«Рефлексивне прагнення до відсмикування, коли пальці розтопирюються й розворачуються, спостерігається у нижчих ссавців. Але у приматів піраміднi шляхи добре виражені й перешкоджають цьому примітивному рефлексу. У приматів складніший хватальний рефлекс, при якому пальці прагнуть звернутися, ніби схопити гілку. Можливо, цей рефлекс потрібен, щоб не впасти з дерева». Хватальний рефлекс Петра Порошенка розвинений настільки круто, що, кажуть, він іноді не може навіть витягти з кишені руку, яка інстинктивно щось хапає й намертво стискається в кулак. І це пояснюється.
Як інакше не впасти з владного дерева? Але проблема Петра Олексійовича в тому, що він народився не восьминогом, а вищим приматом, у якого всього лише чотири кінцівки. І лише дві з них здатні хапати. Тим не менше Петро Олексійович прагне схопити все, що бачить. Наприклад, орган, що створюється й надзвичайно необхідний Україні, під назвою ДБР. Мутити з метою повністю підпорядкувати собі цей орган, Порошенко почав ще в період роботи Конкурсної Комісії, коли Петро Олексійович намагався отримати більшість «своїх» членів у ній. Зараз «для верності» люди Порошенка придумали нову хитрість. Остаточне рішення про голову ДБР буде прийнято за результатами перевірки на поліграфі.
Нібито – чудово? Так, але є нюанси. По-перше, з'явилася дивна умова. Остаточне рішення щодо кандидатури приймає поліграфолог. А власне результати поліграфа після цього одразу знищуються. Для чого? Очевидно, для того, щоб рішення поліграфолога неможливо було оспорити в суді або оцінити іншим фахівцям-поліграфологам. Природно, при таких умовах потрібен ще й свій, послухняний і ручний «поліграфолог». І він – знайшовся. Але не одразу. Спочатку виникла проблема з протягуванням потрібних, перевірених фахівців. Спочатку все йшло добре: є інформація, що ще взимку вони були визначені й навіть встигли розтрубити, що саме вони, черговий раз, будуть освоювати гроші донорів. Чекали лише прийняття КМУ Порядку проведення цих перевірок. Довгоочікуваний Порядок http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/449-2017-%D0%BF вступив у силу й практично одразу член комісії Денис Монастирський 17 липня заявив, що є звернення донорів, готових профінансувати придбання поліграфа. Швидкого мецената громадськість мала дізнатися до кінця тижня, тобто до 21 липня.
Потім строки змістилися – на Урядовому порталі назвали дату 26 липня. Крім того, на порталі з'явилися й вимоги до донорів – «…Конкурсна комісія буде аналізувати незалежність і нейтральність донорських організацій, їхній досвід і організаційну спроможність». Видимо, донори несподівано кинулися, і до них Комісія була змушена виставити вимоги, щоб, знову ж таки, ніхто не перешкодив протягнути своїх, уже стоящих під дверима з грошима й фахівцями, готовими їх освоювати… Хто ж ці фахівці, що мають позитивний і такий потрібний Комісії досвід співпраці з донорами? Тут шукати довго не доводиться – це компанія Ігоря Петровича Усикова, генерального директора Укрбюро психофізіологічних досліджень і безпеки й, за сумісництвом, – колишнього голови, а нині члена Колегії поліграфологів України (КПУ). Особистість дуже примітна, вся в напівтонах і натяках. Наприклад, виходячи з описів його регалій, у читача може виникнути думка, що Усиков І.П. з навчання в США не вилізав. Насправді всі його сертифікати отримані в РФ з рук мандрівних по світу однодвохденних лекторів – пенсіонерів-американців, які й при санкціях не гребують дрібними заробітками в Росії.
Відомо, що саме Усиков І.П. тестував за гроші донорів і в НАБУ, і в Нацполіції. І завжди без залучення яких-небудь конкурентів по тендеру. Так що у Комісії просто безвихідь якась – активний Усиков І.П. нікому не дав можливості придбати такий необхідний їй досвід співпраці з донорами. Все сам, все сам… У НАБУ в 2015–2016 рр. його організація протестувала, за його словами, 200 уже діючих детективів. А ось скільки міліціонерів протестовано ним при люстрації в гарнізонах ГУМВС Одеської й Миколаївської областей у 2016 р. – не розповідає. Мабуть, тому, що тестування це закінчилося гучним скандалом, під час якого члени атестаційної Комісії вигнали організацію Усикова І.П. Причина небажання атестаційної комісії користуватися «донорськими» поліграфологами була до банальності проста – у цих горе-фахівців за дивного збігу обставин усі «посадовці» виявлялися «білими й пухнастими».
Хоча біографія кричала про інше… Але ось незадача, прилад Усикова І.П. цих нехороших фактів з біографії людей з великими погонами не виявляв, та й протидії теж не виявляв… Пощастило ж людям, або зі фахівцями, або з поліграфом… Дуже дивною є така невибірливість і наполегливість донорів у їхньому бажанні продовжувати співпрацю саме з Усиковим І.П. І не лише через той скандал, але й тому, що він дуже неоднозначно поводив себе в критичні для держави дні, коли такі як він ще до кінця не знали, чию сторону зайняти, а тому відкрито займали близьку серцю. Лише один факт: 2014 рік — 26 лютого регулярна армія РФ захоплює приміщення Верховної Ради й Ради міністрів АР Крим, 16 березня проведено «референдум» і завершена анексія Криму, 12 квітня захоплені Слов'янськ і Краматорськ, 13 квітня розпочата АТО. Але це все не зупиняє Усикова І.П. від поїздки в Москву під приводом участі в семінарі в Московському державному гуманітарному університеті ім. Шолохова з 21 по 25 квітня. Де також присутствували й поліграфологи зі спецслужб РФ.
