Аналітики НАТО вже усвідомили, що новою військовою доктриною Російської Федерації є гібридна окупація. Щоб створити хаос на територіях, які входять у сферу його інтересів, Кремль використовує протестні настрої, агентів впливу з числа окремих осіб і політичних сил, а також власних військовослужбовців, яких впроваджує під виглядом «ополченців». Підлі принципи агресії без оголошення війни були цинічно описані начальником Генштабу РФ Валеріївим Герасимовим рівно за рік до того, як Москва розпочала анексію Криму — у лютому 2013 року. Ветеран АТО Дмитро Клугер дізнався деталі московського плану окупації України від терориста «Керча» у травні 2014 року. Про командира бойовиків «Керча» Дмитро розповів ще 3 червня 2014 року. Про це свідчить архівне відео, зняте в столичному госпіталі незабаром після звільнення з тортур «ДНР» (див. з 0.57): Йдеться про того самого Вадима Погодина («Керча»), якого 21 червня затримали в Криму за вимогою Інтерполу, але так і не екстрадували. Україна подала Погодина в міжнародний розшук у зв'язку зі звірячою розправою над 16-річним краматорчанином Степою Чубенком.
Про вбивцю хлопця показали десятки сюжетів, у яких Клугер впізнав давнього «знайомця». Безперервно б'ючи, бойовики говорили: «Придумай, як виманити твоїх друзів, і буде інше ставлення». Погрожували, що замучать родичів на його очах. Через Дмитра могли вийти на десятки проукраїнських активістів і волонтерів, які допомагали армії. Щоб нікого не підвести, полонений спробував розрізати вени. Знайшов у кишені ключ від квартири, загострив його об бетонну підлогу. Коли спроба не вдалася, повісився на шнурку. Але наглядач помітив, і Дмитра реанімували. Після цього у нього стався відвертий розговір з Погодином. Про те, як він опинився в лапах терористів, про знущання в обласному СБУ, про те, як втручання працівників ООН допомогло вийти з підвалу — він розповів на умовах анонімності у публікації трирічної давності: https://www.obozrevatel.com/interview/93584-osvobozhdennyij-zalozhnik-dnr-dumal-zabyut-do-smerti—ugrozhali-chto-vyirezhut-semyu.htm На фото Дмитро Клугер. «Все, що почув від Керча, одразу розповів у СБУ. Сподівався, що нормально опрацюють інформацію, але вони майже все просрали», — говорить Дмитро.
Але деталями почутого від командира бойовиків Дмитро раніше з журналістами не ділився. Вважає, що комбат «ДНР» Вадим Погодин має прямий стосунок до ГРУ. Посвідчення підполковника Головного розвідувального управління Генштабу РФ він демонстрував полоненим.
**Свідок гібридної окупації: «У 2016 році РФ планувала наносити удари по Європі»**
Дмитро Клугер та разом з ним ще двоє потрапили в полон до банди «Керча» 22 травня 2014 року. Усі були членами окружної виборчої комісії: тоді йшла підготовка до президентських виборів, а в Донецьку після «референдуму» це вважалося злочином. Крім того, вони везли з собою прожектори для українських військових у Марьївці (про тепловізори тоді ніхто й не мріяв). У «хатинці» (так називалася захоплена бойовиками будівля обласного СБУ на вул. Щорса, 62) вони провели 5 діб. І саме в цей час Погодин командував усім, що там відбувалося (у захопленій ОДА орудувала інша банда). — У Керча був графік подальших подій чи не по днях.
