Матильда Кшесинська: як любовна інтрига спричинила корупцію в російській артилерії

Шум та обурення навколо фільму «Матильда», який зняла у Росії кримчанка Наталія Поклонська, став чудовою рекламою для кінокартини та наочною демонстрацією «їхніх звичаїв». Складається враження, що Кремль залучає колабораціоністів-кримчан, щоб перевірити: наскільки далеко можна заходити в мракобіссі, до якого абсурду можна довести ситуацію? Проте історія стосунків спадкоємця російського престолу Миколи Романова та балерини Матильди Кшесинської цікава не стільки своєю мелодраматичністю (тут усе доволі банально), скільки несподіваним продовженням – із помітною корупційною складовою та тим, до яких згубних наслідків може привести безконтрольність влади.Численні великі князі з дому Романових мали стосунки з акторками російського імператорського балету (цю традицію згодом перейняли деякі більшовицькі вожді, і звання заслуженої артистки – не радянський винахід). Російський дослідник Олександр Широкорад зазначає, що «імператорський балет був наче колективним гаремом для сімейства Романових. Простіше перерахувати великих князів, які не мали коханок-акторок».Майбутній цар Микола Олександрович, ще будучи великим князем і спадкоємцем, мав стосунки з балериною Матильдою Кшесинською. Однак перед одруженням із принцесою Алісою Гессенською (у православ'ї – Олександра Федорівна) він розірвав ці взаємини. Утім, майбутній імператор звернувся до свого двоюрідного дяді – великого князя Сергія Михайловича – із проханням піклуватися про Кшесинську. Той поставився до прохання вельми відповідально й турбувався про Матильду щиро (хоча й сама Матильда була хитрою жінкою й паралельно мала стосунки ще з одним Романовим – великим князем Андрієм Володимировичем).Великий князь Сергій Михайлович був генерал-інспектором артилерії. Хоча формально він підпорядковувався міністрові оборони, фактично залежав напряму від царя. Відтоді, як він очолив російську артилерію, більшість замовлень йшли через одну з французьких компаній. Замовлення розміщалися переважно на приватному Путиловському заводі, тоді як декілька державних оборонних заводів простоювали без замовлень.Кшесинська стала однією з найбагатших жінок Росії: придбала палац під Санкт-Петербургом та збудувала ще один у самому місті, а також придбала віллу на Лазуровому узбережжі Франції. У військово-придворних колах жартували: «Ми маємо чудовий балет і жахливу артилерію». І справді, невдовзі після початку Першої світової війни російська армія зазнала кількох поразок та значних втрат – у значній мірі через проблеми з артилерією (зокрема, гостро бракувало важких гармат) та снарядний голод, який найбільш згубно позначився у 1915 році. Тоді на кількадесят пострілів німецької або австро-угорської артилерії російська відповідала одним. Союзники дивувалися такій ситуації, адже тогочасні російські промислові потужності дозволяли швидко наростити випуск військової продукції.Проте корупційні схеми продовжували працювати навіть в умовах війни! Причому для багатьох сучасників були очевидні пікантні причини цього лиха. Головнокомандувач – великий князь Микола Миколайович – розповідаючи тодішньому голові Держдуми Михайлові Родзянку про проблеми російської артилерії, зазначав, що Кшесинська впливає на артилерійські справи та бере участь у розподілі замовлень між різними фірмами. Важко однозначно стверджувати, чи це справді було так (можливо, головнокомандувач хотів перевести стрілки з огляду на власні невдачі), проте Родзянкові, людині доволі поінформованій, такий аргумент аж ніяк не видався непереконливим. Вірогідно, Микола ІІ знав про усі ці неподобства, але не вживав жодних заходів. На все приходить час розплати.Взимку 1916 року, коли в Петрограді виникли проблеми з вугіллям, багатьох обурила картина, як солдати з військової вантажівки розвантажували вугілля біля палацу Кшесинської. Не дивно, що прима-балерина стала одним із уособлень режиму (не надто поступаючись в одіозності сумнозвісному Распутіну), який був повалений під час Лютневої революції 1917 року.Під час повалення монархії ця загалом не надто освічена жінка виявила політичну чуйність: швиденько залишила свій розкішний палац, в якому на деякий час облаштувалися більшовики, а Ленін із балкону балерини навіть виголошував полум'яні промови. Сама ж Кшесинська невдовзі виїхала в Кисловодськ, а потім втекла за кордон. Із собою вона встигла прихопити лише коштовності, але й цього вистачило, щоби, даючи уроки бальних танців, в достатку прожити до глибокої старості (до свого століття вона не дожила трохи більше півроку).Тим часом, у ніч із 16 на 17 липня 1918 року Миколу ІІ із родиною розстріляли в Єкатеринбурзі, а Сергія Михайловича разом із деякими іншими представниками дому Романових – наступної ночі в Алапаєвську (невдовзі на тілі великого князя знайшли медальйон із портретом Кшесинської – саме за ним його й ідентифікували). Їхню мученицьку смерть, до певної міри, можна назвати розплатою цих двох Романових за пройобану російську артилерію. Тож, будьмо уважні й прискіпливі, коли начальство прилаштовує когось неадекватного на керівні посади, а надто – у ВПК, бо занадто дорого це може коштувати.