Минулого тижня Київщину сколихнув своєрідний скандал – у селищі Коцюбинське місцеві жителі за підтримки Верховної Ради розпустили поселковою раду. Самі депутати конфліктували з мером, двадцятидевятирічною Ольгою Матюшиною, яку підтримує населення селища. Сам факт примітний: це практично єдиний випадок у сучасних політичних реаліях. У результаті з'явилося багато цікавих прізвищ і фактів. Зокрема, за депутатами маячить тінь мера Ірпеня Володимира Карплюка. Його ім'я фігурує у скандалі з вирубкою Беличанського лісу. Але з'явилося й прізвище героя постійних публікацій – Рубена Арутюнова. Виявляється, він вимагав грошей і погрожував саме нинішній мер Ользі Матюшиній, коли знищував підприємство її родичів – «Сітал Гласс»! У статті журналістки «Української правди» Анастасії Рингіс зазначається, що «крили» Арутюнова представники Прокуратури та МВС. А сам Рубен є чи не головним в ОПГ, яка терористує жителів Коцюбинського. На жаль, у статті допущена помилка. Рубена Оганесовича Арутюнова названо «Рубеном Аратюновим».Але суть це не змінює. За нашою інформацією, після скандалу правоохоронні органи щільно взялися за розслідування ситуації в Коцюбинському. Не пройшов повз їхню увагу й Рубен Арутюнов. Сподіваємося, що вони доведуть свою справу до логічного завершення. А поки пропонуємо вашій увазі статтю «Української правди» та наші попередні публікації: Розправи дрібного київського шахрая Арутюнова. Частина 1 – загальна інформація http://kraina.name/articles/aferi/183649-pohojdeniya-melkogo-kievskogo-julika-arutyunova-chast/ Розправи дрібного київського шахрая Арутюнова. Частина 2 – Сітал Гласс http://kraina.name/articles/reyderstvo/185921-pohojdeniya-melkogo-kievskogo-julika-arutyunova-chast Розправи дрібного київського шахрая Арутюнова. Частина 3 – Ольга Мальцева http://kraina.name/articles/aferi/186504-pohojdeniya-melkogo-kievskogo-julika-arutyunova-chast/ Матюшина і її громада. Чому в Коцюбинському розпустили депутатів
Минулих вихідних на громадських зборах у селищі Коцюбинське Київської області місцеві жителі вирішили заборонити 21-му депутату висувати свої кандидатури на місцевих виборах.
За тиждень до цього поселкові депутати захопили будівлю місцевої ради й спробували відсторонити від посади мер селища Ольгу Матюшину. Завдяки втручанню Верховної Ради місцевий депутатський корпус Коцюбинського був розпущений. За постанову про розпуск коцюбинських депутатів проголосувало 260 депутатів ВР. Так завершилося півріччя протистояння між 29-річною мер селища Матюшиною та депутатами партії «Нові обличчя», яку пов'язують з мером Ірпеня Володимиром Карплюком. Раніше ЗМІ повідомляли про те, що дружина Карплюка разом із дружиною голови селища Бучі Анатолія Федорука є співзасновницями будівельної компанії «Будрегіонінвест», у якої в Коцюбинському були великі будівельні інтереси. У результаті місцевим жителям вдалося відстояти свої інтереси, об'єднавшись навколо молодого мера. Ця історія – прецедент для Київської області. Тепер у селища два ключові питання: коли Матюшину буде відновлено в правах (після захоплення будівлі поселкової ради й неправомірного переобрання голови фамілія діючого мера зникла з реєстру Мінюсту – УП), і коли ЦВК призначить перевибори до місцевої ради.
Жителі Коцюбинського не дрімають. Вони розуміють – це не остання атака, тому вже сьогодні готують свій план розвитку селища.
Мама, яка вміє рахувати
Сім'я Ольги Матюшиної живе в Коцюбинському з початку 2000-х років. У них власний невеликий сімейний бізнес з виробництва автомобільних стекол. «Я інженер-скловар у третьому поколінні», – гордиться Матюшина. Її сім'я родом із Костянтинівки Донецької області. Бабусі працювали на першому скловарному заводі, що залишився в спадщину від бельгійців, які на початку минулого століття запустили виробництво на Донбасі. У середині 90-х, коли державне підприємство закрилося, батько Ольги, інженер, сам сконструював першу піч розжарювання й знайшов свою нішу – виробництво стекол для іномарок. Трохи пізніше з'ясувалося, що найбільший ринок збуту – Київ. Так сім'я переїхала ближче до столиці. Спочатку підприємство працювало в орендованих приміщеннях у Києві, а трохи пізніше перебазувалося в Коцюбинське. До 2013 року підприємці облаштувалися імпортним обладнанням, побудували додатковий цех. Сама Ольга в цей час, закінчивши КПІ й отримавши диплом інженера, запускала підприємство з виробництва сонячних батарей в Ірані.