Реалізувати все намічене у РФ не вийшло, але графіка дотримувалися досить чітко, — говорить Дмитро Клугер про план нелінійної війни на Донбасі, який почув від Керча. — Як ви познайомилися з Погодином? — Перший контакт – мій перший допит, але тоді я його не бачив. Очі були зав'язані, але зрозумів, що «Керч» за головного, підлеглі по ньому звіряли правильність дій. Очне знайомство сталося після того як мене откачали (витягли з петлі – прим. авт.). У мене була часткова амнезія, перекушений язик, зробили знімок у травматології. Керч сказав: «Полікуємо». Я відповів: «Розстріляєте?». Він: «Я не по цих справах, я по розвідці». — Про які деталі плану російської окупації дізналися? — Замість Іловайського котла готувався Донецький, і все мало бути набагато гірше. Бійню планували розпочати 15 серпня. Вони збиралися запустити наші добровольчі батальйони в Донецьк і вже не випустити. Тиждень відводився на «чесну драку» — так він мені сказав (на сутичку між нашими добробатами та «ДНРовцями»). А до 22 серпня в Донецьк мали зайти російські військові й провести жорстку зачистку.
Усіх вирізати. Включаючи «ДНРовців» і близько третини мирного населення. Вони збиралися показати «злочини укронацистів», які самі й готували, і сказати: «Ми не могли не втрутитися». Мій друг у червні 2014 року опинився в підвалі захопленої Донецької ОДА. Там було по щиколотку крові. Гори місцевих з пробитими головами, живі перемішані з мертвими. До серпня в Донецьку накопилося до тисячі трупів. «Злочини Правого сектора», якого там і близько не було. І після того як ми не війшли в Донецьк, у них виникла проблема, як від трупів позбутися. Тіла топили в ставках, спалювали в крематоріях… За планом 22 серпня «Керч» мав покинути Донецьк. А до 15 жовтня планували завершити активну фазу бойових дій в Україні. Не на Донбасі, а набагато глибше. Керч говорив про те, що під час операції в Україні з їхнього боку загине 3 млн. людей. А через 2 роки вони збиралися наносити удари по Європі. — А що реалізувалося з плану, який вам озвучували? — Він говорив, що в середині жовтня 2014 року в Києві буде бунт нацгвардійців. І 14 жовтня 2014 року певний демарш нацгвардійців, яких курували ФСБівці, сталася.
«Повстанці» вимагали: «Не хочемо воювати». Але «бунт» захлинувся: Збиралися влаштувати техногенну катастрофу в Німеччині восени 2016 року, і про це я теж доносив інформацію – не лише до СБУ, а куди тільки міг. 17 жовтня 2016 року сталася аварія на хімічному заводі BASF у Німеччині. Вибух, але не такої потужності, як планували: Можливо, спрацювали німецькі спецслужби, тому що аварія не перетворилася на катастрофу, а стала звичайною подією. — Звучить не дуже правдоподібно. Навіщо Керч ділився з вами цими планами? — Йшла вербування. Мені розповідали, що доля України вже вирішена, що немає сенсу за неї боротися, тому що є договір, за яким Донбас відходить. І що, обравши шлях воїна, я поступлю як чоловік. Можливо, впливали наркотики, які спонукали його «поговорити». А на рядових «ДНРовців», які були поруч, «Керч» дивився як на трупи, розуміючи, що частину доведеться ліквідувати йому ж. Одне з його завдань було: сформувати спецгрупу для виконання завдань у серпні 2014 року. Хто вижив, той пройшов «атестацію».
Такий експеримент ФСБ ставила в Україні: набрали сирого «м'яса», заварили бульйон, і за допомогою своїх технологій створювали «суперсолдата». — Але чому ви, а не ідейний прихильник «ДНР»? — Керчу було байдуже, з кого складатиметься його група: головне знайти підхід – шантажем, шляхом психологічної обробки, або тими ж наркотиками, йому було важливо добитися, щоб людина почала працювати на них. — Невиправдано жорстоке вбивство школяра Степи не вписується в уявлення про професіоналів з ГРУ. У вас є пояснення? — Припускаю, що це спеціальний просчет. Йому потрібно було, щоб не за його ініціативою його вилучили з плану. Він розумів, що його можуть ліквідувати й саботувати власні завдання – спосіб вижити. Навіть для «ДНРовців» вбивство хлопця був перебір. Він цим вбивством показав, що він неадекватний.
