дивно — враховуючи, що частіше головного свинопаса прогулює лише любитель допінгу Дмитро Добкін (за даними «ЧЕСТНО», Омельянович пропустив 77% засідань комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин). Про ефективність цього «обранця» як законотворця чимало розповідається на сайті руху «Сильні громади»: http://gromady.dn.ua/tag/omelyanovych
Логічно, що у ВР Денис Омельянович зайнятий майже виключно лобіюванням пільг для «АПК-Інвест», де й сам має частку. Він не турбує себе марними телодвижками — типу виступів з трибуни, депутатських запитів, підготовки реформаторських законів… До речі, якщо вірити сайту ВР, Омельянович залишився вірний принципам «злочинної влади»: у тому сенсі, що досі перебуває в Партії регіонів, яка припинила свою діяльність у 2014 році.
А ще депутат-привид проживає на неконтрольованій території. Більше правди про нардепа Омельяновича не на сайті ВР, а в його декларації, яка говорить про те, що він однією ногою у Словаччині — там і нерухомість, і сімейний бізнес. Денис Омельянович володіє 2% акцій компанії «АПК-Інвест», номінальна вартість яких становить 2,2 млн. До того ж він є співвласником торгової марки «М*ясна весна» та інших. І, звичайно, він не дурак пиляти гілку, на якій сидить: кредитні канікули для найбільшого й найбруднішого свинокомплексу України хвилюють цього депутата в мільйон разів більше, ніж життя й здоров'я виборців, які страждають від сусідства зі свинокомплексом. Адже сам Омельянович не проживає біля звалищ та розкопаних кладовищ тварин: Денис Сергійович має нерухомість у столиці України й в Європі.
Електронна декларація Омельяновича за 2016 рік у порівнянні з деклараціями попередніх років показує, що Омельянович не обідніс за роки війни. Навпаки: у останній декларації він указав дохід у 7,5 мільйонів гривень (плюс понад 3 млн. гривень, 100 тис. дол., 150 тис. євро — на грошових рахунках, і множте все на 2, оскільки в декларації ще й стільки ж готівки).
Більше інформації тут: https://public.nazk.gov.ua/declaration/1a5bdc97-44c1-4d47-999a-99eb02bfd7a6
Після підсумкової декларації за 2016 рік Денис Омельянович подав ще 5 уточнювальних декларацій (кожна на суму від 0,5 до 1,5 млн. грн.), де указав додатковий дохід від здачі в оренду величезних земельних наділів. А їх у Омельяновича — ого-го! — 39 штук, сумарна площа становить 133 гектари — як раз у Покровському, Константинівському районах, де й відбувається забруднення. І саме дохід від здачі землі в оренду становить левову частку доходів (6,8 млн. грн.). Цікаво, що всі ці наділи поступили у власність депутата в період правління втікача-злочинця Віктора Януковича — а саме: з 2010 по 2014 рік. І, судячи з декларацій про доходи, придбавалися за безцінь, а то й зовсім даром — детальніший аналіз декларацій тут: http://gromady.dn.ua/gromady/deklaratsyya-omelyanovycha-yly-otkuda-u-nardepa-takye-podarky.html
Крестяни розповідали «ОРД» звідки взявся цей «поміщик»: «Здає, наприклад, людина в оренду свою землю на 49 років пану Омельяновичу, той одноразово виплачує 200 тис. грн. за оренду цієї землі — що для селян сума гігантська. Але, підписуючи договір, вони не вчитуються в деталі, і щастя їхнє недовге. За умовами договору люди повинні всі 49 років платити державі земельний податок, але думають, що за них це зробить орендар. Коли ж через кілька років до них приходять штрафні санкції за невиплату, вони хапаються за голову й відмовляються від власності на користь орендаря», — говорить житель Константинівки.