Разом з чоловіком вони взяли кредит у держави й побудували власний завод. Повертатися на батьківщину Матюшина не планувала, якби одного разу до її батьків не приїхав деякий Рубен Аратюнов. І, як стверджують батьки Ольги, вимагав у них 6 млн гривень або частку в підприємстві. Домовлятися з ним підприємці не збиралися. Через пару днів після спроби рейдерського захоплення цехи «Сітал Гласс» знесли. Ольга повернулася в Україну, щоб допомогти сім'ї в важкий момент. Зібравши всі докази злочину, вона стала представляти інтереси сімейного бізнесу в суді. Поки старші Матюшини відновлювали бізнес з нуля, оскільки більшість обладнання й матеріалів була втрачена, Ольга ходила в прокуратуру як на роботу. «Працівники прокуратури мені одразу дали зрозуміти, що прокуратура має намір крити Аратюнова. Але я наполегливо пройшла всі три інстанції, після третьої матеріали справи повернули з формулюванням «немає вироку в межах кримінальної справи», – розповідає вона.
Життєві обставини підкинули ще один привід для боротьби. Влаштовуючи дитину в найближчий садок, Матюшина знову зіткнулася з вимаганням. Вона відмовилася від такої пропозиції й погрозила керівництву садка, що напише заяву. Дитину в садок прийняли, але через півроку завідувачка потребувала на батьківському зібранні 18 тисяч гривень з групи на ремонт туалетів, пояснюючи це тим, що ремонт у дитячій установі лягає на плечі батьків. Ольга Матюшина, керуючись законом про доступ до публічної інформації, написала запит до поселкової ради й дізналася, що на ремонт у дитячому садку з місцевого бюджету виділено 500 тисяч гривень. Об'єднавшись ще з кількома батьками, Матюшина домоглася не лише ремонту, але й порушення кримінальної справи за фактом вимагання. Історія з дитячим садком цим епізодом закінчилася.
Одного разу син Ольги, трирічний Даня, пішов на обід додому, щоб, як він потім пояснив, піти в магазин за бубликами. «Я ще раніше помітила, що він сам змінив собі режим харчування – він перед садком встигав двічі поїсти, а після повертався голодним. Нам пояснювали, що дітей треба забирати до 17:00, оскільки не вистачає продуктів», – розповідає мама.
Щоб розібратися з харчуванням у дитячій установі, Матюшина в черговий раз відправила запит про бюджет і постачальників садка. Отримати папери про поставки продуктів проблем не було. Але з'ясувалися цікаві деталі: садок щорічно закупляв 1,5 тонни солі. Головним постачальником було комунальне підприємство, засноване поселковою радою, яке там же й було прописане. Керівниця цього підприємства – Анна Каськова закупляла продукти харчування у підприємства свого сина від першого шлюбу Кащука. Так розкрилася схема перепродажу продуктів. Інформація була опублікована на сайті громади Приірпення. Після цього розслідування на Каськову був складений протокол, і в результаті вона, як і завідувачка дитячого садка, були звільнені. «Коли вирішили питання з харчуванням, робочий день вдалося продовжити до 19:00. Ситуація в садку нормалізувалася. Для мене як мами було важливо, щоб дитячим садком керував порядна й професійна менеджерка», – говорить Матюшина. Після випадку з садком «Світлячок» батьки ще одного дитячого садка в Коцюбинському підняли питання постачання дитячої установи й змогли поліпшити умови для своїх дітей.
«Я тут живу!»
Навчившись читати документи й писати запити, Ольга Матюшина стала розуміти, якими схемами й хитрощами користуються місцеві чиновники, щоб обдурити жителів селища. Так для активної жительки Коцюбинського стало звичкою відвідування засідань депутатів поселкової ради. «Одного разу голова селища привів на засідання свого зятя й потребував, щоб йому безплатно виділили 12 соток землі під стоянку. А якось, читаючи документи, виявила, що він приватизував єдине гуртожиток у селищі в інтересах своєї сім'ї. Або, читаючи бюджет школи, я раптом виявила, що щорічно закупляється 1500 віників», – розповідає Матюшина. Більше за все Матюшину обурювало те, що більшість депутатів були людьми з низькою компетентністю. На одному з засідань активістка почула, що місцеві депутати хочуть проголосувати за приєднання Коцюбинського до Ірпеня, посилаючись на те, що більшість жителів підтримає таке рішення. «Насправді всі в селищі знають, що від такого приєднання виграє лише мер Ірпеня Карплюк, у якого є види на нашу землю. Таке приєднання може погіршити наше становище – тому що позбавить хоч якогось шансу впливати на прийняття рішень про виділення землі в селищі. У Ірпеня безліч невирішених інфраструктурних проблем. І приєднання ще селища з 15 тисячами жителів їх лише загострить і погіршить наше становище», – пояснювала тоді Матюшина київським журналістам.