**Про «подвиги героя Новоросії»: викрадення людей, сотні вкрадених автомобілів, тортури, позасудові страти**
В останній раз Степу Чубенка бачили на донецькому залізничному вокзалі 24 липня 2014 року – він вийшов з поїзда, збираючись доїхати до Краматорська автобусом, але потрапив у руки банди під назвою «батальйон Керч». На той момент його рідне місто вже було звільнено від бойовиків, але залізнична станція Донецьк перебувала під контролем «ДНР» і поїзди з Києва ходили, як ніби нічого не сталося. Хлопця взяли з «безспірними доказами» причетності до «Правого сектора»: жовто-блакитна стрічка на рюкзаку й фанатський шарф «Карпат». Він «провинився» тим, що любив свою Батьківщину. Спочатку бойовики відправили школяра копати окопи (між собою вони називали полонених «роботами») в поселення Горбачево-Михайлівку. Але через пару днів, скрутивши руки скотчем ззаду й натягнувши футболку на обличчя, 4 рази вистрілили полоненому в потилицю. Вадим Погодин особисто керував казню й натискав на спусок. На фото Степан Чубенко. Він був серед активістів краматорського Євромайдану. КВНщик, воротар футбольної команди «Авангард» і всенародний улюбленець. Кажуть, він не просив пощади, коли здорові дядьки його били й вели на розстріл. Посмертно Степа став народним героєм України (неурядова нагорода), у його школі є меморіальна дошка, вболівальники присвятили Степі кричалку: «Номер перший Степа Чубенко» (на відео з 20.30): Російські журналісти, виправдовуючи вбивство підлітка, постійно твердять, що він брав участь у подіях у Одеському Домі профспілок 2 травня («спалював антимайданівців»).
Щоб спростувати брехню, мама хлопця отримала підтвердження від Державної прикордонної служби України про те, що в цей період Степа не міг бути в Одесі, він перебував у РФ у дідуся з 26 квітня по 27 травня. Але вбивство Чубенка далеко не єдиний злочин Керча-Погодина. Період першого «становлення молодої республіки» був водночас і періодом найбільшого беззаконня в Донецьку. Уявлення про «подвиги» можна скласти з оперативних матеріалів: сотні вкрадених автомобілів, викрадення, тортури, позасудові страти. Позивний «Керч» захопив паркінг на 300 автомобілів на пл. Шахтарська в Київському районі Донецька з метою вимагання грошових коштів у власників автомобілів. У будівлі СБУ Донецької області (Щорса, 62), де утримувався Клугер, особисто «Керч» застрелив громадянина Козака Олександра Вікторовича, «затриманого» бойовиками на блокпості в поселенні Широкино (контролювалося «Оплотом»). «Затриманого» передали «Керчу», який убив чоловіка, а труп наказав вивезти й поховати в районі торгового комплексу «Метро» в Київському районі Донецька. Невідомо, брав чи Погодин участь у бойових зіткненнях, або обмежувався грабежами й терором проти мирних громадян.
Ось єдиний «бій», якому є підтвердження: 25 травня 2014 року Погодин засвітився на відео, де натовп прихильників «ДНР» намагався прорватися в ахметівську резиденцію «Люкс». Півтораторисячну компанію, яка вже відчула смак грабежу в «Метро» й вимагала «відкрити ворота», зустріли озброєні люди з нашивками «Оплот» і «Схід». Втім, багато хто вважає, що невдалий «штурм» був не більше ніж інсценуванням для ЗМІ, замовленим самим Ахметовим – мовляв, дивіться, я теж потерпілий. Хоча фактично Ахметов повністю контролював ситуацію в Донецьку до приходу туди Гіркіна… На цьому фото 25 травня 2014 року біля резиденції «Люкс» у Ботанічному саду Вадим Погодин знаходиться поруч з майбутнім главою «ДНР» серед захисників майна Ахметова Погодину довелося вийти з тіні після того як двох його замів притягли до відповідальності за вбивство підлітка. Конкуренція серед «героїв республіки» привела до того, що «Керч»-Погодин не лише в Україні обвинувачується за статтями, за які йому грозить розстріл. Він і в «ДНР» опинився під арештом. Але незабаром арештанта випустили, «відібравши відібране» (головний бізнес «Керча»-Погодина складав контрабанду вкрадених у дончан машин з України в Росію).
