«Вийти з замкненого кола можна… розімкнувши старі обійми» – Владислав Божедай. Перешкоди будь-яким реформам завжди ставитимуть чиновники, які не хочуть розставатися з легкими джерелами доходу та відпрацьованими схемами заробітку. Йтиме мова про корупцію, яка глибоко вкоренилася в Мінобразування.
Літній період традиційно стає гарячою порою для випускників, які прагнуть вступити до українських вузів. Спочатку вони складають зовнішнє незалежне тестування (ЗНО), потім чекають результатів, далі обирають спеціальності та університети, подають заявки і намагаються потрапити на бюджет у вуз своєї мрії. Найбільша за розміром частина бюджету Міністерства освіти і науки традиційно розподіляється серед вищих навчальних закладів України та спеціальностей. Університет, який отримав найбільший «шмат» бюджету, житиме наступного року краще за інші, таким чином з року в рік відбувається розподіл державного замовлення. І цього року 12 мільярдів гривень із державного бюджету було виділено для вузів III–IV рівня акредитації. 12 червня 2017 року.
Мінобразування оприлюднило наказ за підписом міністра Лілії Гриневич та директора департаменту вищої освіти Олега Шарова, яким затверджено склад конкурсної комісії з розподілу державного замовлення. Вперше за останні три роки після Революції гідності до розподілу державних коштів на вищу освіту допустили скандально відомого кадра табачниківської епохи – Олену Поживилову. Поживилова добре знайома з корупційним потенціалом Мінобразування, працюючи в Департаменті атестації кадрів вищої кваліфікації, раніше вона курувала питання формування «потрібних» експертних рад та присудження вчених ступенів за «системою Сулими», про що неодноразово писали раніше http://medcontrol.com.ua/kandidaty-lipovyx-nauk-korrupciya-v-obrazovanii-i-medicina/ До складу комісії з розподілу держзамовлення Олена Поживилова увійшла як завідувачка відділу супроводження ліцензійної експертизи Навчально-методичного центру МОН з питань якості освіти. http://old.mon.gov.ua/files/normative/2017-06-19/7602/843.pdf На сайті цієї організації зазначено, що установа забезпечує роботу Акредитаційної комісії України.
Ця комісія, як би між іншим, акредитує всі вищі та професійно-технічні навчальні заклади України. Як видно, цінний кадр Євгена Сулими та Дмитра Табачника сьогодні не лише залучений до розподілу державного замовлення серед університетів, але й займається акредитацією цих самих університетів, тобто надає їм дозвіл на видачу дипломів державного зразка. Одна зі співробітниць МОН, яка побажала залишитися анонімною, повідомила нам, що Олена Поживилова була звільнена з Мінобразування однією з перших з приходом нової команди Сергія Квіта у 2014 році. Незабаром після цього Поживилова влаштувалася працювати проректором Національного університету харчових технологій. http://nuft.edu.ua/people/view/pozhyvilova-olena-volodymyrivna-14102014 І ось уже у 2017 році Олена Поживилова повертається до активної роботи в Акредитаційній комісії Мінобразування, вже як завідувачка відділу супроводження ліцензійної експертизи Навчально-методичного центру МОН з питань якості освіти. http://nuft.edu.ua/news/view/narada-kerivnykiv_2014-11-06 При цьому дивує не стільки сам факт зближення близької соратниці Євгена Сулими з новим керівництвом Мінобразування, скільки супутні йому обставини.
Виявляється, що в згаданій установі працює ще один завідувач відділу супроводження акредитаційної експертизи – Олександр Литвиненко. Що цікаво, Олександр Литвиненко, незважаючи на свою роботу завідувачем відділу в Акредитаційній комісії, одночасно продовжує працювати інженером з питань ліцензування та акредитації в Національному університеті харчових технологій. Схема елементарна: судячи з усього, співробітник вузу сам подає заявки на акредитацію і сам приймає за ними рішення, вже як начальник відділу Мінобразування, і це лише верхівка айсберга. http://nuft.edu.ua/page/view/viddil-litsenzuvannya-ta-akredytatsii Важливий момент: у той період, коли Олена Поживилова займала посаду проректора, Литвиненко перебував у прямому підпорядкуванні Поживилової, і тепер вони разом керують акредитацією та ліцензуванням, надають право університетам видавати дипломи та розподіляють місця держзамовлення.
Що маємо в сухому залишку? Корупція розвинулася й укріпилася в Мінобразування та його відомчих установах. Поки Дмитро Табачник грівся в Ізраїлі, його вихованці повертаються до корупційної кормушки вже під покровительством Олега Шарова та Лілії Гриневич. Шкода, що сміливі спроби команди Сергія Квіта реформувати вітчизняну систему освіти так і не увінчалися успіхом, а діюча влада боязко замовчує й прикриває реваншистів. Сергій Антонов, для «ОРД»