Громадськість Коцюбинського вже багато років борється з забудовниками, чиї інтереси представляло депутатське більшість різних каденцій, за збереження Беличанського лісу (це питання постійно висвітлює в блозі на УП активістка Ірина Федорів). Цей ліс знаходиться якраз між Ірпенем і Коцюбинським. Там уже не раз виростали будівельні огорожі, а жителі їх знищували. У 2014 році місцеві активісти наполягли, щоб Олександр Турчинов (у той час в.о. президента) підписав указ про приєднання Беличанського лісу до Голосіївського національного парку. Тим не менше такий статус не завадив місцевим депутатам протягнути проект зонування лісної зони. За цим рішенням жителі Коцюбинського подали позов. Розуміючи, яка подальша доля може чекати селище, Ольга Матюшина вирішила балотуватися в мери.
Вона говорить, що це була вимушена міра. За півтора року активної громадянської діяльності їй вдалося об'єднатися з іншими активними жителями й сформувати свою команду. Так, наприклад, до її команди увійшли кілька сильних юристів і фінансистів. «Ми одразу розуміли, що боротьба буде серйозною. Нашим головним опонентом були кандидати від партії «Нові обличчя». На посаду мера претендував ставленик Карплюка Сергій Данич, у якого дуже неоднозначна репутація», – розповідає Матюшина. У жовтні минулого року, коли команда громадської активістки проводила збори у дворах, їм перешкоджали молоді люди у спортивних костюмах. Ольга Матюшина розуміла – навіть якщо виграють, відстояти результат буде непросто. Завдяки втручанню нардепа від БПП Ольги Черваковой, активістам і мер вдалося зареєструвати законопроект про розпуск депутатського корпусу в Коцюбинському. Активісти намагалися заручитися підтримкою партії «Самопоміч», але не вдалося. Тоді пропозиція надійшла від «БПП». Матюшина пояснює, що партійна належність допомагає захистити результат виборів. Тому що самовисуванцям квот у ТІК і УІК не передбачено. «Ми були впевнені, що зможемо набрати голоси, але не впевнені в тому, що зможемо їх відстояти», – пояснює вона.
У Данича й Матюшиної були різні виборчі стратегії. Він завісив селище біг-бордами, а його депутати фарбували лавочки й під'їзди. Ольга тим часом особисто обходила три тисячи квартир зі словами: «У нас малий бюджет. Не обіцяю вам, що відкрию нові садки або школи. Але обіцяю аудит і прозорість». Матюшина називає роботу мера й депутатів – волонтерством. Зарплата мера в 3 тисячи гривень не може бути якоюсь мотивацією. Вона вважає, що політикою мають займатися люди, що досягли успіху, мають достаток, хорошу освіту, компетентність у фінансових і юридичних сферах. Її фінансово підтримують батьки. «Я тут планую жити, тому вимушена займатися політикою й мені важливо навести порядок», – говорить Матюшина про свою мотивацію.
У жовтні 2015 року вона виграла вибори. З її команди до місцевої сільської ради пройшло 5 соратників, проти 17 депутатів «Нових облич», до яких приєдналися ще 4 позафракційних.
«З першого засідання було зрозуміло, що депутати Карплюка не прийматимуть нового мера. Нами просто рухають різні мотиви», – говорить депутатка Наталія Коломієць, соратниця Матюшиної. Ольга Матюшина, розуміючи, що не впорається з лобі Карплюка, зробила хід конем – перенесла депутатські засідання з невеликої залі поселкової ради до центрального клубу, розрахованого на 300 осіб. А час засідань перенесла з денного на вечірній, щоб жителі селища могли присутствувати на зібраннях. Депутати сумлінно приходили на сесії, але після Нового року не голосували. Паралельно з цим активісти працювали над фінансовим і юридичним аудитом. Депутати з «Нових облич» подали на них заяву до міліції. Аудит показав, що в спадщину Матюшиній дісталося селище з боргами, що в кілька разів перевищували бюджет, і 20-ю позовами від різних організацій. При бюджеті Коцюбинського в 7 млн гривень поселкова рада мала сплатити 4 млн гривень за реконструкцію каналізації двом підрядникам «Глосар» і «Край-буд». «Ремонтні роботи проходили два дні (24–26 грудня), якщо перерахувати на людино-години, то там мало працювати 300 осіб, але такої кількості ремонтників там ніхто не бачив. І стало ясно, що це просто схема», – говорить Матюшина.