Очевидно, щоб захистити себе, він почав роздавати направо й наліво інтерв'ю, у яких постає суперменом не гірше Моторолі. Мовляв, був звичайним прихильником Януковича з Донбасу, за кілька років до війни переїхав у Керч, де мав чудовий бізнес. Заїхав у Донецьк «подивитися» й випадково взяв участь у штурмі ОДА, а потім «закрутив водовир подій». У першому публічному інтерв'ю (від 25 листопада 2014 року) він несе чушь про найманців із Сьєрра-Леоне, яких «брав у полон своїми руками». Розповідає байку про те, як Гіркін довірив йому охороняти 45 км «кордону ДНР» з 30 «шахтарями», які добули гвинтівки в магазині зброї: Зображати ідіота у Погодина виходить непогано. Але, на думку його знайомих, він переграє, видаючи себе за «хлопця в сорочці» й випучуючи очі. У подальших інтерв'ю (а їх за останні 3 роки «новоросійський» Мюнхгаузен наплодив – хоч пруд пруди) є чимало суперечностей. Месиджі змінюються відповідно до змін настроїв Кремля. Але є й щось спільне: «Керч» захоплюється Путіним, закликає душити «п'яту колону» всередину РФ й воювати доти, поки Росія не стане головною у світі.
**Друзі молодості: «Кололся, пив горілку й нюхав кокаїн», «СБУшник Червяк відмазував»**
Ми знайшли людей з Донецька, які добре знали «героя». Вадим Погодин справді народився в Донецьку й, згадуючи молодість, знайомі говорять, що від армії в свій час він відмазався. Не сумніваючись, що це «той самий Вадик», дивуються змінам навіть у зовнішньому виді. Ось що відомо про донецьке минуле Погодина. «По п'яному в 90-х влетів на новій восьмірці в котлован і сильно травмував голову. Але дурнем його не назвеш. Був дуже начитаний, читав все підряд. Ми перестали спілкуватися після вечірки, на якій він кололся, пив горілку й нюхав кокаїн – все разом. У спілкуванні постійно дергав носом і кривлявся, як при нервовому тику. І я тільки потім зрозумів причину», — розповів один з колишніх друзів молодості. Схоже, перетворення на терориста «Керча» сталося саме в ті кілька років, які він провів у Керчі перед війною. «Не дивуватимусь, якщо це хтось під його документами. Тому що без окулярів, і міцний. До тридцяти це був ботан, а тепер — я б сказав, спортсмен.
Подібність далека, а біографія – точь-в-точь, — розповів інший знайомий. — Його мама була завідувачкою сектора громадського харчування у тогочасного мера Володимира Рибака. Владна жінка, яка розбиралася в технології приготування їжі, і Вадик теж навчався на кулінара. У 90-х мама приватизувала кулінарію, поставивши туди Вадика директором. Але бізнес не пішов. Зате у сестри було кафе «Каскад» на вулиці Артема в Донецьку, і в тому кафе він іноді п'яний кололся прямо на очах у відвідувачів». Один з колишніх друзів пролив світло на давні зв'язки з СБУ, які мала сім'я Погодиних. «Він часто й багато брехав – називав себе найкращим другом Аліка Грека. Але ніяким «авторитетом» не був. Відмазував полковник СБУ за прізвиськом Червяк (можливо, це була його фамілія) — постійно за проханням його мами вирішував проблеми, які створював син. Ось одна з проблем – купив де-небудь муляж гранати й погрожував комусь. Потрапив у міліцію, і звідти його витягував Червяк. Партнерів по бізнесу теж тиснув у інтересах сім'ї Вадика цей СБУшник». Що ж до вбивства підлітка, тут деякі колишні знайомі не дуже здивовані.