Що ж, це цілком нормальна практика для Донбасу: спочатку обманом відібрати землю, потім привести її в негідність заради надмірної наживи й створити колишнім власникам нестерпні умови для життя… І ось на цей нахабний бізнес, який розкидає по полях лайно, розоряє фермерів і вбиває джерела, власники ще й умудрялися отримувати від уряду фантастичні суми — сто мільйонів гривень дотацій на рік «на розвиток». І як додатковий «бонус» — невернені державним банкам борги. Враховуючи, що власник «АПК-Інвест» Борис Колесников займав посаду віце-прем'єр-міністра України, програми розвитку тваринництва писалися з прицілом на розпил бюджету «під Борю»: інакше у «донів» не буває…
Шкода, яку наносять репутації України влади в прифронтовій Константинівці, можна порівняти зі шкодою від самої екологічної напасті. Константинівські депутати навіть не потрудилися під час минулої сесії поставити на голосування питання про «трикутник смерті», не дали виступити представнику громади. Прокурор на сесії сказав, що все гаразд: попередні аналізи, мовляв, показали, що від нелегальних скотомогильників немає шкоди (до речі, незалежні експерти порівнюють трупний яд із зарином). Представник поліції дав зрозуміти, що доти, поки хтось не вмре від отруєння, заходи прийматися не будуть. «На їхніх землях закопують тонни мертвечини, а прокурорам, інспекції, мусорам — не просто байдуже: вони доводять, що все це лайно корисне для місцевих аборигенів», — гірко іронізує Галина Олейникова.
Що змінилося після того, як активісти почали дзвонити в дзвони? Директрису «костяного завода» оштрафували на 1700 грн… А ось ще один «результат»: на троїх найбільш ревних представників народу, які люблять виступати на зустрічах з чиновниками, завели по кримінальній справі. У одного знайшли гранату, іншого звинуватили у вимаганні. А у адміністратора порталу «Константинівка сьогодні» виявили наркотики. Він у числі перших запечатлів «озера» зі свинячими кишками й є адміном каналу на youtube, на якому висвітлює беззаконня місцевих діячів — тобто працював як громадянський журналіст…
У крівництві бандитів місцеві звинувачують голову поліції Константинівки Віталія Хівріча та прокурора Вікторію Ткачук. Дама понад 10 років керує прокуратурами на Донеччині, поєднуючи турботу про законність з аптечним, медичним і… ритуальним бізнесом. Прокурором вона стала за порадою свого дядечка Олександра Медведька, а до злету його кар'єри працювала медсестрою. Нечаянно засвітилася Вікторія Ткачук на телеканалі сепаратистів «Юніон» — ті з задоволенням навішали локшини глядачам про те, що «хунта травить Донбас».
Не варто забувати, чиїм ручним генпрокурором був Медведько. Вперше на таку високу посаду він потрапив після особистої розмови Президента Ющенка з Ринатом Ахметовим (у 2005 році), вдруге — під час підготовки до президентських виборів 2010 — знову ж таки через договірняк між ПР та Ющенком. Ющенко поставив тоді свого голову ЦВК, а найближчий друг Бориса Колесникова — свого генпрокурора…
Ругають жителі й константинівських депутатів — а ті на своїх місцях ще з довоєнних часів. У цьому сенсі ситуація в Константинівці така сама, як і в прифронтовому Торецьку, де місцеві вибори скасували й містом продовжує керувати «регіонал»-мажоритарник Ігор Шкіря через своїх маріонеток. Константинівку не дають розвиватися такі самі динозаври з ПР та КПУ, які невидимо підкоряються Колесникову з Омельяновичем.
«У нас у числі депутатів міськради Константинівки одні сепаратисти. Вони вирішувати екологічні проблеми не будуть. Їм вигідніше, щоб проблеми були», — поділився з «ОРД» один з активістів, яких «ломають» константинівські правоохоронці. Одним словом — на манежі ті самі, хто довів народ до крайності й позвав на допомогу РФ, доводячи, що обирають «Донбас-годувальник» не вони, а хтось у Києві. Ті хлопці, кому звично економити на дотриманні вимог екологічного законодавства й отримувати на цьому надприбутки.
А хто буде відповідати? Хто крайній?.. Україна! У забруднювачів по-прежнему все схоплено, і значить — ліквідувати наслідки знову будуть не ті, хто це влаштував. Нагадаємо, що Константинівка вже не вперше стає зоною рукотворної екологічної біди всеукраїнського масштабу. 10 років тому тут знайшли незаконну звалище радіоактивних відходів, яка грозила перетворити регіон на міні-Чорнобиль (перевищення фону фіксували в 20 тисяч разів!). Ця зона надзвичайного лиха була ліквідована виключно під тиском громадськості, яку мобілізував на боротьбу все той же невтомний борець за екологію Володимир Березін. Але винні не були знайдені, органи контролю, які виявили злочинну недбалість, умили руки, ніхто не був покараний!