Матюшина перерахувала вартість ремонту, зрозуміла, що бюджет завищений, звернулася до КРУ, а компанії-підрядникові пообіцяла розкопати каналізацію разом з експертами й представниками КРУ. Депутати місцевої ради вимагали, щоб голова селища видала довіреність на представлення інтересів у суді юристу Денісу Крайнику, який не виграв жодного суду на користь громади й, більше того, раніше представляв інтереси поселкової ради, яка дозволила розпаювати ліс. Ця схема працює так: депутати лобіюють інтереси наближених компаній, які продають послуги за завищеними цінами. Але щоб не було питань, організовують судове розбирання. Ольга Матюшина, прокачавши «юридичні м'язи», самостійно представляла інтереси громади в судах. «За останні місяці поссовет перетворився на адвокатську контору «Матюшина й партнери», – жартує Ірина Федорів, активістка руху «Чесно» й жителька Коцюбинського, маючи на увазі, що багато жителів як волонтери підключилися до протистояння.
За півроку роботи Матюшина розібралася з документами, схемами, позовами, відстояла тарифи й підняла питання про вартість ключових послуг для жителів селища, підготувала проект ремонту доріг. Вона наполегливо збирала депутатів і намагалася донести план дій. Відвертий саботаж не міг тривати вічно. До Нового року депутати проголосували за те, щоб засідання стали закритими для відвідування громадян. А в квітні в порушення закону й процедури «винесення недовіри» Матюшиній спробували відсторонити від займаної посади. Але команда голови спокійно пояснила, що рішення є незаконним.
Нам потрібен аудит і план
Восьмого квітня після сесії нерви у місцевих депутатів і їхнього ірпенського патрона Володимира Карплюка здали. У п'ятницю ввечері два десятки депутатів, у тому числі приїжджих з Ірпеня й Бучі, захопили будівлю поселкової ради. «Все це відбувалося під спостереженням ірпенської поліції, – говорить активістка Федорів. – Виселити їх з будівлі вдалося лише, коли на місце викликали працівників обласного управління поліції». У суботу з'ясувалося, що у поссовету вже є нова печатка, а фамілія Матюшиної більше немає в реєстрі. Замість неї головою поссовету значиться колишня секретарка Юлія Главатська. За ніч кмітливі депутати наштампували рішень і розпоряджень – про звільнення Матюшиної, про створення комісії й вилучення особистих речей з кабінету.
Сьогодні слідство розбирається в правомірності їхніх дій і наслідків. Завдяки втручанню нардепа від БПП Ольги Черваковой, активістам і мер вдалося зареєструвати законопроект про розпуск депутатського корпусу в Коцюбинському. «Ми відбили цю атаку, але попереду ще чекає битва, – говорить Федорів. – Карплюк розуміє, що тут у Коцюбинському зароджується новий здоровий осередок, неконтрольований ними. Їх лякає те, що активісти можуть перемагати й вести стратегічну кампанію. Інакше б вони не звозили сюди титушок з Бучі, Гостомеля, депутатів з інших поселків». «Вона дуже послідовна, системна й у неї є бачення, куди далі розвивати селище, а головне у неї є команда однодумців», – хвалить її Олександр Солонтай, тренер Інституту політичної освіти й один із засновників «Сили людей». Солонтай тренував депутатів Матюшиної.
Ольга Матюшина бачить своє селище комфортним і перспективним місцем для життя. Разом з командою вони працюють над економічним планом розвитку. У привабливості Коцюбинського для інвесторів вона не сумнівається, але для початку треба стабілізувати ситуацію: «Інвестори приходять туди, де є зрозумілі й прозорі правила».
Але поки що більшу частину свого робочого часу вона проводить у судах. «Нас неможливо перемогти, можна затягнути час, наштампувати ще безліч неправомірних рішень. Але люди вже об'єдналися й розуміють, що є депутати – інструмент у руках забудовників, які прикриваються своїми державними посадами. А є депутати, які живуть у Коцюбинському й хочуть працювати на благо селища. Після цього скандалу жителів навряд чи можна підкупити гречкою або фарбуванням лавочок», – говорить активістка Ірина Федорів.
За ситуацією в Коцюбинському пристально спостерігають з Києва. Успіх місцевої громади – це один із тестів реформи децентралізації.