«У нього спостерігалася схильність до садизму – щодо дівчат і слабших хлопців, але коли йому хтось давав по морді, Вадик одразу йшов на попятну».
**Істерика ветеранів «Новоросії». Хто прикриває Погодина?**
«Єдиний варіант, при якому його могли б видати Україні – наявність певного завдання, яке можна виконати таким способом. Тобто, якби його видали, це була б не наша, а їхня гра», — вважає колишній доброволець АТО Дмитро Клугер. На думку ще одного колишнього полоненого «Керча» — Миколи Якубовича (про якого в одному з інтерв'ю Погодин хвастливо заявляє: «Якось брали зі стрільбою координатора «Правого сектора» Якубовича»), Погодин може працювати під прикриттям. «У нас у Донецькій області російської агентури, починаючи з 2010 року було близько 70%. У СБУ й прокуратурі отримували по 2 зарплати, українську й російську», — говорить колишній дончанин Якубович. Так чи інакше, 21 червня участковий з кримського п. Алупка запросив «біженця з Новоросії» Вадима Погодина на розмову, і через день суд у Ялті відправив його за ґрати на 40 днів (час екстрадиційної перевірки).
До сих пір залишається незрозумілим — чому все-таки арештували Погодина. Наприклад, колишній «прем'єр-міністр ДНР» Олександр Бородай так описав можливу причину: «Керч дуже давно забрав у когось автомобіль і забув повернути. Це було вже після війни на Донбасі. І після того як його почали притягувати за цією справою, всплила історія з Інтерполом». За версією самого Погодина, його арешт — результат внутрішньовидової боротьби й особиста помста Захарченка. Головного «ДНРовця», точно як і Безлера (нагадаємо: організатор викрадення й звірячого вбивства проукраїнського активіста Володимира Рибака), Погодин називає дегенератом. Справедливості ради треба сказати, що особисто головар «ДНР» Захарченко розповів Сталіні Чубенко (мамі Степи) про те, що вбивство було вчинено трьома мороженцями. І після того як їй удалося пробитися на зустріч до «дегенерата», «слідчі органи ДНР» розпочали своє розслідування. У вересні 2014 року матері повідомили, що тіло знайдено, а злочин організував Вадим Погодин, який вчинив казню разом з Максимом Сухомлиновим і Юрієм Москальовим.
Якщо вірити кремлівським байкам про «їхтамнетів», яка РФ справа до тих злочинів, які вчиняють у «тракторній бригаді», коли «головний тракторист» Захарченко стверджує, що «тракторист» Погодин – дитовбивця й розбійник? Чому б, запитується, і не видати негідника? «Ветеранів Новоросії», які ховаються в РФ, арешт Погодина накрив дев'ятим валом паніки. Флешмобам з воззваннями до «великого ВВП» про те, що «видача Керча стане небезпечним прецедентом» і молінням не видавати, «враховуючи, що це скомпрометує не лише «російську весну», але й авторитет Росії» — можна лише посміятися. Адже, якщо міркувати тверезо — «можлива видача» була лише фрагментом великого спектаклю на тему неіснуючої «громадянської війни», за якою РФ маскує зовнішню агресію. Історія з «екстрадицією» потребувала завершення, і… Генеральна прокуратура України допомогла ФСБ ефектно завершити постановку. Юрій Луценко спочатку заявив, що не збирається співпрацювати з силовиками аннексованого Криму. Потім, під тиском громадськості, яка наполягала на необхідності відправити доручення в РФ – заст. голови ГПУ Євген Єнін все-таки звернувся з проханням про видачу.