Збереглася на YouTube й запис, датований січнем 2014 року, на якому Усиков І.П. з захватом доповідає своїм російським колегам про те, як його організація вперлася, щоб запровадити найбільш «прогресивну інструкцію з застосування поліграфа» в тогочасному Мінздоху. Дескать, лише завдяки двом міністрам, а саме тогочасному міністру Мінздоху Клименко А.В., а також Міністру юстиції Лукаш О.Л., при безпосередньому втручанні самого президента (Януковича В.Ф.), ця інструкція була запроваджена. Стиль ведення бізнесу Усиковим І.П. теж гідний особливої уваги. Будучи абсолютно впевненим у своїй безкарності, видимо гарантованій високими покровителями, він без сорому заявляє на своєму сайті http://spfi.com.ua/-poligrafy-axciton-.html , що всі ціни за поліграфи «вказані для продажу в Україні без урахування митних зборів і податків (для фізичних осіб). Продажі для юридичних осіб з необхідністю оформлення інвойсів додатково збільшують вартість приладу на 35%. При продажу по безготівковому розрахунку за гривню, без надання митних документів, ціна збільшується на 15%, вартість формується за комерційним курсом купівлі долара США».
Представляється, що в США й інших державах-донорах ухилення від сплати податків і схилення до того ж покупця розцінюється однозначно як правопорушення й уж точно такій людині не доручать тестувати правоохоронців на предмет моральності. Але то у донорів… Унікальною є не лише позиція донорів, але й позиція членів Комісії. Адже лише в колоніальних країнах взялися б перевіряти на поліграфі на предмет співпраці з іноземними спецслужбами за гроші іноземних держав. Згідно з п.15 Порядку «претенденти на призначення на посади в Бюро проходять дослідження для отримання умовної й орієнтуючої інформації про наявність таких обставин, у тому числі в минулому: …перебування на агентурному зв'язку в спецслужбі іншої держави; …наявність громадянства іної держави або документа, виданого уповноважених органами іної держави, про те, що суб'єкт дослідження набуде його громадянства, якщо вийде з громадянства України; Розголошення відомостей, які є конфіденційною, секретною або службовою інформацією…».
Тобто Кабінет Міністрів зробив все для того, щоб це тестування не перетворилося на бутафорію, і фахівець не тестував виключно по крадіжках з фруктового саду й ларьків, залишаючи за дужками перевірку досвіду діяльності проти нацбезпеки й забуваючи запитати про наявність паспорта, громадянства іної країни. Однак з урахуванням однозначного орієнтира Комісії виключно на залучення фахівців, яких приведуть донори, є сумніви, що питання з цих тем будуть реально задані, а навіть якщо й будуть задані, то що результати з них будуть адекватно інтерпретовані. Кажуть, у поліграфологів навіть є така приказка – «Не хочеш отримати небажані реакції – не задавай небажані питання!». Тому виникають обґрунтовані питання до Комісії щодо того, коли буде названа організація або фахівці, обрані для проведення цього тестування? Не станеться ли так, що поліграфологи, що проводять це тестування, самі зі часом виявляться чиїмись агентами, ми опозоримся перед усім світом, а на посади начальників і працівників ДБР наберуть особисту (російську або українську) агентуру?
Де й як будуть зберігатися результати поліграфних досліджень претендентів на керівні посади в ДБР з урахуванням можливої майбутної перевірки на предмет підтасовок у висновках? Хто конкретно відповідальний за їхнє зберігання, звідки він – з Комісії, Кабміну або від донорів іноземних держав? Хотілося б так само зрозуміти, як обстоять справи з тим розпіареним подарунком поліграфа від всеукраїнської асоціації поліграфологів для потреб ДБР. Пам'ятається, що ця асоціація не сприйняла таку однозначну орієнтацію Комісії на донорів і вирішила показати, що й вони не «лико шиті», а тому вважають за честь уже віддати для ДБР у безплатне користування поліграф, що має всі державні сертифікати, дозвільні документи.
Так як обстоять справи? Розпіарилися й пожадничали, не подарували, або цей подарунок ніхто приймати не хоче, адже нецікаво? Принаймні нам по телефону представник асоціації Ведмідь В. сказав, що поки вони відповіді від Комісії на лист-пропозицію, висланий як поштою, так і в електронному варіанті, не отримували. Також незрозуміла роль секретаріату Кабінету Міністрів, під егідою якого проводиться Конкурс. Чи є серед відповідальних за організацію роботи Комісії люди, що мають досвід роботи в сфері національної безпеки?
Якщо ні – то чому? Якщо є – то яка їхня роль? А взагалі, куди дивиться СБУ? Серед кандидатів на претендентів ДБР другий помічник Президента Герасименко, високопоставлений офіцер української розвідки, колишній працівник СБУ генерал Матіос, високопоставлений прокурорський чин Варченко… Як у тому фільмі «Іван Васильєвич змінює професію»: – «Хочу Кемську волость!!!». Ну й у якості послеслова. Медійно населенню залучення донорів до поліграфа в ДБР подається так, щоб склалося враження, що приїдуть чесні й непідкупні працівники спецслужби розвиненої країни, які лише й думають про те, щоб в Україні настало благоденство й нарешті наведуть у нас порядок. Але як бачимо, це зовсім не так. Може вже варто позбавлятися від ілюзій і починати працювати самим, не чекаючи подачок, адже й той, що подає, щиро може не знати, кого обрав своїм кур'єром? А Петру Олексійовичу варто було б усмирити свої хватальні рефлекси, щоб раптом не виявитися заручником «фахівців», що працюють на іноземну розвідку. Тим більше, що самого поліграфолога перевірити на поліграфі дуже складно. Сергій Ніконов, «ОРД»