Але зробив це через цілий місяць після затримання, коли до закінчення терміну арешту Погодина залишалося менше 10 днів. Що сталося далі? А нічого. За інформацією росіян, Україна просто-напросто не завершила процедуру… Мало подати особу в розшук, потрібно надати докази, підтвердити наявність підстави. Загалом, надіслати папірці. Але зі сторони України нічого зроблено не було. Термін утримання закінчився 30 липня й «героя» випустили. Докладніше – у публікації одного з найближчих соратників «Керча» – бойовика Івана Семенова: https://www.facebook.com/ioann.semenov/posts/1380842418638059 Про те, що цей поворот не випадковість, говорить такий факт: та сама історія пригодилася 12 квітня ц.р. з затриманим у Чебоксарах (РФ) спільником і колишнім замом «комбата Керча» Юрієм Москальовим. Не дочекавшись від України документів про екстрадицію, російські правоохоронці випустили його на всі чотири сторони. І тепер РФ гордо може сказати: з нашого боку було зроблено все, що потрібно. Можна не сумніватися, що справедливість настигне Погодина й у РФ. Для Москви він уже відпрацьований матеріал, і те, що досі живий, можна віднести до казусів.
Як відомо, інший «герой» російської армії — Юрій Буданов, з яким порівнюють Погодина, був застрелений чеченцем. Буданов відзначився у Другій чеченській війні тим, що викрав, зґвалтував і вбив 18-річну дівчину. Погодин – розстріляв викраденого 16-річного школяра. Перший, щоб виправдатися, називав свою жертву снайперкою, другий так само не відчуває жалю. На своїй сторінці у Фейсбуці називає вбитого дитину «мразню» й «тваринею», а батькам радить «на колінах повзти перед жителями Донецька». Самі ж російські пропагандисти й назвали Погодина «донецьким Буданівим», тільки в їхньому виконанні це комплімент – адже російським «воїнам» чужі такі «забобони», як честь. І в цьому, мабуть, найголовніший злочин Кремля: сотні тисяч, якщо не мільйони, обробленої пропагандою росіян називають уголовщину героїзмом. Не розуміючи, що воїни не вибивають зуби «противнику», який не може захищатися, не стріляють ззаду, не крадуть у мертвих взуття – як це зробили зі Степою… Однак Погодин більше ніж уголовник. Він цінне джерело.
Оволодіває відомостями про те, хто й як розпочинав завуальовану війну, знає брудну підноготну організаторів, входить у коло спілкування одного з ключових учасників такого трагічного епізода злочинної діяльності РФ, як катастрофа «Боїнга». Показово, що саме терорист з позивним «Хмурий» (Сергій Дубинський, який був заступником міністра оборони «ДНР», керував т.зв. «ГРУ ДНР») найбільше переживав про те, щоб Керча не видали Україні. Про це проговорився вищезгаданий екс-лідер «Донецької республіки» Бородай, водночас даючи зрозуміти «героям Новоросії», що «Керча» ніхто й не збирався екстрадувати: «Керча не видадуть. Я ніколи б не став публічно говорити на цю тему, якби мене не обзвонили всі, хто тільки міг, включаючи Хмурого й самого Керча», — заявив Бородай: http://ukraina.ru/digest/20170717/1018919521.html Саме бойовик Дубинський-«Хмурий» (він же «Петровський») — відповідав за транспортування ракетного комплексу «Бук», який збив Boeing-777, забравши 298 життів. Цей «Хмурий», за даними «Нової газети», був вигнаний з «ДНР» за відібрання власності у місцевих жителів.
І, поселившись у Ростові, зареєстрував на своє ім'я кілька люксових автомобілів. Росіяни не просто загрожують цивілізованому світу Третьою світовою. Де-факто РФ уже ведеться війна зі зовнішнім світом за своїми гібридними канонами. Принаймні це стосується інформаційно-технологічної складової. Будучи неспроможною конкурувати із Заходом у військовому й економічному відношенні, РФ виявилася сильна коварством, брехнею й перекрученими уявленнями про мораль. А українські силовики втратили важливого свідка військових злочинів РФ проти людства, чиї показання стали б корисними для майбутнього суду в Гаазі. Залишається лише гадати — чому офіційна Україна підіграла терористам.